Ухвала суду № 72624370, 26.02.2018, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/1063/16-ц

2/0187/82/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2018 р. смт Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Караул О.А. за участю секретаря судового засідання Дудки В.В., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши в порядку загального провадження смт. Петриківка у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу 187/1063/16-ц за позовом ОСОБА_3 до Публічного Акціонерного Товариства Комерційного Банку «Приватбанк» про захист прав споживачів, а саме: визнання незаконним підвищення відсоткової ставки за кредитом, визнання кредитного договору та договору іпотеки виконаними та припиненими, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

03.11.2016 до суду звернувся ОСОБА_3 (далі Позивач) з позовом до Публічного Акціонерного Товариства Комерційного Банку ''Приватбанк'' (далі Відповідач), яким просив:

- визнати незаконним збільшення ПАТ КБ ''Приватбанк'' відсоткової ставки за користування кредитом по кредитному договору № DZE0GA00000032 від 04.04.07 р. з 30.11.08 р. до 13,08 % та з 05.08.10 р. до 12,58 % річних;

- зобов’язати ПАТ КБ ''Приватбанк'' здійснити перерахунок сплачених відсотків за період з 30.11.08 р. за початковою відсотковою ставкою в розмірі 11,04 % річних на залишок заборгованості кредитного боргу;

- визнати недійсним пункти 2.3.1. та 2.3.3. кредитного договору № DZE0GA00000032 від 04.04.07 р.;

- визнати кредитний договір № DZE0GA00000032 від 04.04.07 р. та договір іпотеки № DZE0GA00000032 від 04.04.07 р. припиненими з 17.03.2015 р. та виконаними;

- зобов’язати ПАТ КБ ''Приватбанк'' видати ОСОБА_3 довідку про розірвання кредитного договору № DZE0GA00000032 від 04.04.07 р.;

- зобов’язати ПАТ КБ ''Приватбанк'' видати ОСОБА_3 довідку про відсутність зобов’язань Позичальника – ОСОБА_3 за кредитним договором № DZE0GA00000032 від 04.04.07 р. та відсутність заборгованості за кредитом згідно вказаного кредитного договору у зв’язку із їх повним виконанням згідно рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 13.05.2015 р. по цивільній справі № 187/298/15-ц;

- зобов’язати ПАТ КБ ''Приватбанк'' скасувати обтяження на предмет іпотеки, а саме на будинок, розташований за адресою: Дніпропетровська область Петриківський район смт Курилівка вул. Леніна, буд. 370;

- зобов’язати ПАТ КБ ''Приватбанк'' повернути ОСОБА_3 оригінали правовстановлюючих документів на нерухоме майно, що належить Позичальнику/Іпотекодавцю ОСОБА_3, а саме на будинок, розташований за адресою: Дніпропетровська область Петриківський район смт Курилівка вул. Леніна, буд. 370;

- стягнути з ПАТ КБ ''Приватбанк'' на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 20 000, 000 грн.;

- стягнути з ПАТ КБ ''Приватбанк'' на користь ОСОБА_3 понесені ним витрати, пов’язані з розглядом цивільної справи.

З урахуванням уточнених позовних вимог від 02.02.2018 посилався на те, що 04.04.07 р. між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ним було укладено кредитний договір № DZE0GA00000032 від 04.04.07 р., згідно умов п. 7.1 якого ОСОБА_3/Позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 32 825,00 дол. США строком по 03.04.17 р. зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,50 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту.

В забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором між сторонами було укладено договір іпотеки № DZE0GA00000032 від 05.04.07 р., згідно умов якого ОСОБА_3/Іпотекодавець надав в іпотеку наступне майно: житловий будинок № 370, розташований по вул. Леніна в смт Курилівка Петриківського району Дніпропетровської області. У відповідності до п. 20.11 якого Іпотекодавець / ОСОБА_3 зобов'язаний до отримання кредиту або на протязі 3-х днів з моменту реєстрації права власності на предмет іпотеки згідно п. 18.10 цього договору передати правовстановлюючі документи на предмет іпотеки на зберігання Іпотекодержателю до дати остаточного погашення заборгованості за кредитним договором.

При настанні умов, передбачених п. 2.3.3 згідно п. 2.3.7 Банк має право стягнути кредит до настання дати, передбаченої п. 7.1 даного договору, а згідно п. 2.3.3 кредитного договору Банк має право: а) змінити умови договору — зажадати від Позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісій й відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення.

