
Справа № 815/232/18
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2018 року м.Одеса
У залі судових засідань №29
Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Харченко Ю.В.
При секретарі Рудченко О.І.
Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Київського районного у місті Одесі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах малолітнього ОСОБА_2, у якому просить суд зобов'язати Київський районний у місті Одесі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області внести доповнення до актового запису про народження сина ОСОБА_2 №1306 від 04.08.2011р., а саме у графі "національність матері" вказати "німкеня".
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що її дід - ОСОБА_4 належав до німецької національності, що, на думку ОСОБА_1, є достатніми підставами для встановлення національної приналежності позивачки та її сина, та відповідно підставою для внесення доповнення до актового запису про народження сина - ОСОБА_2 за №1306 від 04.08.2011року, складеного Київським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, а саме у графі «національність матері» вказати «німкеня».
Відповідач - Київський районний у місті Одесі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву (вхід.№4263/18 від 14.02.2018р.), наголошуючи, зокрема, що в актовому записі про народження ОСОБА_2 №1306 від 04.08.2011року, складеному Київським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області в частині заповнення відомостей про матір, графа «національність матері» відсутня.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.01.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі №815/232/18 за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Київського районного у місті Одесі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 28.02.2018р. закрито підготовче провадження у справі №815/232/18 за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Київського районного у місті Одесі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом ухвалено рішення щодо розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження, відповідно до ч.9 ст.205 КАС України.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 до начальника Київського районного у місті Одесі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області на особистому прийомі щодо внесення змін до актового запису про народження сина - ОСОБА_2 №1306 від 04 серпня 2011року, складеного Київським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Одеській області, а саме: в графу національність матері зазначити - «німкеня», на ім'я ОСОБА_1 був надісланий Лист від 16.09.2017р. №4714/43-117, яким адресата повідомлено, що в актових записах про народження, зразки яких затверджено Постановою Кабінету міністрів України від 10.11.2010року №1025 «Про затвердження зразків актових записів цивільного стану», в частині заповнення відомостей про матір, графа «національність» відсутня. Крім того, відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2, виданого 21 жовтня 1971 року міськбюро ЗАГС міста Бєльци Республіки Молдова в графах: «національність батька» ОСОБА_5 вказано «росіянин», «національність матері» ОСОБА_6 - «росіянка». Таким чином, із свідоцтва про народження серії НОМЕР_2, виданого 21 жовтня 1971року міськбюро ЗАГС міста Бєльци Республіки Молдова не вбачається, що ОСОБА_1 є «німкенею» за національністю.
Не погоджуючись з означеним Листом Київського районного у місті Одесі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 16.09.2017р. №4714/43-117, ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.
Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання Київського районного у місті Одесі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області внести доповнення до актового запису про народження сина ОСОБА_2 №1306 від 04.08.2011р., а саме в графі "національність матері" вказати "німкеня", підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, син позивача - ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3, про що в Книзі реєстрації народжень 04.08.2011р. зроблено відповідний актовий запис №1306, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_5, виданого Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції 04.08.2011р.
Відповідно до наявного у матеріалах справи актового запису про народження №1306 від 04.08.2011р. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, відомості про матір: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянка України.
Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 21.10.1971р., ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4., її батьком записано ОСОБА_5.
З матеріалів справи вбачається, що батьком ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 народження є ОСОБА_4, національність якого «німець», про що свідчить наявна у матеріалах справи копія Свідоцтва про народження від 19.07.1956р. серії НОМЕР_4.
Таким чином, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що дід позивачки - ОСОБА_4 за національністю «німець», що у тому числі підтверджується наявними у матеріалах справи копіями Довідки Управління МВД Джамбульської області від 18.10.1956р.
Також, позивачем - ОСОБА_1 у письмовій відповіді на відзив (від 26.02.2018р. вхід.№5410/18), зазначено, що записана в її свідоцтві про народження національність батька «росіянин» не є його вільним вибором, оскільки при народженні він носив прізвище батька ОСОБА_4, однак внаслідок репресій, яким піддавалися радянські німці за часів Другої Світової Війни, та з метою його безпеки прізвище батька позивача його батьками було замінено на прізвище матері - ОСОБА_1, у зв'язку з чим у паспорті також міститься напис - національність «росіянин».
Крім того, позивач стверджує, що дотримується культурних і релігійних традицій, етнічних особливостей німців, дана культура була домінуючою в її родині, в побуті також дотримується всіх німецьких традицій та звичаїв.
