Постанова № 7262369, 23.12.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

головуючий суддя І інстанції Могильницький М.С.

суддя доповідач Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

« 23 » грудня 2009 року справа № 2а-14295/08/0570

м. Донецьк, бул.Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Геращенка І.В.

суддів Арабей Т.Г., Малашкевича С.А.

при секретарі судового засідання Літвіновій Л.О.

за участю представників сторін :

від позивача Перешивайло О.О. довір. від 15.06.2009 року б/н

від відповідача 1 - Пермінов О.О. довір. від 24.07.2009 року № 23/491

від відповідача 2 не зявились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Східної митниці Державної митної служби України

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 06.03.2009 року

у справі № 2а-14295/08/0570

за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства “Виробниче обєднання “Конті”

до відповідачів:

1. Східної митниці Державної митної служби України

2. Головного Управління Державного казначейства України в Донецькій області

про визнання дій протиправними, недійсними карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, рішень про визначення митної вартості товару та повернення надмірно сплачених сум податку на додану вартість

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство “Виробниче обєднаня “Конті” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовними заявами до Східної митниці Державної митної служби України, Головного Управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання такими, що є протиправними дії відповідача 1 у видачі карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через, митний кордон України № 700000000/2008/020316 від 08.07.2008 року; № 700000000/2008/020368 від 18.07.2008 року; № 700000000/2008/020376 від 22.07.2008 року; № 700000000/2008/020388 від 28.07.2008 року; № 700000000/2008/020396 від 30.07.2008 року; № 700000000/2008/020410 від 01.08.2008 року; визнання недійсними карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000000/2008/020316 від 08.07.2008 року; № 700000000/2008/020368 від 18.07.2008 року; № 700000000/2008/020376 від 22.07.2008 року; № 700000000/2008/020388 від 28.07.2008 року; № 700000000/2008/020396 від 30.07.2008 року; № 700000000/2008/020410 від 01.08.2008 року; визнання недійсними рішення відповідача 1 про визначення митної вартості товарів до ВМД № 700000005/8/006809 від 07.07.2008 року; № 700000005/8/007440 від 17.07.2008 року; № 700000005/8/007623 від 21.07.2008 року; № 700000005/8/007863 від 24.07.2008 року; № 700000005/8/008015 від 28.07.2008 року; № 700000005/8/008270 від 31.07.2008 року та про спонукання відповідача 2 повернути позивачу з Державного бюджету України надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 161600.33 грн. шляхом зарахування на поточний рахунок ЗАТ «Виробниче об'єднання «Конті» (код ЄДРПОУ одержувача - 25112243) № 26008002037000 в ЗАТ «Донгорбанк» (МФО 334970).

Ухвалою від 08.09.2008 року в одне провадження обєднані адміністративні справи № 2а-14295/08/0570, № 2а-15058/08/0570, № 2а-15808/08/0570, № 2а-16563/08/0570, № 16564/08/0570, справі присвоєний № 2а-14295/08/0570.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06.03.2009 року у справі № 2а-14295/08/0570 (суддя Могильницький М.С.) позовна заява задоволена.

Східною митницею подана апеляційна скарга, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням норм процесуального та матеріального права.

Зазначає, що постанова суду прийнята при неповному та невсебічному дослідженні усіх матеріалів справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Вказує на те, що за неможливістю звершення митного оформлення Східною митницею запропоновано позивачу надати додаткові документи в обґрунтування заявленої вартості, декларант відмовився від надання таких документів, у звязку з чим митною службою застосований шостий метод визначення митної вартості та прийняті рішення про визначення митної вартості.

З викладеного першим відповідачем зроблений висновок, що відмовляючи в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, прийнятті рішень про визначення митної вартості товару митний орган діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач вказав на її безпідставність.

Ухвалою від 20.05.2009 року провадження у справі зупинене до набрання законної сили судовим рішенням Вищого адміністративного суду України у адміністративній справі № К-3802/09 за касаційною скаргою Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2008 року у адміністративній справі № 2-а-13873/08 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.12.2008 року у адміністративній справі № 22-а-10181/08.

