Постанова № 72640940, 26.02.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/452/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 лютого 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів ДЖУГИ С.Д., БИСАГИ Т.Ю.

при секретарі ПИЛИП Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 303/452/17 за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз» до ОСОБА_1 про компенсацію вартості природного газу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 18 серпня 2017 року, головуючий суддя Заболотний А.М., -

встановив:

ПАТ «Закарпатгаз» 26.01.2017 звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 мотивуючи таким. У силу положень Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу газорозподільчих систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (Кодекс ГРС), умов типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, норм ст.ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України щодо публічного договору та договору приєднання, відповідач, який виконав умови договору приєднання, зокрема, оплатою рахунків позивача за постачання газу, є споживачем природного газу за адресою: м. Мукачево, вул. Генерала Петрова, 5.

03.03.2016 у присутності споживача було демонтовано лічильник газу МКМ, з/н 17184, рік виготовлення 2000, для проведення періодичної повірки, про що було складено акт, до змісту якого споживач зауважень не мав. 10.03.2016 ДП «Закарпаттястандартметрологія» визнало лічильник газу непридатним для застосування, позаяк лічильник не обліковує газ.

До порушень (за умови відсутності несанкціонованого втручання в ГРМ або роботу ЗВТ), що сталося внаслідок пошкодження чи позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ або його складових (які кваліфікуються як «не з вини споживача»), але внаслідок яких споживачу здійснюється перерахунок розподіленого (спожитого) об'єму природного газу, належить пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або робота комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого втрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується чи обліковується некоректно (Розділ ХІ Глава 2 п. 3 пп. 1 Кодексу ГРС).

Порушення було розглянуте комісією ПАТ «Закарпатгаз» 19.05.2016 у присутності споживача ОСОБА_1 За правилами Розділу ХІ Глави 3 п. 7 Кодексу ГРС у даному випадку визначення об'єму споживання природного газу здійснюється виходячи з 70% граничних об'ємів споживання природного газу населенням з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше ніж на 6 місяців) та з урахуванням терміну його усунення.

Відповідно до наведеного здійснено нарахування необлікованих об'ємів (обсягів) природного газу за період з 01.02.2016 по 02.03.2016 в обсязі 1430,28 кум. м на суму 10853,50 грн. Ця сума згідно із Розділом ХІ Главою 5 п. 11 пп. 1 Кодексу ГРС має бути компенсована оператору ГРМ - ПАТ «Закарпатгаз». Позивач 19.05.2016 виставив відповідачу рахунок № 93 на сплату вказаної суми, однак, відповідач вимогу про компенсацію вартості газу не виконав. Перерахований обсяг відбору природного газу є збитками позивача, оскільки спожитий понад облікований обсяг природного газу, для збалансування споживання та підтримання належного тиску в системі позивач змушений закупити додатковий обсяг газу, що його повинен компенсувати відповідач.

У подальшому позивач зменшив позовні вимоги до суми 7597,45 грн за період з 01.02.2016 по 02.03.2016, розрахувавши її на підставі Розділу ХІ Глави 3 п. 8 Кодексу ГРС.

Посилаючись на ці обставини, на положення ст. 59 Закону України «Про ринок природного газу», п. 8.1. Типового договору розподілу природного газу, на норми ст.ст. 15, 16, 526, 530, 610, 611 та на інші положення ЦК України щодо виконання договірних зобов'язань та відшкодування збитків, позивач остаточно просив стягнути на його користь із відповідача 7597,45 грн у рахунок компенсації вартості перерахованих обсягів природного газу та покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 18.08.2017 зменшений позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Закарпатгаз» 7597,45 грн у рахунок компенсації вартості природного газу, а також 1600,00 грн у рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Відповідач ОСОБА_1 оскаржила рішення суду, вважає його ухваленим із порушенням норм матеріального права. Вказує, зокрема, на таке.

Позивач і суд невірно зазначили адресу будинку відповідача, оскільки з урахуванням змін у відповідній назві такою є АДРЕСА_1

В акті, складеному 03.03.2016 представниками позивача, відображене порушення «наявність несанкціонованого газопроводу», що не відповідає дійсності, оскільки такого не існує, а підключення газу до будинку було здійснене і оформлене встановленим порядком. Водночас відповідач був зареєстрований як споживач газу лише в квітні 2016 року. Крім того, в акті вказано споживача «ОСОБА_4», а такого немає, в акті житлова площа будинку вказана як 150 кв. м, тоді як за офіційними даними така становить 76,9 кв. м, в акті не вказано дату проведення останньої перевірки. ОСОБА_4, який хоча і не представляв споживача офіційно, здійснив на акті запис про незгоду з ним.

Всупереч вимогам Кодексу ГРС лічильник був демонтований без одночасного встановлення іншого, а газопостачання було припинене механічним шляхом, хоча факту несанкціонованого відновлення газопостачання не було. У подальшому було встановлено цілісність пломб на лічильнику, цілісність відлікового механізму та відсутність його механічних пошкоджень, хоча механізм і не функціонував. У порушення норм Кодексу ГРС відповідачу не був повернутий лічильник, не був безкоштовно встановлений новий лічильник, а його фактично змусили придбати за 740,88 грн новий лічильник. У подальшому був відновлений газопровід, який позивачем був безпідставно відрізаний. Розгляд акту про порушення був проведений позивачем у відсутність відповідача, об'єм газу та нарахування були проведенні необґрунтовано, без урахування факту відсутності будь-яких даних про останню повірку лічильника, що виключає можливість визначення об'єму газу у 1430,81 куб. м, такий об'єм мав дорівнювати нулю. Згодом відповідачу була видана розрахункова книжка на газ, відповідач оплатив різницю в показниках лічильника в сумі 736,01 грн і претензій до нього не було, відповідач вважав питання вичерпаним. Поза тим, у будинку відповідав не проживає, він є споживачем природного газу за іншою адресою, а показники лічильника як до демонтажу, так і після цього (9 куб. м) свідчать про відсутність споживання газу в будинку.

Неможливо пояснити і зміну в розрахунку компенсації, яка проведена позивачем на підставі одних і тих самих положень Кодексу ГРС, але в різних розмірах, що вказує на довільність і необґрунтованість розрахунку.

Сторона просить рішення суду скасувати, в позові - відмовити.

У письмових запереченнях на апеляцію позивач ПАТ «Закарпатгаз» вказує на її необґрунтованість, просить скаргу відхилити, рішення суду - залишити без змін. Зазначає, зокрема, що факт пошкодження лічильника газу був установлений, а споживання газу за адресою: АДРЕСА_1 здійснювалося із порушенням встановленого порядку.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_4, який апеляцію підтримав, розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України у відсутність інших учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його обґрунтованості та доведеності. Однак, погодитись із таким рішенням не можна, оскільки своїх висновків суд дійшов унаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст.ст. 11-14, 202, 204, 509, 525, 526, 611, 612, 614, 622-625, 629 ЦК України (тут і далі норми матеріального права в редакції, чинній станом на 03.03.2016), цивільні права та обов'язки, виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів; цивільні права та обов'язки, в т.ч., ті, що виникають із договорів, повинні належно виконуватися; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Наявність підстави для виникнення боргу, пред'явленого до стягнення, його розмір і обґрунтованість доказуються кредитором, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ст. 614 ч. 2, ст. 623 ч. 2 ЦК України).

У силу положень ст. 714 ЦК України, ст. 16 ч. 1, ст. 19 ч. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 1 п.п. 28, 37, ст. 12 ч.ч. 1, 5 Закону України «Про ринок природного газу» (Закон № 329-VIII), п. 3 Розділу І, п.п. 1, 2 Розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 (реєстрація в Мін'юсті України від 06.11.2015 за № 1382/27827), п. 4 Глави І, п.п. 5, 6 Глави 3 Розділу І, Глав 1, 3, 4 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (реєстрація в Мін'юсті України від 06.11.2015 за № 1379/27824), Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2500 (реєстрація в Мін'юсті України від 06.11.2015 за № 1386/27831), інших норм законодавства, постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється виключно на підставі договору, кожному споживачу як суб'єкту ринку природного газу присвоюється персональний код ідентифікації EIC-код (Energy Identification Code).

