Постанова № 72619633, 06.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/55/18

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Багрія В.М., Старунського Д.М.

при секретарі судового засідання Смидюк Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року (суддя – Гундяк В.Д., м. Івано-Франківськ, повний текст постанови складено 11 грудня 2017 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец Захід» до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання незаконним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спец Захід» 7 листопада 2017 року звернулося до суду з позовом до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення від 19.08.2017 №UA206000/2017/0000596/2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки під час митного оформлення товарів декларантом митному органу надано усі, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України необхідні документи, які повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товару, не містять розбіжностей чи ознак підробки, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для витребування у декларанта додаткових документів. Зазначає, що у митного органу підстав для витребування у позивача додаткових документів не було, однак товариством надано платіжний документ на підтвердження вартості автомобіля. Вважає, що відповідачем безпідставно визначено митну вартість товару за резервним методом.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року у справі №809/1524/17 заявлений позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що під час митного оформлення відповідачем було виявлено розбіжності в документах, поданих позивачем, зокрема, згідно із п.4.2 контракту від 24.07.2017 №24.07.17 покупець здійснює оплату товару на умовах повної передоплати при попередньому отриманні рахунку-фактури протягом 20 календарних днів з дня отримання рахунку. Звертає увагу суду, що разом з тим декларантом подано рахунок-фактуру від 24.07.2017 та банківський платіжний документ про перерахунок коштів за імпортований товар від 04.08.2017, тобто у спірних правовідносинах в порушення умов вищезгаданого договору наявна після оплата за поставлений транспортний засіб, так як даний автомобіль перетнув митний кордон України 28.07.2017. Окрім цього, вказує, що згідно рахунку-фактури від 24.07.2017 власником товару є продавець, хоча згідно із реєстраційними документами на автомобіль, його власником є інша особа та декларантом було подано калькуляцію витрат на транспортування, проте ці витрати в порушення вимог МКУкраїни не включено до задекларованої вартості.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Постанова суду першої інстанції мотивована правомірністю оскаржуваного рішення та відсутністю підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується та вважає їх помилковими, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.08.2017 декларантом TOB «Західний капітал» подано митну декларацію №UA206010/2017/014985 на транспортний засіб марки - Volkswagen Golf, номер кузова – WVWZZZ1KZDP026, тип кузова - універсал, тип двигуна - бензиновий, об'єм двигуна - 1197 см кубічних, потужність двигуна - 77 кВт, календарний рік виготовлення - 2012, модельний рік виготовлення - 2014, загальна кількість місць для сидіння - 5, кількість дверей - 5, призначений для перевезення пасажирів по дорогах загального користування, з аварійними пошкодженнями, ввезений на лаветі.

На підтвердження митної вартості товарів декларантом подано наступні документи: інформаційний код результатів проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №1/1-1-0-0/1/00/1/3/1 від 10.08.2017, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ЕС 365477 від 05.11.2012, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НМ-К-0-240/13-00028 від 05.11.2012, калькуляцію транспортних витрат №1 від 10.08.2017, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 24.07.2017, рахунок-фактуру інвойс від 24.07.2017, декларацію про походження товару від 24.07.2017, інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 24.07.2017. Розрахована декларантом митна вартість автомобіля згідно наданих документів становить 900 євро, за курсом 30,177 грн. за 1 євро.

11.08.2017 декларантом через засоби електронного зв’язку отримано повідомлення від посадових осіб Івано-Франківської митниці ДФС про необхідність подання додаткових документів, а саме: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного автомобіля, та електронне повідомлення від 15.08.2017 з вимогою надати висновок експерта про вартість автомобіля. У відповідь на вищевказані повідомлення, декларант зазначив, що додатково надати висновок про якісні та вартісні характеристики, підготовлені експертними організаціями не може. Одночасно просив винести рішення скоріше десятиденного терміну.

19.08.2017 Івано-Франківською митницею ДФС прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості за №UA206000/2017/0000596/2 та картку відмови №UA206000/2017/00606, якими скориговано вартість автомобіля до 6 145 євро.

Вважаючи такі дії відповідача неправомірними та такими, що суперечать приписам чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Статтею 49 МК (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.51 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч.1,2 ст.52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов’язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Як передбачено ч.2,3 ст.53 МК, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5,6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Наведені норми вказують на те, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів повинен перевіряти числове значення митної вартості та встановлювати причинний зв'язок між наявністю розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та неможливістю перевірити числове значення митної вартості. Проте варто звернути увагу, що ці повноваження повинні здійснюватися митним органом у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. При цьому, встановлення цих обставин є обов’язковим, оскільки саме з їх наявністю закон пов’язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Водночас витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для невизнання митної вартості заявленої декларантом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як визначено у ч.1-3 ст.54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частинами 1,2 ст.57 МК передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов’язаному із продавцем покупцю, відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст.64 МК. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 № 21-127а15.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

Згідно із ч.6 ст.54 МК орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1, 7-9 ст.55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З системного аналізу вказаних статей вбачається, що хоча обов'язок доведення митної ціни товару покладається на позивача, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Як вбачається з матеріалів справи, аналізуючи подані позивачем для митного оформлення документи, митним органом було виявлено наступні розбіжності: 1) всупереч п.4.2 контракту від 24.07.2017 №24.07.17 покупець здійснює оплату товару на умовах повної передоплати при попередньому отриманні рахунку-фактури протягом 20 календарних днів з дня отримання рахунку, а відповідно до п.6.2 даного контракту у випадку невиконання Покупцем умов оплати останній сплачує пеню у розмірі 0,5% від вартості неоплаченого своєчасно автомобіля за кожний день прострочки. Разом з тим декларантом подано рахунок-фактуру від 24.07.2017 та банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару від 04.08.2017, тобто наявна післяоплата за поставлений товар, оскільки автомобіль перетнув митний кордон України 28.07.2017. Відтак, вказане свідчить про невиконання умов контракту від 24.07.2017; 2) у рахунку фактурі від 24.07.2017 продавець вказує, що він є власником товару, хоча згідно із реєстраційними документами на автомобіль власником є інша особа.

Беручи до уваги вищенаведене, апеляційний суд погоджується із висновками митного органу, що розбіжності у зазначених декларантом відомостях мали місце, ціна придбання транспортного засобу повністю не була підтверджена наданими платіжними документами, що й стало підставою для витребування відповідачем додаткових документів.

Як вже було зазначено вище, 11.08.2017 декларантом через засоби електронного зв’язку отримано повідомлення від посадових осіб Івано-Франківської митниці ДФС про необхідність подання додаткових документів, а саме: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного автомобіля, та електронне повідомлення від 15.08.2017 з вимогою надати висновок експерта про вартість автомобіля. Однак, у відповідь на вищевказані повідомлення, декларант зазначив, що додатково надати висновок про якісні та вартісні характеристики, підготовлені експертними організаціями не може. Одночасно просив винести рішення скоріше десятиденного терміну.

З огляду на це, відповідно до п.2 ч.6 ст.54 МК у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

На підставі викладеного вище, відповідачем було прийнято картку відмови №UA206000/2017/00606 та рішення про коригування митної вартості за №UA206000/2017/0000596/2, у якому вартість товару визначено в розмірі 6145,00 Євро. У графі 33 вказаного рішення наведено обставини прийняття такого та джерело інформації, що використовувалась митним органом для визначення митної вартості, а саме: Каталог SCHWACKELISTE 1/PKWст.1255 з врахуванням коригувань на комплектацію автомобіля, поправки на серпень та технічний стан. Знято 30 % від початкової вартості VW COMFORTLINE – 8779 Євро.

Апеляційний суд погоджується із доводами апелянта, що у розглядуваному випадку митна вартість не могла бути оформлена за основним методом – за ціною договору, у зв’язку із наявними розбіжностями в наданих декларантом документах.

Частиною 4 ст.57 МК визначено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Консультація проводиться в усній формі, оскільки лише на вимогу декларанта, у відповідності до ч.6 ст.55 МК така проводиться у письмовому вигляді. У справі, що розглядається така вимога до відповідача не надходила, консультація в усній формі була проведена.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов’язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч.5, 6, 8 ст.57 МК).

У відповідності до ч.1, 2 ст.64 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Відповідно до положень ст.59 МК у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ч.1, 2 ст.60 МК).

Апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апелянта, що використання двох попередніх методів не здійснювалось у зв’язку із неможливістю знайти ідентичний, аналогічний або подібний товар. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не був використаний відповідачем у зв’язку із відсутністю в органах доходів і зборів інформації щодо основи для віднімання вартості. Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не був використаний відповідачем у зв’язку із відсутністю в органах доходів і зборів інформації щодо основи для додавання вартості.

Відтак, згідно із ч.1 ст.64 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Підсумовуючи, апеляційний суд вважає, що у зв'язку з ненаданням позивачем додаткових документів, у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем, що дало митниці підстави для визначення митної вартості товарів за резервним методом оцінки згідно з ст.64 Митного кодексу; митниця послідовно довела неможливість застосування попередніх методів.

Аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 19.08.2017 №UA206000/2017/0000596/2 Івано-Франківською митницею ДФС прийнято правомірно, в порядку, межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для скасування такого.

Суд першої інстанції за результатами розгляду справи прийняв постанову, врахувавши лише позицію відповідача, без проведення належного глибинного дослідження всіх необхідних доказів, застосувавши спрощений поверхневий підхід до встановлення фактів.

Враховуючи викладене, оцінивши зібрані докази у сукупності, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги відповідача є підставними і обґрунтованими та спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ч.3 ст.243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року скасувати та прийняти нову, якою в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец Захід» до Івано-Франківської митниці ДФС - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1 судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повне судове рішення складено 07 березня 2018 року.