Постанова № 72639146, 26.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 750/6987/17 Суддя (судді) першої інстанції: Логвіна Т.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача: Федотова І.В.,

суддів: Літвіної Н.М. та Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Часник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому з урахуванням клопотання про збільшення позовних вимог просив

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не проведення з 01 травня 2016 року перерахунку ОСОБА_4 пенсії на підставі довідки Державного космічного агентства України від 28.10.2016 року № 83/16-2;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 пенсії, починаючи з 01 травня 2016 року, виходячи з 90% його грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром, згідно довідки Державного космічного агентства України від 28.10.2016 року № 83/16-2 з розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії 21 410 грн. 42 коп.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 листопада 2017 року адміністративний позов було задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_4 є полковником запасу Збройних сил України та з 28 грудня 2005 року отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка була призначена і виплачувалася Чернігівським обласним військовим комісаріатом у розмірі 90% грошового забезпечення. В подальшому, законодавством України обов'язок виплати позивачу пенсії було покладено на відповідача.

01 жовтня 2011 року відповідачем було здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_4 на підставі ст.13 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зменшивши її розмір до 80% грошового забезпечення

За наслідками оскарження ОСОБА_4 такого зменшення розміру пенсії у судовому порядку постановою Деснянського районного суду м.Чернігова від 10 березня 2016 року у справі №750/1113/16-а, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 01 жовтня 2011 року перерахунок пенсії позивача, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", з 80% до 90% грошового забезпечення та виплатити заборгованість, що виникне внаслідок такого перерахунку. (а.с. 18-19)

У липні 2017 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з проханням надати належним чином завірені копії довідок про розмір його грошового забезпечення, на підставі яких з 01.10.2011 року по січень 2017 року йому проводився перерахунок пенсії.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 12.07.2017 року № 1221/03/Г-12 позивачу були надані копії довідок про розмір грошового забезпечення, на підставі яких проводився перерахунок пенсії з 01.10.2011 року по даний час. Крім того, зазначеним листом відповідач повідомив позивача про відмову в задоволенні заяви, посилаючись на те, що пенсія виплачується згідно із чинним законодавством.

Також позивачу стало відомо, що в матеріалах пенсійної справи міститься довідка Державного космічного агентства України від 28.10.2016 року № 83/16-2, згідно якої розмір грошового забезпечення для обрахунку пенсії позивача станом на 01 травня 2016 року складає 21410,42 грн. (а.с. 59)

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про неможливість застосування до позивача вимог законів України, які позбавляють позивача на перерахунок пенсії, обмежують її розмір, оскільки це прямо суперечить положенням Конституції України та порушує права позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).

Згідно ст.2 Закону України №3668-VI від 08 липня 2011 року «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати 10740 гривень.

Разом із тим, п.2 р.ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Пенсія позивачу згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» була призначена до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та до неї не передбачено застосування вказаних обмежень максимальним розміром.

Згідно ч. 4 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні "Кечко проти України" від 08 листопада 2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі "Суханов та Ільченко проти України" (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine) від 26 вересня 2014 року, за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.

Частиною 1 ст. 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01 листопада 1996 року №9 зазначено, що відповідно до ст.8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.

Конституційним Судом України у рішеннях від 06 липня 1999 року №8-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 та від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 сформовано чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

У рішенні від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 Конституційний Суд України зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Таким чином Головне Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повинно було здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу починаючи з 01 травня 2016 року, виходячи з 90% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром, згідно довідки Державного космічного агентства України від 28.10.2016 року № 83/16-2, з розміру грошового забезпечення 21410,42 грн.

Доводи апеляційної скарги в частині пропуску позивачем строку звернення до суду є необґрунтованими з огляду на наступне.

Наслідки пропущення строків звернення до суду регламентовані ст. 100 КАС України (в редакції до 15.12.2017 року).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

В даному випадку, суд першої інстанції фактично надав оцінку доводам позивача щодо пропуску ним строку звернення до суду в постанові від 24 листопада 2017 року та дійшов до висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду із цим позовом, оскільки про порушення його права позивачу стало достовірно відомо лише 12 липня 2017 року.

Отже, підстави для залишення позову без розгляду відсутні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 24 листопада 2017 та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 листопада 2017 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 06.03.2018 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Літвіна Н. М.

Сорочко Є.О.