Постанова № 72616676, 05.03.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2018 р. Справа№ 910/14275/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Сотнікова С.В.

Остапенка О.М.

За участю секретаря судового засідання Берегової Н.М.

та представників сторін:

від ДО "Українське агенство з авторських та суміжних прав": Соловей А.Б. - довіреність № 93 від 19.12.2017;

від ТОВ "Сушия": Антонова Г.І. - довіреність б/н від 30.11.2017.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сушия" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017

у справі № 910/14275/17 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав"- державна організація, що виступає на захист майнових прав суб'єктів авторського права - American sosiety of composers, authors and publishers (ASCAP)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сушия"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Контент Делівері Сервіс"

про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав у розмірі 153 600,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав"- державна організація, що виступає на захист майнових прав суб'єктів авторського права - American sosiety of composers, authors and publishers (ASCAP) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сушия" про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав у розмірі 153 600,00 грн.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 15, 32, 33, 45, 47-52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) мотивовано неправомірним (без надання відповідного дозволу) використанням відповідачем у приміщенні ресторану "Сушия" за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 3, музичних творів Dream a little dream (автори Andre Fabian, Kanh Gus, Schwandt Wilbur; виконавець - Silje Nergard), Don't Speak (автор Stefani Eric Matthew, Stefani Gwen Renee; виконавець - Leela James), Rivers of love (автор Dibartolo Salvadore Poe Michael; виконавець - Lisa Ekdahl).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 (повне рішення складено 20.12.2017) у справі № 910/14275/17 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сушия" (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 44, код ЄДРПОУ 35266336) на користь Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (01030, м.ю Київ, вул. Б. Хмельницького, 41-А, офісне прим. 1-3, код ЄДРПОУ 31025266) 48 000 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав та 3 237,50 грн. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Дане рішення мотивоване тим, що позивні вимоги Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" є обґрунтованими, позивачем доведена правосуб'єктність на спірні музичні твори та факт використання музичних творів відповідачем. В свою чергу ТОВ "Сушия" не спростовано презумпції винного заподіяння шкоди.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сушия" 29.12.2017 (згідно вхідного штампу місцевого господарського суду) звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 29.12.2017 в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 та прийняти нове про відмову у задоволенні позову повністю.

Обґрунтовуючи вимоги викладені в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що оскаржуване рішення господарського суду є необґрунтованим, винесеним при неповному дослідженні обставин справи та за неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Мотивуючи доводи апеляційної скарги апелянт стверджує, що використовує у своїй господарській діяльності об'єкти авторського права на підставі двох договорів: Договору № 01/2014 від 27.12.2013 укладеного між ДО «УАСП» та ТОВ «КДС», Договору доручення № 10-01/07/2015КДС від 01.07.2015 укладеного між ТОВ «КДС» та ТОВ "Сушия".

Разом з тим, скаржник відзначає, що надані позивачем акт фіксації та відеозапис не є належними доказами публічного виконання спірних музичних творів відповідачем.

Крім того, відповідач стверджує, що місцевий господарський суд неправомірно поклав на відповідача обов'язок щодо сплати судового збору у розмірі 3 237,50 грн., оскільки ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складала 1,5 % ціни позову, ціна позову - 153 600,00 грн., а отже судовий збір, який підлягав сплаті становить 2 304,00 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2018 справу № 910/14275/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Верховець А.А., судді: Пантелієнко В.О., Остапенко О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сушия" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі № 910/14275/17, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сушия" призначено на 06.02.2018.

26.01.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) від Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого остання просить суд залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Крім того, ДП "Українське агентство з авторських та суміжних прав" порушило клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін по справі.

05.02.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) від представника ТОВ "Сушия" Антонової Г.І. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване тим, що Антонова Г.І. з об'єктивних та незалежних від неї причин не може бути присутньою в судовому засіданні 06.02.2018.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2018, здійсненому у зв'язку з перебування з 05.02.2018 по 09.02.2018 у відпустці судді Пантелієнка В.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сушия" у справі № 910/14275/17 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Верховця А.А., суддів: Остапенка О.М., Сотнікова С.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сушия" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі № 910/14275/17 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 відкладено розгляд справи № 910/14275/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сушия" на 05.03.2018.

19.02.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) ДО УААСП надало на вимогу суду завірені належним чином лист від 15.11.2016 № 04.03/3437 про розірвання договору та лист від 26.12.2016 № 04.02/4144.

