Постанова № 72620066, 07.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2018 р. Справа № 591/1318/16-аХарківський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: ОСОБА_1

суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 23.01.2018 (суддя Кривцова Г.В., м. Суми, повний текст складено 23.01.18) по справі № 591/1318/16-а

за позовом ОСОБА_2

до Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, Сумської міської ради , ОСОБА_4 архітектури та містобудування Сумської міської ради, треті особи: ОСОБА_3

про визнання виконавчого документу № 591/1318/16-а виданого Зарічним районним судом м.Суми 14 березня 2017 року таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

12 січня 2018 року ОСОБА_4 архітектури та містобудування Сумської міської ради звернулося до Зарічного районного суду м. Суми із заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа по справі № 591/1318/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, Сумської міської ради, третя особа: ОСОБА_3, про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити дії, мотивуючи свою заяву тим, що судове рішення виконано добровільно до відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 23.01.2018 заяву ОСОБА_4 архітектури та містобудування Сумської міської ради задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист № 591/1318/16-а виданий Зарічним районним судом м. Суми 14 березня 2017 року, стягувач ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, боржник ОСОБА_4 архітектури та містобудування Сумської міської ради, код ЄРДПОУ 40462253, про зобов’язання ОСОБА_4 архітектури та містобудування Сумської міської ради розглянути проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки по вул. Окружна в м. Суми ОСОБА_2, розроблений ФОП ОСОБА_5 на підставі рішення Сумської міської ради від 29 квітня 2010 року №3656 "Про затвердження матеріалів вибору та надання згоди (дозволу) на розроблення проектів землеустрою щодо відведення громадянам у власність земельних ділянок по вул. Окружна" та надати висновок про його погодження чи про відмову в такому погоджені протягом десяти робочих днів з моменту набрання законної сили рішення суду - у зв’язку з його добровільним виконанням боржником.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач та третя особа подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просять скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити в задоволенні заяви відповідача.

У судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 07.03.2018, учасники справи не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до приписів ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Задовольняючи заяву та визнаючи виконавчий лист у вказаній справі таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що боржник - ОСОБА_4 архітектури та містобудування Сумської міської ради добровільно та в строки, визначені судовим рішенням, виконав постанову Зарічного районного суду м. Суми від 27 січня 2017 року.

Надаючи оцінку доводам апелянта та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 374 КАС України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов’язок боржника відсутній повністю чи частково у зв’язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Отже, однією з підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є подання стягувачем виконавчого листа до примусового виконання після добровільного виконання зобов'язань боржником або іншою особою за судовим рішенням.

Тому задовольняючи заяву та визнаючи виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, суд повинен переконатися в тому, що рішення суду першої інстанції, на виконання якого виданий виконавчий лист, повністю добровільно виконано боржником до моменту відкриття виконавчого провадження у вказаній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Зарічного районного суду від 27 січня 2017 року, яка набрала законної сили 14 березня 2017 року, ОСОБА_4 архітектури та містобудування Сумської міської ради зобов’язано розглянути проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки по вул. Окружна в м. Суми ОСОБА_2, розроблений ФОП ОСОБА_5М, на підставі рішення Сумської міської ради від 29 квітня 2010 року №3656 та надати висновок про його погодження чи про відмову в такому погоджені протягом десяти робочих днів з моменту набрання законної сили рішення суду (а.с.144-149).

Таким чином, відповідач – ОСОБА_4 архітектури та містобудування Сумської міської ради зобов’язано було в строк до 28 березня 2017 року виконати постанову суду: надати висновок про його погодження чи про відмову в такому погоджені.

Відповідно до ч. 2 ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об’єкт будівництва або планується розташування такого об’єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Згідно з ч. 6 ст. 186-1 цього Кодексу підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Частиною 8 статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Із системного аналізу вказаних вище нормативно-правових приписів вбачається, що чинним законодавством не передбачено форму (бланку) висновку про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, але чітко встановлено вимоги до змісту цього висновку, зокрема, відмовляючи у погодженні проекту землеустрою, у висновку мають бути вказані лише недоліки проекту землеустрою та надано розумний строк для усунення таких недоліків.

Як вбачається з наданих доказів, 17 березня 2017 року ОСОБА_4 архітектури та містобудування Сумської міської ради було складено та направлено на адресу ОСОБА_2 висновок про відмову в погодженні проекту землеустрою, яким було відмовлено ОСОБА_2 в його погодженні (а.с.189).

Разом із тим, вказаний висновок не відповідає вимогам, встановленим ч. 8 ст. 186-1 Земельного кодексу України, оскільки не містить переліку недоліків наданого проекту, а фактично містить відмову у подальшій реалізації позивачкою права на відведення земельної ділянки у власність з підстав, які спонукали позивача для звернення до суду у цій справі.

Колегія суддів зазначає, що надання відповідачем позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою та, власне, розроблення цього проекту, призвело до того, що позивач мав законні правомірні очікування отримати в подальшому земельну ділянку у власність.

Необхідність дотримання і забезпечення принципу правомірних (законних) очікувань підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так, при вирішенні питань щодо порушення державами - учасницями Ради Європи положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (далі Конвенція) велика увага акцентується на дотриманні державою принципу "правомірних або законних очікувань" та захисту прав людини через призму цього принципу.

Зокрема, у справах "ОСОБА_6 Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" та "Федоренко проти України" ЄСПЛ констатував, що відповідно до працездатного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S.A. v Belium, Рішення від 20 листопада 1995 року, серія А, N 332, с. 21, п. 31) (пункт 21 Рішення ЄСПЛ у справі "Федоренко проти України").

Таким чином, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною права власності. Правомірні очікування виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мав всі підстави вважати таке рішення дійсним та розраховувати на певний стан речей. Тобто в зазначених рішеннях ЄСПЛ встановив, що наявність "правомірних (законних) очікувань" є передумовою для відповідного захисту, у свою чергу, умовою наявності "правомірних очікувань" у розумінні практики ЄСПЛ є достатні законні підстави. Іншими словами, "правомірні (законні) очікування" - очікування можливості здійснення певного права як прямо гарантованого, так і опосередкованого, у разі якщо особу прямо не виключено з кола осіб, які є носіями відповідного права.

Таким чином колегія суддів, проаналізувавши надані докази, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, вважає, що відповідачем порушено правомірні очікування позивача та не виконано в повному обсязі постанову Зарічного районного суду від 27 січня 2017 року по справі № 591/1318/16-а, оскільки наданий на виконання цього судового рішеня висновок про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не відповідає приписам ч. 8 ст. 186-1 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції повність або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не було з'ясовано всіх обставин справи та неправомірно враховано висновок про відмову в погодженні проекту землеустрою від 17 березня 2017 року як доказ того, що судове рішення повністю добровільно виконано до відкриття виконавчого провадження, а тому вказана ухвала підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись ст. 245, 246, 250, 317, 374 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 23.01.2018 по справі № 591/1318/16-а скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_4 архітектури та містобудування Сумської міської ради про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа № 591/1318/16-а, виданого Зарічним районним судом м. Суми 14 березня 2017 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач ОСОБА_1 Судді ОСОБА_7 ОСОБА_8