Постанова № 72619788, 06.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Довготько Т.М.

06 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 643/15233/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Старостіна В.В. , Бегунца А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 22.12.2017, прийняте за адресою: пр. 50 річчя ВЛКСМ, 38е, м. Харків, Харківська, 61,1153, повний текст складено 22.12.17 по справі № 643/15233/17

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради

про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

24.11.2017р. Позивач, ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач), звернувся до Московського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради (надалі - відповідач), в якому просив суд:

- визнати неправомірними дії та бездіяльність відповідача при розгляді заяви позивача від 06.11.2017р.;

- скасувати рішення відповідача про відмову у внесенні відомостей про ОСОБА_1 до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, викладене у листі останнього від 14.11.2017р.;

- зобов’язати відповідача провести повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 06.11.2017р.;

- зобов’язати відповідача внести до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, відомості про ОСОБА_1, як особу, яка має право на пільги з 50-процентної знижки плати за займане ними та членами його сім’ї житло, комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія) і користування квартирним телефоном, як пенсіонер з числа слідчих прокуратури, та видати відповідну довідку на підтвердження права на отримання пільг, незалежно від теперішнього розміру середньомісячного доходу його сім’ї.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 20.06.1995р. він працював на різних посадах слідчим в органах прокуратури Харківської області. З 02.09.2014року позивачу призначена пенсія за вислугою років довічно на підставі ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру». 06.11.2017р. позивач звернувся із відповідною заявою до відповідача, однак листом позивач отримав відмову. Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся за захистом свого порушеного права до суду.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 22.12.2017р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

12.02.2017р. від відповідача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 1 ст. 311 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивач з 20.06.1995р. працював в органах прокуратури Харківської області, з 02.09.2014р. позивачу призначена пенсія за вислугою років на підставі ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру».

23.03.2017р. позивач звільнився з органів прокуратури України за власним бажанням.

06.11.2017р. ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до відповідача з метою отримання роз’яснень щодо переліку необхідних документів для встановлення статусу особи, яка має право на пільги за категорією «слідчий прокуратури на пенсії».

Проте, листом від 14.11.2017р. відповідачем надано відповідь та роз’яснено, що 15.07.2015р. набув чинності ЗУ «Про прокуратуру», яким надання пільг на житлово-комунальні послуги працівникам прокуратури на пенсії не передбачено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Закон України від 14.10.2014 №1697 «Про прокуратуру», який набрав чинності 15.07.2015р. не скасовувався та не змінювався щодо пільг, є діючим, Конституційним судом України не визнаний неконституційним, а зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 49 Закону України від 05.11.1991 № 1789 «Про прокуратуру» слідчим прокуратури надається 50-відсоткова знижка плати за займане ними і членами їх сімей житло, комунальні послуги в межах норм, встановлених законодавством, і 50-відсоткова знижка абонентної плати за користування квартирним телефоном за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів.

Згідно з ч. 14 ст. 50-1 Закону «Про прокуратуру», яка набрала чинності 01.01.2015р., відповідно до Закону України від 28.12.2014 № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", передбачено, що за пенсіонерами і членами їхніх сімей зберігаються пільги і гарантії соціального захисту, передбачені цим Законом та іншими законами, крім пільг, які встановлені абзацом першим частини третьої ст. 49 цього Закону. Пенсіонери і члени їхніх сімей, що проживають разом із ними, мають також право на медичне обслуговування в тих медичних закладах, в яких вони перебували на обліку до виходу на пенсію працівника прокуратури.

Крім того, Законом України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності з 15.07.2015р., визнано таким, що втратив чинність Закон України від 05.11.1991 № 1789-XII «Про прокуратуру», крім п. 8 ч. 1 ст. 15, ч. 4 ст. 16, абз. 1 ч. 2 ст. 46-2, ст. 47, ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 50, ч. 3, 4, 6, 11 ст. 50-1, ч. 3 ст. 51-2, ст. 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), ст. 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, ст. 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також ст. 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15.12.2015р.

Таким чином, ч. 6 ст. 49 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру», яка передбачала пільги пенсіонерам і членам їхніх сімей, які були передбачені ч. 14 ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII «Про прокуратуру» з змінами, на даний час втратили чинність на підставі Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру», з 15.07.2015, а чинною на час спірних правовідносин редакцією Закону Про «Прокуратуру» пільги по сплаті за житлово-комунальних послуг та користування телефоном слідчим прокуратури та пенсіонерам та членам їхніх сімей не передбачені.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Із цим конституційним правом громадян кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979р. у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12.10.2004р.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Отже, норми Закону України від 14.10.2014 №1697 «Про прокуратуру», які набрали чинності з 15.07.2015р. та якими врегульовано спірні правовідносини не є чинними та не змінювались в частині щодо пільг, а зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції від 22.12.2017р. відповідає вимогам ст. 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 22.12.2017 по справі № 643/15233/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України

.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2 Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4