В судовому засіданні 05.03.2018 представник ТОВ "Сушия" вимоги викладені в апеляційній скарзі підтримала з викладених у ній мотивів, просила суд апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати.

Представник ДО УАСП заперечував проти вимог викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 09.2-04/12410/18 від 19.02.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведеного, враховуючи, що участь в судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторін, беручи до уваги, що неявка третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу ТОВ "Сушия" за відсутності представника третьої особи за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В судовому засіданні 05.03.2018, згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу (далі за текстом - ГПК) України, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сушия" підлягають частковому задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі № 910/14275/17 підлягає частковому скасуванню виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

За приписами частини першої статті 31 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 №5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" (далі - Постанова №5) зазначено, що відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Згідно з підпунктом "г" частини першої статті 49 Закону організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.

Разом з тим, така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У пункті ж 49 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (далі - Постанова №12) наведено, що організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції Державна організація "Українське агенство з авторських та суміжних прав" є організацією колективного управління, що підтверджується Свідоцтвом про облік організації колективного управління № 3/2003 від 22.08.2003 виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про авторські і суміжні права» організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів.

Колегія суддів відмічає, що система управління майновими авторськими правами «на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів» існує в рамках міжнародної неурядової організації - Міжнародної конфедерації авторських та композиторських товариств (CISАС), заснованої у 1926 році з метою забезпечення захисту творців духовних цінностей і координації технічної діяльності між товариствами авторів та композиторів. Дана організація підпорядковується і координується Всесвітньою організацією інтелектуальної власності.

ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" є єдиною в Україні організацією колективного управління музичними та літературними творами, яка має міжнародне значення, зокрема, є постійним і повноважним членом Міжнародної конфедерації авторських та композиторських товариств (CISAC).

Кожна організація, що є членом CISAC, має повну детальну інформацію щодо кожного члена та кожного твору, створеного його членами. Кожне товариство-член CISAC надає іншим членам CISAC імена своїх членів, а також іншу інформацію, згідно якої їх члени можуть бути ідентифіковані.

Товариства можуть отримати такі дані за допомогою юридично дійсних та аутентичних електронних баз даних, які складають частину мережевого проекту Загальна Інформаційна Система CISAC («Cis-Net»), в тому числі системи ІРІ.

Згідно з Угодою користувачів ІРІ від 30.01.2006, укладеною Швейцарським товариством з прав авторів на музичні твори SUISА (як адміністратором системи ІРІ) та ДП "УААСП" (як користувачем), SUISA надав користувачеві доступ до системи ІРІ, тобто міжнародної бази даних та інформаційної система, яка є підсистемою Загальної інформаційної системи (CIS), в якій містяться дані щодо правовласників авторських майнових прав на музичні твори, передані в колективне управління авторсько-правовим організаціям - членам CISAC.

Відповідно до п. 4.1. Угоди Користувачів ІРІ, користувач має право вести пошук даних використовуючи інструментарій (інформаційну-довідкову службу тощо), доступний для цих цілей і використовувати дані одноособово відповідно до цілей, визначених статутом. З метою здійснення захисту суб'єкта авторського права Користувач має право пред'являти в усі судові та правоохоронні органи тільки ту частину даних Системи ІРІ, яка стосується цього суб'єкта авторського права.

В матеріалах справи наявні виписки із системи ІРІ з яких вбачається, що майновими авторськими правами на музичні твори Dream a little dream, Don't Speak та Rivers of love управляє іноземна авторсько-правова організація (Американське товариство Композиторів, Авторів, Видавників): American Society of Composers, Authors and Publishers (ASCAP).

В свою чергу, на території України ДО УААСП, як організація колективного управління, управляє майновими авторськими правами іноземних суб'єктів авторського права, зокрема правом дозволяти чи забороняти публічне виконання/сповіщення музичних творів Dream a little dream, Don't Speak, Rivers of love та несе зобов'язання щодо захисту таких прав у судовому порядку на підставі Договору про взаємне представництво інтересів укладеного між Державним підприємством «Українське агентство з авторських та суміжних прав» і AMERICAN SOCIETY OF COMPOSERS AUTHORS AND PUBLISHERS (ASCAP) від 01.01.2006.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав" здійснює колективне управління виключними майновими авторськими правами на спірні музичні твори, а отже довела належність їй авторського права на музичні твори Dream a little dream, Don't Speak та Rivers of love.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону, виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Відповідно до приписів статті 1 Закону, публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку; використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Відповідно до пункту 3 статті 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Пунктом 28 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" визначено, що з огляду на приписи статті 33 ГПК України (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Вважаючи права American sosiety of composers, authors and publishers (ASCAP) на музичні твори Dream a little dream, Don't Speak та Rivers of love порушеними з огляду на їх використання відповідачем у власній господарській діяльності без належного дозволу та без сплати авторської винагороди, організація звернулася з позовом про стягнення з відповідача компенсації.