Подаючи та обґрунтовуючи позов до ОСОБА_1 про компенсацію вартості природного газу, ПАТ «Закарпатгаз» посилалося на вищенаведені правила щодо постачання побутовому споживачу природного газу виключно на підставі договору, зокрема, на підставі Типового договору, який укладається з урахуванням норм ст.ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України щодо публічного договору та договору приєднання. Тобто, стягувач виходив із наявності між сторонами договору постачання природного газу, з якого виник спір. За змістом норм ст.ст. 202, 203, 205, 207, 530, 626-628, 630, 631, 638-640 ЦК України, договір, оскільки пов'язується з моментом виникнення відповідного зобов'язання, строком та іншими умовами його виконання, повинен визначати момент (дату) його укладення та інші істотні умови, визначені такими сторонами або передбачені законом.

Утім, ПАТ «Закарпатгаз» попри те, що посилалося на виникнення за наведеними правилами договірних зобов'язань, не додало до заяви договору постачання ОСОБА_1 природного газу, не послалося на такий конкретний і укладений у відповідну дату договір, не надало доказів присвоєння споживачу EIC-коду тощо. Не були такі документи надані і на стадії апеляційного розгляду справи, а в засіданні 11.12.2017 позивач просив відкласти судовий розгляд, оскільки йшлося про можливість укладання мирової угоди (а.с. 165). Тим часом, саме порушення вимог закону та умов договору, який позивач вважав укладеним за вказаними вище правилами, ставилося відповідачу у вину. У справі відсутній будь-який договір на постачання природного газу ОСОБА_1, водночас наявні дані про те, що остання є споживачем природного газу за адресою в м. Мукачеві, яка вказувалася по-різному: АДРЕСА_1, при цьому, право власності ОСОБА_1 зареєстровано на АДРЕСА_1, на її ім'я був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1, була видана розрахункова книжка по розрахунках за газ при наявності лічильника, вона оплачувала споживання газу (а.с. 17, 58-60 та ін.).

03.03.2016 за адресою: АДРЕСА_1 працівниками ПАТ «Закарпатгаз» був складений Акт про порушення, у якому номер акту не був зазначений, споживача було зазначено як «ОСОБА_4» (а.с. 42). Актом було встановлено порушення Кодексу ГРС «наявність несанкціонованого газопроводу», було зазначено, зокрема, що виявлено несанкціонований відбір газу через самовільно змонтований газопровід низького тиску, приєднаний до діючого газопроводу; на час обстеження кран у відкритому положенні, прилади під'єднані до мережі в робочому стані; котел під'єднано до діючої системи опалення; вузол обліку МКМ 4 № 17184 2000 р/2004 р з пломбою № ПЄ 8568; відомості про прийняття закінченої будівництвом системи газопостачання відсутні; показання лічильника на дату складання акта - 00009; площа будинку 150 кв. м; зняття лічильника здійснено актом № Н-04916 про демонтаж лічильника на експертизу; газопостачання припиняється механічним шляхом. Акт підписав ОСОБА_4, висловив письмово свою незгоду з ним, в акті зазначено зауваження споживача про те, що в абонента на руках є робочий проект 2010 року і технічні умови № 485 від 01.06.2010 дійсні до 01.06.2012. Пункти акту, що стосуються пошкодження лічильника газу, його некоректної роботи тощо, не заповнені.

Таким чином, актом було зафіксовано порушення, що полягало у наявності несанкціонованого газопроводу, у несанкціонованому відборі газу через самовільно змонтований газопровід низького тиску, приєднаний до діючого газопроводу.

Поряд із цим, 03.03.2016 був складений ще один акт про виявлені порушення - Акт № 000790/21, де порушенням є те, що лічильник газу типу МКМ, з/н 17184 з показами 00009 куб. м, пломба № ПЄ 8568, не обліковує природний газ при включених приладах (а.с. 9). Цей акт не складався в порядку, передбаченому Главою 5 Розділу ХІ Кодексу ГРС і за формою, визначеною Додатком № 11 до Кодексу ГРС. Акт був складений відповідно до п. 3.2.2. і Додатку № 1 Положення про проведення експертизи лічильників газу, установлених у споживачів і призначених для обліку природного газу в побуті, затвердженого наказом Мінпаливенерго України від 27.12.2005 № 619 (реєстрація в Мін'юсті України від 20.01.2006 за № 53/11927) (Положення втратило чинність згідно із наказом Міненерговугілля України від 04.04.2017 № 265).

03.03.2016 був складений і Акт № Н-04916 про демонтаж лічильникам газу на проведення експертизи, лічильник типу МКМ № 17184 (а.с. 6). Довідкою про непридатність лічильника побутового газу від 10.03.2016 № 129206, складеною ДП «Закарпаттястандартметрологія», і Актом від 10.03.2016 № 4014 експертизи лічильника газу, складеним комісією ПАТ «Закарпатгаз», зафіксовано, що лічильник газу типу G4 виробництва «Мукачівприлад», з/н 17184, рік випуску 2000, покази 9 куб. м, не придатний для використання, при цьому, заводська пломба і повірочне тавро не пошкоджені, відліковий механізм цілісний, механічні пошкодження відсутні, відліковий механізм не функціонує (а.с. 7, 8). Після повірки був установлений новий лічильник газу, що підтверджується актом від 25.03.2016, за який ОСОБА_1 сплатила 740,88 грн, а також доплатила 736,01 грн за різницю у 0094 куб. м газу, що була облікована у зв'язку із заміною лічильника (а.с. 53-58).

Заперечуючи проти позову, відповідач вказував, зокрема, на те, що порушення у вигляді монтажу несанкціонованого газопроводу та відбору в такий спосіб газу не могло мати місця як таке, а відповідне формулювання цілком безпідставне, оскільки до газової мережі будинок був під'єднаний, а його газопостачання здійснювалося - законно, ніякого самовільного газопроводу не існувало і не існує. На підтвердження своїх доводів відповідач надав суду Технічні умови № 485 на проектування газопостачання житлового будинку № 5 по провулку Генерала Петрова в м. Мукачеві, видані 01.06.2012 і дійсні до 01.06.2012, робочий проект газопостачання за цією адресою, акт на пуск природного газу, в якому зафіксовані газові прилади, а також лічильник газу типу МКМ G4, з/н 17184, рік випуску 2000, опломбований пломбою № ПЄ 8568, акт приймання внутрішньобудинкового газопроводу в експлуатацію, у якому зафіксовано дату закінчення монтажу 10.06.2010 (а.с. 43-49, 88).

Закон № 329-VIII у статті 59 правопорушеннями на ринку природного газу визначає, зокрема, несанкціонований відбір природного газу (ч. 1 п. 2); використання приладів обліку природного газу, не повірених або не атестованих в установленому порядку (ч. 1 п. 5); самовільне під'єднання до системи, зривання або пошкодження цілісності пломб, повірочного тавра, заглушок тощо, що впливає на безпеку постачання природного газу або результати вимірювання (ч. 1 п. 8).

19.05.2016 ПАТ «Закарпатгаз» за Актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості споживачу (фізичній особі) нарахувало за період з 01.02.2016 по 02.03.2016 за 10453,81 грн за 1430,28 куб. м за необліковане споживання газу (а.с. 10). Саме цю суму позивач первісно пред'явив до стягнення.

Позивач кваліфікував порушення за Розділом ХІ Главою 2 п. 3 пп. 1 Кодексу ГРС: до порушень (за умови відсутності несанкціонованого втручання в ГРМ або роботу ЗВТ), що сталося внаслідок пошкодження чи позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ або його складових (які кваліфікуються як «не з вини споживача»), але внаслідок яких споживачу здійснюється перерахунок розподіленого (спожитого) об'єму природного газу, належить пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або робота комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого втрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується чи обліковується некоректно. Тобто, позивач визначив порушення, що пов'язане з обліком газу без несанкціонованого втручання в газорозподільчу мережу або у засіб вимірювальної техніки, чим визнав, що з боку споживача такого втручання не було.

Нарахування здійснено на підставі Розділу ХІ Глави 3 п. 7 Кодексу ГРС, відповідно до якого у разі виявлення Оператором ГРМ пошкодження лічильника газу та/або його позаштатного режиму роботи, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу лічильником газу не обліковується або обліковується некоректно, та за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу визначення об'єму спожитого природного газу здійснюється, виходячи з 70% граничних об'ємів споживання природного газу населенням з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням терміну на його усунення.

Однак, 28.07.2017 до суду надійшла заява позивача від 27.07.2017 про зменшення позовних вимог до суми 7597,45 грн і додані до неї письмове пояснення по суті спору і розрахунок нарахування газу за нормами споживання (а.с. 97-102). У заяві зазначено, що нарахування здійснено на підставі Розділу ХІ Глави 3 п. 8 Кодексу ГРС.

