Постанова № 72616643, 07.03.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2018 року Справа № 906/955/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Олексюк Г.Є. , суддя Бучинська Г.Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство" на рішення господарського суду Житомирської області від 12 грудня 2017 року у справі №906/955/17 (суддя Маріщенко Л.О.)

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство"

про стягнення 25 650 грн.

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі-Позивач) звернувся в господарський суд Житомирської області з позовом до Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство" (надалі - Відповідач) про стягнення 25 650 грн попередньої оплати за непоставлену продукцію.

Позовні вимоги, мотивовані тим, що Відповідач не виконав свої зобов'язання відповідно договору поставки соснової техсировини (пиломатеріали), тим самим порушив умови договору перед Позивачем.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 12 грудня 2017 року позов було задоволено.

Мотивуючи дане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що у зв'язку з тим, що Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, докази протилежного в матеріалах справи відсутні, внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем в розмірі 25 650 грн.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з підстав, висвітлених в ній, просив рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Дана апеляційна скарга вмотивована тим, що після оплати Позивачем продукції, 07 жовтня 2015 року, отримавши наряд на дану продукцію в присутності начальника Бережестського нижнього складу ОСОБА_2 та старшого майстра ОСОБА_3 Позивач відібрав для власних потреб товар. Як зазначає, Відповідач, на підставі усної домовленості та згідно наряду № 483 від 07 жовтня 2015 року, Відповідач відвантажив товар Позивачу на загальну суму 22 007 грн 45 коп., що підтверджується товарно-транспортною накладною № 651199 від 08 жовтня 2015 року. Разом з тим, в даній апеляційній скарзі Відповідач вказав, що згідно акту взаєморозрахунків, станом на 01 грудня 2017 року Відповідач має заборгованість перед Позивачем в розмірі 3 642 грн 55 коп..

Водночас, Відповідач також зазначив, що Відповідач не займається перевезенням, а тільки продає продукцію, з огляду на що Відповідач найняв перевізника та передав наряд ФОП ОСОБА_4. В свою чергу, як зазначає Відповідач, між Позивачем та ФОП ОСОБА_5 була укладена усна домовленість на перевезення даного товару до місця призначення, з урахуванням чого 08 жовтня 2015 року ФОП ОСОБА_4 прибув на Бережестський нижній склад з вищевказаним нарядом для завантаження товару, який перевіз Позивачу. Як зазначає Відповідач, відносини між ФОП ОСОБА_4 та Позивачем Відповідач не контролював, а ФОП ОСОБА_4 підтвердив, що даний товар для перевезення Позивачу отримав в письмових поясненнях, які він дав ДОП Овруцького ВП Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області.

Крім того, Відповідач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що Відповідачем не був поданий відзив на позов, в зв'язку з відпусткою та лікарняним уповноваженого представника, а клопотання про відкладення розгляду справи, подане Відповідачем було судом першої інстанції відхилене, в зв'язку з чим справа розглянута без з'ясування всіх обставин та без належного дослідження поданих Позивачем доказів на підтвердження своїх вимог.

Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України: у суду апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно частини 2 статті 270 ГПК України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 3 статті 270 ГПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

В силу дії частини 10 статті 270 ГПК України: апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Водночас, в силу дії частини 3 статті 252 ГПК України: якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі; підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Разом з тим, суд констатує, що види справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження визначені в частині 4 статті 247 ГПК України.

Суд констатує, що дана справа №906/955/17 не підпадає під дані винятки.

Водночас, суд констатує, що згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", з 01 січня 2018 року встановлено прожитковий мінімуму на одну працездатну особу в розмірі 1 762 грн. Відтак, максимальна ціна позову, що підлягає під дію частини 10 статті 270 ГПК України складає 176 199 грн 99 коп. (що є більшою сумою, ніж сума позовних в даній справі).

З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду констатує, що дана апеляційна скарга підлягає до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та відповідно, розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Відтак, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу задоволити частково, а оскаржуване рішення скасувати. При цьому судова колегія виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Позивачем та Відповідачем в спрощений спосіб було укладено договір поставки соснової техсировини (пиломатеріали) загальною вартістю 25 650 грн (надалі - Договір).

На підставі виставленого Відповідачем рахунку №47 від 05 жовтня 2015 року, Позивач згідно платіжного доручення №4 від 06 жовтня 2015 року здійснив попередню оплату товару на суму 25 650 грн (а.с. 32-33).

Суд констатує, що як вбачається з наявних у справі доказів (що подані суду першої інстанції), Позивач вже звертався з даним позовом до суду в порядку цивільного судочинства, як фізична особа.

За наслідком такого звернення, 05 липня 2017 року Богунським районним судом м. Житомира (суддя Перекупка І.Г.) в справі №295/13225/16-ц винесено рішення, котрим позов про стягнення 28 552 грн (в тому числі й 25 650 грн передоплати) задоволено частково, а саме в сумі 3 642 грн 55 коп.. Виносячи таке рішення місцевий суд виходив, зокрема з того факту, що Відповідачем доведено часткове виконання свого обов'язку щодо поставки, шляхом відвантаження соснової техсировини Позивачу, згідно наряду №483 від 07 жовтня 2015 року на загальну суму 22 007 грн 45 коп. (а.с. 22-23).