Так, 17.03.2015 р. Банк звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, так, як ОСОБА_3 було порушено вимоги кредитного договору, в результаті чого виникла кредитна заборгованість, яка станом на 22.01.2015 р. складає 16 596,93 дол. США.

Заочним рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 13.05.15 р. по цивільній справі № 187/298/15-ц позов Банку задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного Акціонерного Товариства Комерційного Банку “ПриватБанк” заборгованість за кредитним договором DZE0GA00000032 від 04.04.2007 у розмірі 16596,93 доларів США, що в еквіваленті складає 261567,58 грн. (двісті шістдесят п’ять тисяч п’ятсот шістдесят сім грн. 58 коп.), та складається з: заборгованості за кредитом - 13481,71 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом - 1650,58 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом - 432,77 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором - 226,43 доларів США, штрафу (фіксована частина) - 15,86 доларів США та штрафу (процентна складова) - 789,57 доларів США.

В подальшому, згідно постанови відділу державної виконавчої служби Петриківського районного управління юстиції від 30.09.16 р. про закінчення виконавчого провадження — виконавче провадження по виконанню рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 13.05.15 р. по цивільній справі № 187/298/15-ц — закінчене на підставі п. 9 ст. 39, п. 8 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом № 2/0187/141/15.

Вважає, що Банк скористався своїм правом на дострокове повернення заборгованості за кредитом та вказане рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 13.05.15 р. по цивільній справі № 187/298/15-ц виконане у повному обсязі, тобто заборгованість за кредитним договором погашена достроково.

30.09.16 р. він звернувся до ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" із заявою, в якій зазначив про виконання рішення суду, тобто дострокове погашення заборгованості за кредитним договором та просив надати йому: довідку про розірвання/припинення кредитного договору № DZE0GA00000032 від 04.04.07р.; довідку про відсутність зобов'язань Позичальника — ОСОБА_3 за кредитним договором № DZE0GA00000032 від 04.04.07 р. та відсутність заборгованості за кредитом згідно вказаного кредитного договору у зв'язку із їх повним виконанням згідно рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 13.05.15 р. по цивільній справі № 187/298/15-ц; скасувати обтяження на предмет іпотеки, а саме на будинок, розташований за адресою: Дніпропетровська область Петриківський район смт Курилівка вул. Леніна, буд. 370; повернути Позичальнику/Іпотекодавцю оригінали правовстановлюючих документів на нерухоме майно, що належить Позичальнику/Іпотекодавцю — ОСОБА_3, а саме вищезазначений будинок.

Натомість, він отримав від ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" 5 листів, в яких йшлася мова, що начебто він станом на жовтень 2016 р. має заборгованість за вказаним кредитним договором, при чому в кожній відповіді був зазначений різний розмір заборгованості, а саме: згідно листа від 03.10.16 р. - 16282,05 дол. США; згідно листа від 05.10.16 р. - 13064,09 дол. США; згідно листа від 28.10.16 р. - 14394,94 дол. США;

згідно листа від 28.10.16 р. - 14483,13 дол. США; згідно листа від 31.10.16 р.- 15899,17 дол. США, а також 15309,37 грн. по BAD CARD за угодою № SAMDN 86000743837216 (88000603429331). При цьому, зауважив, що ніякої угоди він з Відповідачем не укладав та жодної BAD CARD не отримував.

Окрім цього, на його адресу ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" надіслав листа, в якому зазначив, що в найближчий термін має намір здійснити перехід права власності до Іпотекодержателя на предмет іпотеки або укласти від свого імені договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: житлового будинку, загальною площею 55,50 кв.м, житловою площею 34,80 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область Петриківський район смт. Курилівка вул. Леніна, буд. 370.

Також з вищевказаних листів Банку він дізнався, що з більшості його платежів ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" несвоєчасно зараховував грошові кошти на погашення заборгованості, а після спливу 3-х, 4-х, 6-ти, а то й більше днів після внесення ним платежу, не завжди повністю зараховував сплачений ним платіж, а розбивав його на декілька частин, і в подальшому частинами у різні дні зараховував внесені ним грошові кошти в першу чергу на погашення штрафних санкцій та відсотків, які виникали внаслідок несвоєчасного та не в повному обсязі зарахування Банком сплачених ним грошових коштів.