Відносини, що пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесення до актових записів цивільного стану змін, їх поновлення і анулювання врегульовано Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", який також визначає засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Згідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", державна реєстрація актів цивільного стану проводиться відповідно до цього Закону, Цивільного та Сімейного кодексів України та інших актів законодавства органами державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч.4 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", для державної реєстрації актів цивільного стану подається паспорт громадянина України або паспортний документ іноземця заявника та документи, які підтверджують факти, що підлягають державній реєстрації.
Частиною 1 статті 13 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" встановлено, що державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України.
Згідно з ч.2 ст.13 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків.
Відповідно до п.1.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011року №96/5, внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у випадках, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до ч.1 ст.122 Сімейного кодексу України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Статтею 269 Цивільного кодексу України передбачено, що особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.
Згідно зі статтею 270 Цивільного кодексу України відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.
Цим Кодексом та іншим законом можуть бути передбачені й інші особисті немайнові права фізичної особи.
Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, цим Кодексом та іншим законом, не є вичерпним.
Відповідно до ст.271 Цивільного кодексу України зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.
Статтею 272 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа здійснює особисті немайнові права самостійно. В інтересах малолітніх, неповнолітніх, а також повнолітніх фізичних осіб, які за віком або за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої особисті немайнові права, їхні права здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники.
Фізична особа має право вимагати від посадових і службових осіб вчинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення нею особистих немайнових прав.
Відповідно до ст.273 Цивільного кодексу України органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень забезпечують здійснення фізичною особою особистих немайнових прав.
Юридичні особи, їх працівники, окремі фізичні особи, професійні обов'язки яких стосуються особистих немайнових прав фізичної особи, зобов'язані утримуватися від дій, якими ці права можуть бути порушені.
Діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права.
Статтями 275, 276 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.
Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.
Орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, фізична особа або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов'язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення.
Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права.
Відповідно до статті 300 Цивільного кодексу України фізична особа має право на індивідуальність. Фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.
Статтею 3 Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин, ратифікованої Законом України № 703/97-ВР від 09.12.1997р., визначено, що кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.
Згідно зі ст.ст.1,3 Закону України "Про національні меншини в Україні" Україна гарантує громадянам республіки незалежно від їх національного походження рівні політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи, підтримує розвиток національної самосвідомості й самовиявлення. Усі громадяни України користуються захистом Держави на рівних підставах. При забезпеченні прав осіб, які належать до національних меншин, держава виходить з того, що вони є невід'ємною частиною загальновизнаних прав людини. До національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про національні меншини в Україні», громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.
Зокрема, судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 не стверджує про помилку під час складення актового запису про народження або неправильність цього актового запису, натомість лише зважаючи на передбачене ст.11 Закону України «Про національні меншини в Україні» право щодо обрання чи відновлення (зміни) національності, позивач бажає зазначити в графі "національність матері" актового запису про народження сина ОСОБА_2 №1306 від 04.08.2011р., "німкеня".
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що матеріалами справи підтверджується належність діда позивача до національності "німець", а також зважаючи на передбачене ст.11 Закону України "Про національні меншини в Україні" право позивача - ОСОБА_1 вільно обирати, та відновлювати національність, яке залежить від волевиявлення особи і жодним чином не пов'язане з обов'язковою вимогою перебування обох батьків даної особи у одній національності, суд дійшов висновку щодо можливості задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Київського районного у місті Одесі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області внести доповнення до актового запису про народження сина ОСОБА_2 №1306 від 04.08.2011р., а саме в графі "національність матері" вказати "німкеня".
Згідно 2.16.7 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених Наказом Міністерства юстиції України №96/5 від 12.01.2011року на підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.
Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмовому відзиві на адміністративний позов.
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 правомірні, документально підтверджені та обґрунтовані, базуються на положеннях чинного законодавства, отже підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.72-77, 139, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (65121, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 народження) в інтересах малолітнього ОСОБА_2 (65121, АДРЕСА_1) до Київського районного у місті Одесі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області ()65101, м.Одеса, вул.Інглезі,5, код ЄДРПОУ 37946529) про зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити.
2. Зобов'язати Київський районний у місті Одесі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області внести доповнення до актового запису про народження сина ОСОБА_2 №1306 від 04.08.2011р., а саме в графі "національність матері" вказати "німкеня".
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Харченко Ю.В.
.
Судове рішення № 72617990, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 05.03.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 815/232/18. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: