Рішення № 72628570, 07.03.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2-а/522/845/18

Справа № 522/860/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої судді Науменко А.В.,

при секретарі - Полегенький В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 4 роти 3 батальйону Управління патрульної комісії в Одеській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_2, третя особа Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,-

В С Т А Н О В И В:

16.01.2018 року звернувся до суду з позовом до інспектора 4 роти 3 батальйону Управління патрульної комісії в Одеській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_2, третя особа Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії АР № 514950, від 06.01.2018 року про застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 510,0 грн. за ч.3 ст.122 КУпАП відносно ОСОБА_3. В оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_4, 06.01.2018 року о 16:30 годин на вулиці Олександрівський проспект, 4, здійснив стоянку таким чином, що відстань між автомобілем та суцільною розділювальною смугою була менше 3 метрів, чим порушував п.п. 15.9 (д) і 15.9 (ж) та змушував інших водіїв виїжджати на смугу, позначену знаком 5.11, тобто порушувати пп. 17.1, чим суттєво заважав руху.

В адміністративному позові посилається на те, що 06.01.2018 року біля 14:10 годин позивачу подзвонив його знайомий «Миколай», який забрав його автомобіль на автомийку. Біля 16:15 години позивачу повідомили, що автомобіль вже вимито та спитали куди його завести. Близько 16:30 години на Грецькій площі «Миколай» віддав позивачу ключі та повідомив де залишив автомобіль. Близько 16:45 годин позивач підійшов на місце, де «Миколай» залишили автомобіль, однак, на вказаному місце він був відсутнім, але незнайомі люди йому повідомили, що вказане авто було щойно евакуйовано співробітниками поліції на евакуаторі. За номером «102» позивачу повідомили, що необхідно звернутися до чергового патрульної поліції, де йому по телефону повідомили, що авто евакуйовано на штраф-майданчик.

Після того, як позивач не знайшов автомобіль на штраф майданчику, він вдруге повернувся до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції за адресою м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 5.

На вулиці, біля будинку Департаменту патрульної поліції, позивача за шлагбаум не пустили. Там до нього підійшов командир батальйону ОСОБА_5, якому він пояснив обставини евакуації автомобіля та заявив клопотання про надання примірників протоколу про адміністративне правопорушення, акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу. ОСОБА_5 повідомив позивачу, що протокол не складався, примірник акту для власника відсутній та «матеріали поки що не здали», тому потрібно чекати. Через хвилин 10-20 до позивача приїхав син ОСОБА_6, який привіз йому документ на авто (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу). Потім вийшов командир батальйону ОСОБА_5, який надав позивачу ксерокопію акту тимчасового вилучення ТЗ без реєстрації та незавірену належним чином.

Під час спілкування з ОСОБА_5 позивач повідомив йому, що він є інвалідом II групи (надав йому паспорт та довідку), що у авто знаходяться його ліки та ключі від квартири, без яких він змушений буде залишатися на вулиці, та йому життєво необхідно забрати їх. На що йому було запропоновано звернутись із цим питанням у вівторок 09.01.2018 року після свят. Він наполягав, що буде чекати, тому що він бажає забрати автомобіль. Через 40 хвилин до позивача знову вийшов ОСОБА_5, який запропонував йому надати документи, які посвідчують його особу. Позивач надав паспорт громадянина України та довідку про інвалідність II групи, але ОСОБА_7 спитав про водійські права та документи на авто, яки позивач йому передав. Після чого ОСОБА_5 викликав співробітника, передав документи та сказав йому, щоб той складав постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.

Приблизно о 21:00 годині до позивача, на вулицю біля шлагбауму вийшов співробітник ОСОБА_2 та спільно із ОСОБА_5 пред’явив йому постанову про адміністративне правопорушення, складену відносно позивача, та пояснив процесуальні права та обов’язки.

В позові позивач підтвердив, що під час розгляду йому було роз’яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП, та проводилась відеофіксація розгляду адміністративної справи (провадження) на нагрудну камеру ОСОБА_2 Також позивач підтвердив, що користався своїми процесуальними правами та заявляв клопотання.

В позові позивач послався на відсутність в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відомостей, про особу, яка керувала на той момент транспортним засобом та вчинила дане правопорушення, пояснення свідків та матеріали адміністративного провадження в цілому таку інформацію не містять.

Виходячи із стану його здоров’я на той момент та користуючись правами, гарантованими ст. 63 Конституції України, позивач відмовився від дачі будь-яких пояснень відносно себе та своїх близьких. Близько 21:10 годині копія постанови була вручена позивачу. На підставі викладеного позивач зазначає, що вказана постанова про адміністративне правопорушення була винесена необґрунтовано та незаконно і підлягає скасуванню.

В судове засідання позивач з’явився, на задоволенні позову наполягав, підтвердив, що працює адвокатом та додатково пояснив, що не паркував свій автомобіль на місце де було встановлено правопорушення. Насправді його автомобіль з автомийки привіз та припаркував незнайомий йому ОСОБА_8, який передав ключі та повідомив де припаркован автомобіль. Наполягав, що пояснив командиру батальйону ОСОБА_5 при першому спілкуванні, що він не є правопорушником та не паркував автомобіль, але потім при розгляді адміністративної справи та видачі йому постанови про адміністративне правопорушення, про це не заявляв тому, що його не спитали. Поставив під сумнів правильність складання акту огляду та тимчасового затримання ТЗ, зроблені фото, які не вказані ані в акті, ані в постанові та пояснення свідка ОСОБА_9 адреса проживання якого та телефон не відповідають дійсності. В свою чергу визнав, пояснення свідка ОСОБА_10, який не зміг явитись на допит до суду, але в повній мірі підтвердив позивачу обставини по телефону. Щодо ОСОБА_8 зазначив, що він зі слів власника автомійки знаходиться за межами України та невідомо коли повернеться. Зазначив, що встановлене правопорушення він не скоював, тому його притягнули до відповідальності незаконно.

В судове засідання відповідач не з’явився, просив розглядати справу у його відсутності, надав аргументований відзив на позов з фотографіями з місця правопорушення. В відзиві вказав на правомірність складання акту огляду та тимчасового затримання ТЗ, тому, як правопорушення було встановлене та оформлене належним чином, згідно відповідних норм законодавства. Посилення позивача, що саме знайомий «Миколай» здійснив зупинку та стоянку автомобіля з порушенням ПДР України, вважає що надані з метою уникнення відповідальності. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, жодних пояснень з цього приводу позивачем надано не було. Посилення позивача в позові на ст. 63 Конституцію України є безпідставним, тому як знайомий «Миколай» не може вважатися членом сім’ї та близьким родичем позивача.

Третя особа в судове засідання не з’явилася, про слухання справи сповіщена належним чином, про причини неявки до суду не повідомила.

Під час розгляду справи допитані свідки син позивача ОСОБА_6, його знайомий ОСОБА_11 сержант поліції ОСОБА_12 та командир батальйону № 3 ОСОБА_5

Вислухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Оскільки предметом оскарження є постанова про притягнення до адміністративної відповідальності суд повинен перевірити законність та обґрунтованість винесення постанови та дослідити, чи було дотримано порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, чи не пропущено строки, встановлені для розгляду справи та накладення адміністративного стягнення, чи виконано вимоги закону щодо обов'язкової присутності особи при розгляді її справи та своєчасного повідомлення цієї особи про місце та дату розгляду справи, та інше. Водночас суд вказує, що обставини примусового переміщення транспортного засобу та знаходження на спеціальному майданчику не входять до предмету доказування по справі, про що неодноразово роз’яснювалося судом позивачу.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух» контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (в редакції на момент виникнення спірних відносин) поліцейський вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Згідно п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (в редакції на момент виникнення спірних відносин) поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Статтею 222 КУпАП встановлені повноваження органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Так, органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За загальним правилом ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Разом з тим, ч.3 ст.254 КУпАП встановлено, що протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Згідно вказаної норми ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Слід зауважити, що відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до КУпАП, Закону України «Про національну поліцію», з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853, затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Вказана Інструкція визначає процедуру оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (п. 1 р. І Інструкції №1395).

У відповідності до п.1 р. ІII Інструкції № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 26.05.2015 року по справі № 1-11/2015, п. п. 2.4 встановлено, що словосполучення «за місцем його вчинення» застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративне територіальним устроєм України.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення "за місцем його вчинення", яке міститься в положенні частини першої статті 276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного суд вбачає, що під час винесення оскаржуваної постанови відповідач мав право винести постанову за місцем його вчинення без складання протоколу про адміністративне правопорушення, а саме за місцем знаходження будівлі Департаменту поліції. Також суд, враховує, що позивачу було запропоноване з’явитися для розгляду справи про адміністративне правопорушення після свят 09.01.2018 року , але саме він наполягав на скорішому розгляді справи. Дані обставини не спростовані сторонами, тому суд не вважає порушенням розгляд адміністративної справи та видачу постанови про адміністративне правопорушення на вулиці, біля будівлі Департаменту поліції в не робочу годину, коли фактично Департамент поліції вже не працював.

Згідно вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Суд не приймає до уваги аргументи позивача на те, що йому не дали можливості в повному обсязі скористатися своїми правами, оскільки він сам є адвокатом та мав можливість на місці ознайомитись із усіма наявними матеріалами справи, надати пояснення, докази, заявити клопотання та отримати додаткову правову допомогу, однак жодних пояснень чи клопотань від нього не надходило.

Суд критично сприймає пояснення позивача, щодо «знайомого ОСОБА_11» та потім незнайомого ОСОБА_8 у зв’язку з тим, що про особу яка нібито припаркувала з порушенням ТЗ, позивач не заявляв інспекторам поліції при первинному спілкуванні по оскарженню евакуації автомобіля та при розгляді справи про адміністративне правопорушення і видачі постанови про адміністративне правопорушення. Вказані обставини підтверджуються показаннями в якості свідка ОСОБА_5, та відеофіксації з нагрудної камери ZM 0411. Відповідно до ст. 251 КУпАП до доказів по справі відносяться пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності. В свою чергу оглядом відеозапису наданого, як доказ підтверджується, що при розгляді справи позивачу були ретельно роз’яснені права саме, як правопорушнику, задавалися відповідні питання, але він ніяких заяв та пояснень, щодо спростування цих тверджень не надав. Заяви позивача, щодо застосування ст. 63 Конституції України також під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не було. Водночас суд враховує, що позивач поясненнями у суді визнав, що автомобіль був припаркований з порушенням ПДР.

Суд критично відноситься, до пояснень свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_11 тому, як вони не були безпосередньо очевидцями паркування транспортного засобу, на місце де було встановлено правопорушення, а інші обставини розповідали зі слів інших осіб, які з їх слів знаходяться за межами України.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов’язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

У відповідності до п. 1.3 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

У відповідності до п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху водій зобов’язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до п.15.10 ПДР Стоянка забороняється:

а) у місцях, де заборонена зупинка;

Оскільки стоянка є припиненням руху транспортного засобу на час більший ніж 5 хв., не пов’язана з посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу, то цілком зрозуміла вимога заборони стоянки в місцях, де заборонена і зупинка, бо стоянка створюватиме ще більші незручності учасникам дорожнього руху, ніж зупинка.

Відповідно до п.15.9 ПДР зупинка забороняється:

д) у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м;

Так, враховуючи те, що ширина смуги для руху транспортних засобів по Олександрівському проспекту, 4 (з вул. Буніна в напрямку вул. Жуковського), відділеної суцільною лінією дорожньої розмітки складає 4 м 30 см, а ширина автомобіля SUZUKI Grand Vitara - 1780 мм, відстань між автомобілем та суцільною лінією дорожньої розмітки була менше 3-х метрів.

Крім того відповідно до п.15.9 ПДР зупинка також забороняється:

ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз'їзд або об'їзд транспортного засобу, що зупинився;

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Як вбачається з пояснень свідка ОСОБА_10 та показань у якості свідка сержанта поліції ОСОБА_12, а також змістом акту огляду та тимчасового затримання ТЗ, автомобіль НОМЕР_1 був припаркований таким чином, що відстань між автомобілем та суцільною розділювальною смугою була менше 3-х метрів, чим суттєво перешкоджав проїзду та руху транспортних засобів та створював небезпеку іншим учасникам дорожнього руху.

Суд не враховує, як доказ пояснення свідка ОСОБА_9, у зв’язку з обґрунтованим сумнівом позивача у правомірності надання саме особою ОСОБА_9

Абзац 2 ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення. У зв’язку з чим суд не приймає до уваги фото, які не зазначені, як доказ в акті та постанові про адміністративне правопорушення.

Водночас суд встановлює, що акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, як доказ адміністративного правопорушення складений на бланку передбаченому, як додаток № 9 п.3 розділу ХІІ Інструкції № 1395, тому посилання позивача на його сумнівність є необґрунтованим.

У відповідності до п. 1.3 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

З огляду на наведене суд приходить до переконливого висновку про те, що при винесені постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АР № 514950 від 06.01.2018 р. інспектор 4 роти 3 батальйону УПП в Одеській області ДПП лейтенант ОСОБА_2 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством України, та правомірно притягнув саме ОСОБА_1 до передбаченої ч. 3 ст. 122 КУпАП адміністративної відповідальності, наклавши на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,0 грн., в тому числі на підставі оцінки дій останнього, як правопорушника при розгляді справи.

Відповідно до ч.3 ст.242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, з огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб’єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Керуючись ст.ст. 19, 63 Конституції України, ст.ст. 2-14, 19-20, 22, 72-77, 118, 192, ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205, ст.ст. 227-228, ч.4 ст.229, ст.ст. 241-246, 250, 268-272, 286, 294 КАС України, ст.ст. 9, 23, 30, 33, ч.3 ст. 122, ст.ст. 222, 251, 252, 254, 258, 268, 278, 280 КУпАП, суд,

УХВАЛИВ:

Залишити постанову про адміністративне правопорушення серії АР № 514950 від 06.01.2018 р. про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КпАП України без змін, а позовну заяву ОСОБА_3 (65023, АДРЕСА_1) до інспектора патрульної поліції 4 роти 3 батальйону УПП в Одеській області ДПП ОСОБА_2 (65114, м. Одеса, вул. Ак. Корольова, буд.5) про скасування постанови про адміністративне правопорушення без задоволення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Науменко

07.03.18