Рішення № 72631984, 28.02.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.02.2018 Справа №607/3211/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сливка Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Зарічної О.П., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідачів ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго», міського РЕМ про зобов’язання вчинити дії та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

позивач – неповнолітня ОСОБА_4, в інтересах якої діє її законний представник ОСОБА_3, пред’явила в суд позов до відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго» (далі ВАТ «Тернопільобленерго»), міського РЕМ. У цьому позові з урахуванням клопотання від 23 березня 2017 року просить зобов’язати ВАТ «Тернопільобленерго»:

-внести зміни в договір № 859065 шляхом збільшення потужності електроенергії, котра подається до її будинку з 2 кВт до 36,6 кВт;

-замінити обмежувальний автомат силою струму 16А на 64А;

-сплатити позичу 3 % річних за кожен день невиконання рішення апеляційного суду Тернопільської області у справі № 607/12913/15-ц, що складає 3'233'630 грн.;

-зобов’язати ВАТ «Тернопільобленерго» визнати дійсним первинний договір № 1319 від 17 серпня 1998 року, або визнати за даним будинком потужність в 50 кВт/5кВт з 115 кВт зарезервованих за позивачем.

В обґрунтування вказаних вимог зазначає, що вона та її матір ОСОБА_4 проживають у будинку по вул. Довженка, 15 у м. Тернополі. 24 лютого 2017 року відповідач здійснив відключення електричної енергії у цьому будинку, встановивши обмежувальний автомат на 40А, тобто на 22,1 кВт хоча згідно технічних умов від 24 квітня 2008 року на дане приміщення передбачена потужність електроенергії у 115 кВт. На неодноразові звернення до ВАТ «Тернопільобленерго» щодо збільшення потужності електроенергії до 35,6 кВт, відповідач не реагує, що і змусило позивача звернутись до суду.

Під час розгляду справи позивач декілька разів, а саме згідно клопотань від 21 листопада та 11 грудня 2017 року змінював предмет та підстави позову. Такі заяви про зміни предмету та підстав позову суд до уваги не взяв з огляду на, те, що вони подані після початку судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача – ОСОБА_1, зазначені вище вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти задоволення позову заперечила, підтримавши свої пояснення, викладені у запереченнях проти позову від 19 вересня 2017 року, додаткових запереченнях проти позову від 21 листопада 2017 року та поясненнях від 28 лютого 2018 року. У них вказує, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Частина викладених позивачем обставин не відповідає реальним обставинам справи, а інша – не підтверджується належними доказами.

Суд, заслухавши пояснення учасників, всесторонньо, повно та об'єктивно дослідивши письмові докази у справі, приходить до переконання, що у задоволенні позову слід відмовити з огляду на таке.

Як убачається з копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 16354030 від 21 жовтня 2007 року, ОСОБА_4 на праві приватної власності належить житловий будинок № 15 по вул. Довженка у м. Тернополі.

ОСОБА_4 народилась 18 липня 2006 року. На момент ухвалення рішення вона є малолітньою. ЇЇ матір – це ОСОБА_3 що підтверджується копією свідоцтва про народження серії І-ИД № 020359 від 24 лютого 2006 року, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області.

02 червня 2015 року між ОСОБА_5 та Тернопільським міським РЕМ укладено договір № 54/859065 про користування електричною енергією.

Саме в цей договір просить внести зміни позивач.

Однак як установлено у судовому засіданні даний правочин припинив свою дію у зв’язку з укладенням ОСОБА_3, в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 трьох договорів про користування електричною енергією № 859066 від 19 грудня 2017 року, № 02/859065 від 19 грудня 2017 року та № 02/859067 від 19 грудня 2017 року, відповідно.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З припиненням дії договору № 54/859065 від 02 червня 2015 року припинились усі прав та обов’язки, котрі він породжував для його сторін, а тому вносити до нього зміни, пов’язані з його подальшим виконанням, немає ні сенсу, ні правової можливості.

Щодо зобов’язання ВАТ «Тернопільобленерго»сплатити позивачу 3 % річних за кожен день невиконання рішення апеляційного суду Тернопільської області від 607/12913/15-ц слід зазначити наступне.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 грудня 2015 року, та додатковим рішенням від 04 березня 2016 року, ухваленими у цивільній справі № 607/12913/15-ц, визнано чинними технічні умови приєднання до електричних мереж ВАТ «Тернопільобленерго» електроустановок житлового будинку за адресою: м. Тернопіль, вул. Довженка, 19 від 24 квітня 2008 року та технічні умови № 45/08 від 29 січня 2008 року на підключення житлового будинку до мереж водопостачання та водовідведення по вул. Довженка, 15а, до завершення будівництва зазначеного об’єкту, який розміщений на земельній ділянці за адресою: м. Тернопіль, вул. Довженка, 19.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 31 березня 2016 року вказані рішення суду залишені без змін.

Технічні умови, щодо яких судами було ухвалено вказані рішення стосуються приєднання до електричних мереж житлового будинку № 19 по вул. Довженка у м. Тернополі.

У даній же справі спір виник щодо постачання електричної енергії до будинку № 15 по вул. Довженка у м. Тернополі.

Позивачем не надано доказів того, що відповідачем не виконується рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 грудня 2015 року та додаткове рішення від 04 березня 2016 року, а тому говорити про застосування штрафних санкцій за таке невиконання не приходиться.

Також не підлягають до задоволення вимоги позивача про зобов’язання ВАТ «Тернопільобленерго» визнати дійсним первинний договір № 1319 від 17 серпня 1998 року з огляду на таке.

17 серпня 1998 року між Державною акціонерною енергетичною компанією «Тернопільобленерго» (Енергопостачальна компанія) та приватним підприємством «Медея» (Споживач) укладено договір № 1319 на відпуск (продаж) і користування електроенергією.

Відповідно до умов цього договору Енергопостачальна компанія зобов’язалась відпускати Споживачу електроенергію у відповідності з встановленими договором умовами та величинами споживання електричної потужності і енергії згідно з додатками № 1 та № 3 за адресою: вул. Довженка, 14 у м. Тернополі.

Позивач не є та ніколи не була стороною вказаного договору, а тому він не породжує для неї жодних прав та обов’язків.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В порушення цієї норми права позивач, заявляючи вказану вимогу про визнання дійсним договору не доводить обґрунтованості своїх вимог, не зазначає про те яким чином умови договору, стороною якого вона не являється та ніколи не являлась, впливають чи можуть впливати на її права та обов’язки та не довела того, що саме обраний нею спосіб захисту спроможний відновити її порушене право, якщо таке має місце.

Щодо вимоги позивача про визнання за будинком № 15 по вул. Дорошенка у місті Тернополі потужності електроенергії в 50 кВт/5кВт з 115 кВт зарезервованих, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов’язки можуть виникати з актів цивільного законодавства. У випадках встановленими такими актами, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів держаної влади та органів місцевого самоврядування.

Пунктом 5.1 Постанови Національної комісія з питань регулювання електроенергетики «Про затвердження Правил користування електричною енергією» № 28 від 31 липня 1996 року (далі Правила) визначено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Відповідно до пункту 5.2 Правил, при укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (додаток 3). Умови договору про постачання електричної енергії, зазначені у додатку 3 та пунктах 5.5, 5.6 та 5.7 цих Правил, є істотними та обов'язковими для сторін під час укладення договору про постачання електричної енергії.

Підпунктами 3 та 4 пункту 5.5 Положення визначено, що істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей є положення щодо договірної величини споживання електричної енергії, договірної величини споживання електричної потужності (помісячно), а також величини дозволеної та приєднаної потужності.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. (частини 1, 2 ст. 627 ЦК України)

Відповідно до частини 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. (частина 1 ст. 654 ЦК України)

Отож вказані вище умови щодо визначення потужності електроенергії, котра подається споживачу є предметом договірних відносин і не можуть бути встановлені рішенням суду, як того вимагає позивач.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 89, 258, 259, 264, 265, 268, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

у позові ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго», міського РЕМ про зобов’язання вчинити дії та стягнення коштів, – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Тернопільської області або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Повний текст рішення складений 06 березня 2018 року.

CуддяОСОБА_8