Рішення № 72623428, 19.12.2017, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

19.12.2017 Єдиний унікальний номер 205/1439/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Скрипник К.О.

при секретарі Молчанові Є.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі, без застосування технічного запису відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, ДПІ у Новокодацькому районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, треті особи – Новокодацький ВДВС м Дніпра ГТУЮ Дніпропетровської області, Друга дніпровська державна нотаріальна контора про усунення перешкод в користуванні майном, зняття майна з-під арешту, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі 10 березня 2017 року звернулися до суду з позовом, в якому вказали, що в ході досудового розслідування Управлінням МВС України в Дніпропетровській області кримінальної справи № 36081001, слідчим Касьян О.Г. винесено постанову від 14.02.2008 року, якою накладено арешт на належне позивачам на праві власності нерухоме майно, а саме, квартиру АДРЕСА_1. Позивачам вказана квартира належить на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане виконкомом міської ради народних депутатів 19.04.1999 року, за реєстровим № 449-654-259. Як вбачається з постанови слідчого від 14.02.2008 року арешт накладено на все майно, що належить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, однак позивачка ОСОБА_1 народилася 08.05.1993 року, і не має відношення до даної кримінальної справи, тому накладений арешт є помилковим та таким, що підлягає скасуванню. Позивачі просили усунути перешкоди в користуванні майном, шляхом зняття з-під арешту (заборони), що належить позивачам на праві спільної сумісної власності, а саме, квартири АДРЕСА_1.

Від представника позивача ОСОБА_1 надійшла письмова заява з проханням слухати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Співпозивачі письмово просили слухати справу у їх відсутність, позовну заяву підтримали та просили задовольнити.

Від Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надійшли письмові заперечення згідно яких позовну заяву не визнали в повному обсязі та просили відмовити в її задоволенні.

Представники співвідповідачів ДПІ у Новокодацькому районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області у судове засідання не з`явилися, про день і час проведення слухання справи сповіщалися належним чином, про причини неявки не повідомили, письмових заяв не надходило.

Треті особи в судове засідання не з’явилися, про день і час проведення слухання справи сповіщалися належним чином, письмово просили слухати справу у відсутність їх представників.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, викладеного в новій редакції Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017р. №2147-VIII, що набрав чинності з 15.12.2017р. (далі ЦПК України) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, оглянувши матеріали кримінальної справи № 36081001, порушеної Управлінням МВС України в Дніпропетровській області відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, за ч.3, ч.4, ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України, та інших, вважає, що позов не підлягає задоволенню по наступних підставах.

Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане виконкомом міської ради народних депутатів 19.04.1999 року, за реєстровим № 449-654-259 (а.с.9).

Постановою слідчого СВ з РОВС УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_5 накладено арешт на все майно обвинуваченої ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 в рамках розслідування кримінальної справи № 36081001, порушеної відносно ОСОБА_6, ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 190 КК України (а.с.12).

Згідно витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна вбачається, що на квартиру АДРЕСА_1 накладено арешт, на підставі постанови про накладення арешту від 14.02.2008 року (а.с.10).

У даній кримінальній справі вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2009 року, зокрема ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2визнано винуватою за ч.3, ч.4, ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України та притягнуто до кримінальної відповідальності (а.с.37-69).

При тому, позивач по даній цивільній справі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, не була підозрюваною чи обвинуваченою у даній кримінальній справі.

Згідно установленої судової практики Верховного Суду України, висловленої у постанові від 15 травня 2013 року, прийнятій за наслідками розгляду справи №6-26 цс-13, предметом якої був спір за позовом власника про звільнення майна з під арешту, накладеного в процесі кримінального провадження, при розгляді якої Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Відповідно до Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб

Згідно із ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України).

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Тобто, арешт майна (квартири) позивача, яка не є учасником кримінального провадження, створює для неї, як співвласника, та для інших співвласників перешкоди щодо розпорядження квартирою на власний розсуд, що порушує право власності.

Позивачі на законних підставах володіють даною квартирою, а наявність арешту квартири обмежує їх право розпорядитись цим майном, а законних підстав для збереження указаного арешту відповідачами не мотивовано та судом не встановлено.

Враховуючи те, що накладення арешту на спірну квартиру в цілому є безпідставним, порушує та обмежує права позивачів як власників майна, позов є законними, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, аналізуючи в сукупності наявні по справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачів є обґрунтованим, в повному обсязі доведеними.

На підставі викладено та керуючись Конституцією України, ст. ст. 316,317,319 ЦПК України, ст.ст. 7-13, 81, 141, 263, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, ДПІ у Новокодацькому районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, треті особи – Новокодацький ВДВС м Дніпра ГТУЮ Дніпропетровської області, Друга дніпровська державна нотаріальна контора про усунення перешкод в користуванні майном, зняття майна з-під арешту – задовольнити.

Усунути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 перешкоди в користуванні належним їм на праві спільної сумісної власності майном, шляхом зняття майна з-під арешту, а саме, квартири АДРЕСА_2, який було накладено постановою про накладення арешту від 14 лютого 2008 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя К.О. Скрипник