Постанова № 72619613, 05.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 761/16679/16-а Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В., суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю..

за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.

розглянувши у судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2017 року (28 грудня 2017 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року позивач, ОСОБА_2, звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просила:

визнати неправомірним та скасувати рішення Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Департаменті соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24 березня 2016 року про відмову у встановленні статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1;

зобов'язати Київську міську державну адміністрацію прийняти рішення про встановлення статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи та, спільно з Управлінням праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації видати ОСОБА_2 посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 на підставі експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що призвели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 04 грудня 2015 року №5658.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено частково:

визнано протиправним та скасовано рішення Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Департаменті соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24 березня 2016 року про відмову у встановленні статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 ОСОБА_2;

зобов'язано Київську міську державну адміністрацію розглянути питання та прийняти рішення про встановлення статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи та видати ОСОБА_2 посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 на підставі експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що призвели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 04 грудня 2015 року №5658;

у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу у якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи. Зокрема, апелянт посилається на те, що станом на дату видачі позивачу експертного висновку про зв'язок її хвороби із впливом аварії на ЧАЕС, вона була повнолітньою, а тому підстави для видачі їй посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 відсутні. Крім вказаного, відповідач вказує на безпідставність висновків суду щодо зобов'язання Київської міської державної адміністрації розглянути питання та прийняти рішення про встановлення статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи та видати відповідне посвідчення.

21 лютого 2018 року до київського апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції, проте зазначає, що рішення підлягає зміні щодо зобов'язання Київської міської державної адміністрації вчинити дії.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що 10 червня 1996 року позивачу встановлено статус дитини, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та видане посвідчення серії НОМЕР_1 на підставі п. 5 ст. 27 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У 2014 році позивачу поставлено діагноз папілярна карцинома правої частки щитовидної залози (рак щитовидної залози).

Експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 04 грудня 2015 року №5658 встановлено, що дане захворювання пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС.

Позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із впливом аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 14 березня 2016 року серії АВ №0446526.

14 березня 2016 року позивач звернулась до управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації із заявою щодо встановлення статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації направило справу позивача на розгляд Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Департаменті соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Рішенням Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 24 березня 2016 року відмовлено позивачу у встановленні статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, оскільки надані документи не відповідають вимогам Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51. Зокрема, зазначено, що інвалідність пов'язана з впливом аварії на ЧАЕМ встановлена після досягнення повноліття (в дитячому віці інвалідність не встановлювалась).

Вважаючи, що її права та законні інтереси порушено, позивач звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив та зазначив, що повнолітній статус особи не впливає та не може впливати на обов'язок відповідного органу владних повноважень встановлювати певній особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідного статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи та видачі посвідчення встановленого зразку. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання протиправним та скасування рішення про відмову у встановленні статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також щодо зобов'язання Київської міської державної адміністрації прийняти рішення про встановлення статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи та видати посвідчення.

Даючи правову оцінку викладеним фактичним обставинам справи, колегія суддів частково погоджується з такою позицією суду першої інстанції.

Відповідно до п. 5 ст. 27 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», до дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, належать неповнолітні діти, які народилися після 26.04.1986 від батька, який на час настання вагітності матері має підстави належати до категорії постраждалих, або матері, яка на час настання вагітності або під час вагітності має підстави належати до категорії постраждалих.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.

Неповнолітнім дітям, зазначеним у ст. 27 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в разі захворювання причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи встановлюється відповідно до частини першої цієї статті.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, у тому числі, особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Крім осіб, зазначених у ч. 1 цієї статті, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать неповнолітні діти, зазначені у ст. 27 цього Закону. Після досягнення повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу у передбачених чинним законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням відповідно з часу одруження або влаштування на роботу), визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи провадиться на умовах, визначених частиною першою цієї статті, а щодо потерпілих, зазначених у пункті 6 частини першої цієї статті, визначення категорії провадиться відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до п. 8 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 (далі - Порядок №51), після досягнення повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу у передбачених чинним законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням, відповідно з часу одруження або влаштування на роботу) особам, зазначеним у ст. 27 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», категорії встановлюються відповідно до ст. 14 зазначеного Закону, а посвідчення видаються згідно з цим Порядком.

Системний аналіз викладеного дає підстави для висновку про те, що до потерпілих від Чорнобильської АЕС відносяться особи, які досягли повноліття, з числа зазначених в ст. 27 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким спеціалізованою медико-соціальною комісією встановлено причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи.

22. За змістом ч.1 ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (ст. 10, 11 і ч. 3 ст. 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.

Сторонами не заперечується, що експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 04 грудня 2015 року №5658 встановлено, що дане захворювання пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС.

Позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із впливом аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 14 березня 2016 року серії АВ №0446526.

Так, причиною захворювання, яке призвело до інвалідності позивача, є вплив аварії на ЧАЕС, що встановлено медичною комісією, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач набула право на встановлення їй статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

Та обставина, що позивач у дитячому віці не проходила медичного обстеження на встановлення не спростовує наявності причинного зв'язку між захворюванням та впливом Чорнобильської катастрофи, з огляду на документальне підтвердження цього факту довідкою до акта огляду МСЕК від 14 березня 2016 року серії АВ №0446526.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року (К/9901/264/17) у справі №826/3650/17.

Проте, задовольняючи позовні вимоги, у абз. 3 резолютивної частини суд першої інстанції зазначив про зобов'язання Київської міської державної адміністрації розглянути питання, прийняти рішення про встановлення статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи та видати відповідне посвідчення.

За змістом п. 10 Порядку №51, видача посвідчень провадиться Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

Так, Київська міська державна адміністрація не є відповідачем у даній справі, жодного рішення щодо прав позивача у межах спірних правовідносин не приймала.

Натомість, відповідно до п. 3.2. Положення про Комісію для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, комісія має право приймати рішення щодо видачі (відмови у видачі, вилучення) відповідних посвідчень згідно з Порядком.

Таким чином, рішення про видачу посвідчення приймається Комісією при Департаменті, а видача посвідчення проводиться Київською міською державною адміністрацією.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Враховуючи вимоги Порядку №51 та Положення про Комісію, колегія суддів дійшла висновку про передчасність рішення суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про зобов'язання Київської міської державної адміністрації видати позивачу відповідне посвідчення. Так, колегія суддів вважає, що така позовна вимога не підлягає задоволенню.

Крім того, суд помилково зазначив у резолютивній частині про зобов'язання Київської міської державної адміністрації розглянути питання та прийняти рішення про встановлення позивачу статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки такі повноваження віднесені до відання Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) при якому функціонує Комісія. Отже, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні у частині визначення суб'єкта, зобов'язаного на вчинення дій.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Згідно з положеннями ст.. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст.. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення.

Судом апеляційної інстанції встановлено часткову невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково: відмовити у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Київської міської державної адміністрації видати посвідчення, змінити абз. 3 резолютивної частини та зазначити, що зобов'язаним суб'єктом на вчинення дій є Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2017 року - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2017 року у частині задоволених позовних вимог про зобов'язання Київської міської державної адміністрації видати ОСОБА_2 посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 - скасувати.

Ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Київської міської державної адміністрації видати ОСОБА_2 посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 - відмовити.

Змінити абз. 3 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2017 року та викласти так: «Зобов'язати Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) повторно розглянути питання та прийняти рішення щодо встановлення ОСОБА_2 статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи на підставі експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що призвели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 04 грудня 2015 року №5658.».

У решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст виготовлено 05.03.2018

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Безименна Н.В.