З огляду на те, що в матеріалах справи на момент розгляду даної справи існували відповідні докази (вищевказане судове рішення), апеляційний господарський суд вважає можливим при розгляді апеляційної скарги посилання Відповідача на дані обставини та їх доведення (з урахуванням доведення апеляційному суду факту дійсності перебування представника Відповідача на лікарняному; доказ на а.с. 79).

Водночас, Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що дане рішення Богунського районного суду Житомирської області було скасовано апеляційним судом Житомирської області постановою від 06 вересня 2017 року (а.с. 20-21). При цьому, апеляційний господарський суд наголошує на тому, що дане рішення скасовано не з причин його необгрунтованістю, а у зв'язку що апеляційний суд Житомирської області прийшов до висновку, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду, з огляду на що провадження у справі було закрите.

Суд констатує, що після отримання даних рішень (і знаючи про результати їх розгляду), Позивачем було виготовлено вимогу від 07 вересня 2017 року (а.с. 8), котру згодом направлено Відповідачу (а.с.9) щодо повернення попередньої оплати в розмірі 25 650 грн (31 жовтня 2017 року Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з відповідною позовною заявою, рішення за розглядом котрого переглядається у даній справі).

При цьому, як встановлено апеляційним господарським судом, за даними правовідносинами, Відповідачем було видано наряд № 483 від 07 жовтня 2015 року на відпуск Відповідачу техсировини для ВТП, соснової, на загальну суму 25 650 грн на підставі здійсненої Позивачем оплати.

Водночас, 08 жовтня 2015 року Позивачем від Відповідача отримано техсировини для ВТП, соснову, на загальну суму 22 007 грн 45 коп., що підтверджується товарно-транспортною накладною при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс) серії ЖТБ №651199 від 08 жовтня 2015 року (а.с. 82-83). Даний наряд був дійсний до 30 жовтня 2015 року.

Як вбачається з вказаної ТТН, перевізником отриманого товару виступив не Відповідач, а підприємець ОСОБА_4 (автомобілем МАЗ, державний № НОМЕР_1, причіп держ. № НОМЕР_2, водій ОСОБА_6П.).

Таким чином, Відповідачем частково поставлений товар, визначений у рахунку № 47 від 05 жовтня 2015 року (а.с.32) і реальна сума не отриманого товару за даними правовідносинами складає 3 642 грн 55 коп..

Суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 статті 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Приписами частини 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зокрема, частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України: зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться: одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу дії статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до пункту 1 статті 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно статті 692 цього ж Кодексу: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу; у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

В силу дії статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено апеляційним господарським судом в даній судовій постанові, сума непоставленого товару за вищевказаними правовідносинами склала 3 642 грн 55 коп., а відтак, суд прийшов до висновку, що саме дану суму коштів Позивач мав право вимагати від Відповідача, як повернення попередньої оплати.

З огляду на усе вищевказане, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи , що в силу дії пунктів 1 та 3 частини 1 статті 277 ГПК України є підставою для скасування оспорюваного рішення на підставі пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України.

Відтак, суд скасовує повністю оспорюване рішення місцевого господарського суду та приймає нове, котрим частково задовольняє позовні вимоги Позивача щодо повернення суми передоплати, а саме в сумі 3 642 грн 55 коп.. Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд відмовляє Позивачу в задоволенні позову щодо стягнення 22 007 грн 45 коп. попередньої оплати.

Водночас, судові витрати щодо оплати судового збору суд покладає на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням звільнення Позивача від сплати судового збору, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії (відповідно до частин 2 та 3 статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 129, 269-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство" на рішення господарського суду Житомирської області від 12 грудня 2017 року у справі №906/955/17 – задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 12 грудня 2017 року у справі №906/955/17 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство" - задоволити частково.

4. Стягнути з Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство" (11103, Житомирська область, Овруцький район, с. Дубовий Гай; код 00991887) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (10014, АДРЕСА_1; код НОМЕР_3) 3 642 грн 55 коп. попередньої оплати.

5. В задоволенні позову щодо стягнення попередньої оплати в сумі 22 007 грн 45 коп. - відмовити.

6. Стягнути з Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство" (11103, Житомирська область, Овруцький район, с. Дубовий Гай; код 00991887) в дохід Державного бюджету України (УДКСУ у м. Житомирі (м. Житомир), код 380 357 26, ГУДКСУ у Житомирській області, МФО 811 039, рахунок 312 142 067 8300 2, код класифікації 22030101) - 227 грн 22 коп. судового збору за розгляд позовної заяви.

7. Компенсувати Державному підприємству "Овруцьке лісове господарство" (11103, Житомирська область, Овруцький район, с. Дубовий Гай; код 00991887) сплачений судовий збір за розгляд апеляційної скарги за рахунок держави, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, в розмірі 2 059 грн 18 коп..

8. Доручити господарському суду Житомирської області видати відповідні накази.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

10. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

11. Справу №906/955/17 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Бучинська Г.Б.