Окрім того, дізнався, що Банк в односторонньому порядку збільшив відсоткову ставку за кредитом, не повідомивши його про це, що в подальшому стало причиною виникнення простроченої заборгованості за відсотками, а внаслідок і по тілу кредиту та штрафним санкціям.

Вважає вказані дії Банку незаконними та такими, що умисно були спрямовані на виникнення простроченої заборгованості за кредитом та на умисне збільшення заборгованості за кредитом, тобто незаконне збільшення доходності за кредитом. Навмисно ввів його в прострочену заборгованість, яку вже було стягнуто за рішення Петриківського районного суду, та яке виконано ним у повному обсязі, що підтверджено постановою ВДВС Петриківського РУЮ.

Зокрема, щодо визнання недійсними підвищення відсоткової ставки та п.п. 2.3.1, 2.3.3 кредитного договору та зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості за початковою відсотковою ставкою, стверджує, що 30.11.08 р. ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" незаконно в односторонньому порядку змінив умови кредитного договору, змінивши відсоткову ставку за користування кредитом з 11,04 % до 13,08 %, а з 05.08.10 р. до 12,58 %, не повідомивши про вказану зміну Позичальника, навіть не надіславши Позичальнику передбаченого договором письмового повідомлення про вказане підвищення відсоткової ставки за користування кредитом з його обгрунтуванням та доданням доказів. Вказані пункти кредитного договору, а саме - п. 2.3.1 та 2.3.3, та вказані дії ПАТ КБ "ПРИВАТ БАНК" щодо односторонньої зміни умов кредитного договору, які виражаються у односторонній зміні відсоткової ставки за користування кредитом, вважає незаконними та такими, що не відповідають чинному законодавству України. Письмові повідомлення, звістки від банку про зміну відсоткової ставки є не що інше, як зміна умов договору, що, зокрема, слідує з п. 3.2.1 кредитного договору. У відповідності до ч. 2 ст. 207 ЦК України письмові повідомлення Банку про підвищення відсоткової ставки за користування кредитом не можуть мати юридичної сили і не можуть бути правовою підставою для зміни умов договору, в тому числі збільшення відсоткової ставки за користування кредитом. Вказане підвищення 30.11.08 р. та 05.08.10 р. відсоткової ставки за користування кредитом ніякими доводами з боку ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" не обгрунтоване, підстави, що слідували такому підвищенню позичальникові, як споживачу, не повідомлені, письмово він не був повідомлений належним чином, підвищення відсоткової ставки не було погоджено з позичальником. А беручи до уваги вказані у п. 2.3.1 кредитного договору підстави підвищення відсоткової ставки за користування кредитом не є обгрунтованими та можуть не бути підставами для зміни умов договору, оскільки за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 ЦКУ, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не передбачено договором або законом. На зміну спірного договору Позичальником не надано згоди та й взагалі внесення змін до договору є право сторони, а не обов'язок. В даному разі при внесенні змін до договору банк взагалі не обгрунтував підстави та причини вказаної зміни.

При внесенні вказаних змін до кредитного договору Банк письмово не повідомив Позичальника з яких конкретно підстав були внесені зміни до кредитного договору, не надіслав Позичальнику ні розрахунку погашення заборгованості за кредитом, ні розміру щомісячних платежів, передбачених п. 7.1 кредитного договору, ні інформації про сукупну вартість кредиту та іншої інформації, передбаченої ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів", тобто не погодивши зміни з Позичальником в односторонньому порядку вніс зміни до кредитного договору.

Кредитний договір № DZE0GA00000032 від 04.04.07 р. згідно п. 7.1 укладений на 10 років з кінцевим терміном повернення 03.04.2017 р. включно, то згідно положень ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони фінансовим установам в односторонньому порядку збільшувати розмір процентів та інших платежів, передбачених кредитним договором" № 1822 встановлений договором розмір відсоткової ставки 11,04 % річних не може бути збільшений банком в односторонньому порядку без згоди Позичальника.

