Ухвала суду № 72632541, 07.03.2018, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 417/4746/17

Провадження № 11-кп/782/23/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«07» березня 2018 року місто Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області у складі:

Головуючого судді : Руденка В.В.

суддів : Люклянчука В.Ф., Юрченка А.В.

секретаря судового засідання: Магомедова Ш.Х.

за участю прокурора : Гринюк А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Луганської області в м.Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну прокурора Марківського відділу Старобільської місцевої прокуратури Луганської області Морозова Д.О. на ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 29 грудня 2017 року, якою :

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Кабичівка, Марківського району Луганської області, громадянина України, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, який має середню освіту, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та мешкає за адресою: АДРЕСА_2,-

звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із добровільною видачею бойових припасів органам влади, на підставі ст.44, ч.3 ст.263 КК України, а кримінальне провадження закрито.

В С Т А Н О В И Л А:

17.10.2017 року до Марківського районного суду Луганської області надійшло клопотання про закриття провадження у справі та звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_2, якому 25.09.2017 року повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

ОСОБА_2 підозрюється в тому, що в кінці серпня 2017 року, маючи умисел на придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, знайшов на відкритій місцевості (пасовищі), що розташоване неподалік домоволодіння №68 по вулиці Покровській в с.Кабичівка Марківського району Луганської області, 34 патрони, які є бойовими припасами - 33 з них - військовими патронами 5,45 мм зразка 1974 року, 1 - військовим патроном 7,62 мм зразка 1943 року, виготовленими промисловим способом, придатними до стрільби, а 20.09.2017 року добровільно видав їх на тій самій відкритій місцевості (пасовищі) працівнику Марківського відділу поліції ГУНП в Луганській області.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.1 ст.263 КК України як умисні дії, що виразились у придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

За результатами розгляду клопотання суд першої інстанції, на підставі ст.44, ч.3 ст.263 КК України, та відповідно до ч.3 ст.288 КПК України, звільнив ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв'язку із добровільною видачею бойових припасів органам влади, а кримінальне провадження закрив.

На ухвалу суду прокурором Марківського відділу Старобільської місцевої прокуратури Луганської області Морозовим Д.О. подана апеляційна скарга, в якій порушується питання про зміну судового рішення в частині вирішення питання про долю речових доказів у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

В обгрунтування своїх доводів прокурор зазначає, що згідно з положеннями ст.96-1 КК України в редакції Закону України №1019-VІІІ від 18.02.2016 року спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі.

Апелянт зазначає, що спеціальна конфіскація застосовується, зокрема, на підставі ухвали суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Водночас, як вказує прокурор у своїй скарзі, санкцією ч.1 ст.263 КК України, передбачено покарання у віді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.

Відповідно до положень п.3 ч.1 ст.96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено - переходять у власність держави.

Отже, як зазначається в апеляційній скарзі, враховуючи, що предметом злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, є вогнепальна зброя, бойові припаси, вибухові речовини та пристрої, вбачається необхідність застосування спеціальної конфіскації казаних предметів за відсутності ознак їх знецінення. Однак, судом першої інстанції проігноровано вимоги КК України щодо застосування спеціальної конфіскації та, не зважаючи на військову й економічну цінність боєприпасів, а також необхідність за допомогою їх конфіскації наповнення державного бюджету України, ухвалено рішення про знищення речових доказів у порядку ст.100 КПК України.

Крім того, на думку апелянта, не застосовуючи спеціальну конфіскацію, при вирішенні питання про долю речових доказів на підставі ст.100 КПК України, судом не взято до уваги позицію Верховного Суду України, яка висловлена при узагальненні судової практики від 17.03.2010 року «Судова практика щодо вирішення питання про речові докази, передачу в дохід держави грошей, валюти, цінностей, іншого нажитого злочинним шляхом майна або такого, що було об'єктом злочинних дій». Так Верховним Судом України зазначено, що вилучені в ході досудового слідства у кримінальних справах вогнепальна зброя, набої, гільзи, патрони повинні передаватися в установи МВС України, а вибухові речовини - на склади військових частин. У порушення цих вимог деякі суди при ухваленні вироків виносили рішення про знищення зброї. Водночас, у кримінальних провадженнях даної категорії вірним вважається вирішення судами долі речових доказів шляхом їх конфіскації та передачі у власність держави.

Така позиція Верховного Суду України, як зазначає апелянт, цілком узгоджується із новелами закону України про кримінальну відповідальність, якими закріплені вимоги щодо застосування спеціальної конфіскації у кримінальному провадженні. Отже, ухвалюючи своє рішення, суд, на думку прокурора, неправильно застосував положення Закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосував вимоги ст.ст.96-1, 96-2 КК України щодо спеціальної конфіскації предмету злочину, тому наведене є підставою для зміни ухвали суду.

