Постанова № 72620045, 06.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/1090/17Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бегунца А.О.

суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представник відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2017, суддя Бідонько А.В., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 11.12.17 по справі № 820/1090/17

за позовом ОСОБА_1

до Начальника військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені ОСОБА_4 ОСОБА_5

про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Начальника військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені ОСОБА_4 ОСОБА_5 (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

- визнати неправомірними дії начальника ВЮФ НЮУ ОСОБА_5 по виконанню Директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Міністерства оборони України від 11.08.2016 року №Д-322/1/15дск та щодо видання та виконання наказу по військово-юридичному факультету Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого від 31.08.2017 року № 44 “Про внесення змін до штату ВЮФ НЮУ”, що мало наслідком його невиконання та не реалізацію організаційних заходів та визнати неправомірним наказ від 31.08.2017 № 46 “Про оголошення конкурсу на заміщення посад командування, науково-педагогічного складу ВЮФ НЮУ”, який виданий і виконаний в порядку, не передбаченому інструкцією про порядок заміщення вакантних посад командування (керівного складу), наукових, науково-педагогічних (педагогічних) працівників у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів та науково-дослідних установах Збройних Сил України на конкурсній основі”, затвердженої спільним наказом Міністерства оборони України та Міністерства освіти і науки України від 27 січня 2015 року № 37/51 та зобов'язати скасувати наказ від 31.08.2017 № 46 “Про оголошення конкурсу на заміщення посад командування, науково-педагогічного складу ВЮФ НЮУ” та опублікувати в газеті МОУ “Народна Армія” оголошення щодо скасування результатів цього конкурсу”;

- визнати неправомірними дії відповідача ОСОБА_5- начальника військово-юридичного факультету Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого у навмисному не виконанні вимог спільного наказу Міністерства оборони України та Міністерства освіти і науки України від 27.01.2015 року № 37/51, наказу по військово-юридичному факультету Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого від 31.08.2017 № 46 військово-юридичного факультету Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого у жовтні 2016 року”;

- визнати неправомірним наказ відповідача ОСОБА_5 - начальника військово-юридичного факультету Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого передати військові документи військового конкурсу на вакантні посади військового штату ВЮФ НЮУ № 17/229 до вченої ради цивільного ВНЗ - Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого з метою уникнення відповідальності за невиконання військового наказу Міністерства оборони України та Міністерства освіти і науки України від 27.01.2015 року № 37/51 та навмисного створення умов для утримання у штаті ВЮФ зайвих посад науково-педагогічного складу, що призвело до перевитрачання бюджетних коштів у великих розмірах".

Представником відповідача через канцелярію суду подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування заявленого клопотання зазначив, що оскільки спірні правовідносини виникли та пов'язані з проходженням публічної служби, а відтак позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, встановленим статтею 99 КАС України.

Також, 05.12.20217 року позивачем через канцелярію суду надано заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом. В обґрунтування якої позивач зазначив, що лише 03.03.2017 року позивачу стало відомо про порушення відповідачем його інтересів, на підставі чого він звернувся до суду 13.03.2017 року за захистом своїх прав та інтересів, тобто позивачем не пропущено строк звернення до суду, встановлений статтею 99 КАС України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 року у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Начальника військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені ОСОБА_4 ОСОБА_5 про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено. Клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Начальника військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені ОСОБА_4 ОСОБА_5 про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Начальника військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені ОСОБА_4 ОСОБА_5 про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без розгляду.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Від відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 року без змін.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач, ОСОБА_1, проходив військову службу в Збройних Силах України та перебував на публічній службі.

Так, наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 01 грудня 2016 року № 1149 полковника юстиції начальника кафедри загальновійськових та правових дисциплін ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за пунктом “г” (у зв’язку із проведенням організаційних заходів).

Спільною директивою Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 11.08.2016 № Д-322/1/15дск передбачено внесення змін до штату військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені ОСОБА_4 № 17/229-51 (01), яким передбачалося збільшення чисельності постійного особового складу на 10 осіб, в тому числі: на 9 осіб офіцерського складу та 1 особу рядового складу.

Згідно копії ОСОБА_6 з плану проведення організаційних заходів у Збройних Силах України в 2016 році, затвердженого спільною директивою Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 11.08.2016 № Д-322/1/15дск, передбачено внесення наступних змін до штату військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені ОСОБА_4, що утримується за штатом № 17/229-51 (01) чисельністю 47 військовослужбовців та 37 працівників в строк до 31.08.2016 року та до 31.10.2016 року згідно з Переліком змін до штату.