Також зазначив, що у відповідності до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України встановлений договором розмір відсотків не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Законодавством України категорично заборонено збільшувати відсоткові ставки за кредитами взагалі, з будь-яких підстав. Відповідно до ч. 3. ст. 1056-1 ЦКУ умова договору щодо права банку змінювати розмір відсотків в односторонньому порядку є нікчемною. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Щодо визнання кредитного та іпотечного договорів виконаними та припиненими, зобов'язання вчинити певні дії, то просить прийняти до уваги, що 17.03.2015 р. Банком було використане своє право за вищевказаним кредитним договором про дострокове повернення кредитних коштів, у зв'язку із чим було змінено строк виконання основного зобов'язання — дату повернення кредитних коштів шляхом звернення до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором, яку стягнуто згідно рішення суду, та яку сплачено Позивачем згідно Постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.09.16 р. Строк забезпечення не є строком для захисту порушеного права, це строк існування самого забезпечення. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок майнового поручителя-іпотекодавця по його закінченні припиняються, таким чином жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Щодо стягнення моральної шкоди, посилався на те, що внаслідок незаконних та протиправних дій Банку стосовно збільшення відсоткової ставки за кредитом, несвоєчасного та не в повному обсязі зарахування сплачених ним грошових коштів в рахунок погашення заборгованості, звернення Банку до суду про дострокове стягнення з нього повної суми заборгованості за кредитом, отримання від Банку листів про наявність необгрунтованої заборгованості, дзвінки співробітників Банку з погрозами відібрати все його майно та майно його родичів, накладення Банком арешту на його рухоме майно, що не є предметом застави за кредитом, спілкування співробітників Банку з ним та його дружиною (поручителем) в грубій, неповажній формі, та той факт, що він був змушений від'їздити за кордон з метою заробітку для погашення незаконно збільшеної заборгованості за кредитом, внаслідок чого вже більше року майже не бачить свою родину, а свою заробітну платню направляв на погашення заборгованості за кредитом, а не на потреби його сім'ї — всі ці факти завдали йому моральної шкоди, яка виражається у переживаннях, моральних стражданнях, неповноцінному сну, приниженні його честі і гідності як людини, так і порядного громадянина, порушенні його права зі сторони Банку. Визначив розмір суми моральної шкоди — у 20 000,00 грн.

Представник Відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні надав відзив на уточнену позовну заяву. Відповідно до якого заперечує проти позовних вимог у повному обсязі, у зв'язку з не обгрунтованістю, безпідставністю та не доведеністю позовних вимог. При цьому, пояснив, щодо зміни відсоткової ставки: відповідно до ст.11 ЗУ ''Про захист прав споживачів'' та п. 2.3.1 кредитних договорів, у разі прийняття Банком рішення про зміну відсоткової ставки, необхідно повідомити про це клієнтам протягом 20 днів.

п. 2.3 п.п. 2.3.1, 2.3.3 Договору передбачена зміна відсоткової ставки у випадку не отримання Банком на протязі 20 днів письмової відповіді клієнта з відповідью про згоду, виплачувати збільшений відсоток ставки (запропоновану Банком) у відповідності з п. 2.3.1 договору. Рішення Банку про підвищення відсоткової ставки було прийнято 23.09.2008 р.. тобто до набрання чинності Закону України №661-УІ від 12.12.2008р. Лист віл 03.10.2008р № 20.1.3.2/6-22855/1946 про зміну відсоткової ставки з 30.11.2008р Позивачу було направлено 29.10.2008р. що підтверджується Реєстром № 217 Ц8Р від 29.10.2008р., отже Банк діяв відповідно до умов укладеного з Позивачем договору та в рамках чинного законодавства. Тим самим, Позивач був повідомлений про підвищення відсоткової ставки більш ніж за 20 днів до зміни відсоткової ставки.

Зазначив, що повідомлення Позичальника полягає не у вручені або отриманні листа, а в скоєні юридичної дії, яка трактується як повідомлення клієнта. До вступу у чинність ЗУ ''Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку'' від 12.12.08 р., який набрав чинність 10.01.2009. Зміна процентної ставки за кредитом відбулася не в наслідок волевиявлення однієї із сторін, а через збільшення облікової ставки НБУ та зміна курсу долара США до гривні. Отже ініціювання Банком підвищення процентних ставок за кредитами відбулося у відповідності до вимог ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів" та Правил, а саме у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитором письмово протягом 20 календарних днів з дати її зміни. Що саме і було зроблено з боку ПриватБанку.

Вважає, що Відповідачем своєчасно повідомлено Позивача, та підвищення процентної ставки відбулось відповідно до діючого законодавства та умов договору.

Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року (Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Окремо звертає увагу на те, що своїми діями Позивачем прийнято зміну відсоткової ставки у 2008 та 2010 роках оскільки, після підвищення та зменшення відсоткової ставки Позивач продовжував виконувати свої зобов'язання (погашення заборгованості) за кредитним договором по 2015рік. Також рішенням суду у цивільної справи № 187/298/15-ц стягнено заборгованість станом на 22.01.2015рік з врахуванням зміни відсоткової ставки 2008р та 2010р. Визначене рішення Позивачем не оскаржувалось і виконувалось у межах виконавчого провадження. Враховуючи вищевикладене, Позивачем прийнято та надано свою згоду на зміну відсоткової ставки.

Крім того, Позивачем пропущено строк позовної давності на оспорювання зміни відсоткової ставки 2008 та 2010р. Оскільки зміна відсоткової ставки відбувалась 2008 та 2010р, позовна заява про визнання незаконними підвищення відсоткової ставки за кредитним договором подано лише у 2016 році, позивачем пропущено трирічний строк позовної давності встановлений ст. 257 ЦК України на оспорювання правочинів 2008 та 2010р.

Щодо визнання кредитного та іпотечного договорів виконаними та припиненими, зобов’язання вчинити певні дії, то 13 травня 2015 року Петриківським районним судом Дніпропетровської області ухвалено рішення по цивільній справі за позовом ПАТ КБ ''ПРИВАТБАНК'' до ОСОБА_3О, про стягнення заборгованості, яким позовні вимоги задоволено у повному обсязі та стягнуто з відповідача заборгованість за кредитним договором № DZE0GA00000032 від 04.04.2007 р.

Вказане рішення суду відповідачем було виконано в обсязі 261 567,58 грн, що підтверджується копією постановою ВДВС Петриківського РУЮ від 30 червня 2016 року, якою було закінчене виконавче провадження по виконавчому листу №2/0187/141/15.

У відповідності до п.5.1. умов кредитного договору, він припиняє свою дію після належного виконання позичальником зобов'язань. Зазначений розмір заборгованості в рішенні Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2015 року визначено станом на 22.01.2015 року. Натомість погашення заборгованості, про яке заявляє Позивач, відбулось майже через рік, а саме у червні 2016 року.

Оскільки звернення кредитора до суду із позовною заявою чи винесення судом судового рішення про стягнення заборгованості не зупиняє дію зобов'язання, за яким водиться стягнення заборгованості, банк продовжив нараховувати відсотки, комісію та пеню за неналежне виконання договору і на момент сплати позивачем заборгованість по договору збільшилася.

Враховуючи вказане, зауважив, що позовні вимоги про визнання кредитного та іпотечного договорів виконаними та припиненими не підлягають задоволенню у повному обсязі за безпідставністю та не обгрунтованістю.

Оскільки позовні вимоги про зобов’язання вчинити певні дії є похідними від вимог про визнання кредитного та іпотечного договорів виконаними та припиненими також не підлягають задоволенню.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то Позивачем не доведено факту завдання йому будь-яких збитків, не надано доказів, що підтверджують наявність реальних збитків, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Відповідача моральної шкоди у зв'язку з їх необґрунтованістю. Отже, враховуючи договірний характер правовідносин, що виникли між сторонами, та відсутність такого виду відповідальності умовами договору, правових підстав, передбачених законодавством для задоволення позову в частині вимог про відшкодування моральної шкоди не вбачається.

Ухвалою суду від 20.03.2017 за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 у справі призначено судово-економічну бухгалтерську експертизу. Провадження на час проведення експертизи було зупинено.

Ухвалою суду від 24.10.2017 провадження у справі було відновлено у зв'язку з надходженням висновку № 4737 щодо проведеної судово – економічної експертизи у справі.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень ЦПК України, у редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою суду від 02.02.2018 прийнято до розгляду уточнену позовну заяву Позивача, розгляд справи призначено у підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 07.02.2018 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник Позивача ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від 04.10.2016 – у судовому засіданні позовні вимоги та обставини, якими вони обґрунтовані в позові та уточненнях до нього від 02.02.2018 підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі. Також просив суд не приймати в якості доказу висновок експерта № 4737 від 29.09.2017, оскільки дане експертне дослідження було виконане з порушенням ЗУ «Про судову експертизу».

Представник Відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, що зазначені у відзиві. Крім того просив застосувати позовну давність щодо вимог про визнання недійсним пунктів 2.3.1. та 2.3.3. кредитного договору № DZE0GA00000032 від 04.04.07 р.

