Рішення № 72639131, 22.02.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 813/4314/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського апеляційного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1Б.) 27.11.2017 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівського апеляційного адміністративного суду (далі – відповідач, ЛААС), просить суд визнати протиправним та скасувати наказ № 538-к/тм від 21.11.2017 про притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі догани. Позовні вимоги обґрунтовує таким (а.с.4-7): керівник апарату ЛААС притягнув ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за вчинення ним дисциплінарного проступку - недотримання правил внутрішнього службового розпорядку, а саме - відсутність 31.10.2017 о 17 годині 40 хвилин на робочому місці без повідомлення безпосереднього керівника. ОСОБА_1 стверджує, що перебував в цей час в кабінеті помічника судді, з яким товаришує, а тому не порушував правил внутрішнього службового розпорядку. Також наполягає, що за вчинення передбаченого пунктом 6 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» дисциплінарного проступку керівник державної служби повинен був обмежитися дисциплінарним стягненням у формі зауваження. Тому відповідач у спірних правовідносинах порушив вимоги Закону України «Про державну службу» і наказ № 538-к/тм від 21.11.2017 слід скасувати як незаконний та такий, що не відповідає визначеним Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) критеріям правомірного рішення суб’єкта владних повноважень.

Відповідач позов не визнає. Представник відповідача надав заперечення проти позову ОСОБА_1 від 14.12.2017 (а.с.44-50), просить суд у задоволенні позову відмовити. Повідомив суд, що в межах дисциплінарного провадження достовірно встановлено, що державний службовець ОСОБА_1 31.10.2018 вийшов з приміщення суду о 15:23 та повернувся о 18:06, не попередивши про це безпосереднього керівника. Ця обставина підтверджується відеозаписом камери відеоспостереження, що розташована на вході до приміщення суду. Факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці зафіксовано актом відповідного змісту. Зазначає, що обираючи вид дисциплінарного стягнення, яке слід було застосувати до позивача, керівник апарату суду врахував висновки та подання дисциплінарної комісії. При визначенні виду дисциплінарного стягнення враховано попередню поведінку службовця, який систематично порушує трудову дисципліну (запізнюється на роботу). Відповідач розцінює таку поведінку ОСОБА_1 як неналежне ставлення до служби та нехтування Правилами внутрішнього службового розпорядку суду. Наполягає, що правова конструкція закону, визначена в частині другій статті 66 Закону України «Про державну службу» (застосування прийменника «може») дозволяє керівнику державної служби при визначенні виду дисциплінарного стягнення за недотримання державним службовцем правил внутрішнього службового розпорядку не тільки обмежитись зауваженням, а й застосувати більш суворий захід впливу. Стверджує, що наказ про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності повністю відповідає вимогам, що встановлені частиною другою статті 2 КАС України до рішення суб’єкта владних повноважень.

На запитання суду ОСОБА_1 повідомив, що дійсно систематично запізнюється на роботу та не заперечує достовірності наведених в дисциплінарній справі відомостей автоматизованої системи, що зчитує його персональний ідентифікатор при вході в суд. Пояснює ці факти тим, що проживає на околиці міста та не завжди може вчасно доїхати до місця праці. Повідомив, що у таких випадках завжди повідомляє телефоном безпосереднього керівника про запізнення. До дати завершення судового розгляду справи позивач категорично заперечував факт вчинення дисциплінарного проступку та наполягав, що 31.10.2017 о 17:40 перебував в будівлі суду, в службовому кабінеті приятеля; в робочий час з будівлі суду не виходив, а відеоматеріали камери спостереження суду не дозволяють чітко ідентифікувати відвідувачів суду. Перед судовими дебатами позивач змінив позицію щодо фактичних обставин справи та пояснив, що він дійсно 31.10.2017 покинув робоче місце та вийшов з будівлі суду о 15:23, не попередивши про це безпосереднього чи іншого керівника. На уточнююче питання суду обмежився поясненням про те, що цей вчинок зумовлений терміновою потребою, якою саме – не пояснив.

Суд заслухав пояснення позивача та представника відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи докази та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_1 працює в Львівському апеляційному адміністративному суді з 2011 року, з 07.06.2013 - на посаді провідного спеціаліста відділу роботи із зверненнями громадян та надання інформації. Ця посада відноситься до категорії «В» посад державної служби.

31.10.2017 комісія у складі начальника відділу роботи із зверненнями громадян та надання інформації ЛААС ОСОБА_3, головного спеціаліста відділу управління персоналом та кадрової роботи ЛААС ОСОБА_4, провідного спеціаліста відділу забезпечення роботи четвертої судової палати ЛААС ОСОБА_5, засвідчила той факт, що 31.10.2017 о 17 годині 40 хвилин державний службовець ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці, яке розташоване в кабінеті № 209 на другому поверсі приміщення Львівського апеляційного адміністративного суду, про причини своєї відсутності свого безпосереднього керівника - начальника відділу роботи із зверненнями громадян та надання інформації ЛААС ОСОБА_3 не попереджав, про що складено акт про відсутність на робочому місці (а.с. 60).

31.10.2017 після 18 години (зі слів представника відповідача – після 18:15) ОСОБА_1 прибув в кабінет керівника апарату суду та з’ясовував причину складення акта про відсутність на робочому місці. ОСОБА_1 заперечував факт відсутності на робочому місці та звинуватив керівника апарату суду в упередженому ставленні. Натомість керівник апарату суду наполягав на тому, що ОСОБА_1 слід надати пояснення щодо поважності причин відсутності на роботі. ОСОБА_1 надав письмові пояснення, згідно з якими він на момент складення акту перебував на території суду, в приміщенні помічників суддів, а також повідомив про категоричну незгоду із актом про відсутність на робочому місці (а.с. 61).

03.11.2017 керівник апарату суду прийняв наказ № 31 про відкриття дисциплінарного провадження стосовно провідного спеціаліста відділу роботи із зверненнями громадян та надання інформації ЛААС ОСОБА_1, яким доручив дисциплінарній комісії з розгляду дисциплінарних справ ЛААС (стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В» у ЛААС):

- в період з 03.11.2017 по 17.11.2017 провести дисциплінарне розслідування стосовно провідного спеціаліста відділу роботи із зверненнями громадян та надання інформації ЛААС ОСОБА_1Б, за результатами якого скласти висновок про наявність чи відсутність в його діях дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності;

- на підставі складеного висновку підготувати та внести керівнику апарату суду відповідне подання (а.с. 65).

Керівник апарату суду пояснює необхідність прийняття цього рішення в тому числі тим, що ОСОБА_1 звинувачував його в упередженому ставленні та категорично заперечував факт вчинення дисциплінарного проступку, а тому розслідування цього випадку доцільно було доручити колегіальному органу, до складу якого він (керівник апарату) не входить.

Дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ ЛААС одержала такі пояснення працівників суду щодо обставин дисциплінарної справи:

- ОСОБА_1 в своїх поясненнях зазначив, що категорично не згідний з актом про його відсутність на робочому місці, оскільки 31.10.2017 о 17.40 год. знаходився на території суду в кабінеті помічників суддів. В пояснені від 06.11.2017 уточнив, що в згаданий час знаходився в кабінеті помічників суддів, в т.ч. судді Ільчишин Н.В. (а.с. 69);

- начальник відділу роботи із зверненнями громадян та надання інформації ОСОБА_3 (безпосередній керівник ОСОБА_1Б.) пояснила, що позивач про наявність поважних причин відсутності на робочому місці 31.10.2017 о 17 год. 40 хв. її не повідомляв (а.с. 68);

- судовий розпорядник ОСОБА_6 пояснив, що він тимчасово перебував на робочому місці ОСОБА_1 з 17.10 год. 31.11.2017, з його усної згоди, акт про відсутність останнього на робочому місці відмовився підписати, оскільки не знав точно чи такий був відсутній (а.с. 62);

- помічники суддів Кучера І. в поясненні від 07.11.2017, ОСОБА_7 в поясненні від 09.11.2017, ОСОБА_8 в поясненні від 09.11.2017, ОСОБА_9 в поясненні від 09.11.2017 зазначили, що працівника суду ОСОБА_1 знають по роботі, він інколи заходить до них в кабінет. Щодо подій 31.10.2017 повідомили, що всі вони протягом робочого дня виконували свої посадові обов’язки на своїх робочих місцях, чи заходив в той день позивач до них в кабінет і о котрій годині - не пригадують. (а.с. 70-73).

Головний спеціаліст відділу інформаційних технологій суду ОСОБА_10, на виконання вказівки керівника апарату суду, 31.10.2017 року о 18.46 год. зняв дані запису камери відеоспостереження та відеофіксації, розташованої на вході до приміщення суду за адресою: м. Львів, вул. Стецька, 13, за період часу: 31.10.2017 з 9:00 год. до 18:46 год. Інформація записана на два носії цифрової інформації (DVD диски, а.с. 64), що були надані дисциплінарній комісії.

Дисциплінарна комісія здійснила перегляд цих дисків та встановила, що 31.10.2017 року о 15:23:34 ОСОБА_1 вийшов у верхньому одязі з приміщення суду, назад до суду повернувся о 18:06:36.

За результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна комісія 16.11.2017 зробила висновок про наявність в діях провідного спеціаліста відділу роботи із зверненнями громадян та надання інформації Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме - недотримання правил внутрішнього службового розпорядку та про наявність підстав для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності (а.с. 78-81).

17.11.2017 ОСОБА_1 подав голові дисциплінарної комісії зауваження (а.с. 85-86), вважає висновок дисциплінарної комісії та акт про його відсутність на робочому місці незаконними, суб’єктивними та упередженими. Зазначив, що пояснення помічників суддів не дають підстав стверджувати про його відсутність на робочому місці, оскільки ці пояснення отримано по спливу кількох днів, що унеможливило факт пригадування подій того дня (подія мала місце 31.10.2017, пояснення отримано 07.11.2017, 09.11.2017). Також вважає, що відеозапис з камер відеоспостереження та відеофіксації не є доказом відсутності його на робочому місці, оскільки не дозволяє чітко ідентифікувати саме його через наявність верхнього одягу та головного убору.

Цього ж дня 17.11.2017 ОСОБА_1 подав пояснення керівнику апарату ЛААС. Зміст викладеного в поясненні є аналогічний до наданого позивачем у зауваженні від 17.11.2017 (а.с. 87-88).

17.11.2017 дисциплінарна комісія внесла керівнику апарату суду подання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Обираючи вид дисциплінарного стягнення, яке рекомендується застосувати до державного службовця, комісія врахувала відсутність у нього дисциплінарних стягнень як обставину, що пом’якшує дисциплінарну відповідальність. Водночас дисциплінарна комісія врахувала систематичні порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни, а саме щоденне запізнення виходу на роботу протягом жовтня 2017 року, що підтверджується витягом з номенклатури справ ЛААС № 02-25 за 2017 рік «Книга обліку виходу на роботу працівників апарату суду» за період з 02.10.2017 по 31.10.2017. Комісія розцінила цю обставину як неналежне ставлення до служби. Одночасно дисциплінарна комісія вказала, що категоричне невизнання ОСОБА_1 факту вчинення дисциплінарного проступку свідчить про те, що він не усвідомлює обов’язку чіткого і неухильного дотримання Правил внутрішнього службового розпорядку. Тому комісія рекомендує застосувати до провідного спеціаліста відділу роботи із зверненнями громадян та надання інформації Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 за вчинений ним 31.10.2017 дисциплінарний проступок дисциплінарне стягнення у вигляді догани (а.с. 82-83).

21.11.2017 керівник апарату суду видав наказ № 538-к/тм «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1Б.», відповідно до якого провідного спеціаліста відділу роботи із зверненнями громадян та надання інформації ЛААС ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за вчинений ним дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 6 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» (недотримання правил внутрішнього службового розпорядку, а саме - відсутність на робочому місці без повідомлення безпосереднього керівника). Як підставу видання наказу зазначено подання дисциплінарної комісії та пояснення ОСОБА_1 (а.с. 14).

Позивач не погодився з цим рішенням та звернувся до суду з позовом про його скасування.

16.02.2018 керівник апарату ЛААС звернувся до начальника Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у Львівській та Закарпатській областях з листом № К-581/18 (а.с. 142-143), в якому просив надати роз’яснення Закону України «Про державну службу» в контексті наступних питань:

- чи встановлює частина друга статті 66 Закону України «Про державну службу» імперативний обов’язок керівника державної служби застосувати такий вид дисциплінарного стягнення, як зауваження у разі допущення державним службовцем дисциплінарного проступку передбаченого пунктом 6 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» - недотримання правил внутрішнього службового розпорядку?

- які види дисциплінарних стягнень можуть бути застосовані до державного службовця, який вчинив проступок передбачений пунктом 6 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» - недотримання правил внутрішнього службового розпорядку?

22.02.2018 Міжрегіональне управління Національного агентства України з питань державної служби у Львівській та Закарпатській областях листом № 140 (а.с. 144-145) надало відповідь відповідачу та роз’яснило таке. На думку Міжрегіонального управління, частина друга статті 65 Закону № 889-VІІІ не встановлює імперативного обов’язку суб’єкта призначення застосовувати такий вид дисциплінарного стягнення як зауваження у разі допущення державним службовцем дисциплінарного проступку передбаченого пунктом 6 частини другої статті 65 Закону № 889-VІІІ. Виключними повноваженнями щодо встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця наділена лише дисциплінарна комісія. Дисциплінарна комісія в результаті розгляду дисциплінарної справи може дійти висновку про необхідність застосування більш м’якого або більш жорсткого виду стягнення з урахуванням, зокрема, пом’якшуючих або обтяжуючих обставин вчинення дисциплінарного проступку, наявності заохочень, стягнень та ставлення державного службовця до служби. Міжрегіональне управління у висновку зазначило, що вибір виду дисциплінарного стягнення в випадку вчинення проступку передбаченого пунктом 6 частини другої статті 65 Закону № 889-VІІІ є виключною компетенцією дисциплінарної комісії.

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 та пункту 2 частини першої статті 19 КАС України спори з приводу проходження публічної служби віднесено до юрисдикції адміністративних судів, а державна служба є одним із різновидів публічної служби.

Відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, правовий статус державного службовця визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі – Закон № 889-VIII).

Статті 1, 2 Закону № 889-VIII містять визначення наступних термінів:

- державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (частина друга статті 1);

- безпосередній керівник - найближчий керівник, якому прямо підпорядкований державний службовець (пункт 1 частини першої статті 2);

- керівник державної служби в державному органі - посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов'язків якої належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі(пункт 3 частини першої статті 2);

- службова дисципліна - неухильне додержання Присяги державного службовця, сумлінне виконання службових обов'язків та правил внутрішнього службового розпорядку(пункт 10 частини першої статті 2).

Згідно зі статтею 61 Закону № 889-VIII службова дисципліна державних службовців забезпечується, зокрема, шляхом дотримання у службовій діяльності вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби та виконання правил внутрішнього службового розпорядку.

Відповідно до статті 47 Закону № 889-VIII правилами внутрішнього службового розпорядку державного органу (далі - правила внутрішнього службового розпорядку) визначаються: 1) початок та кінець робочого часу державного службовця; 2) перерви, що надаються для відпочинку та прийняття їжі; 3) умови і порядок перебування державного службовця в державному органі у вихідні, святкові та неробочі дні, а також після закінчення робочого часу; 4) порядок доведення до відома державного службовця нормативно-правових актів, наказів (розпоряджень) та доручень із службових питань; 5) загальні інструкції з охорони праці та протипожежної безпеки; 6) загальні правила етичної поведінки в державному органі; 7) порядок повідомлення державним службовцем про його відсутність на службі; 8) порядок прийняття та передачі діловодства (справ) і майна державним службовцем; 9) інші положення, що не суперечать цьому Закону та іншим актам законодавства. Правила внутрішнього службового розпорядку затверджуються загальними зборами (конференцією) державних службовців державного органу за поданням керівника державної служби і виборного органу первинної профспілкової організації (за наявності) на основі типових правил. Правила внутрішнього службового розпорядку доводяться до відома всіх державних службовців під підпис.

