Ухвала суду № 72633136, 05.03.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/947/18 Номер провадження 11-сс/786/135/18Головуючий у 1-й інстанції Материнко М.О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія ч.2 ст.292, ч.3 ст.15, ч.2 ст. 185 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого - судді Корсун О.М.

суддів: Захожая О.І., Томилка В.П.

за участю секретаря Сорочинської І.В.

прокурора Євсіка В.А.

підозрюваного ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

перекладача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали клопотання по кримінальному провадженню № 12017170000000407 за апеляційними скаргами прокурора відділу Прокуратури Полтавської області ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 13 лютого 2018 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на шістдесят днів, а саме з 20 год. 50 хв. 11 лютого 2018 року до 20 год. 50 хв. 12 квітня 2018 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Грузія, громадянина України, вірменина, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, не працюючого, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, судимий останній раз:

-29.04.2013 Роменським міськрайонним судом Сумської області за ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 306, ч.1 ст. 70 КК України на 8 років позбавлення волі, звільнився 07.03.2016 умовно-достроково на невідбутий термін 9 місяців 3 дні

який підозрюється за ч. 2 ст. 292, ч.3 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України.

Одночасно визначено ОСОБА_2 заставу 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 352 400 грн.

Покладено на ОСОБА_2 у разі внесення застави, наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора за першою вимогою згідно телефонного та поштового виклику; не відлучатися за межі Сумської області, без дозволу слідчого, прокурора; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утриматись від спілкування із підозрюваними та свідками по справі.

Роз'яснено підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Полтавської установи виконання покарань УДПтС України в Полтавській області №23.

Приймаючи таке рішення слідчий суддя врахував наявність: обґрунтованої підозри у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 292 КК України, який є тяжким злочином за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді обмеження волі на строк до п’яти років або позбавлення волі на строк від 3 до 8 років; та ч.3 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України, який є злочином середньої тяжкості, за який законом передбачено покарання у вигляді арешту на строк від 3 до 6 місяців або обмеженням волі на строк до 5 років або позбавленням волі на той самий строк; ризиків, передбачених п. п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що ОСОБА_2 може вчиняти інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Крім того, слідчий суддя врахував особу підозрюваного відсутність роботи, стійких соціальних зв’язків, те, що раніше притягувався до кримінальної відповідальності та дійшов висновку, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вказаним вище ризикам. При цьому зазначив, що розмір застави необхідно визначити в межах розмірів, передбачених ч. 5 ст. 182 КПК України.

У апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та обрати щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, визначивши альтернативний запобіжний захід - заставу у межах 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 881 000,00 грн.

На думку прокурора саме такий розмір застави забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного і зможе запобігти ризикам, вказаним у клопотанні слідчого. Апелянт зазначає, що при розгляді клопотання слідчим суддею не враховано тяжкість злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_2., за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, спосіб та обставини його вчинення, можливість незаконного впливу на свідків і те, що ОСОБА_2 може ухилитися від органів розслідування та суду.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалити нову ухвалу, якою відносно підозрюваного обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Свої вимоги захисник мотивує тим, що органами досудового розслідування не доведено наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 292 та ч.3 ст. 15, ч.2 ст.185 КК України та ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України. Зазначає, що слідчим суддею не враховано відсутність доказів того, що: підозрюваний має намір переховуватися від органів слідства і суду та здійснює тиск на інших підозрюваних, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Також апелянт вказує на те, що ОСОБА_2 має постійне місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_4, де він постійно проживає з дружиною ОСОБА_7 та має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, тобто має тісні соціальні зв’язки зі своєю сім'єю. Вказує на те, що затримання ОСОБА_2 відбувалось з порушенням норми п. 2 ч. 1 с. 208 КПК України, оскільки злочин був вчинений 11.02.2018 о 05 год. 30 хв., а в протоколі про затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення час затримання зазначений 20 год. 50 хв., а це в свою чергу виключає те, що особа щойно вчинила злочин, так як відсутні ознаки на тілі, одязі чи місці події, які б вказували на те, що ОСОБА_2 щойно вчинив злочин. Зазначає, що застава - 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є непомірною для підозрюваного, через це вимога прокурора про збільшення розміру застави не відповідає ч. 4 ст. 182 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника та просив задовольнити свою апеляційну скаргу з підстав у ній наведених, пояснення підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу сторони захисту та заперечили проти апеляційної скарги прокурора; вивчивши матеріали клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 колегія суддів дійшла наступного висновку.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Рішення слідчого судді має чітко відповідати вимогам КПК України, у відповідності до яких воно постановлюється. В протилежному випадку рішення слідчого судді є незаконним.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що у провадженні ГУ НП в Полтавській області перебуває кримінальне провадження за № 12017170000000407 внесене до ЄРДР 01.09.2017 за ознаками злочинів, передбачених ч.3 ст. 369 КК України, ч. 2 ст. 292 КК України та ч. 3 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України (а.к. 8,9).

