Постанова № 72619674, 06.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/11842/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Багрія В.М., Старунського Д.М.,

за участі секретаря Смидюк Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хіко» на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду (суддя – Сакалош В.М., м. Львів, повний текст постанови складено 24 листопада 2017 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хіко» до Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хіко» 29 вересня 2017 року звернулося до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про визнання протиправними дій начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, правонаступником якого є Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо відмови повернути виконавчий документ без виконання, а саме: виконавчий напис нотаріуса №4329, вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за заявою ПАТ «Укрсоцбанк»; відмови зняття арешту, накладеного на нерухоме майно нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 463,8 м.кв., позначені в поверхневому плані літерами « 24», « 25», « 26», « 27», « 28», « 29», « 30», « 31», « 32», « 33», « 34», « 35», « 36», « 37», що знаходяться у будинку «А-9» за адресою: м.Львів, вул.С.Петлюри,2, а також зняття з реалізації на прилюдних торгах, призначених на 25.07.2013 вищевказаного майна.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року у справі №813/3333/17 заявлений позов залишено без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що відсутні правові підстави для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки строк звернення до суду не пропушений, так як позивач фактично дізнався про порушення свого права лише 26.09.2017, з позовом до суду звернувся 29.09.2017, тобто в межах десятиденного строку, передбаченого ч.2 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України. Просить скасувати оскаржувану ухвалу, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що позивач пропустив передбачений ч.2 ст.181 КАС України десятиденний строк на оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби, доказів поважності причин пропуску такого строку не представив.

Суд апеляційної інстанції вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими з огляду на таке.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред'явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.107 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Так, згідно ч.1 ст.99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин)адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

В силу вимог ч.2 ст.99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин)для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.3 цієї статті для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватись інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З наведених вище приписів КАС України можна дійти висновку, що ч.2 ст.99 КАС України визначено загальний строк звернення до адміністративного суду та порядок його обчислення, за умови якщо цим Кодексом або іншими законами не визначено спеціальних строків та порядок їх обчислення.

Положеннями статті 181 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Частиною 1 вказаної статті визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч.2 ст.181 КАС України позовну заяву у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавцяможе бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.100 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин)адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Слід зазначити, що суд, оцінюючи обставини, що перешкоджали особі здійсненню права на своєчасне оскарження відповідних дій, бездіяльності та рішень органів владних повноважень (або його посадових, службових осіб) у публічно-правових відносинах, повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених та наявних доводів.

Судом встановлено, що предметом оскарження у даній справі є дії начальника Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо відмови повернути виконавчий документ без виконання, відмови зняття арешту, накладеного на нерухоме майно, а також зняття майна з реалізації на прилюдних торгах.

Так, судом з’ясовано, що заявою від 19.07.2013 №19.1-04/953 за підписом начальника управління примусового погашення заборгованості ЗКМ ПАТ «Укрсоцбанк», останній просив відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, повернути виконавчий документ (виконавчий напис №4329) без виконання та зняти арешт, накладений на нерухоме майно, а також зняти з реалізації на прилюдних торгах, призначених на 25.07.2013, нерухоме майно: нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 463,8 м.кв., позначені в поверхневому плані літерами « 24» по « 37», що знаходяться у будинку «А-9» за адресою: м. Львів, вул. С.Петлюри, 2.

24.07.2013 у відповідь на заяву стягувача від 19.07.2013 №19.1-04/953 начальник відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області повідомив стягувачу про те, що заява останнього про відкликання виконавчого документа подана неналежним чином.

У встановлений строк – 25.07.2013 були проведені прилюдні торги з реалізації предмета іпотеки.

Відтак, з часу вчинення дій, які позивач просить визнати протиправними минуло більше чотирьох років. Попри це, адміністративний позов ТОВ «ХІКО» до Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій надійшов на розгляд Львівського окружного адміністративного суду лише 29.09.2017р.

Згідно з принципом юридичної визначеності та, зокрема, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 року у справі «Мельник проти України» (заява №23436/03), суд зазначає, що статтею 99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.Отже, дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.

Статтею 100 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин)передбачено можливість визнання судом причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об’єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, по’вязані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

У поданій апеляційній скарзі, скаржник, обґрунтовує поважність пропуску строку звернення із даним позовом до суду тими обставинами, що ТОВ «Хіко» до 26.09.2017 було позивачем у інших судових справах, у яких намагалось захистити свої права. Щодо таких доводів апелянта, суд апеляційної зазначає наступне.

ТОВ «ХІКО» 25.05.2015 звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про визнання протиправними дій начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо відмови у поверненні виконавчого напису нотаріуса № 4329, вчиненого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за заявою ПАТ «Укрсоцбанк» без виконання та закриття виконавчого провадження, відмови зняття арешту, накладеного на нерухоме майно нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 463,8 м.кв., позначені в поверхневому плані літерами « 24» по « 37», що знаходяться у будинку «А-9» за адресою: м. Львів, вул. С.Петлюри, 2, а також зняття з реалізації на прилюдних торгах, призначених на 25.07.2013 вищевказаного майна.

Із вищевказаного вбачається, що предметом оскарження були ті ж самі дії державного виконавця, що й у розглядуваній справі.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2016 в задоволенні цього позову ТОВ «ХІКО» відмовлено у зв’язку з тим, що відділ примусового виконання рішень не може бути відповідачем по справі, а таким може бути лише відповідний орган державної виконавчої служби - Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції.Дана постанова апеляційного суду набрала законної сили в день її проголошення, а саме - 23.03.2016.

Позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду, у якій покликаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив вищевказану постанову скасувати, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2015 змінити в резолютивній частині, визначивши в якості відповідача – Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.09.2017 у справі №К/800/20974/16 касаційну скаргу ТОВ «Хіко» залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2016 без змін.

Фактично, до 26.09.2017 у судах різних інстанцій здійснювався розгляд справи щодо правової оцінки тих обставин, які є предметом доказування у розглядуваній справі. По суті такі не були вирішені лише з тієї підстави, що відповідні позовні вимоги були заявлені до неналежного відповідача.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що пропуск позивачем строку звернення до суду не є і не може бути безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, якщо позивач навів поважні причини такого пропуску.

Згідно з ч.5 ст.5 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», Європейська Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.

Частиною 1 ст.6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У справі «Мушта проти України» ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У рішенні по справі «Іліан проти Туреччини» ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином не досліджено питання пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом у зв'язку із чим такий прийшов до передчасного висновку про залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Хіко» без розгляду, чим фактично позбавив останнього можливості захистити свої права та інтереси, відповідно порушив його права на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, гарантовані ст.5 КАС України.

Враховуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставин справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував усі ці обставини та не надав їм належної правової оцінки, а тому дійшов передчасного висновку про залишення позову без розгляду з підстав пропуску строків звернення до адміністративного суду. Доводи апелянта є підставними і такими, що спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до положень ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ч.3 ст.243, 308, 310, 312, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хіко» задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повне судове рішення складено 07 березня 2018 року.