Ухвала суду № 72627075, 06.03.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/7242/14-к Головуючий у 1 інстанції: Гарасимків Л.І.

Провадження № 11-кп/783/89/18 Доповідач: Березюк О. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року у м.Львові.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

під головуванням судді Березюка О.Г.,

суддів: Гуцала П.І., Галапаца І.І.,

при секретарі судового засідання Кубішин І.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 грудня 2017 року відносно ОСОБА_2

з участю прокурора Скурчанського Ю.Ю.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14.12.2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 12750 гривень.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишено особисте зобов’язання.

Вирішено питання про судові втрати та речові докази у кримінальному провадженні.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2, будучи викладачем кафедри математики Інституту фізики, математики, економіки та інноваційних технологій Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І.Франка та у відповідності до наказу №79 від 27.02.2014 року призначеним на період вступної кампанії 2014 року членом відбіркової комісії - користувачем Єдиної державної електронної бази з питань освіти Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І.Франка, висунув пропозицію про надання йому неправомірної вигоди в розмірі 500 доларів США, а в подальшому отримав таку вигоду за вирішення питання щодо зарахування сина ОСОБА_3 – ОСОБА_4 на навчання до Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка.

Так, в середині липня 2014 року ОСОБА_3, перебуваючи в приміщенні головного корпусу Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І.Франка, з метою отримання консультацій щодо умов вступу її сина ОСОБА_4 на денну форму навчання у вказаний навчальний заклад звернулась до раніше невідомого їй чоловіка ОСОБА_2

В свою чергу обвинувачений ОСОБА_2 з метою власного збагачення та отримання неправомірної вигоди повідомив ОСОБА_3, що являється викладачем однієї із кафедр вказаного університету і водночас членом комісії по зарахуванню абітурієнтів на навчання, та за надання йому грошових коштів у розмірі 500 доларів США посприяє у зарахуванні на навчання її сина ОСОБА_4, шляхом здійснення впливу на відповідального секретаря приймальної комісії, який в силу своїх функціональних обов’язків здійснює оперативне керівництво приймальною комісією університету та організовує і контролює її роботу тобто згідно п.п. «а» п. 2 ч.1 ст.4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» є особою, уповноваженою на виконання функцій держави, так як працює з ним на одній кафедрі і перебуває в дружніх відносинах.

Усвідомлюючи, що ненадання вказаної суми грошових коштів може ускладнити вступ до зазначеного навчального закладу її сина, ОСОБА_3 погодилась на ці умови, при цьому вони домовились зустрітись в кінці липня поточного року.

31.07.2014 року в ході телефонної розмови між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, останній запропонував ОСОБА_5 приїхати в м. Дрогобич та закрити питання щодо поступлення її сина в університет, а саме привезти йому раніше обумовлену суму грошових коштів.

01 серпня 2014 року близько 14 години 30 хвилин перебуваючи на площі навпроти «Народного дому», що в м. Дрогобичі, по вул. І.Франка,20, ОСОБА_3 передала ОСОБА_2 конверт, в якому знаходилась раніше обумовлена сума грошових коштів в розмірі 6000 гривень, в якості неправомірної вигоди за вплив останнього на відповідального секретаря приймальної комісії, щодо зарахування на навчання її сина ОСОБА_4, на денну форму навчання у Дрогобицький державний педагогічний університет ім.І.Франка.

Після чого злочинна діяльність ОСОБА_2 була припинена працівниками органів внутрішніх справ, а предмет неправомірної вигоди вилучений.

