Ухвала суду № 72629122, 06.03.2018, Тарутинський районний суд Одеської області

Тарутинський районний суд Одеської області

Справа № 514/1575/17

Провадження по справі № 1-кп/514/15/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року смт Тарутине

Тарутинський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді: Кравченко П.А.,

при секретарі: Мельниченко Н.М.,

за участю:

прокурора: Ботнар Л.В.

захисника обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12015160430000415 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 162, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ст. 395 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015160430000415 від 22 вересня 2015 року складено відносно ОСОБА_2 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 162, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ст. 395 КК України.

26.12.2017 року відповідно до здійсненого авторозподілу судових проваджень зазначений обвинувальний акт отриманий головуючим суддею Кравченко П.А.

Ухвалою суду від 26 грудня 2017 року у кримінальному провадженні призначено відкрите підготовче судове засідання на 18 січня 2018 року.

18.01.2018 року, 31.01.2018 року, 13.02.2018 року судові засідання були відкладені у зв’язку з неявкою обвинуваченого ОСОБА_2

Відповідно до повідомлень, які надходили на адресу суду обвинувачений ОСОБА_2, за адресою яка вказана у обвинувальному акті не проживає.

Ухвалою суду від 14 лютого 2018 року, відносно обвинуваченого ОСОБА_2 було застосовано привід, який відповідно до повідомлення Тарутинського ВП Арцизького ВП ГУНП в Одеській області, здійснити не можливо у зв’язку з відсутністю за місцем мешкання ОСОБА_2

Під час підготовчого судового засідання захисник обвинуваченого, повідомив, що місце знаходження ОСОБА_2 йому не відоме.

Разом з тим судом встановлено що 22 березня 2017 року Арцизьким районним судом Одеської області вказаний обвинувальний акт вже було повернуто прокурору для усунення недоліків.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 27.04.2007 року, ухвалу суду від 22.03.2017 року, залишено без змін.

Серед недоліків зазначених у обвинувальному акті, що були зазначені в ухвалі суду від 22.03.2017 року, зокрема зазначено, що у обвинувальному акті не зазначено точне місце проживання обвинуваченого ОСОБА_2, а перекладення обов’язків щодо становлення місця проживання обвинуваченого на суд, суперечить засадам кримінального провадження.

У підготовчому судовому засіданні прокурор зазначену обставину підтвердила та зазначила, що відповідно до обвинувального акту місця проживання обвинуваченого ОСОБА_2 смт. Березине, вул. Терешкової,17, Тарутинського району Одеської області та мешкає за адресою: вул. Терешкової,18, смт. Березине, Тарутинського району Одеської області. Недоліки, які були зазначені в ухвалі Арцизького районного суду Одеської області не були усуненні.

Суд, заслухавши сторін кримінального провадження, розглянувши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, вважає, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 разом з додатками слід повернути прокурору з наступних підстав.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України суд вправі у підготовчому судовому засіданні прийняти рішення, яким повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду. Отже, повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Також, відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, який, в свою чергу містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Зміст обвинувального акту, порядок його складання та затвердження, а також які документи долучаються до нього визначені ст. 291 КПК України, однак органом досудового розслідування вимоги ст. 291 КПК України виконані не в повному обсязі, у зв’язку з чим обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 не відповідає вимогам згаданої норми кримінального процесуального закону.

Так, згідно п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство).

При цьому, перекладення обов'язків щодо встановлення місця проживання обвинуваченого на суд, суперечить засадам кримінального провадження, визначеним в Главі 2 КПК України і є недопустимим.

Однак, обвинувальний акт, складений відносно ОСОБА_2 заступником начальника СВ Тарутинського ВП Арцизького ВП ГУНП в Одеській області старшим лейтенантом поліції Узун - ОСОБА_3 та затверджений прокурором Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_4 не відповідає вимогам наведеної вище норми.

Так, як зазначалося вище, обвинувачений ОСОБА_2 неодноразово викликався в підготовче судове засідання відповідно до адреси його місця проживання, зазначеної в обвинувальному акті, однак в судове засідання не з’являвся, поштові конверти, в яких містилися судові повістки про виклик до суду обвинуваченого, повернуті у зв’язку з тим, що ОСОБА_2 за цією адресою не проживає.

Відповідно до повідомлення Тарутинського ВП Арцизького ВП ГУНП в Одеській області, здійснити привід до обвинуваченого ОСОБА_2. не можливо у зв’язку з відсутністю за місцем мешкання.

Крім того, факт того, що обвинувачений ОСОБА_2 за вказаною адресою в обвинувальному акту не проживає, було встановлено ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 27.03.2017 року.

Таким чином, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 складено з порушенням п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України, зокрема в ньому не зазначено точне місце проживання обвинуваченого ОСОБА_2, а перекладення обов'язків щодо встановлення місця проживання обвинуваченого на суд, суперечить засадам кримінального провадження, визначеним в Главі 2 КПК України і є недопустимим.

За таких обставнин, суд дійшов висновку про невідповідність зазначених в обвинувальному акті даних про фактичне місце проживання обвинуваченого. При цьому дана невідповідність зазначених в обвинувальному акті відомостей не може бути усунута судом та позбавляє можливості суд належним чином повідомити обвинуваченого ОСОБА_2 про дату, час і місце проведення судового засідання.

Разом із тим, суд вважає неможливим проведення підготовчого судового засідання за участю обвинуваченого ОСОБА_2, оскільки його місцезнаходження достеменно суду не відомо, і воно не було повідомлено суду стороною обвинувачення.

Пункт 5 частини 2 статті 291 КПК України визначає, що серед іншого обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Суд також зазначає, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до положень п. (а) ч. 3 ст. 6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні злочину, має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення проти нього.

Про право обвинуваченого на отримання докладної інформації щодо суті та причин обвинувачення, висунутого проти нього, наголошується у рішеннях ЄСПЛ у справах «Маттоціа проти Італії» від 07 березня та 04 липня 2000 року та «Ващенко проти України» від 26 червня 2008 року, в яких зазначено: «Обвинувачення для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п. 51)».

У рішенні від 25 липня 2000 року, ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії», детальніше прописано: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. «b» ч. 3 ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».

Так, ОСОБА_2 обвинувачується у тому числі у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК України. Відповідно до диспозиції ст. 395 КК України відповідальність за дане кримінальне правопорушення настає в разі самовільного залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, а також неприбуття без поважних причин у визначений строк до обраного місця проживання особи, щодо якої встановлено адміністративний нагляд у разі звільнення з місць позбавлення волі. Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом, а при самовільному залишенні піднаглядним місця проживання ще й спеціальною метою ухилення від адміністративного нагляду.

Однак, в обвинувальному акті відносно ОСОБА_2, прокурором при формулюванні обвинувачення за вказаним епізодом детально не викладено факти у чому саме полягав умисел (мета) ОСОБА_2 ухилитися від адміністративного нагляду, тобто ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення, отже гуль А.В. не є детально поінформованим про причину обвинувачення, у зв’язку з чим судом також встановлена невідповідність обвинувального акту вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України щодо формулювання обвинувачення ОСОБА_2

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 1, 2 ст. 8 КПК України).

Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 1, 5 ст. 9 КПК України).

Таким чином, з підстав встановлених судом, обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 не відповідає вище переліченим вимогам КПК України, а тому обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 слід повернути прокурору на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.

Керуючись ст. ст. 291, 314, 369, 372, 376 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2, обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 395 КК України, повернути прокурору для усунення виявлених недоліків протягом розумного строку з дня набрання законної сили ухвалою суду про повернення обвинувального акту.

Копію ухвали негайно вручити прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Одеської області через Тарутинський районний суд Одеської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Апеляційним судом Одеської області.

Суддя П.А. Кравченко