На час виявлення порушення (03.03.2016) пункт 8 Глави 3 Розділу ХІ Кодексу ГРС передбачав, що якщо при порушеннях, визначених в пунктах 1 - 7 цієї глави, неможливо класифікувати граничні об'єми споживання природного газу населенням (відмова в доступі до об'єкта споживача, газовий відвід без наявного підключеного газового обладнання, несертифіковане обладнання, відсутність заводських паспортів, маркувань тощо), визначення об'єму спожитого природного газу здійснюється з урахуванням проміжку часу, за який необхідно визначити об'єм необлікованого природного газу, помноженого на коефіцієнт сезонності (коефіцієнт сезонності приймається рівним 0,5 в опалювальний період та рівним 1 у міжопалювальний період) та на величину об'ємної максимальної секундної витрати газу, що визначається за відповідною формулою.

Як випливає зі змісту пунктів 7 і 8 Глави 3 Розділу ХІ Кодексу ГРС, відповідні нарахування здійснюються з різних підстав і в різному порядку, при цьому, у пункті 8 йдеться про обставини, які щодо споживача ОСОБА_1 не встановлювалися. Оскільки у спорі застосовується закон, що був чинним на час виявлення порушення, за наслідками якого, вважаючи таке порушення наявним, позивач ініціював спір, слід враховувати саме вищенаведену редакцію пункту 8 Глави 3 Розділу ХІ Кодексу ГРС. Та обставина, що на час подання заяви про зменшення позовних вимог пункт 8 Глави 3 Розділу ХІ Кодексу ГРС є видозміненою редакцією пункту, що станом на 03.03.2016 був пунктом 7 Глави 3 Розділу ХІ Кодексу ГРС, не усуває необхідності належного зазначення дійсної правової підстави, якою обґрунтовується позиція сторони в справі, тим більше, що ані в тексті заяви про зменшення позовних вимог, ані в доданих письмових поясненнях не наведена відповідна мотивація щодо норм права, їх зміни в часі і т.ін.

Далі. Якщо йдеться про нарахування в разі виявлення пошкодження лічильника газу, його позаштатного режиму роботи та за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу, із визначенням об'єму спожитого природного газу виходячи з 70% граничних об'ємів споживання природного газу з урахуванням газових приладів і пристроїв за відповідний період, як це слід розуміти з доданого до заяви про зменшення позовних вимог розрахунку нарахування газу за нормами споживання, слід констатувати, що Акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості споживачу (фізичній особі) від 19.05.2016 і розрахунок нарахування газу за нормами споживання не узгоджуються між собою.

Так, акт-розрахунок містить посилання на відповідні положення Кодексу ГРС, оформлений на офіційному бланку, зареєстрований, акт розглянутий комісією газопостачальника у присутності споживача, задоволений комісією, яка прийняла та оформила відповідне рішення, що відповідає п.п. 10-12 Глави 5 Розділу ХІ та іншим положенням Кодексу ГРС. Розрахунок нарахування газу за нормами споживання здійснений у довільній формі, без дотримання правил і умов, передбачених Главою 5 Розділу ХІ Кодексу ГРС, без вказівки на норми Кодексу ГРС як на підстави для нарахування, підписаний однією особою без зазначення її посадового становища та повноважень, не містить дати складення тощо. Реквізити цих документів щодо підстав і обсягів нарахувань на конкретні газові прилади теж відрізняються між собою. Тож розрахунок нарахування газу за нормами споживання не відповідає вимога документа як доказу в цивільній справі (ст. 64 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, ст. 95 цього Кодексу в редакції, чинній на час апеляційного розгляду справи). Поза тим, новий розрахунок та додатково подані позивачем документи взагалі не містять ніякого обґрунтування щодо того, на якій підставі, у зв'язку з чим і в який спосіб здійснено цей новий розрахунок.

Відтак, позивач зменшив свої вимоги, чим визначив підстави і межі позову, за які не вправі виходити суди ані першої, ані апеляційної інстанцій (ст. 11 ч. 1, ст. 303 ч. 1 і ст. 13 ч. 1, ст. 367 ч.ч. 1, 6 відповідних редакцій ЦПК України), і виключив для себе і для суду можливість опиратися на Акт-розрахунок від 19.05.2016 як на доказ, водночас надавши розрахунок нарахування газу за нормами споживання, який не може бути визнаний належним і допустимим доказом (ст.ст. 57-59 і ст.ст. 76-80 відповідних редакцій ЦПК України).

