Вирок № 72621088, 06.03.2018, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер судової справи: 225/269/18

Номер провадження: 1-кп /225/143/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Нємиш Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Андрієвої Т.О.,

прокурора - Колмакова А.І.,

захисника - ОСОБА_1,

обвинуваченої - ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області в м. Торецьку кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22017050000000305 від 14.11.2017 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2 (Дзержинська) Донецької області, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженої, не працюючої, яка має неповнолітню дитину, зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, буд.З-а, громадянки України, паспорт громадянина України серії ВТ 044198, виданий Дзержинським МС ТУ ДМС України в Донецькій області 29.10.2013 року, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

У період часу з початку травня 2014 року, точна дата органом досудового розслідування не встановлена, по 11 травня 2014 року, під час перебування бойовиків самопроголошеної «Донецької народної республіки» (далі за текстом «ДНР») в м.Торецьк (Дзержинськ) Донецької області, ОСОБА_2 приймала активну участь в організації та проведені незаконного референдуму щодо створення на території Донецької області так званої самостійної суверенної держави - «ДНР» (була призначена головою дільничної виборчої комісії), тобто вчинила дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

10 квітня 2014 року, так званою Радою самопроголошеної «Донецької народної республіки», утвореної 07.04.2014 у м. Донецьку, одним із основних завдань якої є зміна меж території та державного кордону України в спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України - тобто стійкого об'єднання невизначеної кількості осіб (більше трьох), що створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, та в якому її структурні підрозділи здійснюють терористичну діяльність з відома керівників (керівних органів) усієї організації, яка у відповідності до ст.1 п.16 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є терористичною організацією, з метою утворення у межах території Донецької області держави - «Донецька народна республіка», в порушення ст. ст. 1,2,5,8, ч. 2 ст. 19, ст. 73, п. 3 ч. 1 ст. 85, п.п. 13,18,20 ч. 1 ст. 92, ст.ст. 132,133 Конституції України був оголошений референдум, який був проведений представниками зазначеної терористичної організації на території Донецької області 11.05.2014 року та на вирішення якого було поставлено питання: «Чи підтримуєте ОСОБА_3 про державну самостійність Донецької Народної Республіки?», тобто питання щодо зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а саме виведення з-під юрисдикції України окремих адміністративно-територіальних одиниць Донецької області.

Так, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до ч. 1 ст.17, ч. 1 ст.65 Конституції України, захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов'язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Згідно вимог ст.ст. 72,73 Конституції України, питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Організація і порядок проведення референдумів та територіальний устрій України, згідно з положеннями ст. 92 Конституції України, визначаються виключно законами України.

Відповідно до ст.ст. 132,133 Конституції України, територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно - територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.

Порядок проведення всеукраїнського референдуму регламентований Законом України «Про всеукраїнський референдум» положеннями ч. 4 ст. 14 котрого визначено, що виключно Верховна Рада України призначає ратифікаційний референдум щодо зміни меж території України.

Усвідомлюючи положення і вимоги вищевказаних норм законодавства, ОСОБА_2 розуміла протиправність інших будь-яких умисних дій, вчинених з метою зміни меж території України.

В квітні-травні 2014 року, точна дата органом досудового розслідування не встановлена, у приміщенні Торецької (Дзержинської) міської ради, за адресою: Донецька область, м.Торецьк (Дзержинськ), вул. Маяковського, буд. 24-А, було утворено ініціативну групу з організації та проведення незаконного референдуму, до складу якої увійшли особи, відносно яких проводиться досудове розслідування в інших кримінальних провадженнях. З указаного періоду часу представниками зазначеної ініціативної групи здійснювався набір бажаючих для участі у роботі дільничних комісій та формуванні їх складу.

10 травня 2014 року, з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а саме виведення з-під юрисдикції України окремих адміністративно-територіальних одиниць Донецької області, діючи з власних політичних міркувань, ОСОБА_2, знаходячись за адресою свого мешкання: Донецька область, м.Торецьк (Дзержинськ), вул. Перемоги, буд. 3-а, в ході розмови з членом ініціативної групи з організації та проведення незаконного референдуму ОСОБА_4, відносно якої проводиться досудове розслідування в іншому кримінальному провадженні, дала добровільну згоду останній на участь в роботі дільничної комісії, в якості її голови, відповідаючи при цьому за організацію роботи «Дільничної комісії» та хибного проведення 11 травня 2014 року народного волевиявлення у приміщенні адміністративної будівлі Дитячо-юнацької спортивної школи Торецької (Дзержинської) міської ради, розташованої за адресою: Донецька область, м.Торецьк (Дзержинськ), пр-т Шахтарів (Свердлова), буд.47, з метою незаконного опитування мешканців міста Торецька (Дзержинська) Донецької області, з приводу визнання незаконного утворення та подальшого самостійного існування «ДНР» з наступним складанням завідомо неправдивих документів про результати підрахунку нібито їх волевиявлення про зміну меж території України.

При цьому, ОСОБА_2 приймаючи участь у роботі виборчої комісії на території м.Торецька (Дзержинська) Донецької області під час проведення виборів до Верховної Ради України, була обізнана із положеннями законодавства, яке регламентує порядок проведення референдумів на території України, але, діючи з особистих політичних міркувань, вступила у злочинну змову з групою осіб для вчинення умисних дій, спрямованих на виведення з-під юрисдикції України окремих адміністративно-територіальних одиниць Донецької області.

Так, 11.05.2014 року, в період часу з 07 годин 00 хвилин до 20 годин 30 хвилин, ОСОБА_2, будучи головою так званої дільничної виборчої комісії, розташованої за адресою: Донецька область, м.Торецьк (Дзержинськ), пр-т Шахтарів (Свердлова), буд.47 у приміщенні адміністративної будівлі Дитячо- юнацької спортивної школи Торецької (Дзержинської) міської ради, діючи умисно, за попередньою змовою з іншими особами, відносно яких проводиться досудове розслідування в інших кримінальних провадженнях, організувала роботу даної комісії та керувала її діяльністю щодо проведення незаконного референдуму, а саме, виконуючи функції керівництва дільничної комісії надавала роз’яснення виборцям щодо проведення незаконного голосування, контролювала та координувала роботу громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інших невстановлених осіб, залучених в якості «членів дільничної комісії», розподіляла між ними обов’язки в частині формування списків громадян, які завершили вказане незаконне голосування, а також організувала подальше складання та підписання протоколів про його результати та їх передачу разом з урнами, у яких містилися бюлетені, озброєним представникам терористичної організації «ДНР».

В судовому засіданні обвинувачена вину у вчиненні інкримінованого злочину визнала повністю, пояснила, що обставини кримінального провадження, кваліфікацію своїх дій не оспорює, щиро кається у вчиненому. При цьому суду показала, що вона дійсно 11.05.2014 року була головою так званої дільничної виборчої комісії, яка була розташована за адресою: Донецька область, м.Торецьк пр-т Шахтарів, буд.47 у приміщенні Дитячо- юнацької спортивної школи, організувала роботу даної комісії та виконувала функції керівництва дільничної комісії: надавала роз’яснення виборцям щодо проведення незаконного голосування, контролювала та координувала роботу громадян, залучених в якості «членів дільничної комісії», розподіляла між ними обов’язки в частині формування списків громадян, які завершили вказане незаконне голосування, а також організувала подальше складання та підписання протоколів про його результати та їх передачу разом з урнами, у яких містилися бюлетені, озброєним представникам терористичної організації «ДНР». Розуміла, що «референдум» був незаконний, оскільки ставилося питання щодо відокремлення «ДНР» від України. За роботу обіцяли заплатити, але по факту грошові кошти не сплачувалися. Під час досудового розслідування вона співпрацювала зі слідством, оперативними працівниками, не намагалася уникнути відповідальності, з міста не виїжджала.

Обвинувачена зазначила, що усвідомила скоєне правопорушення та його наслідки.

Даючи оцінку показанням обвинуваченої, суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони об'єктивно і повно відображають обставини вчиненого кримінального правопорушення, підстав для самообмови судом не встановлено.

У зв'язку з тим, що обвинувачена пояснила обставини кримінального правопорушення, не заперечує їх, а також кваліфікацію своїх дій та доказів кримінального провадження, не має наміру оскаржувати їх в апеляційному порядку, суд, з’ясувавши правильність розуміння учасниками фактичних обставин, заслухавши думку прокурора, обвинуваченої, захисника, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, роз'яснив учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, на підставі ч.3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Суд вважає винуватість ОСОБА_2 доведеною за обсягом обвинувачення і кваліфікує її дії за ч.2 ст. 110 КК України як умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

При визначенні виду та міри покарання, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, рівень суспільної небезпеки конкретного злочинного діяння, що відповідно до ч.4 ст. 12 КК України є тяжким злочином, вчинення злочину під впливом суспільно-політичних обставин, в сукупності з рівнем суспільної небезпеки особи, яка вчинила це діяння, а саме, дані про особу обвинуваченої: ОСОБА_2 раніше до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягалася, має постійне місце мешкання, міцні соціальні зв’язки; на обліках лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, не працює, займається домашнім та підсобним господарством, виключно позитивно характеризується за місцем проживання. Одночасно, суд бере до уваги безпосередню роль та ступінь участі обвинуваченої у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Обвинувачена до та після вчинення кримінального правопорушення будь - яких протиправних проступків не вчиняла, не ухилялася від досудового розслідування та суду, вину визнала повністю, активно співпрацювала щодо розкриття злочину, що значною мірою сприяло встановленню істини у кримінальному провадженні.

Судом також взято до уваги ставлення обвинуваченої до скоєного, поведінку ОСОБА_2 під час досудового розслідування та судового розгляду, що була проявом внутрішніх переживань особою того, що сталося, морального засудження своєї поведінки, усвідомлення вини, докорів сумління.

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 визнала свою вину повністю та щиро розкаялася, активно сприяла розкриттю злочину, суд згідно з п. 1 ч.1 ст. 66 КК України визнає це обставинами, що пом'якшують покарання.

Суд також приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченої ОСОБА_2 від 23.02.2018 року, складену Торецьким міським відділом з питань пробації Південно-Східного міжрегіонального управляння з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, згідно з якою орган пробації дійшов висновку, що з урахуванням інформації, що характеризує обвинувачену, її спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що її виправлення можливе без позбавлення або обмеження волі на певний строк та не становить високої небезпеки для суспільства (в т.ч. окремих осіб).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку та твердого переконання про можливість виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства та реального відбування покарання у виді позбавлення волі, застосував положення ст. 75 КК України та звільнив ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком мінімальною тривалістю з покладанням на неї обов'язків, передбачених ч.1 ст. 76 та додатково – п.2 ч.2 ст. 76 КК України, що відповідатиме меті покарання, буде справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів.

Водночас, призначаючи ОСОБА_2. покарання в межах санкції ч.2 ст. 110 КК України, суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо невідворотності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини» від 07.10.2014 року № 1689-VII абзац другий частин першої - третьої статті 110 доповнено словами "з конфіскацією майна або без такої".

Згідно з ч. 2 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Враховуючи, що діяння інкриміноване ОСОБА_2 мало місце в травні 2014 року, в санкції ч.2 ст. 110 КК України в редакції Закону України № 1183-VII від 08.04.2014, що діяв на час вчинення злочину, відсутнє альтернативне додаткове покарання у виді конфіскації майна, санкція ч.2 ст. 110 КК в редакції закону, що посилив відповідальність та діє на даний час, застосуванню не підлягає.

Цивільний позов у провадженні не заявлений; заходи забезпечення кримінального провадження в порядку, передбаченому ст.ст. 131, 176 КПК України, в тому числі запобіжний захід відносно обвинуваченої, не обиралися та не застосовувалися.

Процесуальні витрати та речові докази в кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 110 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п’ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням якщо вона не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї судом обов’язки протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов’язки повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, крім оскарження з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя