Постанова № 72622273, 22.02.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 307/1034/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 лютого 2018 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - Собослоя Г.Г.,

суддів - Фазикош Г.В., Бисаги Т.Ю., секретарі - Чучка Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду від 13 жовтня 2017 року по справі №307/1034/17 (Головуючий: Гримут В.І.),

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до СВ Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органів досудового розслідування та прокуратури, який в ході розгляду справи уточнив та мотивує тим, що на підставі його заяви 20.06.2014 року до ЄРДР було внесено відомості про вчинення приватним підприємцем ОСОБА_2, головним лікарем комунального закладу "Тячівської районної поліклініки" ОСОБА_3 та начальником СДСБЕЗ ОСОБА_4, відносно нього кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України. Здійснення досудового розслідування по даному факту було доручено ст. слідчому Мартинич Ю.Ю. У вказаному кримінальному провадженні. за клопотання його адвоката від позивача було відібрано пояснення та проведено огляд місця події.

Слідчий та прокурор не виконують покладених на них обов'язків та зволікають з проведенням досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, оскільки на протязі більше двох років вони не застосували всіх передбачених законом заходів для забезпечення ефективності досудового розслідування. Крім того, відповідач не виконує заявлених адвокатом позивача клопотань про проведення ряду слідчих дій. Так, ухвалою Тячівського районного суду від 12.05.2016 року заступника начальника СВ Тячівського ВП ГУНП України в Закарпатській області Мартинича Ю.Ю., по кримінальному провадженні № 120140701600000906, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, зобов'язано допитати свідків, підготувати клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів щодо облікування майна на балансі КЗ "Тячівська районна поліклініка" та двохярусного сейфа, і проведення у цьому закладі позапланової ревізії тощо та така ухвала не виконана належним чином.

Ухвала суду від 16.05.2016 року про внесення слідчим відділом відомостей до ЄРДР про вчинення кримінальних правопорушень працівником поліції ОСОБА_4 за ознаками злочинів передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 162 КК України та головним лікарем КЗ "Тячівська районна поліклініка" ОСОБА_3 за ознаками злочинів передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 1 ст. 162 КК України, була виконана тільки після численних скарг та звернень до Генеральної прокуратури.

Таким чином, щоб захистити свої конституційні права та свободи позивач докладає багато зусиль та матеріальних витрат, у зв'язку з чим неодноразово переживав стреси, які завдали йому моральних страждань.

Посилаючись на вказані обставини та на вимоги ст.ст. 1173, 1174 та ч. 6 ст. 1176 ЦК України, позивач просив стягнути на його користь 70 000 грн.

Рішенням Тячівського районного суду від 13 жовтня 2017 року у позові ОСОБА_1 відмолено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстав передбачених чинним законодавством для відмови у позові відсутні. Зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги доказів, які підтверджують бездіяльність відповідача та спричинення йому моральної шкоди. Просив ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Судом першої інстанції замінено неналежного відповідача, слідче відділення Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області на ГУНП в Закарпатській області та залучено до участі у справі Державне казначейство в якості відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_6, який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, представника ГУНП в Закарпатській області - ОСОБА_7, який просив рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Встановлено, що 20.06.2014 року старшим слідчим СВ Тячівського РВ УМВС України в Закарпатській області Мартинич Ю.Ю. повідомлено позивача про початок досудового розслідування та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014070160000906 по факту вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України. Із довідки про хід досудового розслідування та стан процесуального керівництва у кримінальному провадженні убачається, що слідством проводяться процесуальні дії з метою розслідування справи.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем здійснюється бездіяльність по розслідуванню кримінальної справи за його повідомленням про злочин та надає для підтвердження копії його звернень, листів та скарги до слідчого СВ Тячівського ВП ГУНП, прокуратури Закарпатської області, Генеральної прокуратури України і заступника голови Національної поліції та ухвалу суду від 12.05.2016 року по факту звернення ОСОБА_1 з скаргою на бездіяльність слідчого СВ Тячівського відділу ГУНП України в Закарпатській області.

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що до предмету доказування у спорі про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органів досудового розслідування має бути доведено саме таку бездіяльність, однак з наданих позивачем доказів, зокрема ухвали суду від 12.05.2016 року, такого не зазначено, так як в такій тільки зобов'язано начальника СВ Тячівського відділу ГУНП в Закарпатській області провести ряд слідчих дій у розслідуванні кримінального правопорушення № 12014070160000906, передбаченого за ч. 2 ст. 190 КК України та не визнано бездіяльність відповідача.

За таких обставин, під час розгляду справи не було виявлено підстав для відшкодування моральної шкоди та позивачем не доведено в чому саме проявилася завдана йому моральна шкода.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування не має.

Доводи апеляційної скарги судова колегія до уваги не приймає, так як вони не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тячівського районного суду від 13 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 березня 2018 року.

Головуючий:

Судді: