Постанова № 72632487, 05.03.2018, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач -Суддя доповідач: В.М. Луганська

Справа № 415/6229/17

Провадження № 22ц/782/839/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області колегія суддів цивільної палати у складі:

головуючого судді Луганської В.М.

суддів - Коротенко Є.В., Дронської І.О.

за участю секретаря: Перишкіна Т.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2

представник відповідача –ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 01 листопада 2017 року ухваленого Лисичанським міським судом Луганської області у складі: ОСОБА_1 у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державного професійно-технічного навчального закладу «Лисичанський професійний гірничо - промисловий ліцей» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2017 року до Лисичанського міського суду Луганської області звернувся ОСОБА_2 з позовною заявою до Державного професійно-технічного навчального закладу «Лисичанський професійний гірничо - промисловий ліцей» про поновлення на роботі, відшкодування часу вимушеного прогулу. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив що 20.09.1967 року був прийнятий на посаду майстра виробничого навчання в групу електрослюсар підземний Лисичанського ПТУ №2, згідно з наказом № 218 від 21.09.1967 року. Наказом №087-К від 31 серпня 2017 року позивача звільнений з роботи за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку із скороченням штату з посади викладача спецдисципліни. Позивач зазначив, що Міністерством освіти і науки України було видано наказ № 885 від 21.06.2017 року про реорганізацію професійно-технічних навчальних закладів м. Лисичанськ Луганської області. Вважає, що його звільнення проведено з грубими порушеннями КЗпП України, не був повідомлений належним чином про скорочення штату, при цьому керівництвом не дотримано норми законодавства про вивільнення працівників, відповідні дії належним чином не задокументовані, не враховане переважне право на залишення працівника на роботі, зазначає, що не пропонувалось перехід на іншу роботу в державному професійно-технічному навчальному закладі «Лисичанський професійний гірничо - промисловий ліцей». Позивач просив суд поновити його на роботі викладача спецдисципліни в державному професійно-технічному навчальному закладі «Лисичанський професійний гірничо - промисловий ліцей» та стягнути з державного професійно-технічного навчального закладу «Лисичанський професійний гірничо - промисловий ліцей» на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01 вересня 2017 року по день поновлення на роботі.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 01 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Державного професійно-технічного навчального закладу «Лисичанський професійний гірничо - промисловий ліцей» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково, суд зобов’язав комісію з припинення Державного професійно-технічного навчального закладу «Лисичанський професійний гірничо-промисловий ліцей» виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 вересня по 01 листопада 2017 р. включно у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі відмовлено, суд стягнув з Державного професійно-технічного навчального закладу «Лисичанський професійний гірничо-промисловий ліцей» в особі комісії з припинення судовий збір в розмірі 640 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_2 подав до суду апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що суд першої інстанції встановивши, що права позивача при звільненні було порушено, не поновив позивача на роботі, а лише стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу. Вважає, що рішенням суду не відновлено його права, суд не врахував його переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників, не враховані його заслуги, відповідач не пропонував позивачу перейти до ліцею та продовжити викладати спецдисципліни. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Лисичанського міського суду від 01 листопада 2017 року в частині відмови у поновленні на роботі, поновити його на роботі з наступним переведенням на відповідні посади у новоствореному навчальному закладі у відповідності до переважного права на зайняття посад.

В судовому засіданні ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, посилаючись на доводи викладені в апеляційній скарзі та зазначив, що при звільненні не враховано його переважного права на залишення на роботі.

В судовому засіданні представник Державного професійно-технічного навчального закладу «Лисичанський професійний гірничо - промисловий ліцей» апеляційну скаргу не визнав, вважає, що підстав для скасування судового рішення не має. На момент звільнення позивача вакансій не було. Рішення суду першої інстанції не оскаржували.

Заслухавши доповідача, осіб, які з’явилися до судового засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно роз’яснень, які містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Згідно апеляційної скарги позивачем рішення суду оскаржується лише в частині відмови позивачу у задоволенні заявлених вимог про поновлення на роботі, а тому апеляційний суд відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в цій частині.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України (на час ухвалення рішення суду) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з’ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 10 ЦПК України (в редакції на час ухвалення рішення) та ст.12 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України (в редакції на час ухвалення рішення) та ст.13 ЦПК України ( в редакції на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст.60 ЦПК України (в редакції на час ухвалення рішення) та ст.81 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається із матеріалів справи рішення суду в оскаржуваний частині вказаним вимогам не відповідає.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог ОСОБА_2 в поновленні на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що судом були встановлені наступні обставини: позивач працював на посаді викладача державного професійно-технічного навчального закладу «Лисичанський професійний гірничо-промисловий ліцей». Згідно наказу міністра Міністерства освіти і науки України №885 від 21 червня 2017 року «Про реорганізацію професійно-технічних навчальних закладів міста Лисичанська Луганської області» шляхом приєднання до Державного професійно-технічного навчального закладу «Привільський професійний ліцей» був реорганізований відповідач, правонаступником якого став Ліцей. 27 червня 2017 року ОСОБА_4, звернулася до профспілки відповідача щодо звільнення працівників відповідача, у тому числі і позивача, у зв'язку зі скороченням штатів на підставі п.1 наказу МОН №885 від 21.06.2017 року. Наказом № 087-к від 29 серпня 2017 р. позивач з 31 серпня 2017 р. був незаконно звільнений із займаної посади, оскільки позивача про засідання комісії повідомлено не було, доказів його належного повідомлення або надання заяви про розгляд подання за його відсутності суду не надано, звільнення позивача відбулося через два місяці надання згоди профспілкової організації. Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції відмовив у задоволенні заявлених вимог позивачу у поновленні на роботі, оскільки неможливо поновити на роботі у зв’язку з ліквідацією юридичної особи.

Однак, колегія суддів судової палати вважає, що такий висновок суду не відповідає вимогам закону та встановленим по справі обставинам.

Так, в судовому засіданні встановлено, що сторони перебували в трудових відносинах, що підтверджується копією трудової книжки.

Наказом від 29.08.2017 року №087-к ОСОБА_2 було звільнено з посади викладача ДПТНЗ «Лисичанський професійний гірничо-промисловий ліцей» з 31 серпня 2017 року, у зв’язку скорочення штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 21.06.2017 року №885 «Про реорганізацію професійно-технічних навчальних закладів міста Лисичанська Луганської області» припинено Державний професійно-технічний навчальний заклад «Лисичанський професійний ліцей» та Державний професійно-технічний заклад «Лисичанський професійний гірничо-промисловий ліцей».

Вказаним наказом встановлено, що ДПТНЗ «Привільський професійний ліцей» є правонаступником всього майна, прав і обов’язків закладів, що реорганізуються та було утворено комісію з припинення Державного професійно- технічного навчального закладу «Лисичанський професійний ліцей» та Державного професійно-технічного навчального закладу «Лисичанський професійний гірничо-промисловий ліцей (а.с.7-9).

Наказом по Державному професійно-технічному навчальному закладі «Лисичанський професійний гірничо-промисловий ліцей» від 27.06.2017 року №077-к попереджено позивача про наступне скорочення штату та звільнення працівників (а.с.24-28). Позивача з даним наказом ознайомлено 29.06.2017 року.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 ст. 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у п. п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до ч.8 ст. 43 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

В судовому засіданні встановлено, що позивача звільнено з порушенням встановленого порядку, а саме ч.8 ст.43 КЗпП України. Сторони рішення суду в цій частині не оскаржували.

Відповідно до положень частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняє свою діяльність, передаючи все своє майно, права та обов'язки іншим юридичним особам - правонаступникам внаслідок реорганізації (через злиття, приєднання, поділ, перетворення) або ліквідації.

Тобто, при реорганізації юридична особа припиняється, але її права та обов'язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому до правонаступника переходять обов'язки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі обов'язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" містяться роз'яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

В судовому засіданні встановлено, що згідно наказу Міністерства освіти і науки від 21.06.2017 року №885 ДПТНЗ «Привільський професійний ліцей» є правонаступником всього майна, прав і обов’язків закладів Державного професійно-технічного навчального закладу «Лисичанський професійний гірничо-промисловий ліцей». Тобто ДПТНЗ «Лисичанський професійний гірничо-промисловий ліцей» реорганізовано шляхом приєднання до ДПТНЗ «Привільський професійний ліцей».

На час ухвалення рішення суду першої інстанції Державний професійно-технічний навчальний заклад «Лисичанський професійний гірничо-промисловий ліцей» не був припинений, на час перегляду судового рішення в суді апеляційної інстанції Державний професійно-технічний навчальний заклад «Лисичанський професійний гірничо-промисловий ліцей» не припинений, що підтверджується відомостями з реєстру юридичних осіб.

За таких підстав порушене право позивача підлягає задоволенню шляхом поновлення позивача на роботі до Державного професійно-технічного навчального закладу «Лисичанський професійний гірничо-промисловий ліцей».

Не заслуговують уваги доводи апеляційної скарги в частині того, що позивач мав переважне право на залишення на роботі, виходячи з наступного: відповідно до ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивності праці.

Згідно наданої довідки від 05.02.2018 року №76 станом на 01.09.2017 року з ДПТНЗ «Лисичанський професійний гірничопромисловий ліцей» до ДПТНЗ «Привільський професійний ліцей» були переведені працівники, що викладають спецдисципліни: ОСОБА_5 на посаду старшого майстра, ОСОБА_6 на посаду викладача спецдисциплін. Ці працівники відповідно до ст.42 КЗпП України мали переважне право на залишення на роботі: ОСОБА_5 до виходу на пенсію залишилося 2 роки, ОСОБА_6 на час переводу є матір'ю- одиначкою. ОСОБА_2 переважного права на залишення на роботі не мав.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що він мав на час звільнення більш високу кваліфікацію і продуктивність праці порівняно з іншими працівниками та те, що було порушено його переважне право на залишення на роботі.

Згідно ст. 11 ЦПК України (в редакції на час ухвалення рішення) суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Як вбачається із матеріалів справи, позивачем в суді першої інстанції не заявлялися вимоги про переведенням позивача на відповідну посаду у новостворений учбовий заклад, тому в цій частині доводи апеляційної скарги не заслуговують уваги.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду в оскаржуваній частині, на підставі ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення заявлених вимог позивача про поновлення на роботі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач відповідно до ч.1 п.1 ст.5 закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору у справах про поновлення на роботі. Згідно ст.4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на час подання апеляційної скарги) ставка судового збору за подання апеляційної скарги встановлена у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (1600*0,4*110= 704),тому з відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 704, 00 грн. в дохід держави.

Керуючись ст. 268, 382, 381, 383, 384, 386 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 01 листопада 2017 року задовольнити частково.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 01 листопада 2017 рокускасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Державного професійно-технічного навчального закладу «Лисичанський професійний гірничо - промисловий ліцей» про поновлення на роботі і в цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 про поновлення на роботі задовольнити.

Поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді викладача в державний професійно-технічний навчальний заклад «Лисичанський професійний гірничо-промисловий ліцей» з 31 серпня 2017 року.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з державного професійно-технічного навчального закладу «Лисичанський професійний гірничо-промисловий ліцей» в особі комісії з припинення на користь держави судовий збір у розмірі 704, 00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Повний текст складено 07 березня 2018 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді Є.В. Коротенко

ОСОБА_7