Ухвалою від 09.12.2009 року провадження у справі поновлене.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила.

На виконання контракту від 13.06.2008 року № GK-01 , укладеного ЗАТ “ВО “Конті” з Фірмою “GLACOMAR S.L.” (консигнант) товар, какао тертий (паста) “GERKENS IVORY COAST NA55” ввезений ЗАТ “ВО “Конті” на територію України в режимі «Імпорт-74».

ЗАТ “ВО “Конті” прийняло на себе зобов'язання у визначений в Специфікаціях строк або укласти договори на продаж товару за визначеною у Специфікаціях ціною, або викупити товар за власний рахунок за ціною та на умовах, вказаних у Специфікаціях.

Пунктом 2.4 Договору консигнації передбачено, що договори продажу укладаються за цінами не нижче, ніж встановлені в Специфікаціях. Такі ціни є мінімальними цінами товару.

При цьому, умовами Договору консигнації передбачено, що ЗАТ “ВО “Конті” зобов'язується виконати доручення на умовах, найбільш вигідних для Консигнанта (пункт 2.2 договору).

У зв'язку з тим, що ЗАТ “ВО “Конті” не виконало завдання Консигнанта та зобов'язаний був викупити товар для власних потреб на власний розсуд, та приймаючи до уваги господарську діяльність товариства з виробництва кондитерських виробів у нього відпала необхідність в укладанні додаткових зовнішньо - економічних угод щодо постачання сировини, необхідної для забезпечення процесу виробництва.

ЗАТ “ВО “Конті” заявлена митна вартість товарів і подані відомості про її визначення, які базувались на даних, що містилися у наданих митному органу документах.

Східна митниця, пред'явила вимоги про надання ЗАТ “ВО “Конті” додаткових документів для підтвердження митної вартості.

При цьому митний орган керувався ціновою інформацією Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, де визначається середня ціна на імпорт аналогічного товару.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених окружним та апеляційним адміністративними судами, в апеляційній скарзі вказується тільки на порушення норм матеріального права.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи визначає Митний кодекс України.

Згідно ч. 1, 5 ст. 3 Митного кодексу України порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.

Безпосереднє керівництво митною справою покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Митного кодексу України безпосереднє керівництво митною справою покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи.

Тобто, відповідач у справі субєкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції відносно декларантів - юридичних чи фізичних осіб, інших субєктів, які здійснюють декларування або перевезення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідач Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області у відповідності до ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснюють повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Колегія суддів вважає, що відмовляючи позивачу у митному оформлені товарів, перший відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 11 Митного кодексу України митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують такі основні завдання:

1) виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи;

2) захист економічних інтересів України;

3) забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладених в установленому законом порядку;

4) сприяння захисту інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних та фізичних осіб;

5) застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання при переміщенні товарів через митний кордон України;

6) здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення;

7) контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України;

8) здійснення спільно з іншими уповноваженими органами державної влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку;

9) створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України;

10) боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил;

11) розвиток міжнародного співробітництва у галузі митної справи;

12) ведення митної статистики;

13) ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності;

14) здійснення верифікації (встановлення достовірності) сертифікатів походження товарів з України.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Статтею 70 Митного кодексу України встановлено, що метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.

Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

За статтею 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Тобто, особи, які переміщують товари через митний кордон України зобовязані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органу, в розумінні Митного кодексу України, при:

1) перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону України; 2) декларуванні товарів і транспортних засобів;

3) повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; 4) здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до цього Кодексу. Відповідно до ст. 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, яким визначено, що визначення митної вартості сукупність дій, які вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень МК України та інших нормативно правових актів.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до статті 267 Митного кодексу України подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 1.

Для заявлення митної вартості товарів, визначеної із застосуванням одного з передбачених статтями 268 - 273 Митного кодексу України методів визначення такої вартості: за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, на основі додавання вартості (обчислена вартість) та резервного подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 2.

Для заявлення митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються) з митної території України та на які встановлено вивізне, антидемпінгове, компенсаційне чи спеціальні види мита, подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 3.

Декларація митної вартості подається на паперовому та електронному носіях разом з вантажною митною декларацією.

Згідно п. 7 Порядку для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати:

зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього;

рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу;

банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом);

пакувальні листи;

копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Згідно ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті.

Як зазначалось раніше, позивачем надані відповідачу документи для митного оформлення товару, а саме, вантажні митні декларації, декларації митної вартості, контракт, специфікації до контракту, тощо.

Згідно ч. 2 ст. 265 МК України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару , в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Відповідно до ст. 88 Митного Кодексу України декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

При цьому, в рамках положень п.11 Порядку №1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Термін подання додаткових документи становить 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх надання, за вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.

Позивач на вимогу митного органу усі документи, що були витребувані, не надав.

Якщо декларантом не надано в установлений законодавством термін вищезазначені додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, то митний орган відповідно до статті 265 МКУ, п.14 Порядку №1766, визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

У зв'язку з ненаданням позивачем додаткових документів у митниці не було можливості застосувати, відповідно до ст. 266 МКУ, 1-5 методи визначення митної вартості.

Таким чином, колегія суддів вважає, що приймаючи рішення про проведення митної оцінки і відмови в митному оформлені, Східна митниця діяла в межах повноважень та підставі вимог чинного законодавства.

Щодо картки відмови, колегія суддів враховує наступне.

З гідно п.4 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою КМУ від 09.06.1997 року № 574, митний орган не приймає ВМД для оформлення, якщо вона подається без повного пакету документів.

Згідно Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням ВМД, затвердженого наказом ДМСУ № 314 від 20.04.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2005 року за № 439/10719 та Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом ДМСУ № 1227 від 12.12.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2005 року за № 1562/11842, за наявності достатніх підстав, установлених законодавством України, посадовій особі митного органу надано право відмовити в прийнятті ВМД, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України з оформленням Картки відмови, зазначивши в неї вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, та митного оформлення.

Оскільки митним органом неможливо здійснити завершення митного оформлення за наданими позивачем ВМД, на підставі п. 11 Порядку, Східною митницею було відмовлено у митному оформленні і запропоновано позивачу скоригувати митну вартість згідно рішення про визначення митної вартості.

Стосовно стягнення зайво сплаченого ПДВ, колегія суддів враховує наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 року № 609 передбачено, що органами державного казначейства здійснюється безспірне списання грошових коштів з державного бюджету на підставі судового рішення на користь юридичної особи.

Як встановлено апеляційним судом, відповідачем правомірно відмовлено в митному оформлені товару та прийняте рішення про визначення митної вартості, у звязку з чим немає підстав для повернення сплачених згідно такого рішення сум.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при неповному та невсебічному зясуванні обставин справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, тому постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволені позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Митним кодексом України, ст. 2, ст. 9, ст. 71, ст. 72, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.3 ст. 198, п. 3, 4 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Східної митниці Державної митної служби України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.03.2009 року у справі № 2а-14295/08/0570 - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.03.2009 року у справі № 2а-14295/08/0570 за позовом Закритого акціонерного товариства “Виробниче обєднання “Конті” до Східної митниці Державної митної служби Головного Управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання недійсними карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, рішень про визначення митної вартості товару та повернення надмірно сплаченої суми податку на додану вартість - скасувати.

В задоволені позовної заяви Закритого акціонерного товариства “Виробниче обєднання “Конті” до Східної митниці Державної митної служби Головного Управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання недійсними карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, рішень про визначення митної вартості товару та повернення надмірно сплаченої суми податку на додану вартість відмовити.

Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 23.12.2009 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, повний текст постанови виготовлений 28.12.2009 року.

Головуючий І.В.Геращенко

Судді Т.Г Арабей

С.А.Малашкевич

1. 1)