Рішення № 72622385, 05.03.2018, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/2006/16-ц

2/171/24/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 березня 2018 року м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Хоруженко Н.В.,

за участю: секретаря - Десятникової І.І.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Апостолове цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання неправомірним нарахування заборгованості,визнання договору припиненим, визнання зобов’язань припиненими, -

В С Т А Н О В И В:

22.11.2016 року представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» - ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вимоги обґрунтовано тим, що 16.06.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір № KRР0АU30160039, на підставі якого позивач надав а відповідач отримав кредит у розмірі 66366,94 грн. на термін до 15.06.2014 року, та зобов’язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строк та порядку встановлених кредитним договором. Однак відповідач свої зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 16.09.16 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 409555,17 грн., яка складається з наступного: 43541,37 грн. – заборгованість за кредитом, 89880,41 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 4037,88 грн. – заборгованість по комісії за користування кредитом, 272095,51 грн. – пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором. На підставі ст.. 526,527,530,1054 ЦК України просить стягнути з відповідача частину суми заборгованості за кредитом у сумі 90000,00 грн., яка складається з наступного: 43541,37 грн. – заборгованість за кредитом, 46458,63 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

13.03.2017 року відповідачем надано письмове заперечення згідно якого просив суд застосувати строк позовної давності, оскільки останній платіж він здійснив 20.10.2009 року, а банк звернувся до суду 10.11.2016 року, крім того в погашення заборгованості 07.12.10 року ним був переданий автомобіль ДЕУ Ланос, 2007 року випуску, про що складено акт прийому-передачі (а.с.34). Крім того 24.07.17 року представником відповідача ОСОБА_2 надано заперечення проти позову, які обґрунтовані тим, що позивачем не доведено факт отримання грошей позивачем, розрахунок заборгованості є незрозумілим, позивач не надає банківської виписки по рахунку, графіку погашення заборгованості, позивачем здійснювалось нарахування незаконних платежів, умови договору є несправедливими, тому кредитний договір на відповідає вимогам ЗУ «Про захист прав споживачів», крім того він виконав свій обов’язок достроково, передавши банку автомобіль, який був предметом застави, та завершився строк позовної давності, який почав спливати з моменту прострочення боржника з 21.08.07 року, тому просив у позові відмовити.

07.11.17 року відповідачем пред’явлено зустрічний позов ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання неправомірним нарахування заборгованості,визнання договору припиненим, визнання зобов’язань припиненими. Вимоги за зустрічним позовом обґрунтовано тим, що між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір № KRР0АU30160039, на підставі якого позивач надав а відповідач отримав кредит у розмірі 66366,94 грн. на термін до 15.06.2014 року, крім того було укладено договір застави – транспортного засобу ОСОБА_5, 2007 року випуску, у зв’язку з скрутним матеріальним станом він 07.12.10 року передав цей автомобіль позивачу для звернення стягнення на майно та задоволення вимог за рахунок реалізації заставленого майна, однак позивач безпричинно не здійснив будь-яких дій щодо реалізації заставленого майна, а тому має місце прострочення кредитора та на підставі ст.. 613,616 у позивача були відсутні підстави для нарахування процентів. Вважає, що отримавши від нього частину коштів врахунок погашення кредиту, отримавши 07.12.10 року предмет застави позивач задовольнив свої вимоги за рахунок заставленого майна, тому зобов’язання між ним та банком з цього часу є припиненими, а нарахування банком відсотків, комісій, штрафів є неправомірним. Тому просив задовольнити позов.

У судовому засіданні представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 проти задоволення зустрічного позову заперечував, просив відмовити з підстав вказаних у письмових запереченнях, а саме оскільки відповідачем не повернуто позивачу суму позики в повному обсязі, автомобіль не реалізовано, а тому зобов’язання і кредитний договір не є виконаним і не є припиненим, договором передбачено можливість зміни відсоткової ставки, умов які є несправедливими договір не містить, комерційні банки самостійно встановлюють проценту ставку та винагороду, тому положення договору не суперечать діючому законодавству (а.с.129-135). Первісний позов просив задовольнити у повному обсязі з підстав вказаних у письмових поясненнях (а.с.57-66), згідно яких вважає позовні вимоги обґрунтованими, оскільки 15.03.2013 року Індустріальним судом м.Дніпро ухвалоно рішення за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави, яким встановлено факт укладення кредитного договору та наявність заборгованості відповідача, відповідач частково повертав кредитні кошти, а отже доведено факт отримання кредиту, сторони є вільними у укладенні договору і погодили всі умови договору при укладенні, що підтверджується підписом відповідача, встановлення процентної ставки та комісійної винагороди передбачено законодавством, несправедливих умов договір не містить, пеня є не компенсацією а мірою відповідальності, банком були здійснені страхові платежі за кредитним договором, відсутні підстави для зменшення розміру неустойки, строк позовної давності не порушено, оскільки договір не є розірваним, зобов’язання відповідача належним чином не виконані, тому тривають по цей час, а згідно ст.. 261 ЦК України за зобов’язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, який по даному договору сплинув 15.06.2014 року.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_2 проти задоволення первісного позову заперечував, просив відмовити з підстав, вказаних у письмових запереченнях, зустрічний позов ОСОБА_3 просив задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві.

Суд, вислухавши представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи та докази, надані сторонами, приходить до висновку, що в задоволенні первісного та зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.

Факт укладення між сторонами кредитного договору та виникнення з цих підстав зобов’язальних правовідносин, чим позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» обґрунтовував свої вимоги за первісним позовом, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

Так, відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 1055 ЦК України визначена письмова форма укладення кредитного договору. За вимогами ч. 1 ст.. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ст.. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання. Згідно ст.. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦПК України, інших актів законодавства. Згідно ст.. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватись у тому числі неустойкою, заставою.

В судовому засіданні з довідки з ЄДРПОУ (а.с.13), банківської ліцензій (а.с.14), витягу зі статуту позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.15) встановлено, що позивач є юридичною особою, має право на надання банківських послуг, дану назву підприємство отримало на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.09 року, за яким тип банку з закритого акціонерного товариства змінено на публічне акціонерне товариство, а ЗАТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником прав та обов’язків КБ «ПриватБанк», створеного у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

З дослідженого в судовому засіданні кредитного договору № KRР0АU30160039 від 16.06.2007 року встановлено, між позивачем, який на той час мав назву ЗАТ КБ ПриватБанк, та відповідачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір та позивач зобов’язався надати відповідачу кредитні кошти на строк з 16.06.2007 року по 15.06.2014 року у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 66 366,94 грн. на наступні цілі: 47 835,00 грн. на купівлю автомобіля, а також у розмірі 34,00 грн. для сплати за реєстрацію предмета застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування відповідно до п. 1.2 на сплату страхових платежів за договором страхування ТЗ № KRPOAU30160039 від 16.06.07 року, договором особистого страхування № KRPOLK30160039 від 16.06.2007 року на строк до 15.06.08 року у сумі 2252,45 грн., а також винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 478,35 грн. та в розмірі 15767,15 грн. на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,34 % на місяць на суму залишку за кредитом, щомісячної винагороди у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту на придбання автомобіля, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно п. 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно п. 6.2 даного договору. Позивач зобов’язався щомісячно у період з 16 по 20 число кожного місяця починаючи з наступного місяця періоду погашати заборгованість щомісячними платежами у сумі 1084,62 грн. для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається з заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди. Забезпеченням виконання зобов’язань по даному договору є автомобіль DAEUWOO LANOS TF69Y, SUPTF69YD7W337399 (а.с. 9-10).

