Постанова № 72619299, 05.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 753/20322/17 Суддя (судді) першої інстанції: Комарцева Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.

розглянувши у судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 04 грудня 2017 року (повний текст виготовлено 04 грудня 2017 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

02 листопада 2017 року позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просив:

визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві в частині відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії, з урахуванням змінених видів грошового забезпечення у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських;

зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 01 січня 2016 року перерахунок та виплату пенсії з урахуванням змінених видів грошового забезпечення, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», а саме з урахуванням окладу поліцейського за спеціальним званням - підполковник поліції, що становить 2200 грн.; посадового окладу поліцейських управлінь, відділів поліції м. Києва, що становить 2800 грн., розміру надбавки за стаж служби в поліції, що складає 45% посадового окладу за спеціальним званням,а також інших щомісячних надбавок, доплат, підвищень та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських, але не нижче призначених йому при виході на пенсію відсотків.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 04 грудня 2017 року позовні вимоги за період з 01 січня 2016 року по 01 травня 2017 року - залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу в якій апелянт просить скасувати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 04 грудня 2017 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зокрема, позивач зазначає, що не пропустив строк звернення до адміністративного суду з огляду на те, що про порушення свої прав дізнався 01 листопада 2017 року.

Постановлюючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом за період з 01 січня 2016 року по 01 травня 2017 року, з посиланням на норми Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній станом на дату звернення позивача з даним позовом) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Як вбачається з матеріалів справи та сторонами не заперечується, предметом даного спору є перерахунок та виплата позивачу пенсії на підставі положень постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».

Так, право на перерахунок виникло у позивача з 01 січня 2016 року.

30 жовтня 2017 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про здійснення перерахунку його пенсії.

01 листопада 2017 року позивач отримав лист відповідача №260160/03/П-2573 у якому зазначено, що перерахунок буде проведено після надходження коштів з Державного бюджету України.

02 листопада 2017 року позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Відповідно до п.1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45, перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до абз. 1 п. 24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління ПФУ від 30 січня 2007 року №3-1, передбачено, що про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 цього Закону уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.

Отже, для здійснення перерахунку пенсії у даному випадку не є обов'язковим факт подання позивачем відповідної заяви.

Таким чином, враховуючи, що у відповідності до ч. 3 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком, позовні вимоги підлягають розгляду без застосування вимог ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для залишення без розгляду у частині адміністративного позову ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.

Так, згідно з ст.. 320 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє з 15 грудня 2017 року), підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Судом апеляційної інстанції встановлено невідповідність висновків суду першої інстанції нормам чинного законодавства України.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Щодо вимоги позивача про відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 6 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Буквальний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що розподіл судових витрат здійснюється судом при вирішення спору по суті, тобто під час прийняття рішення щодо позовних вимог у справі.

Натомість, предметом апеляційного розгляду є процесуальне рішення суду першої інстанції (ухвала про залишення позову без розгляду).

Так, у силу положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд позбавлений процесуальної можливості приймати рішення про розподіл судових витрат, не вирішуючи спір по суті позовних вимог.

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не позбавлений права заявити про відшкодування понесених судових витрат (у тому числі щодо оскарження процесуальної ухвали) при розгляді даної справи по суті позовних вимог.

Керуючись ст. 243, 315, 320, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т АН О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 04 грудня 2017 року - задовольнити.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 04 грудня 2017 року - скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про відшкодування судових витрат, у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 04 грудня 2017 року - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст виготовлено 05.03.2018

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Безименна Н.В.