Ухвала суду № 72618011, 01.03.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6144/17

У Х В А Л А

01 березня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Потоцької Н.В.

за участю секретаря Сердюк І.С.

сторін:

представника позивача не з’явився

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження клопотання представника позивача (адвоката ОСОБА_2О.) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилась справа за позовом фізичної-особи підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій та вимоги.

В судовому засіданні 21.02.2018 року, після закінчення з’ясування обставин та перевірки їх доказами (до закінчення судових дебатів, ст.139 КАСУ), представником позивача надано клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

21.02.2018 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення (скорочене рішення). В резолютивній частині рішення вказано про призначення судового засідання для вирішення питання про розподіл судових витрати та надано представнику позивача п’ятиденний строк для надання доказів щодо розміру понесених витрат (ст.246 КАСУ).

26.02.2018 року через канцелярію суду за вхід.№5396/18 надійшло клопотання про надання доказів розміру витрат позивача.

В судовому засіданні 01.02.2018 року представником відповідача надано клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, яке вмотивовано тим, що подані представником документи не дають можливості встановити конкретний перелік робіт, а також відсутній детальний опис таких робіт.

Представник позивача в судове засідання не з’явився. Підтвердженням його належного повідомлення є розписка від 21.02.2018р., яка містить особистий підпис адвоката ОСОБА_2 (ст.126 КАСУ).

Представник відповідача (ОСОБА_1М.) в судовому засіданні підтримала клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката з огляду на наступне.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На думку відповідача, розмір гонорару адвокату з урахуванням категорії справи та витраченого часу адвокатом, є завищеним і не відповідає ринковим цінам на адвокатські послуги.

Відповідно до ч.3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши обставини, викладені в клопотанні про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (винесення додаткового судового рішення), суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2018 р. адміністративний позов задоволений повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.10.2017 року № НОМЕР_1 ГУ ДФС в Одеській області.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 10.10.2017 року №0101521305 ГУ ДФС в Одеській області.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.10.2017 року №0101561305 ГУ ДФС в Одеській області.

Визнано протиправним та скасовано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.10.2017 року №Ф-0101871305 ГУ ДФС в Одеській області.

Визнано протиправним та скасовано рішення №0101891305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.10.2017 року ГУ ДФС в Одеській області.

Визнано протиправним та скасовано рішення №0101311305 про застосування штрафних санкцій за недодання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 10.10.2017 року ГУ ДФС в Одеській області.

Стягнуто з Головного управління ДФС України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 суму судового збору за подання адміністративного позову за:

- квитанцією 0.0.902270860.1 від 24.11.2017 р. у сумі 8 000 грн. (вісім тисяч гривень 00 коп.).

Представник позивача (ОСОБА_2О.) звернулась із клопотанням, в якому просить стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_2) суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 23 750 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень Головного управління ДФС в Одеській області.

До клопотання додані наступні документи:

Договір про надання правової допомоги № 09/11-17а від 09.11.2017 р.;

Акт про надання правової допомоги від 27.12.2017 р.;

Акт про надання правової допомоги від 14.02.2018 р.;

Виписка по рахунку «Банк Південний» від 15.11.2017 р.;

Виписка по рахунку «Банк Південний» від 15.02.2018 р.

Також представником позивача (ОСОБА_2О.) подано клопотання від 26.02.2018р., до якого додано:

Рахунок № 23 від 13.11.2017 р. (гонорар за надання правової допомоги відповідно до договору про надання правової допомоги № 09/11-17а від 09.11.2017 р., сума 12 500 грн.);

Платіжне доручення № 1631 від 15.11.2017 р.;

Рахунок № 24 від 09.02.2018 р. (гонорар за надання правової допомоги відповідно до договору про надання правової допомоги № 09/11-17а від 09.11.2017 р., сума 11 250 грн.);

Платіжне доручення № 1729 від 12.02.2017 р.

При цьому, суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Нова редакція КАС України (глава 8) змінює підходи до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зміна підходів до питання компенсації витрат на правничу допомогу (відмова від обмеження можливих витрат максимальною сумою) у новій редакції КАС, водночас, потребувала запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.

У новій редакції КАС (частина 4, 5 статті 134) запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов’язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).

Таким чином, у новій редакції КАС закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов’язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов’язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ст. 30 цього Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Без сумніву, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04, п. 269).

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» також роз'яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про недоведеність представником позивача співмірності витрат, які він просить стягнути.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що жодне з клопотань не містить детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС), що також позбавляє суд можливості оцінити розмір понесених витрат.

Отже, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про ухвалення додаткового рішення по справі.

Керуючись ст. ст. 132-134, 139, 242-246, 252 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити в ухваленні додаткового судового рішення про стягнення на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 суми витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтею 295 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Потоцька Н.В.