Рішення № 72620696, 28.02.2018, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

Справа №133/2325/17

РІШЕННЯ

Іменем України

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

28.02.18 року

в складі головуючого судді Воронюк В.А.

при секретарі Полонській Н.М.

представника позивача ОСОБА_1

прокурора Калинівської місцевої прокуратури ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в м.Козятині цивільну справу за позовом ОСОБА_3 в інтересах якого на підставі довіреності діє ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3, в інтересах якого на підставі довіреності діє ОСОБА_1, звернувся з позовом до суду, вимоги якого в ході розгляду справи збільшив та просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 126 075 (сто двадцять шість тисяч сімдесят п/ять) гривень 85 коп. В обгрунтування позову зазначив, що 07 лютого 2003 року заступником Козятинського транспортного прокурора Бурлаченком О. В. відносно позивача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 185 КК України.

24 лютого 2003 року в. о. слідчого СВ ЛВ на ст. Козятин УМВС України на ПЗЗ л-нт міліції ОСОБА_4, з розгляду матеріалів кримінальної справи № 08/2598 відносно гр.. ОСОБА_3, позивачу було оголошено Постанову про притягнення як обвинуваченого.

Державне обвинувачення по даній кримінальній справі підтримувала Козятинська транспортна прокуратура Вінницької області.

Вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 25 червня 2004 року позивача було засуджено та визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 185 КК України, за що було призначено покарання у вигляді штрафу 850 грн. і на підставі ст. 1 ч. 1 п.п. «б», «е» Закону України «Про амністію» від 11.07.2003 року ОСОБА_3 був звільнений від відбування покарання.

Не погодившись з таким вироком засуджений ОСОБА_3 вимушений був оскаржити його до апеляційного суду Вінницької області.

Ухвалою колегії суддів Судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Вінницької області від 29 вересня 2004 року при перегляді матеріалів кримінального провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 25.06.2004 року, було вирішено:

- вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 25.06.2004 року залишити без змін.

28 липня 2005 року ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, ухвала апеляційного суду Вінницької області була скасована і справа була направлена на новий апеляційний розгляд.

16 листопада 2005 року Ухвалою колегії суддів Судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Вінницької області вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 25.06.2004 року був скасований, а справа повернута на додаткове розслідування.

21 грудня 2005 року справа надійшла до Козятинської транспортної прокуратури.

Постановою про закриття кримінальної справи від 21 грудня 2005 року Козятинський транспортний прокурор, радник юстиції ОСОБА_5, розглянувши матеріали кримінальної справи № 08/2598 по обвинуваченню ОСОБА_3 за ст. 185 ч. 1 КК України, керуючись ст. 11 КК України, ст. 6 п. 2, ст.ст. 212-214 КПК України, постановив: Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 за ст. 185 ч. 1 КК України провадженням закрити за відсутністю в його діях складу злочину.

Таким чином, ОСОБА_3 перебував під досудовим слідством та судом з 24 лютого 2003 року по 21 грудня 2005 року - 33 місяці і 26днів.

Внаслідок незаконних дій органів досудового слідства і прокуратури, незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності, ОСОБА_3 заподіяно моральної шкоди, з приводу чого, він змушений був весь час присвячувати захисту від безпідставного обвинувачення. Перебування під слідством і судом протягом тривалого часу негативно вплинуло на стан його здоров'я, на сімейні стосунки та стосунки з оточуючими та керівництвом підприємства на якому він працював але був звільнений з роботи за п. 1 статті 36 КЗпП від 04.02.2003 року.

Розмір мінімальної заробітної плати на 2018 рік ухвалений Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 р., з 01 січня 2018 року встановлений показником – 3 723 грн.

Таким чином, з урахувнням вимог ч. 3 статті 13 Закону, розмір завданої ОСОБА_3 моральної шкоди за перебування під досудовим слідством та судом з 24 лютого 2003 року по 21 грудня 2005 року, буде126075 грн 85 коп.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі просив позов задовільнити.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, надав письмовий відзив в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначив, що діями державної установи Державної казначейської служби України жодних прав та інтересів позивача не порушено, казначейство у правовідносини з ним не вступало, шкоди не завдавало, тому нести відповідальність за шкоду завдану позивачу діями інших суб'єктів не може, просив в позові відмовити.

Прокурор Сауляк А.В. у судовому засіданні вказала, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, надавши суду письмовий відзив в якому зазначила, що позивачем не доведено незаконність дій посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду. В ході досудового слідства позивач лише шість раз залучався до проведення слідчих дій. При цьому, хоч і до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, однак жодних доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв'язків і відновлення стосунків з оточуючими людьми, як і доказів втрати чи погіршення таких зв'язків та стосунків з соціальним оточенням позивачем не надано. А також майно ОСОБА_3 не арештовувалось. Так, позивачем не наведено причинно-наслідковий зв’язок між перебуванням ОСОБА_3 під слідством, застосуванням до позивача запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд та погіршенням особистих зв’язків, неможливості виїзду за межі району, оскільки він жодного разу не звертався до слідчого про дозвіл на виїзд із зареєстрованого місця проживання чи перебування або з місця тимчасового знаходження, хоча така можливість була передбачена. Відповідно до п. З ст, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Розміри мінімальної заробітної плати на 2018 рік було встановлено Законом України «Про державний бюджет на 2018 рік» у місячному розмірі: з 1 січня - 3723,00 гривень. Разом з тим, відповідно до п. З розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати та інших виплат. До внесення змін до Законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600,00 гривень. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Суд, вислухавши представника позивача, прокурора , дослідивши докази, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що 07 лютого 2003 року заступником Козятинського транспортного прокурора Бурлаченком О.В. відносно позивача ОСОБА_3 було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України. ( а.с. 72)

24 лютого 2003 року в.о. слідчого СВ ЛВ на ст. Козятин УМВС України на ПЗЗ ОСОБА_6 позивачу було оголошено постанову про притягнення його як обвинуваченого за ст. 185 ч.1 КК України (а.с.4).

В межах даного кримінального провадження слідчим було обрано ОСОБА_3 запобіжний захід підписку про невиїзд з постійного місця проживання, що підтверджується постановою від ( а.с. 83-85 ) .

Вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 25 червня 2004 року ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу у сумі 850 грн.. на підставі ст.1 ч.1 п.п. "б", "е" Закону України "Про амністію від 11.07.2003 року ОСОБА_3 було звільнено від відбування покарання. ( а.с.73-75)

Ухвалою Апеляційного суду Віницької області від 29 вересня 2004 року вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 25.06.2004 року залишено без змін . ( а.с.76)

28 липня 2005 року ухвалою Верховного Суду України, ухвалу апеляційного суду Вінницької області було скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд. ( а.с. 77)

16 листопада 2005 року ухвалою Апеляційного суду Вінницької області вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 25.06.2004 року було скасовано, а справу повернуто на додаткове розсліування. ( а.с.79-82)

21 грудня 2005 року постановою Козятинського транспортного прокурора Бондарчука В.І., кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 за ст.185 ч.1 КК України закрито за відсутністю в діях ОСОБА_3 в.В. складу злочину через малозначність вчиненого (а.с.6)

Відповідно до ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Зокрема, порядок відшкодування матеріальної та моральної шкоди передбачений Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року, із змінами та доповненнями, відповідно до п. 1 ст. 1, п. 2 ст. 2, п. 5 ст. 3 якого передбачено право на відшкодування моральної шкоди зокрема, в разі закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету (ч. 1 ст. 4 вказаного Закону).

Відповідно до ч.ч. 5-6 ст. 4 зазначеного вище Закону, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

ОСОБА_3 під досудовим слідством та судом перебував з 24 лютого 2003 року по 21 грудня 2005 року, що дорівнює - 33 місяці і 26 днів . За цей період ОСОБА_3 мав обмеження вільно пересуватися по території України та її межами, так як до нього було застосовано запобіжний захід підписку про не виїзд з постійного місця проживання, що є обмеженням прав людини . Ці обставини призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків. Крім того перебуваючи під слідством та судом ОСОБА_3 добивався довести невинуватість у пред’явленому йому обвинувачені звертаючись зі скаргами до правоохоронних органів та органів прокуратури, оскаржував процесуальні рішення нижчестоящих судів до Верховного Суду України, перебуваючи при цьому у стані безперервного нервового стресу, що вимагало від нього значних фізичних та моральних зусиль в реалізації свого права . Через це погіршились відносини з оточуючими людьми, з колегами по роботі . Зазначені обставини призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя .

Таким чином на думку суду матеріалами справи доведено, що внаслідок незаконного притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності, йому спричинена моральна шкода.

Виходячи з вищезазначеного та керуючись принципами рівності, поміркованості, виваженості, розумності, справедливості, визнаючи, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, суд встановлює розмір на відшкодування моральної шкоди в сумі 126075,85 грн..

Встановлюючи розмір моральної шкоди суд приймає до уваги знаходження позивача під слідством з 24 лютого 2003 року по 21 грудня 2005 року, що дорівнює - 33 місяці і 26 днів та розмір мінімальної заробітної плати на 2018 рік ухвалений Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 р., що з 01 січня 2018 року становить – 3 723 грн. Відтак розмір моральної шкоди буде становити 126075 грн 85 коп. ( 33 місяці 26 днів х на 3723 грн ), яку необхідно стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3.

Суд не може взяти до уваги твердження відповідача Державної казначейської служби , що вона не може відповідати по даному позову виходячи з наступного.

Обов’язок відшкодування завданої шкоди потерпілому покладається не на посадову особу, незаконними діями якої чи незаконним рішенням, завдано шкоду особі, а на державу Україна.

Статтями 170, 176 ЦК України визначено, що держава здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, а тому в деліктних правовідносинах зобов'язання держави виконує Державна казначейська служба України, на яке постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року і покладена функція по здійсненню управління наявними коштами Державного бюджету України. Тобто Державна казначейська служба України тільки виконує зобов'язання держави в деліктних правовідносинах, а тому вказаний розмір моральної шкоди підлягає стягненню на користь позивача з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України.

Суд не може взяти до уваги твердження прокурора про те, що при визначенні розміру моральної шкоди за розрахункову величину необхідно застосовувати розмір прожиткового мінімуму доходів громадян, встановленого у розмірі 1600 грн, оскільки Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-УШ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України «, на який посилається прокурор, не було внесено зміни до Закону України « Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Також суд не може взяти до уваги твердженні прокурора про те, що дії органів досудового розслідування при розслідуванні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 були правомірними виходячи з наступного.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено обовязок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зміст права на справедливий суд, в силу п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, полягає у праві кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відтак, ст. 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно, за приписами ст. 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Крім того, мінімальні стандарти ефективності розслідування, встановлені практикою Суду, включають в себе вимоги того, що розслідування має бути незалежним, безстороннім та бути предметом уваги з боку громадськості, і при цьому компетентні органи повинні діяти зі зразковою сумлінністю та оперативністю (наприклад, рішення у справі «Менешева проти Росії», заява N 59261/00, п. 67, ECHR 2006-III).

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Маруценко проти України», «Шаповалова проти України», «Волчкова проти України», «Соболев проти України», «Омеляненко проти України», «Скороход проти України», «Щуров проти України», «Жужа проти України», «Пономаренко проти України», «Махонько проти України», «Сверчков та Сверкова проти України», «Ларіонов проти України», «Черниш проти України», «Паламарчук проти України» та «Крижанівський проти України» встановлено порушення пункту 1 статті 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв'язку з незабезпеченням національними судами розгляду справи в розумний строк. Аналогічно у справі «Маруценко проти України» Європейський суд з прав людини констатував порушення статті 13 «Право на ефективний засіб юридичного захисту» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв'язку з відсутністю у заявника ефективного засобу юридичного захисту від порушення його права на розгляд справи протягом розумного строку.

Аналізуючи вищезазначені обставини в даній справі та застосовуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про захист порушеного права позивача саме в обраний ним спосіб, з врахуванням правових підстав, визначених ст. 1176 ЦК України та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Судом вирішено питання щодо судового збору з урахуванням того, що позивач був звільнений від сплати судового збору, відтак згідно ст.. 141 ЦПК України судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний код платника податку НОМЕР_1 ) в рахунок відшкодування моральнрої шкоди 126075 грн 85 коп ( сто двадцять шість титсяч сімдесят п'ять грн 85 коп ) .

На рішення суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області протягом 30 днів після проголошення.

Повний текст рішення складено 7 березня 2018 року.

суддя підпис ОСОБА_7

Згідно з оригіналом.

суддя

секретар

28.02.18