Рішення № 72617515, 06.03.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року м. Ужгород№ 807/1381/16 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Рейті С.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом громадянина ОСОБА_1 ОСОБА_2 до Ужгородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Громадянин ОСОБА_1 ОСОБА_2, в особі представника ОСОБА_3, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ужгородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області , яким просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ужгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області за від 27 червня 2014 року №№ 49957-15, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб за 2014 рік в сумі 13142,47 грн.; № 49958-15, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб за червень - грудень 2012 року в сумі 7541,10 грн.; № 49959-15, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб за 2013 рік в сумі 13142,47 грн.; від 30 червня 2015 року № 6636560, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб 16450,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржені податкові повідомлення – рішення прийняті з порушенням встановлених нормативно-правовими актами порядку та способу їх прийняття, не відповідають встановленим формі та змісту, без визначення правових підстав для їх прийняття. В тому числі, на думку позивача, в оскаржених податкових повідомленнях-рішеннях не визначено наступне: виходячи з якого розміру земельної ділянки, якої саме ділянки, з якою нормативно-грошовою оцінкою та правовим статусом податковим органом здійснено нарахування земельного податку та винесено оскаржені податкові повідомлення-рішення. Таким чином, оскаржені податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам Податкового кодексу України в зв’язку з чим є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою судді від 12.01.2018 р. поновлено провадження у адміністративній справі та ухвалою від 22.02.2018 р. розгляд справи вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - п'ятнадцять днів з дня вручення йому копії даної ухвали суду та роз’яснено сторонам, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

25.01.2018р. відповідачем надано відзив на позовну заяву, згідно якого не погоджується з вимогами, викладеними в позовній заяві, вважає, що такі не ґрунтуються на нормах матеріального права та не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки, податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до норм чинного законодавства та підстави для його скасування – відсутні.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Стаття 1 Земельного кодексу України визначає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.

За змістом ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить розпорядження землями територіальних громад надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель держави комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених Кодексом.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним.

Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України та статті 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі – ПК України), кожен зобов’язаний сплачувати податки, збори, інші обов’язкові платежі до держбюджету в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 розділу XII Податкового кодексу України.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно відомостей з Державного реєстру нерухомого майна, ОСОБА_2 є власником заводу (комплексу) за адресою: м. Чоп, вул. Ужгородська, 2, земельна ділянка під яким була надана позивачу у користування згідно Договору оренди від 04.06.2007р. укладеного з Чопською міською радою строком на 5 років. Згідно договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 505524,83 грн. та відповідно до п.8 Договору, орендна плата в місяць складає 2106,35 грн. з врахуванням індексів інфляції. 12.05.2009р. до вказаного Договору було укладено угоду № 18 про зміну Договору оренди земельної ділянки. Так, нормативна грошова оцінка наданої у користування позивачу земельної ділянки склала 1067220,00 грн. та розмір щомісячної орендної плати склав 5336,10 грн.

З метою повноти нарахування плати за землю землекористувачем ОСОБА_2 Кархом, Ужгородська ОДПІ направила лист до Чопської міської ради про надання підтверджуючих документів для проведення нарахування плати за землю на 2014 рік, зокрема діючий договір оренди земельної ділянки із змінами та доповненнями (вимоги п.2881. ст. 288 ПК України). В разі закінчення дії договору оренди земельної ділянки, надати дані державного земельного кадастру, що є підставою для нарахування земельного податку (вимоги п.286.1 ст. 286 ПК України).

Чопська міська рада надала Ужгородській ОДПІ Додаткову угоду про поновлення Договору оренди земельної ділянки від 04.06.2012р. від 16.07.2012р. та не підписаною позивачем.

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

За правилами п. 270.1 ст. 270 ПК України об'єктом оподаткування є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Таким чином, набуття права користування земельною ділянкою є юридичним фактом, з яким закон пов'язує виникнення у особи податкового обов'язку з нарахування та сплати земельного податку.

При цьому ПК України не деталізує вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки. Чинне податкове законодавство не дає підстави для висновку, що обсяг прав та обов'язків землекористувача як платника земельного податку залежить від дотримання норм цивільного та земельного законодавства при оформленні договору оренди. Відтак, дефекти оформлення відповідного договору не можуть впливати на виконання особою обов'язку з декларування та сплати земельного податку із земельної ділянки, що перебуває у користуванні такої особи.

Отже, об’єктом оподаткування є ті земельні ділянки, земельні частки (паї), що перебувають у власності або в користуванні платника податку на будь-яких умовах, включаючи, але не обмежуючись, орендою.

Згідно п.286.1 ст.286 Кодексу підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 287.1 ст. 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до відомостей Управління Держгеокадастру в Ужгородському районі (Управління земельних ресурсів в Ужгородському районі), нормативна грошова оцінка земельних ділянок на території міста Чоп у 2012-2014рр. склала для земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення – зона "Чоп-14", зокрема, розташованих за адресою: м. Чоп, вул. Ужгородська: 99,5642 грн. за кв.м.; у 2015р.- 124,36 грн. за кв.м.

Враховуючи наведене, Ужгородською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення форми "Ф" від 27.06.2014 року, якими позивачу визначено суми податкового зобов’язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" за №№ 49958-15 у розмірі 7541,10 грн. (за 210 днів 2012р.), № 49959-15 у розмірі 13142,47 грн. (за 2013р.), № 49957-15 у розмірі 13142,47 грн. (за 2014р.) та податкове повідомлення-рішення від 30.06.2015р. № 6636560 у розмірі 16415,52 грн. (за 2015р.).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем доведено як правомірність оскаржених податкових повідомлень – рішень, так і правомірність дій щодо його прийняття, в зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими, суперечать вимогам закону та не відповідають обставинам справи, що підтверджується дослідженими належними та допустимими доказами та задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову громадянина ОСОБА_1 ОСОБА_2 до Ужгородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень – відмовити.

2. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_4