Постанова № 72630590, 22.02.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/7895/16-ц Головуючий у І інстанції Саранюк Л. П.Провадження № 22-ц/780/810/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 56 22.02.2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Журби С.О.,

суддів Коцюрби О.П., Сержанюка А.С.,

за участю секретаря Топольського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 02 жовтня 2017 року у справі за заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3 про забезпечення позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними,

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Платінум Банк» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними.

В ході розгляду справи позивачі подали до суду заяву про забезпечення позову, в якій просили накласти арешт на двокімнатну квартиру №38 загальною площею 76,9 кв.м, яка знаходиться за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Пушкінська, 59-Б, до розгляду справи по суті. Свою заяву обґрунтовували тим, що предметом позову у даній справі є визнання недійсним договору іпотеки від 27 січня 2008 року, за умовами якого об’єктом іпотеки є вищезазначене майно, а відповідач може відчужити дане майно на користь іншої особи без їх згоди. За таких умов існують об’єктивні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить або ж унеможливить виконання рішення у разі задоволення позову.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 02 жовтня 2017 року заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено.

14 грудня 2017 року відповідач, не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу про забезпечення позову. Апеляційну скаргу обґрунтував тим, що судом першої інстанції невірно надано оцінку наявним доказам та допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи. Зазначає, що предметом спору не є квартира, на яку накладено арешт. Вказує, що предметом розгляду даної справи не є питання про стягнення чи витребування нерухомого майна від позивачів, таким чином підстави для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, передане в іпотеку, відсутні. Вважає оспорювану ухвалу незаконною, відтак такою, що підлягає скасуванню.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав:

Відповідно до положень ст. 151 ЦПК України в редакції, що діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може забезпечити позов, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Серед іншого позов може бути забезпечений накладенням арешту на майно відповідача, що знаходиться у нього або в інших осіб.

Аналогічні за своєю суттю норми щодо вирішення питання про забезпечення позову (ст.ст. 149-153 ЦПК України) діють й на час розгляду апеляційної скарги.

Зважаючи на наведені норми, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має дослідити, чи є спір між сторонами реальним, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи запропонований вид забезпечення є співмірним із заявленими вимогами, навести мотиви та підстави для таких своїх висновків. В той же час вказані вимоги судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали виконані не були, суд взагалі не зазначив жодного обґрунтування для своїх висновків, обмежившись лише декларативним зазначенням того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому обґрунтування того, в чому саме полягають такі ризики, або яким чином виконання рішення може бути ускладнене, в оскаржуваній ухвалі не містяться.

При вирішенні даної справи колегія суддів виходить з того, що правовий інститут забезпечення позову не може вирішувати усі правовідносини між сторонами або захищати усі без виключення права сторін від їх можливого порушення. Дані дії є процесуальними заходами, єдиною метою для вжиття яких є забезпечення можливості виконання суду за умови задоволення позову.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є визнання недійсними договорів про іпотечний кредит та іпотеки (що не потребуватиме примусового виконання та породжуватиме правові наслідки у разі задоволення позову одразу після вступу рішення в силу), а також зобов’язання повернення банком коштів та виключення відомостей із спеціальних реєстрів. Будь-яких дій, які необхідно вчинити щодо самої квартири, вчинення яких може бути ускладнене через ненакладення арешту на неї, позовні вимоги не передбачають. За таких умов запропонований позивачами захід забезпечення позову не є співмірним із заявленими вимогами, відтак застосуванню в даному випадку не підлягає, на що, однак, суд першої інстанції увагу не звернув.

У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення, до якого відноситься й оскаржувана ухвала суду першої інстанції, повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині серед іншого є порушення норм процесуального права. При цьому порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зважаючи на невірне вирішення судом першої інстанції питання про забезпечення позову, керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» задовольнити.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 02 жовтня 2017 року про забезпечення позову скасувати. У задоволенні заяви ОСОБА_2, ОСОБА_3 про забезпечення позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді: О.П. Коцюрба

ОСОБА_4