Постанова № 72639148, 26.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/11532/15 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача: Федотова І.В.,

суддів: Літвіної Н.М. та Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Часник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Газагропром" до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.2014 №0034021501, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газагропром» (далі - позивач, ТОВ «Газагропром») звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.2014 №0034021501; зобов'язання відповідача відшкодувати вартість податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2014 року в розмірі 139470 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2017 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування товариством з обмеженою відповідальністю «Газагропром» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Газагропром» пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за травень 2014 року на суму 139470,00 грн.

Як вбачається зі змісту акту перевірки державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 18.08.2014 №6309/26-51-01-11/38139701, висновки щодо порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Газагропром»» приписів податкового законодавства зроблено з огляду на те, що при отриманні товарів в режимі реімпорту відсутній факт придбання чи виготовлення товарів, відтак, право на податковий кредит у позивача відсутнє, що, відповідно, призвело до завищення податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за травень 2014 року на суму 139470,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 18.08.2014 №6309/26-51-15-01-11/38139701 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.09.2014 №0034021501, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 209205,00 грн., з яких 139470,00 грн. - сума завищення бюджетного відшкодування та 69735,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та такими, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується і колегія суддів.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 77 Митного кодексу України реімпорт - це митний режим, відповідно до якого товари, що були вивезені або оформлені для вивезення за межі митної території України, випускаються у вільний обіг на митній території України зі звільненням від сплати митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно частини другої статті 78 Митного кодексу України у митний режим реімпорту можуть бути поміщені товари, які:

1) були вивезені за межі митної території України у митному режимі тимчасового вивезення та ввозяться на цю територію до завершення строку дії цього митного режиму у тому самому стані, в якому вони були вивезені, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання, а також змін, що допускаються у разі використання таких товарів у митному режимі тимчасового вивезення;

2) були вивезені за межі митної території України у митному режимі переробки за межами митної території та ввозяться на цю територію до завершення строку дії цього митного режиму у тому самому стані, в якому вони були вивезені, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання;

3) були поміщені у митний режим експорту (остаточного вивезення) і повертаються особі, яка їх експортувала, у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов зовнішньоекономічного договору, згідно з яким ці товари поміщувалися у митний режим експорту, або з інших обставин, що перешкоджають виконанню цього договору, якщо ці товари:

а) повертаються на митну територію України у строк, що не перевищує шести місяців з дати вивезення їх за межі цієї території у митному режимі експорту;

б) перебувають у такому самому стані, в якому вони оформлені у митний режим експорту, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), внаслідок якого були виявлені недоліки, що спричинили реімпорт товарів.

Відповідно до частини першої статті 79 Митного кодексу України застосування митного режиму реімпорту можливе за умови можливості ідентифікації органом доходів і зборів товарів, заявлених у цей митний режим, як таких, що були раніше випущені за межі митної території України.

Реімпорт товарів, поміщених у митний режим експорту, згідно з пунктом 3 частини другої статті 78 цього Кодексу може бути здійснений експортером цих товарів або його правонаступником. (частини п'ята статті 79 Митного кодексу України).

Згідно до частини першої статті 81 Митного кодексу України, після поміщення у митний режим реімпорту товарів згідно з пунктом 3 частини другої статті 78 цього Кодексу суми вивізного мита, сплачені при експорті цих товарів, повертаються особам, які їх сплачували, або їх правонаступникам, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Акцизний податок і податок на додану вартість при поміщенні товарів згідно з пунктом 3 частини другої статті 78 цього Кодексу у митний режим реімпорту справляються відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 187.8 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Згідно пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 зазначеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статі 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Газагропром» (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «СВС-Май» (покупець) укладений контракт від 07.06.2013 №KZ-UA/04, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець - оплатити та прийняти м'ясопродукцію виробництва підприємств України відповідно реєстру підприємств третіх країн, які мають дозвіл Россельхознадзору РФ на поставку товару в Російську Федерацію та Республіку Казахстан у відповідності із Специфікаціями, які є невід'ємною частиною даного контракту.

Поряд з цим, товариство з обмеженою відповідальністю «Газагропром» (покупець) та товариство з обмеженою відповідальністю «Візит» (постачальник) уклали договір поставки від 01.08.2013 №01/08-01, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити яловичину першої категорії у напівтушках та четвертинах, що належить постачальнику на праві власності, виробництва товариства з обмеженою відповідальністю «Візит».

Відповідно до специфікації від 22.04.2014 до контракту від 07.06.2013 №KZ-UA/04, продавець поставить покупцю партію товару - м'ясо яловичини першої категорії, глибокої заморозки в напівтушках, виробництва товариства з обмеженою відповідальністю «Візит» в кількості 19900 кг. на загальну суму 63680,00 доларів США.

Згідно наданого позивачем рахунку-фактури від 28.04.2014 №1152 товариство з обмеженою відповідальністю «Газагропром» придбало у товариства з обмеженою відповідальністю «Візит» м'ясо яловичини першої категорії у кількості 19000,00 кг за загальною ціною 646152,00 грн. (28,34 грн. за 1 кг), відповідно до чого виписана видаткова накладна від 29.04.2014 №1152 на суму 646152,00.

В подальшому вищевказаний товар експортовано згідно контракту від 07.06.2013№KZ-UA/04, що підтверджується митною декларацією від 30.04.2014 №125130006/2014/571886.

Однак, товариству з обмеженою відповідальністю «Газагропром» повернено, як продавцю, товар без фактичного вивантаження в незмінному стані (яловичина глибокої заморозки, напівтуші, перша категорія - 19000 кг, 162 напівтуші) на вартість 697350,22 грн. (60800 доларів США), в режимі «реімпорт» відповідно до митної декларації від 07.05.2014 №125130006/2014/582206 з нарахуванням та сплатою податку на додану вартість у розмірі 139470,00 грн.

При цьому, між товариством з обмеженою відповідальністю «Газагропром» та товариством з обмеженою відповідальністю «СВС-Май» укладена додаткова угода №4 до контракту 07.06.2013 №KZ-UA/04, відповідно до умов якої в зв'язку з відмовою в пропуску через митний пункт на території Російської Федерації у відповідності з інвойсом від 22.04.2014 №16 та специфікацією від 22.04.2014 №16, покупець (товариство з обмеженою відповідальністю «СВС-Май») реекспортує партію товару продавцю.

При цьому, відповідно до акту перевірки від 18.08.2014 №6309/26-51-01-11/38139701 (арк.9) товар повернутий позивачу саме у відповідності до пункту 3 частини другої статті 78 Митного кодексу України, що підтверджується оформленою митною декларацією від 07.05.2014 №125130006/2014/582206, позивачем був сплачений податок на додану вартість в розмірі 139470,00 грн., що відображено в податковій звітності, а від так, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у контролюючого органу відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит та відповідне від'ємне значення з податку на додану вартість.

За таких обставин, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому є вірним висновок Окружного адміністративного суду міста Києва про те, що позовні вимоги щодо визнання податкового повідомлення-рішення від 18.09.2014 №0034021501 протиправним є такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 21 вересня 2017 року та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2017 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/220301106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 3068, 34 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 06.03.2018 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Літвіна Н. М.

Сорочко Є.О.