Суд, вислухавши пояснення представника Позивача і представника Відповідача, з'ясувавши думку сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, вважає позовні вимоги не обґрунтованими і не підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що 04 квітня 2007 року між ЗАТ КБ ''Приватбанк'' та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № DZE0GA00000032 за умовами якого Банк зобов’язався надати позичальнику 32825,00 доларів США на наступні цілі: 29500, 00 доларів США на ремонт дома, а також у розмірі 3325, 00 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3., 2.2.7. даного Договору, строком до 03 квітня 2017 року (а.с. 11-12).

Кредит надавався позичальнику для його особистих потреб, а саме: на ремонт будинку, тобто споживчий кредит.

З метою забезпечення кредитних зобов’язань 05 квітня 2007 року між ЗАТ КБ ''Приватбанк'' та ОСОБА_3 укладено нотаріально посвідчений Договір іпотеки, предметом якого є будинок, що розташований за адресою: Дніпропетровська область Петриківський район с. Курилівка по вул. Леніна, буд. 370 (а.с. 13-15).

На час укладення сторонами кредитного договору в Україні не було заборони надання споживчих кредитів в іноземній валюті, оскільки такі зміни до ч. 1 ст. 11 Закону України ''Про захист прав споживачів'' були внесенні лише Законом України від 22 вересня 2011 року № 3795-VI ''Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг''.

Так, відповідно до п. 2.3 Кредитного договору сторони зокрема, погодили порядок зміни процентної ставки.

Пунктом 2.3.1., 2.3.3. визначено Банк має право: в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування Кредитом, при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного Договору, зміні облікової ставки НБУ, зміні розміру відрахувань у страховий (резервний ) фонд або змінні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті. При цьому Банк надсилає Позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки Банком у вищезазначеному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США. При виникненні кожного з наступних подій, зокрема: порушення Позичальником зобов’язань, передбачених умовами даного Договору, у т.ч. при порушенні цільового використання коштів;

Вказаний Кредитний договір особисто підписаний Позичальником. Тобто, шляхом підписання договору ОСОБА_3 підтвердив факт письмового ознайомлення з умовами такого кредитування.

Отже сторони погодили, що передбачене Кредитним договором підвищення процентної ставки відбувається внаслідок порушення зобов’язань, зокрема неналежного та несвоєчасного виконання умов договору, тобто збільшення процентної ставки сторони пов’язали з певною подією - невиконання умов кредитного договору, зміні розміру відрахувань у страховий (резервний ) фонд або змінні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті, зміни НБУ у грошово-кредитній політиці.

За змістом ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 3 ст. 653 ЦК України в разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, якщо ж умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням встановленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним, за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI ''Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку'', тобто до 9 січня 2009 року (Правова позиція Верховного суду України від 19 грудня 2012 року у справі № 6-144цс12 та від 26 вересня 2012 року у справі № 6-89цс12 ).

В матеріалах справи наявні докази про інформування Відповідача про збільшення процентної ставки, однак такі, що виконані не належним чином.

Так, рішення Банку про підвищення відсоткової ставки було прийнято головою правління ''Приватбанк'' ОСОБА_4 від 23.09.2008 наказ № СП-2008-934, тобто до набрання чинності Закону України №661-УІ від 12.12.2008р. Лист від 03.10.2008 № 20.1.3.2/6-22855/1946 про зміну відсоткової ставки з 30.11.2008 Позивачу було направлено 29.10.2008. (а.с.65-66).

У підтвердження виконання вимог п.2.3.1 договору щодо повідомлення позичальника про зміну кредитної ставки, Відповідачем суду подано Реєстр № 217 USD про відправлення ПАТ КБ ''Приватбанк'' 29.10.08 рекомендованих листів ряду позичальників, у тому числі і ОСОБА_3 (№ 32 у реєстрі, документ № 1946).

Як вбачається з вищезазначеного Реєстру повідомлення направлено за адресою: Дніпропетровська область смт Курилівка вул. Леніна, буд. 136, тобто на адресу, яка не відповідає місцю проживання ОСОБА_3, оскільки відповідно до Кредитного Договору будинок Позичальника значиться під № 370 (а.с. 69-70).

Окрім цього, докази, які б вказували на отримання відповідного листа ОСОБА_3 в матеріалах справи відсутні.

Щодо вимог Позивача визнати незаконним збільшення ПАТ КБ ''Приватбанк'' відсоткової ставки за користування кредитом по кредитному договору № DZE0GA00000032 від 04.04.07 р. з 30.11.08 р. до 13,08 % та з 05.08.10 р. до 12,58 % річних; зобов’язати ПАТ КБ ''Приватбанк'' здійснити перерахунок сплачених відсотків за період з 30.11.08 р. за початковою відсотковою ставкою в розмірі 11,04 % річних на залишок заборгованості кредитного боргу, то суд приходить до такого.

Під час розгляду даної справи, судом за клопотанням Позивача проведено судову-економічну бухгалтерську експертизу, на вирішення якої були поставлені наступні питання:

- Чи своєчасно в день сплати ОСОБА_3 грошових коштів та чи в повному обсязі ПАТ КБ ''Приватбанк'' зарахував сплачені ним грошові кошти на погашення заборгованості за кредитним договором № DZE0GA00000032 від 04.04.07? Якщо ні, то на який день після сплати Банк зарахував сплачені ним грошові кошти?

- Який дійсний розмір заборгованості станом на 30.09.2016 за кредитом згідно кредитного договору № DZE0GA00000032 від 04.04.07 за початковою відсотковою ставкою 11,04 % на рік та з урахуванням сплачених ОСОБА_3 грошових коштів?

- Чи існує та в якому розмірі переплата заборгованості за кредитом згідно кредитного договору № DZE0GA00000032 від 04.04.07 за початковою відсотковою ставкою 11,04 % на рік та з урахуванням сплачених ОСОБА_3 грошових коштів?

У своєму висновку № 4737 від 29.09.2017 експерт зазначив, що під час проведення аналізу розрахунку заборгованості, що наданий Банком виявлено, що при нарахуванні пені та підвищеної процентної ставки відсутня системність, е саме: у певні періоди пеня не нараховувалася за порушення строків сплати чергового платежу, також відсутнє нарахування підвищеної процентної ставки; у деякі періоди банком було здійснено нарахування пені за порушення строків сплати чергового платежу, але відсутнє нарахування підвищеної процентної ставки; у деякі періоди банком було здійснено нарахування пені та підвищеної процентної ставки за порушення строків сплати чергового платежу.

При цьому нарахування пені та підвищеної процентної ставки відбувається у разі порушень Позичальником умов договору та порушення зобов’язань по погашенню кредиту. На розмір простроченої заборгованості нараховувалася підвищена процента ставка у розмірі 2, 44 % на місяць.

Експертом в обсязі наданих на дослідження матеріалів, визначено, що ПАТ КБ ''Приватбанк'' зараховував сплачені ОСОБА_3 грошові кошти на погашення заборгованості за кредитним договором № DZE0GA00000032 від 04.04.07 не по датам зазначених в квитанціях, які підтверджують оплату заборгованості за кредитом.

Однак, переплата заборгованості за кредитом згідно кредитного договору № DZE0GA00000032 від 04.04.07 за початковою відсотковою ставкою 11,04 % на рік та з урахуванням сплачених ОСОБА_3 грошових коштів відсутня.

Однак, аналізуючи вищенаведене, суд приймає до уваги, доводи представника Відповідача викладенні у відзиві, наданому в судовому засіданні, щодо пропущеного Позивачем трирічного строку позовної давності на оспорювання правочинів, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Тобто протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Нормою ч.3 ст. 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З урахуванням положень ст.257 ЦК України у зв'язку зі спливом позовної давності до вимог слід застосувати позовну давність.

Враховуючи, що підвищення процентної ставки відбувалось 30.11.2008 та 05.08.2010, а про умови договору, визначені пунктами 2.3.1. та 2.3.3. позивач знав з моменту підписання договору, однак із вказаними вимогами звернувся в листопаді 2016 року, то строк позовної давності ним пропущений.

Позичальником фактично були прийняті нові умови договору, оскільки кредит погашався на умовах збільшеної процентної ставки, тобто позичальником прийнято пропозицію про підвищення розміру відсоткової ставки так як фактичні дії вказують на прийняття пропозиції і правочин вчиненим.

