Рішення № 72617721, 07.03.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2018 року справа №810/637/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Управління поліції охорони в Київській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, тертя особа - Управління поліції охорони в Київській області, в якому просить суд:

- визнати Висновок МВС України про прийняття рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги від 10 листопада 2017 року про відмову ОСОБА_1 в нарахуванні одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням інвалідності II групи - неправомірним;

- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв'язку зі встановленням інвалідності II групи, що настала внаслідок проходження служби в органах внутрішніх справ, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або частковою втратою працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» у розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності - 21 вересня 2016 року.

В обгрунтування позову зазначив, що згідно постанови Київського адміністративного апеляційного суду від 24 травня 2017 року його вимоги були задоволені частково. Постановою суду було зобов’язано МВС України повторно розглянути питання щодо призначення одноразової грошової допомоги.

На виконання постанови Київського адміністративного апеляційного суду, МВС України повторно розглянули заяву позивача щодо призначення одноразової грошової допомоги та 10 листопада 2017 року винесли висновок, яким прийняли рішення про відмову у такій виплаті.

Зазначені обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суд.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2018 відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві від 28.02.2018.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

ОСОБА_1 проходив службу в Управлінні державної служби охорони МВС України в Київській області по 26 вересня 2014 року.

Під час проходження служби позивач захворів і його захворювання пов’язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що і послужило причиною звільнення з ОВС.

Згідно свідоцтва про хворобу №175/3в від 10 вересня 2014 року захворювання пов’язане з проходженням служби в ОВС, що підтверджується копією даного свідоцтва.

27 вересня 2016 року комісією МСЕК з 21 вересня 2016 року позивачеві було встановлено другу групу інвалідності з причиною інвалідності - захворювання пов’язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується копіює довідки.

Відповідно до статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що «одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема встановлення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок захворювання, яке пов’язане з проходженням служби.

Розділом 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про національну поліцію».

Так, Статтею 23 Закону України «Про міліцію» передбачено, що по причині інвалідності, що настала в період проходження служби в органах-внутрішніх справ, виплачується одноразова грошова допомога в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

28.09.2016, реалізуючи своє законне право, позивач звернувся з відповідною заявою про нарахування вказаної одноразової допомоги до Управління поліції охорони в Київській області, однак йому було повідомлено про те, що заяву направлено на розгляд до Департаменту поліції охорони.

У грудні 2016 року позивач отримав відмову про виплату грошової допомоги з Департаменту поліції охорони з повідомленням про те, що цю допомогу виплачує відповідач. Причиною відмови вказано те, що у відповідача відсутні кошти для такої виплати.

Вважаючи дії відповідача неправомірними, ОСОБА_1 звернувся за захистом своїх прав до Обухівського районного суду Київської області з позовом до відповідача та третьої особи про зобов’язання нарахування та виплати одноразової грошової допомоги.

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 03 березня 2017 року позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.

Згідно постанови Київського адміністративного апеляційного суду від 24 травня 2017 року позовні вимоги були задоволені частково. Постановою суду було зобов’язано МВС України повторно розглянути питання щодо призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або частковою втратою працездатності без установлення інвалідності працівника міліції».

На виконання постанови Київського адміністративного апеляційного суду, МВС України повторно розглянули заяву ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги і 10 листопада 2017 року винесли висновок, яким прийняли рішення про відмову йому у такій виплаті.

Підставою для такого висновку послугувало те, що виплата одноразової грошової допомоги в разі встановлення працівнику міліції інвалідності була передбачена статтею 23 Закону України «Про міліцію» (далі - Закон).

При цьому статтею 24 Закону визначалося, що пільги, компенсації та гарантії, установлені цим Законом, надаються за рахунок і в межах коштів, передбачених на утримання бюджетних установ (підприємств, організацій) у кошторисах або фінансових планах.

Фінансування ДДСО з державного бюджету не передбачалося та не здійснювалося.

Пунктом 27 Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ установлено, що Державна служба охорони здійснює в установленому законодавством порядку виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або настання інвалідності працівника міліції охорони за рахунок коштів, що надходять від виконання договорів.

Таким чином, підстав для здійснення будь-яких виплат працівникам міліції охорони за рахунок коштів державного бюджету немає.

Вважаючи таку відмову протиправною та незаконною, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом.

Суд не погоджується із таким висновком Міністерства внутрішніх справ України, оскільки вважає, що відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для невиконання гарантій, взятих на себе державою, зокрема, визначених статтею 97 Закону України «Про Національну поліцію».

Окрім того, відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із першою та другою частиною статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи викладене суд дійшов до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення про відмову ОСОБА_1 в нарахуванні одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням інвалідності II групи, а тому вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, понесені ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1409(одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 коп. необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, - Міністерства внутрішніх справ України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов – задовольнити.

2. Визнати висновок МВС України про прийняття рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги від 10 листопада 2017 року про відмову ОСОБА_1 в нарахуванні одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням інвалідності II групи - неправомірним.

3. Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв'язку зі встановленням інвалідності II групи, що настала внаслідок проходження служби в органах внутрішніх справ, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або частковою втратою працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» у розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності - 21 вересня 2016 року.

4. Понесені ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 коп. стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.