Постанова № 72619602, 01.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/13871/16 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А.

судді Катющенко В.П., Скочок Т.О.,

Доповідач: Троян Н.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу представника третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2017 року про вирішення питання щодо вступу особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти» до Міністерства юстиції України, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мединська Наталія Володимирівна, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Інститут транспорту нафти» звернулось до суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мединська Наталія Володимирівна, в якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №2557/5 від 23.08.2016.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що Наказом Міністерства юстиції України №2557/5 від 23.08.2016 «Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» скасовано реєстраційну дію від 11 липня 2016 року №10741070029015739 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах» стосовно ПАТ «Інститут транспорту нафти», проведену Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мединською Н.В., однак такі дії вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2016 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9.

22 листопада 2017 року від ОСОБА_3, як від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, надійшов адміністративний позов до Міністерства юстиції України, у якому останній просить: зобов'язати Міністерство юстиції України скасувати наказ №2557/5 від 23.08.2016 «Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (а.с. 40-43 Том VIII).

Необхідність вступу у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору та пред'явлення такого позову мотивована очевидною протиправністю оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України №2557/5 від 23.08.2016 та необхідністю саме зобов'язання відповідача скасувати цей наказ, так як вимога, заявлена позивачем у справі про скасування цього наказу, на думку заявника, суперечить принципам адміністративного судочинства та є формою втручання у дискреційні повноваження відповідача. Тобто, вказана вимога заявника повністю виключає задоволення вимог позивача

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2017 року позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_3 залишено без руху та встановлено заявнику строк для усунення недоліків до 05 грудня 2017 року включно.

В апеляційній скарзі, представник третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати вказану ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Зокрема, апелянт посилався на те, що оскаржувана ухвала порушує право ОСОБА_3 на судовий захист. Так, Європейський суд з прав людини встановлює, що судовий збір має бути розумним, тобто таким, що з урахуванням фінансового положення заявника, може бути ним сплачений.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що апелянт не має пільг щодо сплати судового збору, а також не клопотав про звільнення від сплати судового збору, а розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні адміністративного позову становив 640 грн, що не є «невиправдано великим» в розумінні практики Європейського суду з прав людини.

Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу третьою особою - ОСОБА_9 також зазначено, що апелянт не має пільг щодо сплати судового збору, а також не клопотав про звільнення від сплати судового збору, а розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні адміністративного позову становив 640 грн, що не є «невиправдано великим» в розумінні практики Європейського суду з прав людини.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Залишаючи без руху позовну заяву ОСОБА_3 як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не сплачено судовий збір, як того вимагають приписи частини третьої статті 106 КАС України.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Частиною першою ст. 53 КАС України (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) передбачено, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу у будь-який час до закінчення судового розгляду, пред'явивши адміністративний позов до сторін.

Тобто, позовна заява третьої особи повинна відповідати загальним вимогам, що містяться у ст. 106 КАС України (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви).

Відповідно до частини першої ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) у позовній заяві зазначаються:

1) найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява;

2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі;

4) зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

5) у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо;

6) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

За правилами частини третьої статті 106 КАС України (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) до позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень. Суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу і третім особам копії позовної заяви та доданих до неї документів. До позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

З аналізу наведеної норми вбачається обов'язок позивача подати документ про сплату судового збору.

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою (частина перша ст. 108 КАС України (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009, в ухвалі повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення, але не більше 5 днів з дня отримання позивачем ухвали.

Згідно з частиною першою статті 107 КАС України (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства; 5) подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Як свідчать матеріали справи, третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, до позовної заяви від 22.11.2017 не було додано квитанції про сплату судового збору, та у вказаному позові відсутнє клопотання про звільнення від сплати судового збору.

При цьому, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ, який набрав чинності з 01.11.2011 (далі по тексту Закону №3674-VІ).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону №3674-VІ (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2017 року становить 1600 гривень.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VІ (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону №3674-VІ, розмір ставки судового збору, за подання до адміністративного суду позовної заяви становить (1600*0,4) = 640 грн.

Щодо посилань апелянта на те, що судовий збір має бути розумним, тобто таким, що з урахуванням фінансового положення заявника, може бути ним сплачений, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви), суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З наведеного випливає, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.

Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Зазначена позиція підтримується Вищим адміністративним судом України у постанові Пленуму від 23 січня 2015 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Між тим, як вже зазначено вище, спеціальними нормами Закону України «Про судовий збір» закріплено обов'язок сплати судового збору незалежно від майнового стану особи, а Кодекс адміністративного судочинства України визначає судові витрати, які повинні сторони здійснити для розгляду та вирішення адміністративної справи в суді.

Однак, статтею 88 цього Кодексу (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) встановлено можливість полегшення судом тягаря судових витрат для осіб з низьким рівнем достатку.

Положення цієї статті спрямовані на те, щоб судові витрати не були перешкодою для доступу до суду малозабезпечених осіб і слугують гарантуванню принципу рівності (стаття 10 КАС України) всіх осіб у правах щодо доступу до суду незалежно від майнового стану.

Колегія суддів звертає увагу, що в суді першої інстанції позивач не ставив можливість відстрочення/ звільнення йому сплати судового збору в залежність від його майнового стану, про що наголосив в ході апеляційного розгляду справи.

Таким чином, посилання позивача на норми Європейського суду з прав людини судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги з огляду на вищевказане.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що з наданих до позовної заяви документів не вбачається підстав для відстрочення/звільнення сплати судового збору позивачу, оскільки позивач жодним чином не обґрунтовує неможливість сплати судового збору та не надає доказів щодо важкого матеріального становища.

Отже, ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2017 року про залишення позовної заяви ОСОБА_3, як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору є законною та обгрунтованою.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним та обгрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника третьої особа ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

В.А. Твердохліб

Повний текст виготовлено: 06 березня 2018 року.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.