Постанова № 72619941, 06.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/6529/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі:

головуючого судді-доповідача: ОСОБА_1

суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

представника відповідача – ОСОБА_2,

третьої особи - ОСОБА_3,

представника третьої особи – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2018 р. (яку ухвалено суддею Мороко А.С., повний текст якої складено 23.01.2018 р.) по справі № 820/6529/17 за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області. третя особа: ОСОБА_3

про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просила: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 13.10.2016 р. № 11164-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність", передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку № 47 садівничого товариства "Руслан", кадастровий номер 6325180700:03:010:0287, розмір частки 1/1.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2018 р. задоволено клопотання представника відповідача та провадження по вказаній справі закрити.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, в зв’язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2018 р. та направити справу до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: вимог Земельного кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання апеляційної інстанції позивачка не з’явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлена своєчасно та належним чином, про причини неявки не повідомила.

Представником позивачки до суду надано клопотання про перенесення розгляду апеляційної скарги на іншу дату, у зв’язку із його участю в іншому судовому засіданні, проте, будь-яких доказів, що підтверджують поважність його неявки в судове засідання ним не надано, у зв’язку з чим суд визнав неповажними причини неявки в судове засідання позивачки та її представника в судове засідання та розглянув справу за їх відсутності.

Представник відповідача, третя особа та її представник в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просили залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Закриваючи провадження по цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що позов заявлений з підстав порушення права власності земельної ділянки, тобто, спір фактично стосується не оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, а права володіння (користування) земельною ділянкою.

Суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zаndv. Аustria» від 12.10.1978 р. вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)». Зогляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пунктом 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 3 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Аналіз вищезазначених норм закону свідчить про те, що до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд тільки тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи з боку суб’єкту владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин. При цьому владні повноваження повинні здійснюватись відповідним суб’єктом саме в сфері публічно-правових відносин і стосуватися безпосередньо конкретної особи. Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин до адміністративної юрисдикції не відносяться.

Таким чином, при визначенні питання до юрисдикції якого суду відноситься ця справа, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, прав та інтересів, на захист яких подано позов.

Як вбачається зі змісту позову ОСОБА_5 вона не погоджується з оскаржуваним Наказом відповідача, оскільки на підставі цього наказу ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку № 47, яка, згідно протоколу зборів СТ «Руслан» від 08.08.2016 р., знаходиться у неї в спільному користуванні з ОСОБА_3, тобто, спірні правовідносини виникли з земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з земельних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначений спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, у зв’язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2018 р. без змін.

Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Керуючись ст. ст. 4, 19, 238, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2018 по справі № 820/6529/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дня її складення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя-доповідач ОСОБА_1Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст постанови складено 07.03.2018.