Органами досудового розслідування встановлено, що 11.02.2018, ОСОБА_2 діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 прибули на ділянку місцевості між с. Петрівка-Роменська в сторону с. Комешеве Гадяцького району Полтавської області, поблизу електроопори № 83, де знаходиться магістральний газоконденсатопровід «Яблунівка Гадяч» філії ГПУ «Полтавагазвидобування». Знаходячись на вказаній ділянці місцевості ОСОБА_10 , ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_13 діючи сумісно, знайшли місце розташування вказаного магістрального газоконденсатопроводу, та викопавши привезеними ними лопатами, ломом та сокирою яму, добралися до тіла магістрального газоконденсатопроводу, знищили його антикорозійне покриття. Після чого, ОСОБА_9 за допомогою пристрою для буріння, шляхом свердлення, зробив в тілі труби вказаного магістрального газоконденсатопроводу наскрізний отвір, до якого за допомогою двох акумуляторів, які використовуючи як зварювальний апарат, приєднали виготовлене кустарним способом додаткове обладнання, не передбачене технологією промислової експлуатації магістрального газоконденсатопроводу, для здійснення крадіжки газо-конденсату у вигляді металевого патрубка, з накрученим на нього кульковим краном і металевим патрубком з плоскою заглушкою. Після чого, ОСОБА_10 , ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_13 пошкодивши таким чином магістральний газоконденсатопровід, і ховаючи сліди вчиненого ними злочину, закопали місце пошкодження магістрального газоконденсатопроводу.

Зазначеними діями ОСОБА_10 , ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_13 ОСОБА_12, ОСОБА_2 та ОСОБА_8 протиправно пошкодили магістральний трубопровід, порушили його нормальну роботу та спричинили реальну небезпеку для життя і здоров’я людей. Порушення нормальної роботи магістрального газоконденсатопроводу, який є об’єктом підвищеної небезпеки, виразилося в падінні тиску вуглеводневої сировини в газоконденсатопроводі, проведенні значного обсягу ремонтних робіт з використанням техніки для ліквідації пошкодження, демонтажу самовільно установленого обладнання для здійснення крадіжки газо-конденсату, здійснення технологічного випробування після відновлювальних робіт. Спричинення небезпеки для життя виразилося в створенні реальної загрози заподіяння тілесних ушкоджень як самим ОСОБА_10 , ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_13, під час здійснення ними свердлення тіла труби та проведення зварювальних робіт на нафтопроводі який перебуває під надлишковим тиском, так і для працівників підприємства під час ліквідації несанкціонованого втручання та здійснення технологічного випробування після відновлювальних робіт.

Крім того, 11 лютого 2018 року, близько 05:50 год. ОСОБА_2 діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_8 ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, на вантажному автомобілі «МАН» з державним номерним знаком ВІ 0309 ВО, із цистерною, за кермом якого знаходився ОСОБА_14, який мав право керування автомобілями даної категорії, які ОСОБА_10 , ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_13, узяли заздалегідь для пересування і перевезення викраденого газо-конденсату, не повідомивши власникам транспортних засобів про дійсність своїх злочинних намірів використовувати їх у злочинній діяльності, прибули на місце виготовленого ними в ніч з 10.02.2018 на 11.02.2018 місця несанкціонованого втручання до магістрального газоконденсатопроводу «Яблунівка Гадяч», розташованого між с. Петрівка-Роменська в сторону с. Комешеве Гадяцького району Полтавської області, поблизу електроопори № 83, що належить філії ГПУ «Полтавагазвидобування» та охороняється працівниками вказаного підприємства. Після чого, ОСОБА_10 , ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_13 під’єднали до раніше виготовленого ними місця несанкціонованого втручання у вказаний трубопровід, пожежний рукав з паливозаправника, з двома фланцями та манометром, тим самим проникнувши до сховища та почали несанкціонований відбір газо-конденсату у цистерну вищевказаного вантажного паливозаправника. Але, ОСОБА_10 , ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_13 будучи виявленими працівниками правоохоронних органів на місці злочину не вчинили усіх необхідних дій та не довели свій злочинний намір до кінця з причин, що не залежали від їхньої волі викрали вуглеводневу сировину з магістрального газоконденсатопроводу.

11.02.2018 о 20:50 год. в приміщенні Гадяцького відділу поліції ГУНП в Полтавській області ОСОБА_2 затриманий за підозрою у вчиненні злочину в порядку ст. 208 КПК України (а.к. 56-57).

12.02.2018 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 292, ч.3 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України, а саме:

за умисні дії, які виразились у пошкодженні конденсатопроводу , що призвело до порушення нормальної роботи магістрального трубопроводу, та створило небезпеку для життя людей, вчиненому за попередньою змовою групою осіб;

умисні дії, які виразились у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна, вчиненому за попередньою змовою групою осіб (а.к. 66-67).

13.02.2018 старший слідчий СУ ГУНП в Полтавській області капітан поліції ОСОБА_6, звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_2, мотивуючи це тим, що підозрюваний під загрозою покарання може:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

- незаконно впливати на інших підозрюваних та свідків у цьому ж провадженні;

- зустрічатися з іншими підозрюваними з метою узгодження подальшої своєї позиції захисту, спотворюючи фактичні обставини злочину;

- вчиняти інше кримінальне правопорушення;

Інші більш м’які запобіжні заходи не можливо застосувати до підозрюваного ОСОБА_2, з таких причин:

-особисте зобов’язання - у зв'язку з тим, що у ОСОБА_2 наявні вказані ризики, і що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді обмеження волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років та вчиненні злочину середньої тяжкості, за який законом передбачено покарання у вигляді арешту на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі та той самих строк;

- особиста порука - на адресу слідчого управління та прокуратури області не надходили письмові звернення осіб, які поручаються за ОСОБА_2, оскільки ніхто не наважується поручитися за нього, що негативно характеризує його особистість;

- застава - слідчому чи прокурору не надходили заяви або клопотання від підозрюваного ОСОБА_2, його захисника, рідних або інших осіб про врахування можливостей внесення грошових коштів на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України при звернені слідчого, прокурора до слідчого судді з клопотанням про застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу;

- домашній арешт - не можливо застосувати у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вчиненню вказаних вище ризиків (а.к. 6).

Слідчий суддя клопотання слідчого задовольнив та застосував до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 352 400 грн із покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.

Слідчий суддя вказав, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце, підтверджуються достатніми, на даному етапі розслідування доказами, і у висновках, які зробив орган досудового розслідування, чогось необґрунтованого чи довільного не встановлено. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, CampbellandHartleyv. theUnitedKingdom), п. 32, SeriesA, № 182).

Розглядаючи клопотання про застосування виняткового запобіжного заходу щодо ОСОБА_2 у виді тримання під вартою, слідчий суддя , всупереч викладеним в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_3, правильно встановив наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочинів, передбачених ч. 2 ст. 292, ч.3 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України, а також обґрунтував наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України - це можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на інших підозрюваних та свідків у цьому ж провадження (зустрічатися з іншими підозрюваними з метою узгодження подальшої своєї позиції захисту, спотворюючи фактичні обставини злочину), вчиняти інше правопорушення.

Обґрунтованість підозри у вчиненні вказаних злочинів повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме даними: протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_13, який пояснив, що приймав участь у врізці до трубопроводу за вказівкою «Мирона» (ОСОБА_8А.), і разом з ОСОБА_9 (ОСОБА_9О.) копав яму до труби після чого «Гриша» (ОСОБА_2Г.) за допомогою зварювального апарату зробив врізку і під’єднав шланг (а.к. 64-65); протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_15, який дав показання, що ОСОБА_12 металошукачем шукав місце проходження труби, після чого він разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_13 копав яму до труби та у його присутності з використанням зварювального апарату було зроблено врізку, до якої ОСОБА_2 під’єднав шланг (а.к. 51-53); протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_15, який стверджував, що ОСОБА_12 металошукачем шукав місце проходження труби, після чого він разом з ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_13 копав яму до труби та у його присутності з використанням зварювального апарату було зроблено врізку, до якої ОСОБА_2 під’єднав шланг (а.к. 51-53); протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_11, який підтвердив, що копав ями для врізки до трубопроводу за вказівкою ОСОБА_8, контролював під’єднання автоцистерни до трубопроводу, стверджував, що саме ОСОБА_2 підєднував шланг до врізки (а.к. 41-43); протоколу огляду від 11.02.2018, в ході якого оглянуто домогосподарство з житловими та нежитловими будівлями (сопрудами), які розташовані за адресою : вул. Спортивна, 69, с. Неригайлів , Сумської області та автомобіль НОМЕР_1, що перебувають у володінні ОСОБА_7, в ході якого було виявлено та вилучено автомобіль марки ВАЗ 2102, д.н.з. ВМ 7453АІ, гумові шланги, інвентарний зварювальний апарат «Дніпро-М» чорного кольору, акумуляторну батарею «ECOSTART», монтажний пістолет з пластиковою ручкою (а.к. 54-55).

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, які наведені вище, лише визначив, що причетність ОСОБА_16 до вчинення злочину, підозра у якому їй повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.

Враховуючи надані стороною обвинувачення докази на підтвердження у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про її наявність. Крім того, відповідно до практики ЄСПЛ, недостатньо аби правоохоронні органи «добросовісно підозрювали особу». Повинні бути надані принаймні деякі факти чи інформація на підтвердження того, що особа підозрюється у вчиненні злочину обґрунтовано (рішення «Ільгар Маммадов проти Азербайджану» і рішення «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства»), що має місце в даному випадку та зазначено вище.

Разом з тим, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та даних про особу підозрюваної, в їх сукупності, колегія суддів, всупереч доводам апеляційної скарги захисника ОСОБА_3, погоджується з висновками слідчого судді в частині доведеності наявності у даному кримінальному провадженні всіх зазначених у клопотанні ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Так, наявні в матеріалах кримінального провадження факти та обставини, на які посилається орган досудового розслідування у клопотанні та доведені прокурором в судовому засіданні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, що у свою чергу дає підстави для застосування до нього одного із запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, з метою забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ст. 178 КПК України, колегія суддів, враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_16 злочину, дані про особу підозрюваного, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, судимий, є особою працездатного віку, фізично здоровий. Колегія суддів також враховує те, на що посилається захисник, а саме: що підозрюваний одружений, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, працює не офіційно, але це не впливає на правильність прийнятого рішення слідчим суддею.

На даному етапі розслідування на думку колегії суддів лише такий запобіжний захід як тримання під вартою зможе дієво запобігти ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, доведеним прокурором під час розгляду клопотання щодо ОСОБА_16

Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_3 та прокурора щодо розміру визначеного слідчим суддею Асатуряну Г.Г. альтернативного запобіжного заходу у виді застави, колегія суддів виходить з наступного.

Як зазначено в ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків.

Частина 4 статті 182 КПК України передбачає, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати;

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Застосувавши щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя одночасно визначив розмір застави, відповідно до вимоги виключності частини 5 статті 182 КПК України, що на думку колегії суддів, є правильним, так як в судовому засіданні прокурор пояснив, що саме ОСОБА_2Г за допомогою зварювального апарату під’єднав шланг до врізки у трубі.

З огляду на встановлені обставини, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним злочину, тяжкості покарання, яка передбачена за даний вид злочину, те, що саме підозрюваний був особою, яка за допомогою зварювального апарату під’єднував шланг до врізки у трубі, встановлений слідчим суддею розмір застави в сумі 352 400 грн (200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього законом обов'язків,

Разом з тим, стороною обвинувачення у судовому засіданні не надано доказів, на підтвердження доводів та не доведено виключності обставин, як могли б слугувати підставою для призначення судом застави, що перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму, визначеному слідчим суддею в своїй ухвалі від 13.02.2018. Отже викладені в апеляційній скарзі вимоги прокурора про визначення застави в межах 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 881 000 грн., є безпідставними.

Щодо доводів захисника, що слідчим суддею не враховано, що протокол про затримання був складений 11.02.2018 о 20.50 год., а повідомлення про підозру йому вручене лише 12.02.2018 року о 17.55, що суперечить вимогам ч. 2, 3 ст. 278КПК України, яка визначає, що письмове повідомлення затриманій особі про підозру вручається не пізніше 24 годин з моменту затримання, і у разі такого не вручення затримані особі протягом 24 години, така особа підлягає негайному звільненню., колегія суддів порушень не вбачає, оскільки в протоколі про затримання зазначена дата, а саме 11.02.2018 і час затримання, а саме 20.50 год., і також зазначено, що о 20.55 год. слідчий направив органу, уповноваженому законом на надання безоплатної вторинної правової допомоги під вхідним номером повідомлення 00309. Також протокол підписаний і підозрюваним ОСОБА_2 та його захисником ОСОБА_3, без зазначення зауважень щодо часу затримання ОСОБА_2 Отже, доводи захисника щодо порушення часу оголошення про підозру ОСОБА_2, є неспроможними.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, враховуючи конкретні обставини злочину, дані про особу підозрюваного, наявність обґрунтованої підозри, встановлених ризиків, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно якої рішення суду повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, дійшов до правильного висновку про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів з визначенням розміру застави у розмірі, що перевищує межі передбачені п. 2 ч. 5 ст.182 КПК України, який здатний достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним у вчиненні тяжкого злочину, покладених на нього обов’язків.

Тому зазначені в апеляційних скаргах прокурора, захисника та підозрюваного доводи та підстави, з яких останні просять скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів - не виявлено.

З огляду на вказане підстав для скасування ухвали слідчого судді щодо підозрюваного ОСОБА_2, як про це вказують в апеляційних скаргах прокурор, та захисник колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду Полтавської області,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги прокурора відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_5, захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 13 лютого 2018 року щодо ОСОБА_2 – без змін.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І :

ОСОБА_1 ОСОБА_17 ОСОБА_18