Враховуючи викладене прокурор просить апеляційний суд ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 29.12.2017 року про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 44, ч.3 ст.263 КК України та закриття кримінального провадження змінити в частині вирішення питання про долю речових доказів у зв"язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Речові докази у кримінальному провадженні - 30 штук патронів калібру 5,45 мм. запаковані в первинну упаковку, яку опечатано паперовою біркою та на якій розташовано пояснювальні рукописні записи, підпис експерта і відтиск круглої печатки «Луганський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України НДЕКЦ відділ криміналістичних видів досліджень №3» - конфіскувати у власність держави, а 3 гільзи калібру 5,45 мм. та 1 гільзу калібру 7,62 мм. - знищити. В решті ухвалу залишити без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Варченко В.Г. не з'явилися, надали суду письмові заяви, в яких просять провести апеляційний розгляд без їх участі.

З урахуванням наведеного та керуючись положеннями ч.4 ст.405 КПК України апеляційний суд вважає за можливе провести судовий розгляд за відсутністю сторони захисту.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з положеннями ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, на підставі ст.44 та ч.3 ст.263 КК України та закриття провадження у справі відповідно до ч.3 ст.288 КПК України, не оспорюються прокурором в апеляційній скарзі.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора щодо порушення судом першої інстанції вимог закону України про кримінальну відповідальність під час вирішення питання про долю речових доказів колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ч.1 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом другим частини другої зазначеної статті спеціальна конфіскація застосовується на підставі ухвали суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Спеціальна конфіскація, відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 96-2 КК України, застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були зокрема предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави.

Ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності та закриття провадження у справі суд першої інстанції дійшов, вирішуючи питання про долю речових доказів, зазначив про необхідність знищення - спецпакету №3530646 з патронами 5,45мм. в кількості 33 штуки та одним патроном 7,62мм., що знаходиться на зберіганні в Марківському ВП ГУНП в Луганській області.

Однак, на думку колегії суддів, таке рішення суперечить наведеним нормам кримінального закону та узагальненої практики Верховного Суду України від 17.03.2010 року «Судова практика щодо вирішення питання про речові докази, передачу в дохід держави грошей, валюти, цінностей, іншого нажитого злочинним шляхом майна або такого, що було об'єктом злочинних дій», де зазначено, що вилучені в ході досудового слідства у кримінальних справах вогнепальна зброя, набої, гільзи, патрони повинні передаватися в установи МВС України, а вибухові речовини - на склади військових частин. На порушення цих вимог деякі суди при постановленні вироків виносили рішення про знищення зброї.

При цьому Верховний Суд України у своєму узагальненні визнав правильним вирішення питання про речові докази Луцьким міськрайоннии судом, який у справі за обвинуваченням М. та інших за ч.3 ст.186, ч.1 ст.263 КК України речові докази (патрони, обріз мисливської рушниці), який постановив передати дозвільній системі УМВС України у Волинській області.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про долю речових доказів, припустився помилки у застосування закону України про кримінальну відповідальність, що відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК України є підставою для зміни судового рішення.

Згідно з п.1 ч.1 ст.413 цього Кодексу неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є, зокрема, незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Відповідно до ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити вирок або ухвалу без змін;

2) змінити вирок або ухвалу;

3) скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок;

4) скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу;

5) скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження;

6) скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

За таких обставин доводи колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги прокурора є обгрунтованими та підлягають задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - зміні в частині вирішення питання про долю речових доказів.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413 та ст.ст.418, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Марківського відділу Старобільської місцевої прокуратури Луганської області Морозова Д.О. - задовольнити.

Ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 29 грудня 2017 року, якою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із добровільною видачею бойових припасів органам влади, на підставі ст.44, ч.3 ст.263 КК України, а кримінальне провадження закрито - змінити.

Речові докази у кримінальному провадженні - 30 штук патронів калібру 5,45 мм., запаковані в первинну упаковку, яку опечатано паперовою біркою та на якій розташовано пояснювальні рукописні записи, підпис експерта і відтиск круглої печатки «Луганський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України НДЕКЦ відділ криміналістичних видів досліджень №3» - конфіскувати у власність держави, а 3 гільзи калібру 5,45 мм. та 1 гільзу калібру 7,62 мм. - знищити.

В решті ухвалу залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

В.В. Руденко В.Ф. Люклянчук А.В. Юрченко