Постанова № 72630391, 07.03.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/3936/17 Головуючий у І інстанції Корнієнко С. В.Провадження № 22-ц/780/1002/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 18 07.03.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 березня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Ігнанченко Н.В., Кашперської Т.Ц.

секретар: Вергелес О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 міської ради Київської області на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 міської ради Київської області до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 офіс Держаудитслужби про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2017 року позивач ОСОБА_2 міська рада Київської області звернулася до суду з вищезазначеною позовною заявою, обґрунтовуючи її тим, що відповідач є власником офісно-торговельного комплексу, що знаходиться за адресою м. Васильків, вул. Володимирська, 1. У лютому 2017 року звернулася до відповідача з пропозицією виконати вимоги законодавства щодо пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструкрути міста Васильків, шляхом підписання договору та сплати 213072,90 грн.. Відповідач проігнорував лист, не підписав договір та не сплатив пайову участь. Факт порушення відповідачем вимог Закону підтверджується актом позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ОСОБА_2 міської ради за період з 01 липня 2010 року по 01 липня 2015 року, складеним ОСОБА_2 об’єднаною державною фінансовою інспекцією ДФІ в Київській області. Тому просила суд визнати укладеним договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструкрути міста Васильків між ОСОБА_2 міською радою та ОСОБА_3, запропонований ОСОБА_2 міською радою.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 міська рада Київської області просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що сплив строку протягом якого може бути укладено відповідний договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструкрути, не звільняє сторони від необхідності його укладення. Вважає, що посилання суду першої інстанції на відсутність підстав для укладення відповідного договору є безпідставними та необґрунтованими. Вказує, що запропонована редакція договору містить всі істотні умови договору та відповідає вимогам чинного законодавства, а висновки суду першої інстанції про відсутність таких обов’язкових умов договору є безпідставними.

Відповідач ОСОБА_3 надала суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, обґрунтовуючи його тим, що первинним забудовником та власником офісно-торговельного комплексу являлось ПП «Київ.Інвест.Буд», який уклав з ОСОБА_2 міською радою договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Василькова, і зобов’язання за вказаним договором були виконані у повному обсязі, що підтверджується довідкою наданою ПП «Київ.Інвест.Буд». Тому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Третя особа на стороні позивача ОСОБА_4 офіс Держаудитслужби надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого зазначив, що підтримує вимоги апеляційної скарги та просить її задовольнити. Вказує, що звернення до відповідного органу місцевого самоврядування для укладення договору про пайову участь є обов’язком замовника будівництва.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що вимога позивача щодо визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Василькова, саме між ОСОБА_2 міською радою та третім власником нерухомості відповідачем є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню в зв'язку з відсутністю права вимоги визнання договору укладеним. Крім того, вказав, що перебіг терміну позовної давності почався після дати введення первісним власником нерухомості спірної нерухомості до експлуатації, тобто з грудня 2008 року (матеріалами справи доведено що умови пайового внеску останнім були виконані), а пропозиції про укладення договору про пайову участь та сплати пайового внеску позивачем були направлені відповідачеві, як третьому забудовнику з 2009 року та власникові, лише на початку 2016 року, тобто поза строками позовної давності. Підстав для подовження органу місцевого самоврядування строків позовної давності суд не вбачав, через відсутність поважності їх пропуску.

Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного ОСОБА_1.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що 25 червня 2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування, відповідно до умов якого, до останньої перейшло право власності на нежитлова будівля – офісно-торгівельний центр, що знаходиться в місті Василькові Київської області по вулиці Володимирській під номером 1 (а.с.42).

Рішенням ОСОБА_2 міської ради Київської області від 04 квітня 2012 року, зокрема, було затверджено договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструкрути міста Василькова (а.с.5-8).

29 вересня 2015 року ОСОБА_2 об’єднаною державною фінансовою інспекцією ДФІ в Київській області було складено акт ревізії фінансово-господарської діяльності Виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради за період з 01 липня 2010 року по 01 липня 2015 року, яким встановлено недоотримання доходів міським бюджетом на суму 159320898,00 грн., з яких відшкодовано (сплачено) в ході ревізії – 49352,60 грн. (а.с.12-13).

21 лютого 2017 року Виконавчим комітетом ОСОБА_2 міської ради Київської області було направлено пропозицію ОСОБА_3 щодо виконання вимог Закону, а саме: укладання договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструкрути міста Василькова та сплати пайової участі (14-15).

Відповідно до розрахунку величини пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Васильків величина пайової участі замовника складає 213072,90 грн. (а.с.16).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов’язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.3 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Відповідно до ч.6 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта - для нежитлових будівель та споруд.

Відповідно до ч.9 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: розмір пайової участі; строк (графік) сплати пайової участі; відповідальність сторін. Невід’ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Відповідно до ч.11 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об’єкта до експлуатації або в акті готовності об’єкта до експлуатації.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав пропущення позивачем строків позовної давності та з підстав відсутності права вимоги у позивача, оскільки умови договору про пайову участь були виконані первинним власником, з огляду на наступне.

Так, в матеріалах справи наявна декларація про готовність об’єкта – офісно-торгівельного комплексу по вул. Володимирській , 1 в м. Василькові Київської області до експлуатації. Разом з тим, з вказаної декларації не вбачається інформації щодо замовника та відсутній підпис замовника та представника ради та печатка юридичної особи.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, колегія суддів не може враховувати наявну в матеріалах справи декларацію про готовність об’єкта до експлуатації як належний та допустимий доказ.

Крім того, наявна в матеріалах справи довідка, видана ПП «Київ.Інвест.Буд» про виконання умов договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Василькова не є підтвердженням того, що ПП «Київ.Інвест.Буд» укладало відповідний договір та сплачувало пайову участь, а тому також не приймається до уваги колегією суддів.

Таким чином, при вирішенні даного спору суд першої інстанції мав виходити з того, що відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.10 ЦПК України (в редакції чинній на дату постановлення оскаржуваного рішення) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що сплив строку протягом якого може бути укладено відповідний договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструкрути, не звільняє сторони від необхідності його укладення; посилання суду першої інстанції на відсутність підстав для укладення відповідного договору є безпідставними та необґрунтованими; запропонована редакція договору містить всі істотні умови договору та відповідає вимогам чинного законодавства, а висновки суду першої інстанції про відсутність таких обов’язкових умов договору - є безпідставними відхиляються колегією суддів як необґрунтовані, оскільки вимоги позивача щодо обов’язку саме відповідача укласти договір, не підтверджуються жодними наявними в матеріалах справи доказами та у зв’язку з відсутністю деклараціі про готовність об’єкта – офісно-торгівельного комплексу по вул. Володимирській, 1 в м. Василькові Київської області до експлуатації не можливо визначити початок перебігу строку позовної давності.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції викладених в рішенні не спростовують.

З урахуванням викладеного колегія судів вважає, що право позивача на укладання договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструкрути міста Васильків не було порушено відповідачем у зв’язку з недоведенністю.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав пропущення позивачем строків позовної давності та з підстав відсутності права вимоги у позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з інших підстав відповідно до ст. 376 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 міської ради Київської області задовольнити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2017 року скасувати повністю і ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 міської ради Київської області до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 офіс Держаудитслужби про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного ОСОБА_1 протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено «07» березня 2018 року.

Головуючий:

Судді: