Рішення № 72617519, 01.03.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 березня 2018 року м. Ужгород№ 807/2036/17 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Плеханова З.Б.

при секретарі: Цапфел Е.О.

за участю:

позивача: ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача-1: Державної фіскальної служби України, представник –ОСОБА_3, ОСОБА_4

відповідача-2: Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України, представник –ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Закарпатської митниці Державної фіскальної служби про скасування наказу, розпорядження та поновлення державної служби,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної фіскальної служби, Закарпатської митниці Державної фіскальної служби, в якому просить:

1.Визнати протиправним та скасувати Наказ Державної фіскальної служби України № 2715-0 від 09.11.2017 року «Про припинення державної служби» 09.11.2017 року ОСОБА_1, начальнику митного поста «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС.

2. Визнати протиправним та скасувати Розпорядження Закарпатської митниці ДФС № 10-кп від 09.11.2017 року «Про оголошення наказу Державної фіскальної служби» ОСОБА_1, начальнику митного поста «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС.

3. Зобов’язати Державну фіскальну службу України поновити державну службу ОСОБА_1 на посаді начальника митного поста «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС з 09.11.2017 року.

Якщо посада начальника митного посту «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС чи орган в цілому був реорганізований чи мав інші кадрові зміни, то зобов’язати Державну фіскальну службу України поновити державну службу ОСОБА_1 на посаді, яка є рівнозначною посаді начальника митного посту «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС в державному органі , який є правонаступником цього органу.

4. Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення радника податкової та митної справи ІІІ рангу ОСОБА_1 на посаді начальника митного посту «Ужгород» Закарпатської митниці.

В обґрунтування позовних вимог зазначено що позивач працював на посаді начальника митного поста «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС. Наказом № 2715-0 від 09.11.2017 року Державної фіскальної служби України (надалі -відповідач-1) «Про припинення державної служби» припинено державну службу ОСОБА_1 (надалі - позивач) на зазначеній посаді на підставі ч. 2 ст. 87 Закону України «Про державну службу». Розпорядженням №10-к від 09.11.2017 року Закарпатської митниці ДФС (надалі -відповідач-2) зобов'язано вважати позивача таким, якому припинено державну службу з 09.11.2017 року на підставі вищевказаного наказу та провести з ним повний розрахунок згідно із ст.ст. 47, 116 КЗпП України та компенсацію за 28 календарних днів невикористаної щорічної відпустки (надалі - розпорядження). Позивач не погоджується із оскаржуваними Наказом та Розпорядженням, вважає їх незаконними, такими, що порушують його права та законні інтереси, а дії відповідачів вважає зловживанням службовим становищем. Звертає увагу суду на те ,що станом на дату припинення державної служби позивач був працездатним, відтак вважає необґрунтованими оскаржуваних наказу та розпорядження про припинення державної служби позивача з підстав недоведеності відповідачами, що тимчасова непрацездатність позивача негативно вплинула на функціонування органу, де позивач проходив службу. Окрім того, Позивач вказує, що неправомірно протягом більш ніж рік був відсторонений від виконання службових обов'язків. В даному випадку після завершення службового розслідування та закінчення 10-тиденного строку для прийняття рішення суб'єктом призначення відносно Позивача за поданням дисциплінарної комісії не було застосовано жодного з видів дисциплінарного стягнення передбаченого ст. 66 Закону, а також дисциплінарне провадження не було закрите та Позивач не був поновлений на службі в порушення вимог ч. 1,3, 6, 7 ст. 77 Закону. Враховуючи вищенаведені обставини та вимоги Закону, на думку позивача, у відповідачів не було жодної підстави для припинення державної служби Позивача, відтак просить суд задовольнити його позовні вимоги повністю.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги з підстав викладених в адміністративному позові та наданих поясненнях. Також позивач не заперечував щодо перебування на лікарняному на підставі лікарняних листків, на які посилається відповідач, та не заперечував кількість днів своєї непрацездатності зазначених у цих листках непрацездатності. Позивач також на підтвердження своїх аргументів щодо незаконності оскаржуваного звільнення зазначав, що у особи , яка внесла подання про його звільнення, що стало підставою для винесення оскаржуваного наказу, не було таких повноважень, оскільки в.о. начальника Закарпатської митниці не є субєктом призначення. Крім того, позивач вказав, що оскільки він був відсторонений від виконання службових обовязків, то він не міг перебувати безпосередньо на робочому місці.

В судовому засіданні представники відповідачів позов не визнали, просили в його задоволенні відмовити, з підстав зазначених у відзиві на позов зазначивши, що підставою для звільнення позивача є частина 2 статті 87 Закону України «Про державну службу». Відповідно до листків непрацездатності, сумарна кількість днів відсутності позивача на службі протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності станом на 03.11.2017 року становила 178 днів, що є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення. На підставі викладеного 07.11.2017 року Закарпатською митницею ДФС було внесено в.о. Голови Державної фіскальної служби України Подання про припинення державної служби ОСОБА_1 на підставі частини 2 статті 87 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІ. На підставі вказаного подання Державною фіскальною службою України було видано оскаржуваний наказ №2715-о від 09.11.2017 року, на виконання якого Закарпатською митницею було видано оскаржуване розпорядження від 09.11.2017 №10-кп. Посилання позивача на порушення прав внаслідок його відстороненням від служби на підставі службового розслідування відношення до предмету спору та визнання наказу про звільнення незаконним не має. Отже, звільнення позивача, проведено в рамках чинного законодавства, тому просить в задоволенні позову відмовити.

06 лютого 2018 року, на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позов, відповідно до якого, обставини, викладені представником відповідачів у відзиві на позов вважає необґрунтованими та такими, що підлягають відхиленню з аналогічних підстав, що зазначенні в адміністративному позові.

08 лютого 2018 року, від представника відповідачів надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив позивача. Відповідно до яких, зазначено, що доводи відповіді на відзив є необґрунтованими, оскільки, як уже зазначав відповідач, відповідно ч.2 ст.87 Закону «Про державну службу», підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення може бути нез'явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання. Сумарна кількість днів відсутності позивача на службі протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності станом на 03.11.2017 року становила 178 днів. Перебування позивача на лікуванні на підставі захворювань, які можуть бути причиною більш тривалих термінів лікування , у звязку з якими законом встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи - відсутні. Зазначені фактичні обставини та наведені норми вказують на наявність підстав для припинення державної служби позивача. Відтак просить відмовити у задоволені позовних вимог повністю.

Повно та всебічно зясувавши обставини в даній справі, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач працював на посаді начальника митного поста «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС з 30.11.2015 року, прийняв присягу державного службовця 14.01.2015 року, займає категорію "Б" посад державної служби ( а.с. 147-148).

Відповідно до листків непрацездатності ( а.с.62-71) позивач протягом року знаходився в стані тимчасової непрацездатності у наступні періоди:

- з 21.11.2016 року по 09.12.2016року - 19 днів ( листок непрацездатності серії АДД № 181285, виданий 21.11.2016 року);

- з 12.12.2016 року по 23.12.2016 року - 12 днів, листок непрацездатності серії АГЗ № 066219, виданий 23.12.2016 року;

- з 29.12.2016 року по 20.01.2017 року - 23 дні, листок непрацездатності серії АДД № 157934, виданий 29.12.2016 року;

- з 27.02.2017 року по 13.03.2017 року - 15 днів, листок непрацездатності серії АДД № 195423 виданий 27.02.2017 року;

- з 14.03.2017 року по 24.03.2017 року - 11 днів, листок непрацездатності серії АДД № 195820 від 14. 03.2017;

- з 27.03.2017року по 24.04.2017 року - 29 днів, листок непрацездатності серії АГЗ № 066988, виданий 24.04.2017 року;

- з 25.04.2017 року по 28.04.2017 року - 4 дні, листок непрацездатності серії АДЖ № 350587, виданий 25.04.2017 року;

- з 24.07.2017 року по 21.08.2017 року - 29 днів, листок непрацездатності серії АДВ № 523295, виданий 24.07.2017 року;

- з 22.08.2017 року по 22.09.2017 року - 31 день, листок непрацездатності серії АДВ № 523549, виданий 22.08.2017 року;

- з 25.09.2017 року по 29.09.2017 року - 5 днів, листок непрацездатності серії АДВ № 659629 виданий 25.09.2017 року.

Отже, загальна кількість календарних днів тимчасової непрацездатності позивача станом на 09.11.2017 року становить 179 днів.

Як встановлено судом, при дослідженні вищезазначених листків непрацездатності, загальне захворювання зазначено у 8-ми таких листках позивача, невиробничі травми - у 2-х листках тимчасової непрацездатності. Відтак втрата працездатності під час виконання посадових обов’язків відсутня.

На підставі наведеного вище, 07.11.2017 року, в.о. начальником Закарпатської митниці ДФС було внесено подання Голові Державної фіскальної служби України Подання про припинення державної служби ОСОБА_1 на підставі частини 2 статті 87 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІ ( а.с.60-61).

Наказом Державної фіскальної служби України № 2715-о від 09.11.2017 року «Про припинення державної служби», припинено державну службу ОСОБА_1 з 09.11.2017 року на посаді начальника митного поста «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС у зв'язку з нез'явленням його на службу більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності, відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України «Про державну службу». Підстава для винесення вказаного наказу - Подання Закарпатської митниці ДФС від 07.11.2017 року №1378/27/07-70-04 ( а.с.19).

Розпорядженням №10-к від 09.11.2017 року Закарпатської митниці ДФС зобов'язано вважати позивача таким, якому припинено державну службу 09.11.2017 року на підставі вищевказаного наказу та провести з ним повний розрахунок згідно із ст.ст. 47, 116 КЗпП України та компенсацію за 28 календарних днів невикористаної щорічної відпустки ( а.с.20).

24 жовтня 2016 року Наказом № 3481-о Голови ДФС начальника митного поста "Ужгород" Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_1 було відсторонено від виконання посадових обовязків на час здійснення стосовно нього дисциплінарного провадження.

Згідно розпоряджень Голови ДФС України ОСОБА_5 № 234-р від 26.10.2016 року та № 261-р від 24.11.2016 року дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ ДФС зобов'язана була в термін з 26.10.2016 року по 24.12.2016 року провести службове розслідування стосовно Позивача ( а.с.23-25).

Судом встановлено, що за результатами позапланової виїзної перевірки дотримання службовими особами Закарпатської митниці ДФС Закону України «Про державну службу» ,інших нормативно-правових актів у сфері державної служби при звільненні ОСОБА_1, яка була проведена Міжрегіональним управлінням національного агентства з питань державної служби у Львівській та Закарпатській областях, була складена Довідка від 06.12.217 року, відповідно до якої не виявлено порушень законодавства про державну службу в процесі звільнення начальника митного поста ОСОБА_1 (а.с.101-105).

Допитаний, під час судового розгляду даної справи, свідок, а саме в.о. начальника Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_6, пояснив суду, що приводом для внесення Подання стала довготривала відсутність ОСОБА_1 на роботі у період з 01.01.2017 року по 06.10.2017 року, сумарна кількість днів відсутності його на службі впродовж 2017 року внаслідок тимчасової непрацездатності станом на 06.10.2017 року становила 178 днів. , і тому він як в.о. начальника Закарпатської митниці мав повноваження внести Подання в.о. Голови ДФС України ОСОБА_7 з пропозицією про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника митного посту «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС відповідно до частини другої статті 87 Закону України «Про державну службу» .

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 р. № 236 затверджено Положення про Державну фіскальну службу України ( далі- Положення), в п. 1 якого вказано , що Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

ДФС очолює Голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем’єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра фінансів.( п.10 Положення).

Голова ДФС : призначає на посаду та звільняє з посади заступників керівників територіальних органів ДФС, начальників митних постів; (п.18 Положення), підписує накази ДФС ( п.27 Положення).

Наказом ДФС України від 15.06.2017 року № 421 із змінами, внесеними наказом ДФС від 10.08.2017 ,затверджений Порядок призначення на посади та звільнення з посад працівників обліково-контрольної номенклатури Державної фіскальної служби України, який визначає процедуру призначення (переведення) на посади та звільнення з посад працівників територіальних органів Державної фіскальної служби України, призначення та звільнення яких проводиться за погодженням з профільними структурними підрозділами апарату ДФС.

Пунктом .3.4. вищевказаного Наказу визначено , що при звільненні заступників (у т.ч. перших) начальників ГУ ДФС, митниць ДФС, заступників (у т.ч. перших) директорів Спеціалізованих департаментів, начальників (заступників, у т.ч. перших) ДПІ (ОДПІ), начальників митних постів надається обґрунтоване подання начальника (або особи, що виконує його обов’язки) відповідних ГУ ДФС, Офісу ДФС, митниці ДФС, директора Спеціалізованого департаменту, з відповідними додатками та у випадках, передбачених законодавством заява працівника, завізована відповідним керівником.

З аналізу вищевказаних нормативних та підзаконних актів. суд дійшов висновку, що оскаржуваний Наказ Державної фіскальної служби України № 2715-0 від 09.11.2017 року «Про припинення державної служби» 09.11.2017 року ОСОБА_1, начальнику митного поста «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС по формі відповідає всім встановленим вимогам.

Закон України "Про державну службу" (№ 889-VIII) регулює відносини, що виникають у зв’язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

У відповідності до ч. 2 ст. 87 Закону України "Про державну службу" (№ 889-VIII) підставою для припинення державної служби за ініціативою суб’єкта призначення може бути нез’явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання.

Пунктом 7 ч. 1 статті Закону № 889-VIII суб'єкт призначення - державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади.

Суд вважає обґрунтованим посилання відповідачів на те, що відсутність начальника митного поста «Ужгород» має негативний вплив на функціонування державного органу., оскільки з наданих відповідачем статистичного звіту за 2017 рік у зоні діяльності митного поста було здійснено пропуск 702 тис. громадян та 245 тис. транспортних засобів з митної території України а також 694 тис. громадян та 256 тис. транспортних засобів на митну територію України. Зазначені показники є найбільшими серед показників митних постів Закарпатської області та вказують на значне навантаження при виконанні завдань митного контролю (а.с.76-83), і тому висновок відповідачів про те, що є системоутворюючим елементом структури митних органів та має виняткове значення для забезпечення економічної безпеки держави.

Водночас, згідно Положення про митний пост «Ужгород», затвердженого наказом Закарпатської митниці ДФС від 18.11.2016 року №702, начальник митного поста виконує функції, що мають визначальне значення для забезпечення здійснення митної справи та покладено винятково на начальника митного поста (а.с.85-100).

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 ОСОБА_8 Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою ОСОБА_8 Європи 11.05.1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Отже, дискреційним є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Припинення державної служби за ініціативою суб’єкта призначення є засобом одностороннього припинення відносин державної служби, який можливий за наявності законодавчо визначених підстав. Ініціатива суб’єкта призначення є результатом його вимушеного вибору, що зумовлений зміною умов діяльності, або є реакцією суб’єкта призначення на незадовільну оцінку результатів діяльності державного службовця

У відповідності до ч.2 ст.87 Закону України "Про державну службу" (№ 889-VIII) підставою для припинення державної служби за ініціативою суб’єкта призначення є право субєкта призначення припинити державну службу, а отже має місце дискреційне повноваження субєкта призначення, і з врахуванням встановлених обставин та зазначених відповідачем підстав суд дійшов висновку, що відповідач діяв у межах та у спосіб визначений чинним законодавством України.

Посилання позивача в обгрунтування незаконності звільнення та протиправності прийнятого наказу про його звільнення та відсторонення від посади внаслідок проведення службового розслідування, ненадання позивачу можливості приступити до обовязків, суд піддає критичній оцінці, оскільки дані обставини не є підставою для звільнення.

Крім того, суд констатує, що ні Наказ № 3481-о Голови ДФС 24 жовтня 2016 року, у відповідності до якого начальника митного поста "Ужгород" Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_1 було відсторонено від виконання посадових обовязків на час здійснення стосовно нього дисциплінарного провадження, ні Розпорядження Голови ДФС України ОСОБА_5 № 234-р від 26.10.2016 року та № 261-р від 24.11.2016 року щодо проведення службового розслідування, його термінів, дій членів комісії або їх бездіяльності до суду позивачем не оскаржувались, є чинним та не скасованими., що позивач сам підтвердив у судовому засіданні, а тому посилання позивача на порушення його прав під час відсторонення від службових обовязків , і як наслідок незаконність оскаржуваних рішень є необгрунтованими та не можуть бути підставою для визнання їх протиправними.

Оскільки Розпорядження Закарпатської митниці ДФС № 10-кп від 09.11.2017 року «Про оголошення наказу Державної фіскальної служби» ОСОБА_1, начальнику митного поста «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС є похідним та видане на виконання Наказу Державної фіскальної служби України № 2715-0 від 09.11.2017 року «Про припинення державної служби» 09.11.2017 року ОСОБА_1, начальнику митного поста «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС, то підставі вважати його протиправним суд не знаходить..

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Суд зауважує, що при ухваленні рішення виходить з неприпустимості підміни судом суб’єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб’єкта. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію суб’єкта владних повноважень поза межами перевірки за відповідними критеріями.

Аналогічна правова позиція міститься також у постановах Верховного Суду України від 18.03.2014 року у справі № 21-11а14 та від 21.05.2013 року у справі № 21-87а13.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 ОСОБА_8 Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою ОСОБА_8 Європи 11.05.1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Отже, дискреційним є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Судом не встановлено порушення зазначених критеріїв відповідачем під час прийняття оскаржуваного Наказу та Розпорядження, відтак в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 242-246 КАСУ, суд,-

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Закарпатської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування Наказу Державної фіскальної служби України № 2715-0 від 09.11.2017 року «Про припинення державної служби», Розпорядження Закарпатської митниці ДФС № 10-кп від 09.11.2017 року «Про оголошення наказу Державної фіскальної служби» ОСОБА_1, начальнику митного поста «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС та зобовязання Державної фіскальної служби України поновити державну службу ОСОБА_1 на посаді начальника митного поста «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС з 09.11.2017 року- відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

СуддяОСОБА_9

Повний текст рішення складено та підписано 07 березня 2018 року.