Рішення № 72622122, 07.03.2018, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа №167/1666/17

Провадження №2/167/61/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2018 року Рожищенський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Сіліча І.І.,

секретаря судових засідань – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Рожище справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради про визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В:

15 грудня 2017 року позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, обгрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 27.12.2013 року померла його мати ОСОБА_4. Спадщину позивач прийняв шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до приватного нотаріуса ОСОБА_5. Інші спадкоємці за законом, діти спадкодавця: дочки ОСОБА_6, ОСОБА_7, син ОСОБА_8, спадщину не прийняли, про що подали відповідні заяви. 13.12.2017 року приватним нотаріусом на ім’я позивача було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) та грошові заощадження. Спадкодавець ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_9, який помер 18.02.2003 року та частково її оформила. Житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться в с.Навіз по вул.Першотравневій, 53, Рожищенського району згідно витягу з погосподарської книги № 1 за 2003 рік належить ОСОБА_9, померлому 18.02.2003 року, спадкоємцем майна якого була його дружина – ОСОБА_4, яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав. Постановою нотаріуса відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказане спадкове майно, оскільки на момент відкриття спадщини відсутнє свідоцтво про право власності на ім’я спадкодавця. На даний час державну реєстрацію неможливо здійснити у зв’язку зі смертю власника. Просить визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться в с.Навіз, вул.Першотравнева, 53, Рожищенського району Волинської області, як на спадкове майно за законом після смерті матері ОСОБА_4, яка прийняла спадщину після свого чоловіка ОСОБА_9, але не оформила своїх спадкових прав.

Позивач в судове засідання не з’явився, 02.03.2018 року подав заяву, в якій просить підготовче засідання проводити у його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради в судове засідання не з’явився, 02.03.2018 року подав заяву, в якій просить справу слухати у відсутності представника. Позовні вимоги визнає.

У зв’язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.2, 4 ст. 206 ЦПК України до ухвалення судового рішення у зв’язку з визнанням позову відповідачем суд роз’яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи те, що представник відповідача не був присутнім в судовому засіданні, що позбавило суд можливості роз’яснити йому наслідки визнання позову, крім того його визнання суперечить нормам чинного законодавства, тому суд відмовив у прийнятті визнання відповідачем позову та продовжив судовий розгляд.

З’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Так-як спірні правовідносини виникли до набрання чинності внесених до ЦК України змін, редакція якого діє з 15.12.2017 року, то на думку суду при їх вирішенні слід керуватися законодавством, яке діяло на момент виникнення цих правовідносин.

Згідно ст.1216 ЦПК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч.1 ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, які належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Твердження позивача, що на даний час державну реєстрацію неможливо здійснити у зв’язку зі смертю власника не ґрунтуються на матеріалах справи.

В судовому засіданні встановлено, що будинковолодіння в с.Навіз по вул. Першотравневій, 53, Рожищенського району Волинської області, яке являється предметом спору по даній справі, належало спадкодавцю ОСОБА_4, яка прийняла спадщину після свого чоловіка ОСОБА_9, який помер 18.02.2003 року, але не оформила своїх спадкових прав та померла 27.12.2013 року, що стверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 (а.с.3), свідоцтвом про смерть ОСОБА_9 (а.с.4), свідоцтвом про одруження (а.с.5), довідкою ОСОБА_3 сільської ради № 675 від 22.11.2017 року (а.с.9), витягом з погосподарської книги № 1 за 2003 рік ОСОБА_3 сільської ради, рік побудови будівлі - 1972 рік (а.с.10).

Спадщину після смерті матері ОСОБА_4 прийняв її син ОСОБА_2 шляхом спільного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та звернення до приватного нотаріуса ОСОБА_5 за місцем відкриття спадщини з заявою про прийняття спадщини після смерті матері, що стверджується свідоцтвом про народження позивача (а.с.6), витягом № 36846111 про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 12.03.2014 (а.с.7), ксерокопією паспорта позивача про місце його реєстрації (а.с.15-16).

Згідно висновку фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 про вартість об’єкта оцінки від 23.11.2017 року ринкова вартість будинковолодіння, яке знаходиться по вул. Першотравневій, 53 в с.Навіз Рожищенського району становить 55997.00 грн. (а.с.11-13).

Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватного нотаріуса Рожищенського районного нотаріального округу ОСОБА_5 від 13.12.2017 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, в зв’язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа на нерухоме майно: житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться в с.Навіз, вул.Першотравнева, 53, Рожищенського району на ім’я ОСОБА_9, спадкоємцем майна якого була його дружина – ОСОБА_4, яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав (а.с.14).

При цьому позивачем для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої його матері нотаріусу було надано витяг з погосподарської книги № 1 за 2003 рік ОСОБА_3 сільської ради.

З копії спадкової справи № 458 Рожищенської державної нотаріальної контори Волинської області від 01.12.2003 року до майна померлого 18.02.2003 року ОСОБА_9 (а.с.34-38) вбачається, що ОСОБА_4 звернулася із заявою 01.12.2003 року про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_9 та їй видано свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.12.2003 року на право на майновий пай, право на земельну частку /пай/ у землі, що знаходиться у власності колишнього СВК ім.Б.Хмельницького, с.Навіз Рожищенського району, грошові кошти з належними відсотками та компенсаціями.

З копії спадкової справи № 12/2014 приватного нотаріуса Рожищенського районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_5 від 12.03.2014 року до майна померлої 27.12.2013 року ОСОБА_4 (а.с.43-59) вбачається, що ОСОБА_2 звернувся із заявою 12.03.2014 року за № 33 про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_4 Інші спадкоємці за законом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 спадщину не прийняли, про що подали відповідні заяви (а.с.53, 54, 55).

Позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 13.12.2017 року на право на земельну частку /пай/ у землі, що знаходиться у власності колишнього СВК ім.Б.Хмельницького, с.Навіз Рожищенського району, грошові кошти з належними відсотками та компенсаціями на рахунку № 91551278, № 9155118 (а.с.8, 57).

Відповідно до посвідчення серії А № 145273 с (категорія 1) від 10.01.2011 року позивач ОСОБА_2 є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до 1 категорії (а.с.17), тому відповідно до п.10 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи (а.с.17).

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

За ст. 328 ЦКУкраїни право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У преамбулі Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зазначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Як зазначено з пункту 2 частини 1статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором є, зокрема, нотаріус.

Відповідно до ч. 1статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об’єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються:

1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою;

2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об’єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об’єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об’єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об’єктів нерухомості є необов’язковим.

На виконання вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Кабінетом Міністрів України постановою від 25.12.2015 №1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (із змінами) (далі - Порядок № 1127), який визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об’єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов’язки суб’єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Згідно п.66 Постанови КМУ від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу.

Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб'єкта права власності - спадкодавця з обов'язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.

При цьому обов'язковою умовою застосування пункту 66 Порядку №1127 є те, що документ, який відповідно до законодавства підтверджує набуття спадкодавцем прав на нерухоме майно, має бути виданий на ім'я спадкодавця.

Отже, якщо до складу спадщини входить нерухоме майно, право власності на яке спадкодавцем набуто за життя, але не було зареєстроване належним чином, нотаріус перед видачею свідоцтва про право на спадщину вносить відомості про право власності спадкодавця на таке майно у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно шляхом проведення відповідної державної реєстрації права власності за заявою спадкоємця.

Одним із обов’язків нотаріуса є сприяння суб'єктам цивільних правовідносин у здійсненні їх прав та захисті їх законних інтересів.

Як убачається з матеріалів справи позивачем були надані всі необхідні документи нотаріусу для реєстрації за спадкодавцем права власності на житловий будинок, а потім вже вчинення нотаріальної дії - видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину.