Керівник державної служби несе відповідальність за неналежний рівень службової дисципліни і здійснює повноваження щодо притягнення державних службовців до дисциплінарної відповідальності (частина 1 статті 63).

Рішенням загальних зборів державних службовців ЛААС від 27.10.2017 № 1/1 затверджено Правила внутрішнього службового розпорядку ЛААС (далі - Правила). Ці Правила визначають загальні положення щодо організації внутрішнього службового розпорядку державних службовців ЛААС (далі - суду), режиму роботи, умови перебування державних службовців у суді, відповідальність за порушення трудової дисципліни і мають на меті зміцнення трудової та виконавчої дисципліни, раціональне використання робочого часу, високу якість і підвищення продуктивності праці та ефективності діяльності державних службовців суду. Правила доводяться до відома всіх державних службовців суду, під підпис, і є обов’язковими для виконання.

Розділ 3 Правил визначає робочий час і час відпочинку державного службовця.

Тривалість робочого часу державних службовців суду становить 40 годин на тиждень, зокрема: - понеділок, вівторок, середа, четвер - з 09 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин; - п’ятниця - з 09 години 00 хвилин до 16 години 45 хвилин; - субота, неділя - вихідні дні. Напередодні святкових та неробочих днів тривалість робочого дня скорочується на одну годину (пункт 3.1). Тривалість перерви для відпочинку і харчування становить 45 хвилин - з 13 години 00 хвилин до 13 години 45 хвилин. Перерва не включається в робочий час, і державний службовець може використовувати її на свій розсуд. На цей час він може відлучатися з місця роботи. У разі неможливості використання часу, наданого для відпочинку і харчування у зв’язку з виконанням службових обов’язків, державному службовцю суду для цього надається інший час протягом робочого дня, але не більш як 45 хвилин (пункт 3.2).

Згідно з пунктом 3.3 Правил облік робочого часу в суді здійснюється у Табелі обліку використання робочого часу працівників апарату суду, Журналі обліку робочого часу та за допомогою спеціалізованих програмно-технічних засобів, що є складовою автоматизованої системи контролю доступу до приміщення суду (далі - система обліку робочого часу). Для забезпечення контролю своєчасного прибуття на роботу відомості зазначених систем обліку робочого часу подаються відповідальною особою до відділу управління персоналом та кадрової роботи.

Ідентифікація державних службовців в системі контролю доступу до приміщення суду здійснюється, за допомогою персональних електронних засобів ідентифікації, якими забезпечується кожен державний службовець суду. Передача персонального електронного засобу ідентифікації іншим особам забороняється (пункт 3.4).

У місці встановлення автоматизованої системи контролю доступу до приміщення суду здійснюється відеоспостереження та відеофіксація (пункт 3.5).

Вихід державного службовця суду за межі адміністративної будівлі суду у робочий час зі службових питань відбувається з відома або за дорученням його безпосереднього керівника чи керівника апарату суду або його заступника (пункт 3.6).

Розділ 4 Правил визначає такий порядок повідомлення державним службовцем про свою відсутність: державний службовець завчасно повідомляє свого безпосереднього керівника про свою відсутність на роботі (в тому числі про тимчасову непрацездатність, необхідність відлучитися з робочого місця в робочий час) у письмовій формі, засобами електронного чи телефонного зв’язку або іншим доступним способом. Безпосередній керівник несе персональну відповідальність за дотриманням підлеглими працівниками Правил поведінки працівника суду, затверджених рішенням Ради суддів України 6 лютого 2009 р. №33 та Правил внутрішнього службового розпорядку суду (пункт 4.1).