На виконання вимог вказаної спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 11.08.2016 № Д-322/1/15дск затверджено Перелік змін до штату військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені ОСОБА_4 №17/229-51 (01) з урахуванням збільшення чисельності постійного особового складу.

Зазначений Перелік змін до штату надіслано до військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені ОСОБА_4 листом Департаменту військової освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України від 30.08.2016 № 404/1/704.

На виконання спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 11.08.2016 № Д-322/1/15дск та забезпечення своєчасного проведення організаційних заходів щодо внесення змін до штату військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені ОСОБА_4 № 17/229 начальником військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені ОСОБА_4 винесено наказ від 31.08.2016 № 44 “Про внесення змін до штату військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені ОСОБА_4” яким наказано внести відповідні зміни о штату військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені ОСОБА_4 в строк до 31 жовтня 2016 року, наказ доведений до позивача 31.10.2016 року.

Так, на виконання вимог вказаних службових документів органів військового управління Наказом начальника військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені ОСОБА_4 від 31.08.2016 № 46 “Про оголошення конкурсу на заміщення посад командування, науково-педагогічних працівників у військово-юридичному факультеті Національного юридичного університету імені ОСОБА_4” було оголошено відповідний конкурс з терміном подачі документів для військовослужбовців, які виявили бажання взяти участь у конкурсі - до 20 жовтня 2016 року.

Як підтверджено матеріалами адміністративної справи, відповідно до вимог спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 11.08.2016 № Д-322/1/15дск, начальником військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені ОСОБА_4 31 серпня 2016 року було попереджено шістьох військовослужбовців (в т.ч. полковника юстиції начальника кафедри загальновійськових та правових дисциплін ОСОБА_1Ю.) про те, що 31 жовтня 2016 року посади, які вони займають, у зв’язку з проведенням організаційних заходів підлягають скороченню, що підтверджується особистим підписом позивача - ОСОБА_1 від 31.08.2016 р. на листі попередженні (Додаток 1 до підпункту 4.4 наказу від 31.08.2016 № 44), копія якого міститься в матеріалах адміністративної справи.

Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 01 грудня 2016 року № 1149 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за пунктом “г” (у зв’язку із проведенням організаційних заходів).

Не погоджуючись з вищевказаними діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем без поважних на те причин пропущено встановлений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) місячний строк звернення до суду, передбачений для спорів щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 99 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) визначалось, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 статті 99 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, даною статтею встановлено загальний строк подання адміністративного позову, який складає шість місяців, та обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Згідно з положеннями частини 3 статті 99 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 17 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Слід зазначити, що в даному випадку спір між сторонами стосується питань проведення організаційних заходів щодо внесення змін до штату згідно Переліку змін до штату ВЮФ Національного юридичного університету імені ОСОБА_4 від 31.08.2016 року, які здійснюються з метою оптимізації організаційних структур та чисельності особового складу шляхом призначення (перепризначення), звільнення військовослужбовців з військової служби з дотримання вимог чинного законодавства.

Організаційні заходи встановлюють за своїм змістом порядок проходження військовослужбовцями (в тому числі позивачем) публічної служби.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що фактично позивачем оскаржуються дії відповідача щодо виконання Директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Міністерства оборони України від 11.08.2016 року №Д-322/1/15дск, а також видання наказів “Про внесення змін до штату військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені ОСОБА_4”, “Про оголошення конкурсу на заміщення посад командування, науково-педагогічних працівників у військово-юридичному факультеті Національного юридичного університету імені ОСОБА_4”, що стосується проходження ним публічної служби.

Отже, оскільки вказаний спір виник з приводу проходження ОСОБА_1 публічної служби, тому в силу положень ч.3 статті 99 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) при зверненні позивача до суду встановлювався спеціальний місячний строк.

Як свідчать письмові докази, 31 серпня 2016 року начальником ВЮФ НЮУ ім. Ярослава Мудрого попереджено полковника юстиції начальника кафедри загальновійськових та правових дисциплін ОСОБА_1 (позивача) про проведення організаційних заходів та скорочення займаних військовослужбовцями відповідних посад в строк до 31.10.2016 року.

Так, у клопотанні про поновлення строку звернення до суду позивач зазначив, що відповідачем помилково визначено дату 31 серпня 2016 року для обчислення строку звернення до суду з позовом, оскільки правовою підставою звернення до суду для позивача стало ознайомлення з документами (наказами та директивою), наданими 03 березня 2017 під час розгляду іншої адміністративної справи № 820/6625/16 позивач дізнався зміст директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 11.08.2016 № Д-322/1/15дск наказу начальника ВЮФ НЮУ імені ОСОБА_4 від 31.08.2016 № 44 “Про внесення змін до штату військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені ОСОБА_4”, а також наказу від 31.08.2016 № 46 “Про оголошення конкурсу на заміщення посад командування, науково-педагогічних працівників у військово-юридичному факультеті Національного юридичного університету імені ОСОБА_4”.

Як вважає позивач, підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом стали докази, які вперше були оприлюднені 03.03.2017 року по справі 820/6625/17, а тому на його думку ним не пропущено строк звернення до суду подавши позовну заяву 13.03.2017 року.

Колегія суддів відхиляє вказані доводи апелянта, оскільки предметом позову по даній справі є оскарження позивачем дій начальника ВЮФ НЮУ ОСОБА_5 по виконанню Директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Міністерства оборони України від 11.08.2016 року №Д-322/1/15дск, наказу по військово-юридичному факультету Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого від 31.08.2017 № 46 військово-юридичного факультету Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого у жовтні 2016 року” та наказу начальника ВЮФ НЮУ імені ОСОБА_4 від 31.08.2016 № 44 “Про внесення змін до штату військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені ОСОБА_4”.

Колегія суддів зауважує, що в листі попередженні, з яким позивач ознайомився під особистий підпис, також міститься посилання на спільну Директиву МОУ та ГШ ЗСУ від 11.08.2016 року № Д-322/1/15, на підставі якої вносилися відповідні зміни до штату ВЮФ Національного юридичного університету імені ОСОБА_4 та безпосередньо, скорочувалася посада й позивача. Зазначений лист попередження є додатком до наказу № 44 від 31.08.2016р.

Окрім того, позивач брав участь у конкурсі оголошеному на підставі наказу від 31.08.2016 № 46 "Про оголошення конкурсу на заміщення посад командування, науково-педагогічних працівників у військово-юридичному факультеті Національного юридичного університету імені ОСОБА_4".

Колегія суддів також відхиляє доводи позивача про не ознайомлення його з наказом від 31.08.2016 № 46 “Про оголошення конкурсу на заміщення посад командування, науково-педагогічних працівників у військово-юридичному факультеті Національного юридичного університету імені ОСОБА_4”, оскільки, як зазначено вище, він брав участь у конкурсі, оголошеному на підставі цього наказу.

Тобто, фактично позивач знав та повинен був знати про існування директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу ЗСУ від 11.08.2016 року № Д-322/1/15 дск, наказів № 44, 46 від 31.08.2016р., які мали безпосередній вплив на відносини проходження публічної служби, звільнення з неї, та які були застосовані у цих відносинах до позивача.

Положеннями ст. 99 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) чітко визначений момент, з якого починається перебіг строку звернення до суду - з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

При цьому, слід зазначити, що судом вбачаються підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльності), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Разом з цим, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Слід також зазначити, що дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі.

Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов'язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов'язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Доводи позивача та його представника про те, що при розгляді справи у суді першої інстанції не підтверджено належним чином повноваження представника відповідача, не відповідають дійсності, оскільки повноваження останнього визначені довіреностями, виданими відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року).

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими і не бере до уваги доводи позивача про те, що оскарженою ухвалою порушено його право на доступ до правосуддя, що суперечить практиці Європейського суду з прав людини, оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббіса та інші проти Великобританії, рішення від 22.10.1996 року; справа Девеер проти Бельгії, рішення від 27.02.1980 року).

Зважаючи на те, що позивачем подано позов з порушенням строку звернення до суду і відсутні підстави для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, то судом першої інстанції правомірно прийнято рішення про залишення позову без розгляду на підставі статті 100 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 року), яка є аналогічною з ч. 3 ст. 123 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2017 року), тобто на час винесення зазначеної постанови судом апеляційної інстанції.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. 243, 245, 246, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 по справі № 820/1090/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_7Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_8 ОСОБА_6

Повний текст постанови складено 07.03.2018 р.