Насамкінець. Акт-розрахунок складається лише за результатами розгляду акту про порушення, складеного в порядку, передбаченому Главою 5 Розділу ХІ Кодексу ГРС і за формою, визначеною Додатком № 11 до Кодексу ГРС (Глава 5 Розділу ХІ Кодексу ГРС). Розгляд за цими правилами та складання акту-розрахунку для відшкодування з винного споживача газу коштів на користь газопостачальника акту, складеного на підставі інших нормативних правил, Кодексом ГРС не передбачено. За таких умов, для складання акту-розрахунку за порушення, пов'язане з роботою лічильника газу, що не було оформлене в порядку, передбаченому Кодексом ГРС, не було правових підстав. Водночас змістом складених документів та правовою позицією в справі ПАТ «Закарпатгаз» визнало фактично, що несанкціонованого втручання споживача ОСОБА_1 у газову мережу не було і в усякому разі, доказів про таке в справі немає, а відповідна правова позиція споживача не спростована. Тож підстав для нарахувань за таке порушення не було і фактично таке нарахування не провадилося. Так само, відсутні докази про втручання відповідача в роботу лічильника газу, а встановлене відповідними документами свідчить про протилежне.

Саме вищевикладені обставини є істотними в спорі, інші мотиви і доводи, якими оперували сторони, наведеного не спростовують і суттєвого значення не мають.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд констатує, що розпорядившись своїми цивільними і процесуальними правами, здійснюючи право на судовий захист і виконуючи обов'язок доказування на власний розсуд (ст. 12 ч. 1, ст.ст. 13, 14, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 27, 57-61 ЦПК України в редакції, що була чинною на час розгляду справи судом першої інстанції, ст.ст. 12, 13, 44, 76-81 цього Кодексу в редакції, чинній на час апеляційного розгляду справи), позивач не довів ані правових, ані фактичних підстав зміненого позову. Позивач не виконав свого обов'язку забезпечити укладання відповідного договору із фіксацією цього факту та необхідних реквізитів, внаслідок чого позбавив себе можливості діяти на захист своїх прав саме як сторона у договірних правовідносинах із повним використанням положень Закону № 329-VIII, Кодексу ГРС, інших пов'язаних норм законодавства щодо відповідальності споживача за порушення умов договору.

Не довів позову постачальник газу і якщо йдеться про фактичне надання комунальних послуг, фактичне споживання природного газу відповідачем, який у такому разі зобов'язаний оплачувати споживання. Понад те, із таких підстав позов не пред'являвся, тоді як на порушення вимог цивільного процесуального закону суд вирішив позов із цих підстав. Посилання на відповідну правову позицію Верховного Суду України у контексті даної справи саме по собі не може враховуватися, позаяк не виключає необхідності належного обґрунтування і доведення позову, розгляду його в межах заявлених вимог, крім того, позивач виходив із умов договірних зобов'язань і договірної відповідальності, чого в справі не було встановлено.

Позиція позивача в справі є суперечливою, необґрунтованою і містить ознаки недопустимих припущень і правової невизначеності. Позивач, по суті, не визначився ані з конкретним порушенням, ані з розміром відшкодування, якщо відповідне конкретне порушення мало місце. Зважаючи на обставини справи, відповідач за такої правової невизначеності позивача не може визнаватися винним у порушенні певного (конкретного) зобов'язання або у вчиненні певного (конкретного) порушення.

Суд першої інстанції не врахував цих обставин, припустився помилки в застосуванні норм права та задовольнив позов, що не був належно обґрунтованим і не був доведеним. Тому з урахуванням положень ст. 367 ч.ч. 1, 6 ЦПК України і на підставі ст. 376 ч. 1 п.п. 2, 4 цього Кодексу апеляцію відповідача слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, у позові - відмовити.

Керуючись ст. 367 ч.ч. 1, 6, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п.п. 2, 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Мукачівського міськрайонного суду від 18 серпня 2017 року скасувати, у позові Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз» до ОСОБА_1 про компенсацію вартості природного газу - відмовити.

Стягнути з ПАТ «Закарпатгаз» на користь ОСОБА_1 704,00 грн у рахунок відшкодування витрат із оплати судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 7 березня 2018 року.

Судді