Відсутність державної реєстрації не свідчить про те, що спадкодавець не набула право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться в с.Навіз, вул.Першотравнева, 53, Рожищенського району Волинської області.

Відповідно до Методичних рекомендацій нотаріальної палати України «Особливості державної реєстрації права власності спадкодавця за заявою спадкоємця» при вирішенні питання про належність спадкодавцю спадкового майна на праві власності слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у спадкодавця на момент закінчення будівництва будинку, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України «Про власність», Законом України від 07 грудня 1990 року № 553-XII «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими 8 Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, іншими нормативними актами. За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди також не залежало від державної реєстрації цього права. У період чинності Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, що затверджена Міністерством комунального господарства Українського РСР 31 січня 1966 року, державна реєстрація нерухомого майна не проводилась в сільській місцевості. Тому право власності на нерухоме майно, що знаходиться в сільській місцевості, може бути підтверджено довідкою виконавчого комітету відповідної місцевої ради.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Державній реєстрації в безспірному порядку підлягають лише ті права, які спадкодавець набув за життя, однак з тих чи інших причин не зареєстрував. Раніше, якщо права на момент їх виникнення підлягали державній реєстрації, то відсутність такої реєстрації не давала можливості оформити спадкові права. В таких випадках нотаріуси змушені були відмовляти у видачі свідоцтва про право на спадщину і права спадкоємців визнавались в судовому порядку. Сьогодні законодавець дозволив вносити до Державного реєстру прав інформацію про право власності спадкодавця, що набуто ним за життя.

Реєстрація права власності спадкодавця за заявою спадкоємця має наслідком не виникнення права власності спадкодавця в момент такої реєстрації, а офіційне визнання і підтвердження державою факту набуття спадкодавцем речових прав на нерухоме майно, що відбулось в нього за життя.

Однак нотаріус, відмовляючи у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, вищезазначені положення законів, що передбачають не судовий порядок набуття права власності на спадкове майно, не врахував та відмовив у видачі свідоцтва.

У висновках ВССУ, викладених в узагальненні судової практики розгляду цивільних справ про спадкування від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13, зазначено, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку (п. 3.1.).

Однак, як установлено вище, у нотаріуса таких перешкод не було.

Згідно із главою 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5(далі - Порядок) нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: вчинення такої дії суперечить законодавству України; не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії, або є підозра в тому, що ця особа діє під впливом насильства; з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у її статуті чи положенні, або виходить за межі її діяльності; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням; в інших випадках, передбачених Законом.

Відповідно до глави 14 Порядку передбачено, що нотаріальна дія або відмова в її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Такі ж підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії та порядок оскарження нотаріальних дій передбачені у ст.49,50 Закону України «Про нотаріат».

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке набуто спадкодавцем за життя в передбаченому законом порядку, спадкоємці з метою подальшого оформлення спадщини мають право на подання заяви про державну реєстрацію права власності спадкодавця на нерухоме майно, в результаті розгляду якої це право буде відображено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Анілізуючі наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що нотаріус безпідставно відмовила ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії.

За таких обставин у позивача виникло право оскаржити відповідні дії нотаріуса. У такому разі предметом спору будуть дії нотаріуса, а не визнання права власності на спадкове майно.

Враховуючи вище викладене, розглянувши справу в межах позовних вимог, суд приходить до висновку, що вимога ОСОБА_2 є безпідставною та в її задоволенні слід відмовити, оскільки має місце невідповідність обраного позивачем способу свого захисту способам, визначеним законодавством.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 141, 247, 265, 268, 269, 272, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 1217, 1223, 1236, 1268, 1297 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради про визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Рожищенський районний суд Волинської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо рішення за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua (в рядку «Справа №» необхідно ввести номер справи, в якій постановлено дане рішення).

Суддя Рожищенського районного суду І.І.Сіліч