Постанова № 72619650, 06.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/9053/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Багрія В.М., Старунського Д.М.,

при секретарі судового засідання Смидюк Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР ТІМ ЮА» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року (суддя – Могила А.Б., м. Івано-Франківськ, повний текст постанови складено 04 серпня 2017 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР ТІМ ЮА» до Головного управління ДФС України в Івано-Франківській області про визнання неправомірними дій при проведенні камеральної перевірки, скасування податкового повідомлення-рішення від 06.06.2017 №0001851200, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР ТІМ ЮА» 26 червня 2017 року звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області про визнання неправомірними дій відповідача при проведенні камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за березень 2017 року; скасування податкового повідомлення-рішення від 06.06.2017 №0001851200. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «ЛІДЕР ТІМ ЮА», за результатами якої складено акт від 16.05.2017 та спірне податкове повідомлення - рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на 33 810 грн. Позивач вважає дії відповідача протиправними, з тих підстав, що контролюючий орган при проведенні камеральної перевірки вийшов за межі своїх повноважень, та вчинив дії, які можливі тільки при проведенні фактичної перевірки суб’єкта господарювання. Окрім цього, ТОВ «ЛІДЕР ТІМ ЮА» здійснило господарську операцію та отримало від контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю «Брейлінн» послуги згідно договору. Отримання податкової накладної від даного контрагента засвідчує факт придбання та отримання послуг, що дає право на отримання податкового кредиту.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року у справі №809/911/17 у задоволенні заявленого позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою позов задовольнити у повному обсязі. У поданій апеляційній скарзі покликається на обставини, викладені у позовній заяві, яким суд першої інстанції не надав належної правової оцінки.

Відповідач у письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що наданий позивачем на підтвердження реальності господарських операцій акт надання послуг від 07.03.2017 №120 та рахунок на оплату від 07.03.2017 №3 не містять деталізації змісту послуг, що позбавляє їх правової та доказової сили. На підтвердження того, що господарські правовідносини між позивачем та його контрагентами відбулися, позивачем не представлено інших документів, які б розкривали зміст та обсяг отриманих позивачем послуг, зокрема, звіти про виконані роботи з надання послуг направлених на стимулювання споживчого попиту продукції (у яких викладено результати та висновки проведених досліджень, вказано про надані консультаційні послуги, інформацію щодо тактики та стратегії розвитку підприємства та ін.).

Суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції погоджується, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.08.2015 ТОВ«ЛІДЕР ТІМ ЮА» зареєстроване, як юридична особа, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Коломийською об’єднаною державною податковою інспекцією проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «ЛІДЕР ТІМ ЮА», за результатами якої складено акт від 16.05.2017 №3049/09-19-12/39951661. Вказаним актом встановлено порушення позивачем вимог пп. «а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України в частині безпідставного включення до податкового кредиту за березень 2017 року суми податку на додану вартість у розмірі 27048 грн. За результатами висновків перевірки, контролюючим органом винесено ППР від 06.06.2017 №0001851200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 33 810 грн.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

В силу вимог пункту 76.1 статті 76 Кодексу камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Аналізовані законодавчі приписи свідчать на користь висновку про те, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, нормативно встановлених пунктом 75.1 статті 75 Кодексу, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання фіскально зобов'язаною особою податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

У даній справі, висновок контролюючого органу про нереальність господарської операції між позивачем та його контрагентом, а також безпідставним формуванням податкового кредиту, мотивований відсутністю у контрагента позивача відповідних ресурсів для надання послуг. Тобто наведений висновок контролюючого органу фактично зводиться до заперечення достовірності задекларованого позивачем показника ПДВ та податкового кредиту, що не відповідає змісту проведеного контролюючим органом контрольного заходу.

За змістом підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством.

Відповідач, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, вважав, що понесені позивачем витрати на придбання послуг не підтверджені первинними документами, а самі послуги не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Згідно договору від 05.01.2017, укладеного між позивачем та ТОВ «Брейлінн» останній зобов’язується надати інформаційно-консультаційні послуги, зокрема можливості та перспективи ведення комерційних операцій, визначення діючих та потенційних конкурентів, попит на продукцію, перспективи його розвитку, відомості про потенційних споживачів, визначення можливих та діючих конкурентів, тощо. На підтвердження виконання вказаного договору, його сторонами були сформовані акт надання послуг направлених на стимулювання споживчого попиту продукції від 07.03.2017 №120 та рахунок на оплату від 07.03.2017 №3, згідно якого вартість наданих послуг становила 162 285,72 грн.

Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ«Брейлінн» зареєстровано на адресу контрагента покупця ТОВ«ЛІДЕР ТІМ ЮА» податкову накладну від 07.03.2017 №98, із зазначенням суми ПДВ 27047,62 грн. Дану операцію позивачем відображено у складі податкового кредиту в декларації по ПДВ за березень 2017.

З отриманої в ході перевірки інформації вбачається, що ТОВ«Брейлінн» зареєстроване у м.Херсоні 09.12.2016, як платник податків взято на облік в органах державної фіскальної служби 09.12.2016, зареєстровано в якості платника ПДВ 03.02.2017. Відповідно до податкового розрахунку за І квартал 2017 року у штаті вказаної юридичної особи працювала одна особа, об’єкти оподаткування відсутні, в тому числі будь-які транспортні засоби. Згідно аналізу баз даних ЄРПН контролюючим органом встановлено, що протягом лютого-березня 2017 року новостворене ТОВ «Брейлінн» документувало придбання великої кількості різноманітних товарів, відмінних від раніше придбаних, зокрема продуктів харчування, квітів, лігроїно-газейлевої фракції, будівельних матеріалів, вугілля дерев’яного, запчастин тощо, в цей же час надаючи різного роду послуг з розміщення реклами, суборенди приміщень, розробки програмного забезпечення, послуг з розробки музичного контенту шоу та інші. Проведеним аналізом баз даних встановлено, що контрагент позивача немає будь-яких власних, орендованих складських приміщень, відповідної матеріально-технічної бази, трудових ресурсів для виконання такої великої кількості господарських операцій в тому числі надання послуг.

Так, відповідно до пп. 14.1.27 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку.

Відповідно до абз. «г» пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів. А пунктом 138.10.4 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що до інших операційних витрат належать витрати на інформаційне забезпечення господарської діяльності платника податку, в тому числі з питань законодавства.

Відповідно до пп.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

До витрат, не відносяться не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання робіт, послуг, здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Також суд зазначає, що жодним нормативно - правовим актом не затверджено форми бланку акту виконаних робіт (послуг) чи звіту про виконані (надані) послуги, крім законодавчо встановленого мінімуму обов'язкових реквізитів, встановлених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для первинних та зведених облікових документів - назва документа (форми), дата і місце складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, який вірно зазначив, що акт надання послуг №120 від 07.03.2017 та рахунок на оплату №3 від 07.03.2017 не містять деталізації змісту послуг, що позбавляє їх правової та доказової сили. На підтвердження того, що господарські правовідносини між позивачем та його контрагентами відбулися, позивачем не представлено інших документів, які б розкривали зміст та обсяг отриманих позивачем послуг, зокрема, звіти про виконані роботи з надання послуг направлених на стимулювання споживчого попиту продукції (у яких викладено результати та висновки проведених досліджень, вказано про надані консультаційні послуги, інформацію щодо тактики та стратегії розвитку підприємства та ін.).

На думку суду, позивачем операція з придбання послуг у контрагента фактично не спричинила реальних правових наслідків, оскільки акт надання послуг має типовий зміст без конкретизації наданих послуг, не містить інформації, щодо осіб, які надавали послуги та консультації, як і не містить такого переліку та звіту про надання послуг по проведенню інформаційно-консультаційних послуг.

Наведені обставини у сукупності та взаємозв'язку з фактами неподання позивачем доказів фактичного вчинення дій у процесі виконання розглядуваної операції, відсутності названого виконавця за місцезнаходженням, відсутності будь-яких ресурсів для здійснення господарської діяльності розцінюються судом, як доказ розглядуваної операції без реального її виконання, що виключає правомірність її відображення у податковому обліку позивача та формування податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ч.3 ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР ТІМ ЮА» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1 судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повне судове рішення складено 07 березня 2018 року.