Постанова № 72620237, 06.03.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Чішман Л.М.

Суддя-доповідач:Шидловський В.Б.

ПОСТАНОВА

іменем України

"06" березня 2018 р. Справа № 295/11884/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шидловського В.Б.

суддів: Мацького Є.М.

Шевчук С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Богунського районного суду м. Житомира від "10" листопада 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати незаконним рішення відповідача про відмову у призначенні грошової допомоги, зобов'язати відповідача призначити грошову допомогу, відповідно до ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та встановити судовий контроль за виконанням судового рішення. В обгрунтування вимог позивач пояснила, що вважає відмову відповідача у виплаті грошової допомоги незаконною.

Постановою Богунського районного суду м.Житомира від 10.11.2017 року адміністративний позов задоволено.

Визнано незаконним рішення Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні ОСОБА_3 грошової допомоги.

Зобов'язано Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_3 грошову допомогу, відповідно до ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Встановлено судовий контроль за виконанням рішення суду, прийнятого за результатами розгляду даного позову, зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили подати суду звіт про виконання судового рішення.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що період роботи позивачки неможливо зарахувати до пільгового стажу, оскільки в Управління відсутня інформація про форму власності ВО "Електровимірювач". На поданий запит, було лише повідомлено, що фінансування ВО "Електровимірювач" проводилось із обласного бюджету, а про форму власності нічого не сказано.

Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого судді по справі, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги в порядку ст.308 КАС України, встановила наступне.

24.05.2017 року позивач звернулась до управління з заявою про призначення та виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій.

Відповідно до записів у трудовій книжці, Позивач працювала в Обласному лікувально-фізкультурному диспансері на посаді медсестри з 29.07.1968 (наказ № 89 від 29.07.1968), з 01.10.1993 згідно з наказом управління охорони здоров'я створено обласне медичне об'єднання "Здоров'я". ОЛФД включено до складу ОМО "Здоров'я" (Наказа УОЗ № 133 від 13.09.1993).

Відповідно до розпорядження Представника Президента України від 10.12.1993 № 693 створено обласний лікувально-профілактичний центр "Здоров'я", до складу якого введено лікувально-фізкультурний диспансер, включаючи МСЦ ВО "Електровимірювач" та обласний центр "Здоров'я" (наказ УОЗ № 198 від 29.12.1993).

Із 01.10.1994 року Позивач переведена на посаду медсестри у відділення спортивної медицини обласного лікувально-фізкультурного диспансеру (наказ № 92 від 29.09.1994).

Згідно з розпорядженням голови облдержадміністрації від 19.02.2003 № 61 було перейменовано обласний лікувально-профілактичний центр "Здоров'я" в обласний медичний центр.

Виходячи з інформації, яка міститься в трудовій книжці, Позивач працювала на посаді медсестри з 01.10.1993 по 26.02.2003 в лікувально-фізкультурному диспансері, що передбачено Переліком, який затверджений постановою КМУ від 04.11.1993 року № 909.

В довідці Обласного медичного центру здоров'я та спортивної медицини Житомирської обласної ради від 23.05.2017 року № 199 зазначено, що відповідно до наказу Відділу охорони здоров'я Житомирського облвиконкому від 10.09.1987 року № 312 реорганізовано обласний лікарсько-фізкультурний диспансер в медико-санітарну частину ВО "Електровимірювач".

Згідно із зазначеної інформації, пенсійний орган не мав можливості встановити якою була форма власності медико-санітарної частини ВО "Електровимірювач" у період з 10.09.1987 р. до 01.10.1993 року, тому управлінням зроблено запит від 07.09.2017 року №14090/04 про надання необхідної довідки.

Відповідно до листа Обласного медичного центру здоров'я та спортивної медицини Житомирської обласної ради від 28.09.2017 року № 346 встановлено, що згідно п.4.4 наказу Відділу охорони здоров'я Житомирського облвиконкому від 10.09.1987 року № 312 фінансування медико-санітарної частини ВО "Електровимірювач" проводилось із обласного бюджету. Про форму власності даної частини на запит Управління нічого не вказано.

Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, відповідно до листа від 26.09.2017 року № 414/С-8, повідомило ОСОБА_3 про відсутність підстав для призначення грошової допомоги, оскільки з наданої інформації неможливо встановити якою була форма власності медико-санітарної частини ВО «Електровимірбвач» у період з 10.09.1987 року до 01.10.1993 року.

Вважаючи відмову пенсійного органу протиправною, ОСОБА_3 звернулася із вказаним позовом.

Суд першої інстанції, вирішуючи спірні правовідносини, прийшов до висновку про правомірність заявлених вимог.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Згідно з пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Положеннями статті 26 Закону № 1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема, з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1191 "Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати" (далі - Порядок - 1191).

У відповідності до пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в ЗАКЛАДАХ ТА УСТАНОВАХ ДЕРЖАВНОЇ ТА КОМУНАЛЬНОЇ ФОРМИ ВЛАСНОСТІ на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Виходячи зі змісту пункту 2 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909, робота на посаді лікаря та середнього медичного персоналу (незалежно від найменувань посад) лікарняних закладів, лікувально-профілактичних закладів особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальних органах Держсанепідслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), діагностичних центрів дає право на пенсію за вислугу років.

Крім того, положеннями статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі відвідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).

Пунктом 20 зазначеного Порядку передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу: професія або посада, характер роботи: розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Таким чином, довідки мають надаватися в разі, коли взагалі відсутні відомості в трудовій книжці про працю громадян у спірний період, що визначає його право на пенсію за вислугу років.

Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_3 заклади, в яких вона працювала та посади, які вона займала з 29.07.1986 року та по теперішній час входять до переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Отже підстави для відмови їй у призначенні пільгової пенсії відсутні, оскільки відомостями трудової книжки підтверджено періоди роботи ОСОБА_3 в установах, передбачених Порядком № 909.

Зазначене не заперечується також відповідачем.

Щодо форми власності медико-санітарної частини ВО "Електровимірювач".

Як вбачається із відповіді Обласного медичного центру здоров'я та спортивної медицини Житомирської обласної ради від 28.09.2017 року № 346, фінансування медико-санітарної частини ВО "Електровимірювач" проводилось із обласного бюджету.

Як вбачається із статуту Обласного медичного центру здоров'я та спортивної медицини Житомирської обласної ради, Вказана юридична особа є комунальним закладом (а.с.21 - п.3.1 Статуту).

Відповідно до довідки Обласного медичного центру здоров'я та спортивної медицини Житомирської обласної ради № 374 від 11.10.2017 року, ОСОБА_3 працює в Обласному медичному центрі здоров'я та спортивної медицини Житомирської обласної ради з 30.09.1980 р. по даний час.

Починаючи з 29.07.1968 р. працює медсестрою відділення спортивної медицини (яке називалося як відділення лікарського контролю за особами, що займаються фізкультурою і спортом) обласного лікарсько-фізкультурного диспансеру, який, починаючи з 10.09.1987 року по даний час являється СТРУКТУРНИМ ПІДРОЗДІЛОМ МСЧ ВО "Електровимірювач", ОМО "Здоров'я", ОЛПЦ "Здоров'я", Обласного медичного центру, Обласного медичного центру ЖОР та ОБЛАСНОГО МЕДИЧНОГО ЦЕНТРУ ЗДОРОВ'Я ТА СПОРТИВНОЇ МЕДИЦИНИ.

Отже, вимога про відсутність відомостей про форму власності спростована матеріалами справи, відповідно до яких МСЧ ВО "Електровимірювач" є комунальною формою власності і фінансувалося з обласного бюджету.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскільки страховий стаж ОСОБА_3 складає понад 30 років, суд дійшов висновку, що відмова Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у призначенні позивачу грошової допомоги є незаконною, а тому адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, постанову Богунського районного суду м. Житомира від "10" листопада 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.Б. Шидловський

судді: Є.М. Мацький

С.М. Шевчук

Повне судове рішення складено "06" березня 2018 р.