За таких обставин, суд приймає до уваги доводи представника Відповідача, та приходить до висновку, що з урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин, відповідних ним норм чинного законодавства, вимоги: визнати недійсним пункти 2.3.1. та 2.3.3. кредитного договору № DZE0GA00000032 від 04.04.07 р. визнати незаконним збільшення ПАТ КБ ''Приватбанк'' відсоткової ставки за користування кредитом по кредитному договору № DZE0GA00000032 від 04.04.07 р. з 30.11.08 р. до 13,08 % та з 05.08.10 р. до 12,58 % річних; зобов’язати ПАТ КБ ''Приватбанк'' здійснити перерахунок сплачених відсотків за період з 30.11.08 р. за початковою відсотковою ставкою в розмірі 11,04 % річних на залишок заборгованості кредитного боргу; не підлягають задоволенню, у зв'язку з пропуском строків позовної давності.

Щодо вимоги визнати кредитний договір № DZE0GA00000032 від 04.04.07 р. та договір іпотеки № DZE0GA00000032 від 04.04.07 р. припиненими з 17.03.2015 р. та виконаними, на думку суду, то в цій частині дана вимога також не підлягає до задоволення.

Згідно ст. 82 ч.4 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до судового рішення – заочним рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 13.05.2015 встановлено, що Позичальником ОСОБА_3 були порушені вимоги кредитного договору, в наслідок чого утворилась кредитна заборгованість, яка станом на 22.01.2015 складала 16596,93 доларів США, що за курсом 15,76 відповідно до службового розпорядження НБУ від 22.01.2015 року складала 261567,58 грн. Вказаним рішенням стягнуто з останнього зазначену суму заборгованості. Рішення 15.06.2015 набрало законної сили.

Зважаючи на те, що судовим експертом, відповідно до проведених розрахунків беззаперечно встановлений розмір заборгованості за ОСОБА_3 за кредитним договором № DZE0GA00000032 від 04.04.07 р, виходячи з початкової ставки 11,04 % і станом на 30.09.2016 складає 9511, 21 доларів США.

Висновок є належним та допустимим доказом у справі, оскільки містить інформацію щодо предмету доказування. Крім того суд звертає увагу на те, що представником позивача 08.11.2017 було надіслане до суду клопотання про проведення повторної експертизи, однак в підготовчому судовому засіданні вказане клопотання він не підтримав.

Невиконані зобов’язання за кредитним договором підтверджуються також розрахунком заборгованості за кредитним договором № DZE0GA00000032 від 04.04.07 р. станом на 10.02.2017 р.

Враховуючи зазначене, суд вважає доведеним, що заборгованість за кредитним договором № DZE0GA00000032 від 04.04.07 р за Позивачем існує.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Доказів про відсутність такої заборгованості Позивачем на стан розгляду справи не надано, а тому суд доходить висновку, що зобов’язання за кредитним договором не є припиненим, наявна заборгованість, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині безпідставні.

Що стосується позовної вимоги про зобов’язання Відповідача вчинити певні дії: видати довідку ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору, видати довідку ОСОБА_3 про відсутність зобов’язань Позичальника, у зв’язку із їх повним виконанням згідно рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 13.05.2015, то на думку суду, вони є похідними від позовної вимоги про визнання кредитного договору № DZE0GA00000032 від 04.04.07 р. та договір іпотеки № DZE0GA00000032 від 04.04.07 р. припиненими з 17.03.2015 р. та виконаними, а тому також задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що судом не встановлено підстав для визнання основного зобов'язання виконаним та припиненим, суд також не вбачає підстав для задоволення вимог щодо скасування обтяження на предмет іпотеки: на будинок, що розташований за адресою: Дніпропетровська область Петриківський район с. Курилівка по вул. Леніна, буд. 370.

Щодо стягнення моральної шкоди.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Наведені обґрунтування відшкодування моральної шкоди, яку Позивач оцінює в 20000, 00 грн., не підтверджено належними доказами.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд, вважає, що Позивачем не було доведено в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями їй заподіяно, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, не було надано доказів підтвердження цього.

Крім того, не встановлено причинного зв'язку між діями ПАТ КБ ''Приватбанк'' та душевним хвилюваннями ОСОБА_3, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають за недоведеністю.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов не підлягає задоволенню повністю.

Беручи до уваги, що судом відмовлено у задоволенні позову, а Позивач при зверненні до суду буз звільнений від сплати судового збору, судові витрати компенсуються за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного Акціонерного Товариства Комерційного Банку «Приватбанк» про захист прав споживачів, а саме: визнання незаконним підвищення відсоткової ставки за кредитом, визнання кредитного договору та договору іпотеки виконаними та припиненими, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петриківський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_5