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що 16.06.07 року позивачем, який є фінансовою установою, та відповідачем, який є фізичною особою, з повним обсягом дієздатності, у передбаченій ст.. 1055 ЦК України письмовій формі досягнуто згоди з усіх визначених ст.. 1054 ЦК України істотних умов кредитного договору, а саме предмета, суми, строку повернення, розміру процентів, що є достатнім згідно ст. 638 ЦК України для укладення договору, а тому суд приходить до висновку, про доведеність факту укладення 16.06.07 року між сторонами кредитного договору, за приписами ст.. 629 ЦК України він є обов’язковим для виконання та за вимогами ст.. 526 ЦК України зобов’язання, які сторони взяли на себе за цим договором, мають виконуватись належним чином і для забезпечення виконання зобов’язання сторони погодили визначені ст.. 546 ЦК України заходи забезпечення зобов’язання - заставу та неустойку.

Факт неналежного виконання позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов’язань за кредитним договором від 16.06.07 року, факт належного виконання відповідачем ОСОБА_3 своїх зобов’язань за цим кредитним договором, факт дострокового виконання відповідачем ОСОБА_3 зобов’язань за кредитним договором та договором застави у повному обсязі, якими відповідач ОСОБА_3 обґрунтовував свої вимоги за зустрічним позовом, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Так, згідно ст.. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦПК України, інших актів законодавства. Згідно ст.. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватись у тому числі неустойкою, заставою. За положеннями ч. 1,3 ст.. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. За ст.. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом. За ст.. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За ст.. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 7.2 укладеного між сторонами кредитного договору від 16.06.07 року, відповідач доручав банку перерахувати кредитні кошти на поточний рахунок автосалону, страхової компанії, та банк не зобов’язувався надати грошові кошти безпосередньо відповідачу.

З цих підстав, суд відхиляє твердження відповідача ОСОБА_3 щодо неналежного виконання позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» своїх зобов’язань в частині надання кредитних коштів і вважає, що позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов’язання щодо надання кредитних коштів виконані належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦПК України, як того вимагає ст.. 526 ЦК України.

За договором застави рухомого майна від 16.06.07 року відповідачем ОСОБА_3 надано в заставу майно автомобіль DAEUWOO LANOS TF69Y, 2007 р.в., кузов SUPTF69YD7W337399, д.н. НОМЕР_1 (а.с.46-47). 07.12.2010 року відповідач передав позивачу в заклад предмет застави автомобіль DAEUWOO LANOS TF69Y, SUPTF69YD7W337399, що підтверджується актом прийому-передачі (а.с.35). Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.03.13 року за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» звернуто стягнення на рухоме майно а саме автомобіль DAEUWOO LANOS TF69Y, SUPTF69YD7W337399, р.н. НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3 для задоволення грошових вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № KRР0АU30160039 від 16.06.2007 року в розмірі 147871,91 грн. На даний час автомобіль не реалізовано, він знаходиться на майданчику банку, що підтверджується листом позивача від 03.11.2017 року №11970 (а.с.109).

Оскільки, відповідач ОСОБА_3 за кредитним договором від 16.06.07 року (п.п. 2.2.2, 2.2.3, 2.2.4) зобов’язався щомісячно погашати заборгованість за кредитом, сплачувати відсотки та винагороду, проте коштів на погашення заборгованості не вносив, предмет застави не реалізовано, грошових коштів для погашення заборгованості відповідача ОСОБА_3 позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» не отримано, суд вважає, що передача предмету застави не є належним достроковим виконанням зобов’язань за кредитним договором, кредитні зобов’язання належним чином не виконано, а тому, вимоги ОСОБА_3 по зустрічному позову про визнання неправомірним нарахування відсотків, комісії, штрафів та пені, визнання кредитного договору та зобов’язань за кредитним договором припиненими не підлягають задоволенню за безпідставністю.

Факт неналежного виконання відповідачем ОСОБА_3 своїх зобов’язань за кредитним договором від 16.06.07 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк», порушення тим самами прав позивача, яким позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» обґрунтовував свої вимоги за первісним позовом знайшов своє повне підтвердження в судовому засіданні.

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Досліджений в судовому засіданні розрахунок заборгованості (а.с. 5-8) достатньо підтверджує факт неналежного відповідачем взятих на себе зобов’язань за кредитним договором.

Станом на 16.09.16 року відповідач ОСОБА_3 має заборгованість за кредитним договором у розмірі 409555,17 грн., яка складається з наступного: 43541,37 грн. – заборгованість за кредитом, 89880,41 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 4037,88 грн. – заборгованість по комісії за користування кредитом, 272095,51 грн. – пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором.

Оскільки позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» належним чином виконав взяті на себе зобов’язання за кредитним договором № KRР0АU30160039 від 16.06.2007 року, а відповідач ОСОБА_3 всупереч положенням ст.. 526 ЦК України кредитного договору взяті на себе зобов’язання щодо сплати відсотків, винагороди, повернення кредиту належним чином не виконав, суд вважає, що право позивача було порушено.

Згідно ст.. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Однак, при зверненні до суду 22.11.2016 року з позовом про захист порушеного права, позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся з пропуском встановленого для цього строку позовної давності, а відповідачем заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Так, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України). Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як видно з розрахунку заборгованості відповідач здійснив останній платіж з метою погашення заборгованості за кредитом 20.10.2009 року, тому з цього часу почала спливати позовна давність щодо несплаченого чергової платежу.

Разом з тим, 07.12.2010 року відповідач ОСОБА_3 вчинив дії щодо передачі автомобіля в заклад банку, що свідчить про визнання боргу, а отже перебіг позовної давності перервався і з цього часу перебіг позовної давності почав спливати спочатку.

Кінцевий строк погашення зобов’язання був визначений кредитним договором – 15.06.2014 року.

Згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Проте, якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання, позовна давність обчислюється від цієї дати.

Судом встановлено, що у зв'язку неналежним виконанням боржником зобов'язань за кредитним договором, банком у грудні 2012 року було подано позовну заяву до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська про звернення стягнення на предмет застави та відповідно 15.03.2013 року судом було ухвалено заочне рішення, яке набрало законної сили 25.03.2013 року за яким було звернуто стягнення на автомобіль марки DAEWOO Lanos, 2007 року випуску, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № KRР0АU30160039 від 16.06.2007 року Загальна сума заборгованості 147 871,91 грн.

Суд вважає, що звернувшись до суду з вказаним позовом, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, банк змінив строк виконання основного зобов'язання й зобов'язаний пред'явити позов до боржника протягом трьох років від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту, оскільки у рішенні суду зазначена сума основного боргу за договором у розмірі, що включає як прострочену заборгованість по кредиту, так і поточну.

Тому, доводи позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» про те, що позовну давність необхідно обчислювати з дати закінчення строку надання кредиту, а саме 15.06.2014 року, не заслуговують на увагу, адже банк змінив строк виконання зобов'язань за кредитним договором скориставшись своїм правом на дострокове стягнення заборгованості шляхом пред’явлення позову про звернення стягнення на предмет застави.

Після цього боржник дій які б свідчили про визнання ним заборгованості не вчинив, а отже строк позовної давності не переривався.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» слід відмовити у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності, оскільки позивач змінив строк виконання зобов'язання за кредитним договором, що обчислюється саме з 25.03.2013 року, а з позовом до суду звернувся більш ніж через три роки - у листопаді 2016 року.

Керуючись ст.. ст. 2, 4, 5, 89, 259, 263-265, 268, 280, 289 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання неправомірним нарахування заборгованості, визнання договору припиненим, визнання зобов’язань припиненими – відмовити.

Повний текст рішення суду скласти до 15-00 години 07.03.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Апостолівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні під час його проголошення, в той же строк з дня отримання його копії.

Суддя:ОСОБА_6