Постанова № 72620041, 26.02.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Шевченко О.В.

26 лютого 2018 р., м.ХарківСправа № 820/5274/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бенедик А.П.

суддів: Донець Л.О. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Київській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду (головуючий-суддя І інстанції: Шевченко О.В.) від 14.12.2017 (повний текст рішення складено 14.12.2017 р.) по справі № 820/5274/17

за позовом Громадянки ОСОБА_1 Республіки В’єтнам Нгуєн ОСОБА_2 В’єт

до Головного управління Державної міграційної служби України в Київській області, третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Громадянка Соціалістичної Республіки В'єтнам Нгуєн ОСОБА_2 В'єт, звернулась до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Київській області, третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якому просить скасувати рішення відповідача від 30.05.2016 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням Державної міграційної служби України в Київській області висновком скасовано посвідку на постійне проживання в Україні на ім'я громадянина ОСОБА_1 Республіки В'єтнам Нгуєн ОСОБА_2 В'єт, ІНФОРМАЦІЯ_1 На підставі висновку відповідачем 30.05.2016 року прийняте рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну. Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Київській області від 30.05.2016 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці ОСОБА_1 Республіки В'єтнам Нгуєн ОСОБА_2 В'єт, ІНФОРМАЦІЯ_1

Стягнуто на користь позивача сплачену суму судового збору в розмірі 640 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Київській області.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 року та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про їх обґрунтованість. Зазначив, що оскільки за наслідками проведеної перевірки встановлено, що дозвіл на імміграцію виданий позивачу без дотримання вимог законодавства, то відповідачем правомірно, на підставі п.6 ст.12 Закону України "Про імміграцію", прийнято оскаржуване рішення про його скасування.

Позивач правом надання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що у 2007 році позивач звернулася до Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області з клопотанням про отримання дозволу на імміграцію в Україну на підставі п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про імміграцію", як особа, яка є матір'ю іммігрантки та її неповнолітня донька ОСОБА_2 Нга, ІНФОРМАЦІЯ_2 має право на набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про громадянство України".

19.12.2007 року ГІРФО ГУМВС України в Київській області прийнято рішення щодо надання йому дозволу на імміграцію відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про імміграцію" та документовано посвідкою на постійне проживання КВ №13641/60909.

04.05.2016 року до Управління ДМС України в Київській області надійшов запит ГУ ДМС в Харківській області щодо перевірки законності надання дозволу на імміграцію позивачу, який звернувся до вказаного територіального органу з питання обміну посвідки на постійне проживання (а.с. 23 - 24).

У ході перевірки УДМСУ в Київській області встановлено, що рішення ГІРФО ГУМВС в Київській області від 19.12.2007 про надання дозволу на імміграцію позивачу, як матері іммігрантки на підставі п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про імміграцію", суперечить вимогам міграційного законодавства, на підставі чого рішенням УДМС України в Київській області від 27.05.2016 року № 151 скасовано дозвіл на імміграцію в Україну на ім'я гр. СРВ Нгуєн ОСОБА_2 В'єт, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію" (а.с. 22).

Позивач, не погоджуючись із правомірністю прийняття оскаржуваного рішення, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявності передбачених п. 6 ст. 12 закону України "Про імміграцію" підстав для скасування виданого позивачу дозволу на імміграцію, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про імміграцію" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.4 Закону України "Про імміграцію", дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції особи, яка є батьком, чоловіком (дружиною) іммігранта та його неповнолітні діти.

Згідно ст. 6 Закону України "Про імміграцію" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи: 1) приймають заяви разом з визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах; 2) перевіряють правильність оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутність підстав для відмови у його наданні; 3) приймають рішення про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видають копії цих рішень особам, яких вони стосуються; 4) видають та вилучають у випадках, передбачених цим Законом, посвідки на постійне проживання; 5) ведуть облік осіб, які подали заяви про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл.

Судом встановлено, що рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну було прийнято суб'єктом владних повноважень 19.12.2007 року. Позивачем дане рішення було реалізоване у встановлений законом строк та отримано посвідку на постійне проживання в Україні.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що обов'язковою передумовою прийняття компетентним органом відповідного рішення про надання особі дозволу на імміграцію є перевірка правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутність підстав для відмови у його наданні.

Підстави для скасування дозволу на імміграцію визначені статтею 12 Закону України "Про імміграцію", згідно якої встановлено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Разом з тим, станом на момент прийняття рішення про надання дозволу на імміграцію, уповноважений державний орган перевіряв надані позивачем документи та будь-яких порушень законодавства не встановив.

Відповідачем ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не було надано доказів існування станом на час видачі позивачу дозволу на імміграцію визначених ст. 12 Закону України «Про імміграцію» підстав для його скасування.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що спірне рішення прийняте з порушенням вимог ст.2 КАС України, а саме: без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, адже позивач проживає на території України і органом який на той час виконував функції щодо прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію підтверджувалась законність перебування іноземця в Україні; без урахування принципу пропорційності, тобто при прийнятті рішення мало місце відсутність досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване рішення та дії, та інтересами позивача, адже орган, який на той час виконував функції щодо прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію підтвердив правильність надання позивачем необхідних документів та наявність підстав для надання дозволу на імміграцію в Україну.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення відповідача про скасування позивачу дозволу на імміграцію в України є протиправним, а тому підлягає скасуванню у судовому порядку.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не довів законність та обґрунтованість власного рішення, що є предметом оскарження позивачем.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст.77 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування, не довів правомірності оскаржуваного рішення, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Київській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 по справі № 820/5274/17 за позовом громадянки ОСОБА_1 Республіки В’єтнам Нгуєн ОСОБА_2 В’єт до Головного управління Державної міграційної служби України в Київській області, третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3 Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5

Постанова складена в повному обсязі 07.03.18 р.