В підтвердження факту використання відповідачем спірних музичних творів, позивач зазначив, що 13.02.2017 представниками ДО "УААСП" Шульгою А.А. та Лісовим О.Д. проведено фіксацію фактів використання музичних творів в приміщенні публічного закладу ресторану "Сушия" за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 3, в якому господарську діяльність здійснює ТОВ "Сушия" на підставі чого складено акт фіксації публічного використання творів від 13.02.2017, яким зафіксовано факт публічного виконання музичних творів, які належать позивачу та відносяться до репертуару ДО "УААСП", зокрема, музичного твору Dream a little dream (автор - Andre Fabian, Kanh Gus, Schwandt Wilbur; виконавець - Silje Nergard), музичного твору Don't Speak (автор - Stefani Eric Matthew, Stefani Gwen Renee; виконавець - Leela James) та музичного твору Rivers of love (автор - Dibartolo Salvadore Poe Michael; виконавець - Lisa Ekdahl). Розповсюдження звукової хвилі - тобто подання музичних творів (публічне виконання) безпосередньо зафіксовано на доданому до акту відеозаписі здійсненому на карту пам'яті Transend № D16813 2998 (фіксація здійснювалась з використанням відеокамери Sony HDR AS 20).

У процесі перегляду справи, судом апеляційної інстанції здійснено дослідження наявних речових доказів, зокрема, відеозапис, що міститься серед додатків до позовної заяви ДО "УААСП". Так, колегією суддів встановлено, що використання музичних творів Dream a little dream, Don't Speak та Rivers of love у ресторані "Сушия" за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 3 (в якому здійснює господарську діяльністю ТОВ "Сушия") здійснювалося шляхом публічного виконання для фонового озвучення приміщення закладу за допомогою наявних в закладі технічних засобів, а саме колонок вмонтованих в стелю; якість відеозапису та безперервна зйомка виключають можливість монтажу.

Вищезазначений акт та відеозапис колегія суддів вважає належним та допустимим доказом у справі, що підтверджує факт використання відповідачем об'єктів авторського права (музичних творів Dream a little dream, Don't Speak, Rivers of love ), у зв'язку з тим, що Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 року № 71 „Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань" (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2009 року № 450) надано право представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації. До того ж, слід звернути увагу, що чинне законодавство не містить обов'язкових вимог до порядку проведення факту комерційного використання музичних творів способом публічного виконання/публічного сповіщення та складання актів фіксації представником (-ами) організації колективного управління. Крім того, в матеріалах справи наявний наказ в.о. Генерального директора ДО «УААСП» від 13.02.2017 № Ф/23/17 відповідно до якого направлено начальника та головного фахівця відділу моніторингу та фіксації порушень авторських прав управління зборів авторської винагороди ДО УААСП Шульгу А.А. та Лісового О.Д. 13.02.2017 о 11:30 на фіксацію на матеріальні носії публічного виконання творів у приміщенні ресторану "Сушия"; результати фіксації наказано оформити у вигляді акту, що підтверджує правомірність здійснення проведеної фіксації фактів використання музичних творів в приміщенні публічного закладу ресторану "Сушия".

За таких обставин, судом відхиляються у зв'язку з їх безпідставністю твердження скаржника про те, що надані позивачем акт фіксації та відеозапис не є належними доказами публічного виконання спірних музичних творів відповідачем.

В свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю "Сушия" заперечує проти позову з підстав правомірності використання спірних музичних творів у своїй господарській діяльності, що підтверджує Договором № 01/2014 від 27.12.2013 укладеним між Державною організацією "Українське агентство з авторських та суміжних прав" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Контент Ділівері Сервіс», Договором доручення № 10-01/07/2015КДС від 01.07.2015 укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Контент Ділівері Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сушия".

Проте, як вбачається з матеріалів справи, станом на 13.12.2016 Договір № 01/2014 від 27.12.2013 укладений між Державною організацією "Українське агентство з авторських та суміжних прав" та ТОВ «Контент Ділівері Сервіс» є припиненим в силу п. 5.3. та 5.4. Договору, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" від 15.11.2016 № 04.03/3437 про розірвання договору, який адресований ТОВ «Контент Ділівері Сервіс».

Отже, починаючи з 13.12.2016 відповідач у своїй господарській діяльності використовував музичні твори без відповідного договору від суб'єкта авторського права чи організації колективного управління, що є порушенням вимог Закону України «Про авторське право і суміжні права».

При цьому, саме ТОВ "Сушия", яке здійснює господарську діяльність у відповідному закладі, несе відповідальність за додержання в ньому вимог закону щодо охорони права на об'єкти інтелектуальної власності.

Необхідно також зазначити, що використання музичних творів у господарській діяльності певної особи неможливе без її ініціативи (у тому числі, свідомого допущення звучання музичних творів у приміщенні, в якому нею здійснюється господарська діяльність); особа, яка здійснює господарську діяльність у відповідному закладі несе відповідальність за дотримання вимог закону у ньому, у тому числі у сфері інтелектуальної власності; право на використання музичних творів у здійсненні господарської (комерційної) діяльності надається суб'єкту, який таку діяльність здійснює, а не певній території, на якій вона (діяльність) здійснюється. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 16.05.2017 року у справі № 916/4242/15).

За наведеного, доводи скаржника стосовно правомірності використання спірних музичних творів не приймаються судом та спростовуються матеріалами справи.

Дослідивши всі матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявні у ній докази обґрунтовано підтверджують факт використання відповідачем у власній господарській діяльності спірних музичних творів шляхом здійснення їх публічного виконання. В той же час, матеріали справи не містять належних доказів наявності у ТОВ "Сушия" дозволу правовласника на здійснення використання (публічного виконання) спірних музичних творів, що свідчить про порушення ним вимог ЦК України та Закону України „Про авторське право і суміжні права".

Таким чином, враховуючи фактичні обставини порушення, встановивши, що вказане порушення відбулось вперше, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, посилаючись на п. 3 розділу II „Прикінцеві та перехідні положення" Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року № 1774-VIII, суд першої інстанції дійшов законного висновку щодо стягнення з відповідача на користь Організації в інтересах позивача 48 000,00 грн., тобто у розмірі мінімальної компенсації за використання твору (16 000*3 твори).

Розглянувши доводи апеляційної скарги стосовно того, що місцевий господарський суд неправомірно поклав на відповідача обов'язок щодо сплати судового збору у розмірі 3 237,50 грн., колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ціна позову Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" складає 153 600,00 грн.

Звертаючись до суду з позовною заявою ДО УААСП було сплачено судовий збір у розмірі 3 360,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 168 від 10.05.2017 (а.с. 14, т.1).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір" за подання до господарського суду заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотків ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Таким чином, враховуючи ціну позову (153 600,00 грн.), позивач при зверненні з позовною заявою мав сплатити судовий збір у розмірі 2 304,00 грн. (153 600,00*1,5%), проте останнім було сплачено судовий збір у більшому розмірі, а саме 3 237,50 грн., проте, сплата позивачем судового збору в більшому розмірі ніж передбачено законодавством не є підставою для стягнення з відповідача всієї суми сплаченої позивачем, оскільки це порушує права відповідача, принципи законності та справедливості.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції безпідставно вирішив стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 3 237,50 грн., тоді як потрібно було стягнути судовий збір у розмірі 2 304,00 грн., а отже рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 підлягає зміні (ч. 4 ст. 277 ГПК України) в частині стягнення суми судового збору у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи (ч. 1 п. 1 ст. 277 ГПК України), апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Сушия" у справі № 910/14275/17 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282, 283 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сушия" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі № 910/14275/17 задовольнити частково.

2. Пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі № 910/14275/17 змінити, виклавши його в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сушия" (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 44, код ЄДРПОУ 35266336) на користь Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (01030, м.ю Київ, вул. Б. Хмельницького, 41-А, офісне прим. 1-3, код ЄДРПОУ 31025266) 48 000 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав та 2 304,00 грн. судового збору».

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі № 910/14275/17 залишити без змін.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 910/14275/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06.03.2018

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді С.В. Сотніков

О.М. Остапенко