На даний вирок захисник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуваний вирок суду першої інстанції скасувати та закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 у зв’язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

У своїх доводах на підтвердження апеляційних вимог захисник ОСОБА_1 покликається на те, що в діях ОСОБА_2 відсутня об’єктивна сторона злочину та умисел на вчинення такого, кошти від ОСОБА_3 отримав за надання консультативних послуг щодо вступу її сина на навчання, які не мав наміру передавати будь-якій посадовій особі навчального закладу. Обвинувачений ОСОБА_2 як викладач, так і член відбіркової комісії ДДПУ ім.. ОСОБА_6, не мав можливостей, пов’язаних із службовими повноваженнями, завдяки яким він мав вплив на осіб, уповноважених на виконання функцій держави. На підтвердження цього в матеріалах кримінального провадження відсутні належні та допустимі докази Крім цього, в ОСОБА_2 не було впливу на колегіальний орган, тобто на приймальну комісію. Таким чином, сторона захисту вважає, що дії ОСОБА_2 не можуть бути кваліфіковані за ч.2 ст.369-2 КК України. Крім цього, захисник вказує на недопустимість доказів отриманих внаслідок негласних слідчих дій, зокрема протокол ідентифікації коштів, протокол огляду місця події та проведені експертизи.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник та обвинувачений підтримали подану апеляційну скаргу з мотивів наведених в апеляційній скарзі.

Прокурор заперечив проти апеляційної скарги захисника, вважає вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши доповідача про обставини справи і зміст апеляційної скарги, пояснення прокурора, пояснення захисника та обвинуваченого, вивчивши матеріали провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд судом першої інстанції проводився відносно обвинуваченого ОСОБА_2 в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно оцінив отримані у передбаченому КПК України порядку докази в даному кримінальному провадженні, оцінивши їх в сукупності, зробив правильний висновок, що незважаючи на невизнання винуватості у вчиненому обвинуваченим ОСОБА_2П, винуватість останнього у вчиненні злочину, за які він засуджений, повністю та об’єктивно стверджується зібраними та перевіреними в ході судового розгляду доказами.

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, тобто прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, або пропозиція чи обіцянка здійснити вплив за надання такої вигоди.

Виходячи зі змісту диспозиції ч.2 ст.369-2 КК України, обставин кримінального провадження, доказів, що містяться в матеріалах кримінального провадження, суд апеляційної інстанції вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_2, який будучи викладачем однієї із кафедр ДДПУ ім. І.Франка і водночас членом комісії по зарахуванню абітурієнтів на навчання та здійснював оперативне керівництво приймальною комісією університету та організовував і контролював її роботу, кваліфіковані правильно та у відповідності до вимог закону про кримінальну відповідальність. Таким чином, обвинувачений ОСОБА_2 є суб’єктом злочину, у вчиненні якого він обвинувачується.

Разом з тим, вивчаючи матеріали кримінального провадження та судового провадження, суд апеляційної інстанції встановив, що свідок ОСОБА_3 повідомляла незмінні та послідовні відомості, як відносно того факту, що передання коштів обвинуваченому ОСОБА_2 здійснювалось з метою впливу на приймальну комісію ДДПУ ім. І.Франка, способу його вчинення та особи обвинуваченого ОСОБА_2. Зазначенні відомості були належним чином перевірені на досудовому розслідуванні та судом першої інстанції. В матеріалах кримінального провадження відсутні докази і стороною захисту не надано доказів того, що вказана особа могла оговорити обвинуваченого ОСОБА_2.

Заперечення обвинуваченим ОСОБА_2 та його захисником, зокрема в поданій апеляційній скарзі, причетності та вини обвинуваченого у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення не спростовує правильних висновків суду першої інстанції про доведеність його вини у скоєному, і судом апеляційної інстанції оцінюються як форма захисту.

Крім цього, суд апеляційної інстанції не бере до уваги покликання апелянта про те, що докази отримані в наслідок проведення негласних слідчих дій є недопустимими, оскільки судом першої інстанції такі доводи були ретельно та ґрунтовно досліджені, і зокрема було чітко встановлено те, що апеляційним судом Львівської області було постановлено ухвалу від 31.07.2014 року про надання дозволу на проведення негласних (розшукових) дій в цьому кримінальному провадженні (а.с.159). А тому не має жодних підстав вважати такі докази, на які посилається сторона захисту, є неналежними та/або недопустимими.

Таким чином жодних істотних порушень кримінального процесуального закону, які б тягли безумовне скасування чи зміну вироку, судом апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.376, 405, 407, 419, 426 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 грудня 2017 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 – без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції шляхом подання касаційної скарги на протязі трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: