Постанова № 72619689, 06.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/111/18

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Багрія В.М., Старунського Д.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 21 листопада 2017 року (суддя – Варневич Л.Б., м. Кременець) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 28 березня 2017 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати основного розміру пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із врахуванням підстави звільнення, передбаченої п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію»; зобов’язання ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату основного розміру пенсії за вислугу років у відповідності до п. «а» ч.1 ст.13 Закону№2262-XII із врахуванням підстави звільнення, передбаченої п.2 ч.1 ст.77 Закону№580-VIII у розмірі 55% процентів відповідних сум грошового забезпечення щомісячно, починаючи з дня призначення пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат. Позовні вимоги мотивує тим, що він є пенсіонером МВС України по лінії Національної поліції, перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ у Тернопільській області та отримує щомісячну пенсію за вислугу років в порядку та на умовах Закону №2262-XII. 25.10.2016 він був звільнений із служби поліції через хворобу на підставі п.2 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII, вислуга років на день звільнення становила більше 20 років, відповідно до приписів пункту «а» ст.13 Закону № 2262-XII, його розмір пенсії мав становити 55% відповідної суми грошового забезпечення, що не було враховано пенсійним фондом і основний розмір пенсії був йому нарахований у розмірі 50% відповідної суми грошового забезпечення. Будучи незгідним із таким нарахуванням звернувся до відповідача із відповідною заявою, проте отримав відмову.

Постановою Кременецького районного суду Тернопільської області від 21 листопада 2017 року у справі № 601/498/17 заявлений позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на п. «а» ч.1 ст.12 Закону №2262-XII, якою встановлено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» ст.1-2 цього Закону незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше. Наголошує, що на момент звільнення (жовтень 2016 року) у позивача наявний лише 21 календарний рік вислуги, з огляду на що відсутні підстави для призначення йому пенсії за п. «а» ч.1 ст.12 Закону №2262-XII.

Позивач у письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а тому у відповідності до ч.4 ст.229, ч.3 ст.268 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач з 25.02.1997 по 25.10.2016р. проходив службу в органах внутрішніх справ та Національній поліції, що підтверджується записами в трудовій книжці серії БТ-І № 8607474. Наказом Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 25.10.2016 №245 о/с майор поліції ОСОБА_1 був звільнений зі служби в поліції через хворобу на підставі п.2 ч.1 ст.77 Закону № 580-VIII, яким позивачу було установлено вислугу років на день звільнення у календарному обчисленні 21 рік 10 місяців 07 днів (загальний трудовий стаж 27 років 05 місяців 12 днів).

Підставою звільнення позивача з поліції саме через хворобу, стало свідоцтво про хворобу від 20.10.2016№140 видане військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Тернопільській області», відповідно до постанови якої у позивача було виявлено захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ та він визнаний непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.

Відтак, позивачеві була призначена пенсія у розмірі 50% відповідної суми грошового забезпечення.

Листом ГУ ПФУ в Тернопільській області від 23.02.2017 №89/Ф-4, у відповідь на звернення позивача, повідомило останнього, що для призначення пенсії за вислугу років у розмірі 55% за 20 років вислуги, військово-лікарські документи мають містити в собі інформацію про непридатність до служби в поліції. Натомість, згідно свідоцтва про хворобу від 20.10.2016№140 визначено, що захворювання позивача пов’язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, однак інформація про непридатність до служби в поліції у ньому відсутня. Враховуючи вищенаведене, підстави для збільшення пенсії відсутні.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відмінне від передбаченого Законом №580-VIII формулювання про непридатність позивача до військової служби та обмежену придатність у воєнний час, яке міститься у свідоцтві про хворобу, виданому військовою - лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Тернопільській області» не може бути підставою для зменшення розміру його пенсії.

Суд вважає такий висновок суду першої інстанції правильним з огляду на наступне.

Розглядувані правовідносини регулюються приписами Закону № 2262-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Зокрема, відповідно до п.«а» ст.13 цього Закону пенсії за вислугу років призначаються особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років в розмірі 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» - в розмірі 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років в розмірі 3 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Згідно з п.2 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.

Порядок проведення військово-лікарської експертизи з метою визначення за станом здоров’я придатності до служби в органах внутрішніх справ визначений «Порядком проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України», затвердженим наказом МВС України від 06.02.2001№85 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.1.2 Положення №85 військово-лікарська комісія - це спеціальні органи в складі лікарів-спеціалістів, які створюються в системі Міністерства внутрішніх справ з метою проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду кандидатів на службу, осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і членів їх сімей, військовослужбовців внутрішніх військ МВС України осіб цивільної молоді, які бажають вступити до навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони України, курсантів і слухачів навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і колишніх військовослужбовців.

Відповідно до пп.1.21.1.2 п.1.1 Порядку №85 медичний огляд проводиться згідно з п.1.2 Положення №85, зокрема, з метою визначення придатності за станом здоров'я, а для окремих видів службової діяльності - і за індивідуальними психофізіологічними особливостями до служби в органах внутрішніх справ осіб рядового й начальницького складу з урахуванням вимог п.1.43 цього Порядку.

Відповідно до п.1.43 Порядку №85 придатність осіб рядового й начальницького складу при переміщенні їх по службі розглядається за розділом «Рядовий та начальницький склад» за графою Розкладу хвороб, що відповідає новій посаді (виду службової діяльності). Придатність за індивідуальними психофізіологічними особливостями осіб рядового та начальницького складу при переміщенні їх по службі визначається за відповідним пунктом Таблиці вимог до індивідуальних психофізіологічних особливостей.

Пунктами 1.63, 1.63.5 вказаного Порядку № 85 передбачено, що ВЛК свої постанови виносять на час фактичного огляду даної особи. Щодо колишніх осіб рядового й начальницького складу ОВС, військовослужбовців, які не проходили медичного огляду у ВЛК при звільненні зі служби, постанови виносяться на час фактичного звільнення з ОВС на підставі медичних документів. За результатами медичного огляду ВЛК виносять такі постанови щодо осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ: «Придатний до військової служби»; «Придатний до військової служби. Непридатний на посаду»; «Обмежено придатний до військової служби»; «Потребує звільнення від виконання службових обов'язків (занять), відпустки за станом здоров'я; «Непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час»; «Непридатний до військової служби зі зняттям з військового обліку».

Вказаний Порядок втратив свою чинність відповідно до наказу МВС України від 03.04.2017 №285 «Про затвердження Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС».

З матеріалів справи видно, що медичний огляд позивач пройшов 20.10.2016, тобто на момент чинності Порядку №85, а відтак комісією було правомірно винесено постанову згідно з вказаним Порядком. Таким чином, ключовим моментом для призначення позивачу пенсії за вислугу років в розмірі 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення, із збільшенням за кожний рік вислуги понад 20 років на 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення є підстава звільнення з органів поліції, а саме п.п.2, 3 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII.

В розглядуваному випадку позивач звільнений з органів поліції на підставі п.2 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII, що є достатньою підставою для призначення спірної пенсії в розмірі 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення. У той же час формулювання висновку Військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України по Тернопільській області» про непридатність позивача до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час узгоджується з діючим на час видачі цього висновку Порядку №85; іншого формулювання, окрім окреслених наведеним Порядком, комісія не вправі була зазначати у своєму висновку.

Виходячи з наведеного, враховуючи подальше приведення у відповідність правових актів відповідно до вимог Закону №580-VIII та прийняття наказу МВС України від 03.04.2017 №285 «Про затвердження Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС», колегія суддів вважає, що будь-яких правових підстав для відмови в призначенні позивачу пенсії за вислугу років в розмірі 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення в пенсійного органу не було. При цьому, недосконалість та суперечливість між законом та наказом МВС України, яка на час проходження військово-лікарської комісії та призначення пенсії не була усунута, не може впливати на реалізацію позивачем свого конституційного права на пенсійне забезпечення в належному розмірі.

У поданій апеляційній скарзі, відповідач покликається на п. «а» ч.1 ст.12 Закону №2262-XII, якою встановлено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» ст.1-2 цього Закону незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше. Наголошує, що на момент звільнення (жовтень 2016 року) у позивача наявний лише 21 календарний рік вислуги, з огляду на що відсутні підстави для призначення йому пенсії за п. «а» ч.1 ст.12 Закону №2262-XII.Суд апеляційної інстанції критично оцінює такі доводи скаржника, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2, 4 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом доказування у розглядуваній справі є наявність передбачених чинним законодавством підстав для здійснення перерахунку та виплати призначеної позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ч.1 ст.13 Закону № 2262-XII із врахуванням підстави звільнення, передбаченої п.2 ч.1 ст.77 Закону №580-VIIIу розмірі 55% процентів відповідних сум грошового забезпечення. Питання, що стосуються наявності чи відсутності підстав для призначення позивачу пенсії за вислугу років до предмета доказування у даній справі не входять, з огляду на що суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями надавати правову оцінку таким. Позивачу пенсія за вислугу років призначена, що сторонами не заперечується, предметом спору є лише розмір такої. Відтак, доводи апелянта є надуманими, свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи в свою користь, довільне, невиправдано спрощене і неправильне трактування наведених вимог законодавства.

Підсумовуючи, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що свідоцтво про хворобу від 20.10.2016 №140, видане військовою - лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Тернопільській області» є належним документом, яке підтверджує наявність у позивача хвороби, що зумовлює його непридатність до служби в поліції відповідно до п.2 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII, а відтак позивач має право на отримання пенсії за вислугу у розмірі 55% відповідної суми грошового забезпечення відповідно до п. «а» ч.1 ст.13 Закону №2262-XII. Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, колегія суддів приходить до переконання про наявність правових підстав для призначення позивачу пенсії за вислугу років у визначеному розмірі, через що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення з вищевикладених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись статтею 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 21 листопада 2017 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повне судове рішення складено 07 березня 2018 року.