У разі недотримання державним службовцем вимог п. 1 цього розділу складається акт про відсутність державного службовця на робочому місці (пункт 4.2).

У разі ненадання державним службовцем доказів поважності своєї відсутності на роботі він повинен подати письмові пояснення на ім’я керівника апарату суду щодо причин своєї відсутності (пункт 4.3).

Розділ 9 Правил «Прикінцеві положення» визначає таке. Недотримання вимог правил внутрішнього службового розпорядку є підставою для притягнення державного службовця до відповідальності у порядку, передбаченому чинним законодавством (пункт 9.1). Місця загального користування суду можуть обладнуватись відеокамерами, за допомогою яких здійснюється відеоспостереження та відеофіксація. Дані отримані з камер можуть використовуватись для встановлення наявності або відсутності тих чи інших обставин (пункт 9.3).

До 27.10.2017 (дати затвердження Правил внутрішнього службового розпорядку ЛААС) на державних службовців суду поширювалися Правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників ЛААС, затверджені рішенням загальних зборів трудового колективу ЛААС № 1 від 17.06.2011 (далі – Правила від 17.06.2011).

Розділ V цих Правил від 17.06.2011 визначав робочий час і його використання, час відпочинку таким чином. Робочий час – це встановлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи або умов трудового договору повинен виконувати свої службові обов’язки (пункт 5.1). До початку роботи кожний працівник суду зобов’язаний відмітити свій прихід на роботу, а по її закінченні – залишення роботи в порядку встановленому в Львівському апеляційному адміністративному суді. Керівники структурних підрозділів зобов’язані організувати облік присутності і відсутності на роботі працівників протягом робочого дня. У разі недотримання встановленого режиму роботи для працівника в установленому порядку застосовуються передбачені законодавством заходи дисциплінарного стягнення (пункт 5.4). Згідно з пунктом 7.1 Правил від 17.06.2011 за порушення трудової дисципліни, тобто невиконання чи неналежне виконання з вини працівника без поважних причин покладених на нього трудових або службових обов’язків, невиконання або неналежне виконання Правил внутрішнього трудового розпорядку, а також скоєння вчинку, який дискредитує суд, до працівників суду може бути застосовано догану або звільнення.

Стаття 38 Закону № 889-VIII вказує на те, що поняття «проходження державної служби» охоплює прийняття на державну службу, просування по службі державних службовців, вирішення інших питань, пов'язаних із службою, зокрема і питань притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців, регламентованих розділом VIII цього Закону.

Частиною 1 статті 64 Закону № 889-VIII визначено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення (статті 65).

Дисциплінарним проступкам згідно з пунктом 6 частини другої статті 65 є недотримання правил внутрішнього службового розпорядку.

Відповідно до статті 66 Закону до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення:

1) зауваження;

2) догана;

3) попередження про неповну службову відповідність;

4) звільнення з посади державної служби.

При цьому згідно з частиною другою цієї статті у разі допущення державним службовцем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єкт призначення або керівник державної служби може обмежитися зауваженням.

Статтею 69 Закону № 889-VIII визначено, що для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ.

Дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку (частина дев’ята).

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення (частина десята).

Суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку (частина одинадцята).

27.10.2017 наказом керівника апарату № 27 «Про дисциплінарну комісію з розгляду дисциплінарних справ Львівського апеляційного адміністративного суду» відповідно до статті 69, частини четвертої статті 70 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку державними службовцями, які займають посади державної служби категорій «Б» та «В» у ЛААС утворено дисциплінарну комісію з розгляду дисциплінарних справ ЛААС стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В» у ЛААС (а.с. 51).

Згідно з статтею 73 Закону № 889-VIII з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Дисциплінарна справа повинна містити:

1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 5) інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 10) відомості про причини і умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, на підставі яких з державного службовця знімають звинувачення; 11) висновок за результатами службового розслідування (у разі його проведення); 12) висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення.

