Постанова № 72639230, 07.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 591/5210/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Макаренко Я.М.

суддів: Мінаєвої О.М. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання Шалаєва І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21.12.2017, суддя Кривцова Г.В.,повний текст складено 21.12.17 по справі № 591/5210/17

за позовом ФОП ОСОБА_1

до Державного інспектора відділу контролю за використанням та охороною земель у Липоводолинському,Недригайлівському,Роменському районах Сумської області ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до державного інспектора відділу контролю за використанням та охороною земель у Липоводолинському, Недригайлівському, Роменському районах Сумської області ОСОБА_2 (надалі по тексту відповідач-1), Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (надалі по тексту відповідач-2), в якому просив суд:

-визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 08.08.2017 року №488/0/91-17-ДК/0147/По/08/01/-17.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 21.12.2017 року адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову від 08.08.2017 року №488/0/91-17-ДК/0147/По/08/01/17 інспектора відділу контролю за використанням та охороною земель у Липоводолинському, Недригайлівському, Роменському районах Сумської області ОСОБА_2 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу в розмірі 170 грн у справі про адміністративне правопорушення за ст. 53-1 КУпАП.

Відповідач-2, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21.12.2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до заяви ОСОБА_3 про самовільне заняття земельної ділянки (а.с.24-26) було проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться на території Московської сільської ради Липоводолинського району Сумської області (за межами населеного пункту с. Московське), площа ділянки, на якій вчинено правопорушення, становить1,27 га.

За результатами вказаної перевірки 08 серпня 2017 року в смт. Липова Долина було складено акт обстеження земельної ділянки від 08 серпня 2017 року №488/0/92-17ДК/106/АО/10/01/-17.

Згідно акту обстеження земельної ділянки від 08 серпня 2017 року №488/0/92-17ДК/106/АО/10/01/-17 інспектором відділу контролю за використанням та охороною земель у Липоводолинському, Недригайлівському, Роменському районах Сумської області ОСОБА_2 встановлено фактичне використання частини земель державної власності жителем с. Московське ФОП ОСОБА_1 без належних правовстановлюючих документів.

Крім того, 08 серпня 2017 року в смт. Липова Долина було складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об’єктом - земельної ділянки від 08 серпня 2017 року № 484/0/92-17-ДК/491/АП/09/01-17.

Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об’єктом - земельної ділянки від 08 серпня 2017 року № 484/0/92-17-ДК/491/АП/09/01-17 інспектором відділу контролю за використанням та охороною земель у Липоводолинському, Недригайлівському, Роменському районах Сумської області ОСОБА_2 було встановлено, що вказану в зверненні ОСОБА_3 земельну ділянку обробляє не ОСОБА_4, а ФОП ОСОБА_1, ділянка знаходиться на території Московської сільської ради Липоводолинського району Сумської області (за межами населеного пункту), ФОП ОСОБА_5 за відсутності відповідних правовстановлюючих документів самовільно зайняв та використовує частину земель державної власності площею 1,27 га, а саме: навесні 2017 року самовільно обробив вказану площу земель державної власності та засіяв її культурами ячменю. На дату обстеження на самовільно зайнятій площі наявні недозрілі посіви ячменю.

Постановою № 488/0/91-17-ДК/0147/По/08/01/17 від 08 серпня 2017 року позивач ФОП ОСОБА_1В був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. за те, що на території Московської сільської ради Липоводолинського району Сумської області ( за межами населеного пункту) за відсутності відповідних правовстановлюючих документів самовільно зайняв та використовує частину земель державної власності площею 1,27 га, чим скоїв адміністративне правопорушення за ст. 53-1 КУпАП.

Підставою для винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності став протокол про адміністративне правопорушення 488/0/92/-17-ДК/0160/П/07/01/-17 від 08 серпня 2017 року.

Встановлені протоколом про адміністративне правопорушення 488/0/92/-17-ДК/0160/П/07/01/-17 від 08 серпня 2017 року відомості грунтуються на даних акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об’єктом - земельної ділянки від 08 серпня 2017 року № 484/0/92-17-ДК/491/АП/09/01-17, акту обстеження земельної ділки від 08 серпня 2017 року №488/0/92-17ДК/106/АО/10/01/-17.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваної постанови.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З аналізу наведеної норми слідує, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Постановою № 488/0/91-17-ДК/0147/По/08/01/17 від 08 серпня 2017 року позивач ФОП ОСОБА_1В був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. за те, що на території Московської сільської ради Липоводолинського району Сумської області ( за межами населеного пункту) за відсутності відповідних правовстановлюючих документів самовільно зайняв та використовує частину земель державної власності площею 1,27 га, чим скоїв адміністративне правопорушення за ст. 53-1 КУпАП.

Так, відповідно до ст.53-1 КУпАП самовільне зайняття земельної ділянки - тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З наведеної норми слідує, що суб”єктом даного правопорушення може бути або громадянин (фізична особа), або посадова особа.

Приймаючи рішення про притягнення позивача як ФОП ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП відповідач не врахував, що санкція наведеної норми на фізичних осіб-підприємців не розповсюджується, тобто відповідальність за вказаною нормою не може нести суб'єкт підприємницької діяльності.

Підставою для винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності став протокол про адміністративне правопорушення 488/0/92/-17-ДК/0160/П/07/01/-17 від 08 серпня 2017 року, яким зафіксовано, ФОП ОСОБА_1 самовільно зайняв земельну ділянку площею 1, 27 га (КОАТУУ: НОМЕР_1, зона :1, квартал: 006) Встановлені протоколом про адміністративне правопорушення 488/0/92/-17-ДК/0160/П/07/01/-17 від 08 серпня 2017 року відомості грунтуються на даних акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об’єктом - земельної ділянки від 08 серпня 2017 року № 484/0/92-17-ДК/491/АП/09/01-17, акту обстеження земельної ділки від 08 серпня 2017 року №488/0/92-17ДК/106/АО/10/01/-17, де також зазаначено, що ФОП ОСОБА_1 самовільно зайняв земельну ділянку площею 1, 27 га (КОАТУУ: НОМЕР_1, зона :1, квартал: 006) .

Проте, з актами перевірки позивач був ознайомлений та вказані документи були ним підприсані лише 13 вересня 2017 року.

Отже, при складанні постанови про адміністративне правопорушення та прийнятті постанови про накладення адміністративного стягнення позивач не був ознайомлений з доказами складними відповідачем та зазначеними в протоколі.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, зазначена норма має певний перелік доказів, які підтверджують відсутність або наявність адміністративного правопорушення та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Такими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП України є, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, а також інші документи.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи незгоду позивача з вчиненим адміністративним правопорушенням відповідач мав навести докази в підтвердження факту порушення позивачем ст.53-1 КУпАП.

Колегія суддів зазначає, що надані відповідачем протокол про адміністративне правопорушення 488/0/92/-17-ДК/0160/П/07/01/-17 від 08 серпня 2017 року, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об’єктом - земельної ділянки від 08 серпня 2017 року № 484/0/92-17-ДК/491/АП/09/01-17, акт обстеження земельної ділки від 08 серпня 2017 року №488/0/92-17ДК/106/АО/10/01/-17 не доводять факт самовільного зайняття позивачем земельної ділянки площею 1,27 га, оскільки з зазначеними актами позивач не погоджується, був ознайомлений з ними лише 13 вересня 2017 року, до них не додано план-схеми земельної ділянки в підтвердження того саме земельну ділянку площею 1, 27 га (КОАТУУ: НОМЕР_1, зона :1, квартал: 006) було зайнято позивачем.

Судом апеляційної інстанції направлявся запит до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області щодо надання плану-схеми спірної земельної ділянки.

Проте, відповідачем вимоги суду виконані не були, вказані докази до суду не надано.

Посилання відповідача, що факт порушення підтверджується письмовими поясненнями позивача колегія суддів вважає безпідставним, оскільки в них зазначено, що приблизно в травні місяці 2017 року позивачем було засіяно земельну ділянку загальною площею 1,2 га, яка раніше заросла бур’янами, яка межує з ділянкою № 3923288200:01:006:0226 (35-36).

Між тим, у вказаних поясненнях позивачем не підтверджено використання земельної ділянки 1, 27 га (КОАТУУ: НОМЕР_1) з місцезнаходження у зоні :1, квартал: 006.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не надано доказів в підтвердження того факту, що спірна земельна ділянка самовільно зайнята позивачем.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що постанова № 488/0/91-17-ДК/0147/По/08/01/17 від 08 серпня 2017 року в справі про притягнення ФОП ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення за ст. 53-1 КУпАП підлягає скасуванню.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21.12.2017 по справі № 591/5210/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис) ОСОБА_6 Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_7 ОСОБА_8