Стаття 74 Закону № 889-VIII передбачає, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі (статті 75).

Рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення. Державному службовцю видається під розписку належним чином завірена копія наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження не пізніше наступного робочого дня після прийняття відповідного рішення (стаття 77).

Ухвалюючи рішення, суд в тому числі повинен вирішити такі питання:

1) оцінити встановлені в судовому засіданні фактичні обставини справи та дійти висновку про те, що ОСОБА_1 31.10.2017 вчинив/не вчинив дисциплінарний проступок;

2) якщо суд пересвідчиться в тому, що ОСОБА_1 дійсно вчинив дисциплінарний проступок, то слід переконатися у тому, що відповідач правильно обрав вид дисциплінарного стягнення, яке слід застосувати до державного службовця за цих конкретних фактичних обставин справи.

При прийнятті рішення суд виходить з таких мотивів:

Суд оцінив пояснення учасників справи та долучені до матеріалів справи докази та встановив, що ОСОБА_1 31.10.2017 в робочий час пішов у власних справах за межі будівлі суду та був відсутній на робочому місці більше двох годин, про що не попередив ані безпосереднього керівника, ані керівника чи заступника керівника апарату суду. Ця обставина підтверджується дослідженими у судовому засіданні належними та допустимими доказами (акт, записи камери відеоспостереження, пояснення тощо) та визнається ОСОБА_1 Суд вважає, що такий вчинок ОСОБА_1 охоплюється поняттям «недотримання правил внутрішнього службового розпорядку» та правильно кваліфікований відповідачем як дисциплінарний проступок.

Дисциплінарна комісія проаналізувала попередню поведінку державного службовця та встановила, що в жовтні 2017 року він систематично (фактично щодня) запізнювався на роботу. При цьому час запізнення варіює в діапазоні від години до двох-трьох годин (а.с.75, 77). ОСОБА_1 ці факти визнає та пояснює тим, що живе на околиці міста та ця обставина перешкоджає йому вчасно прибувати на роботу. Позивач наголошує на тому, що у випадку запізнення він зазвичай попереджає телефоном свого безпосереднього керівника. Оцінюючи такі пояснення, суд враховує, що в жовтні 2017 року ОСОБА_1 не запізнився на роботу лише двічі, а середня тривалість запізнень обчислюється годинами; у трьох випадках час запізнення перевищує три години та згідно з пунктом 12 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII може кваліфікуватися як прогул. Суд враховує те, що ОСОБА_1 вже тривалий час (з 2011) перебуває на державній службі та поза всіляким сумнівом повинен усвідомлювати свій обов’язок дотримуватись принципів державної служби та службової дисципліни, яка полягає у неухильному додержанні Присяги державного службовця, сумлінному виконанні службових обов’язків та правил внутрішнього службового розпорядку. Натомість описана вище поведінка державного службовця свідчить про те, що він нехтує правилами внутрішнього службового розпорядку суду. ОСОБА_1 не просто не дотримується встановленого режиму робочого часу в суді, в якому проходить службу, а фактично ігнорує його. За таких обставин суд вважає, що дисциплінарна комісія обґрунтовано врахувала попередню поведінку ОСОБА_1 в цьому контексті як обставину, що обтяжує відповідальність державного службовця за вчинений ним дисциплінарний проступок, та потребує більш суворого покарання, аніж мінімально можливе за це порушення дисциплінарне стягнення.

Суд також враховує, що керівник апарату суду на підставі частини одинадцятої статті 69 Закону № 889-VIII зобов’язаний був або прийняти рішення на підставі подання дисциплінарної комісії (що він у цьому випадку і зробив), або надати вмотивовану відмову. Оцінюючи рішення керівника, суд враховує і таку обставину:

разом з учасниками справи суд дослідив у відкритому судовому засіданні наявні у дисциплінарній справі відеозаписи камери відеоспостереження, що розташована при вході до суду, та з’ясував, що факт виходу ОСОБА_1 31.10.2017 в робочий час за межі суду та повернення вже після закінчення робочого часу чітко зафіксовано. Водночас ОСОБА_1 категорично та послідовно заперечував цей факт як на стадії дисциплінарного провадження, так і даючи пояснення суду при в цій судовій справі. Позивач змінив свою позицію в останню хвилину перед судовими дебатами та повідомив суду дійсні обставини справи, що перебувають у логічному взаємозв’язку та корелюються з іншими доказами по справі, а саме – ОСОБА_1 31.10.2017 о 15:23 залишив своє робоче місце з огляду на особисті справи, яким надав перевагу над службовими. О 17:40 31.10.2017 позивач дійсно був відсутній на робочому місці. При цьому ОСОБА_1 не повідомив безпосереднього керівника чи керівника державної служби суду про те, що має потребу відлучитися в робочий час та не отримав на це дозволу. З огляду на таку поведінку позивача суду зрозумілі пояснення керівника апарату суду про те, що в нього не було підстав приймати інше рішення, аніж запропонувала дисциплінарна комісія.

Оцінюючи доводи позивача про те, що за недотримання державним службовцем правил внутрішнього службового розпорядку керівник державної служби повинен був обмежитися дисциплінарним стягненням у формі зауваження суд зазначає таке:

- Закон № 889-VIII чітко визначає, що дисциплінарна відповідальність державного службовця має бути індивідуалізованою. Для цього дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Суб’єкт призначення/керівник державної служби при виборі виду дисциплінарного стягнення враховує обставини, які пом’якшують та обтяжують відповідальність державного службовця. З метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, встановлення та документування обставин, що в подальшому враховуватимуться суб’єктом призначення/керівником державної служби при виборі застосовуваного виду дисциплінарного стягнення утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ. З метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, дисциплінарна комісія формує дисциплінарну справу;

- норми, якими виписано інститут індивідуалізації дисциплінарної відповідальності, не суперечать положенням статті 66 Закону № 889-VIII. У жодній з норм частин другої - п’ятої статті 66 цього закону не вказується, що лише (виключно) певний вид дисциплінарного стягнення має застосовуватися до державного службовця, що вчинив зазначені в згаданих частинах дисциплінарні проступки. В усіх цих нормах йдеться про те, що суб’єкт призначення «може призначити» або «може обмежитися»;

- з логіки викладу законодавцем положень статті 66 Закону № 889-VIII можна зробити висновок, що зауваження як найменш суворий вид дисциплінарного стягнення є найдоцільнішим видом дисциплінарного стягнення за недотримання правил внутрішнього службового розпорядку (незначний дисциплінарний проступок). Проте формулювання про те, що «керівник державної служби може обмежитися зауваженням» (на відміну від «має обмежитися» чи «повинен обмежитися»), на думку суду, свідчить про те, що у такий спосіб визначено найменш суворе стягнення за цей дисциплінарний проступок.

Суд також враховує той факт, що відповідач виконав вимогу частини шостої статті 66 Закону № 889-VIII, оскільки дисциплінарне стягнення у формі догани застосовано до державного службовця за поданням дисциплінарної комісії, а отже – дотримано вимогу Закону про те, що застосуванню цього стягнення передує дисциплінарне провадження, проведене належним колегіальним суб’єктом.

Узагальнюючи висновки по суті справи суд зазначає, що оскаржений наказ № 538-к/тм від 21.11.2017 відповідає вимогам правомірного рішення суб’єкта владних повноважень, що наведені в частині другій статті 2 КАС України, оскільки відповідач при прийнятті рішення про притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності діяв на підставі, в порядку та спосіб, передбачені Законом № 889-VIII, обґрунтовано, розсудливо та пропорційно. ОСОБА_1 було забезпечено право на участь у процесі прийняття рішення, що його стосується. Натомість позовні вимоги ОСОБА_1 виявилися безпідставними та таким, що не підлягають задоволенню.

З огляду на висновки суду про безпідставність позовних вимог понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору покладаються на нього.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, що постановив рішення, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05.03.2018.

Суддя Москаль Р.М.