Постанова № 72616467, 06.03.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року м. ОдесаСправа № 923/1129/17Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів В.В. Бєляновського, Т.А. Величко,

секретар судового засідання - О.В. Клименко,

Представники сторін в судове засідання не з’явились, про день, час та місце апеляційного перегляду повідомлені належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Дісплей-Плюс”

на ухвалу господарського суду Херсонської області від 27.12.2017 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, прийняту суддею Т.А. Остапенко, м. Херсон, повний текст складено 28.12.2017 року

у справі №923/1129/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Дісплей-Плюс”

до Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Дісплей-Плюс” звернулось до місцевого господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання таким, що не підлягає виконанню, вчинений 29.08.2017р. за реєстр. №17492 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 виконавчий напис про стягнення з ТОВ “Дісплей-Плюс” на користь ПАТ “Укрсоцбанк” боргу в сумі 938398,40 грн. за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки (нежитлові приміщення загальною площею 505,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Херсон, вул. Ілліча, 58).

В обґрунтування позовних вимог позивач із посиланням на ст. 88 Закону України «Про нотаріат» вказав, що викладені в спірному виконавчому напису нотаріуса вимоги ПАТ “Укрсоцбанк” до ТОВ “Дісплей-Плюс” щодо заборгованості не безспірні, оскільки останнє їх у будь-який встановлений чинним законодавством спосіб не визнавало і до цього не визнає.

26.12.2017р. позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим провадженням №55001738, що відкрито на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса ОСОБА_2 від 27.08.2017р. №17492, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, позивач зазначив, що в ході виконавчого провадження здійснений опис та арешт його майна, а саме: нежитлових приміщень загальною площею 505,5 кв.м., що розташовані за адресою: м. Херсон, вул. Івана Богуна, 58 (колишня адреса вул. Ілліча, 58), магазин “Альбатрос”, призначено суб’єкта оціночної діяльності для оцінки арештованого майна для подальшої його реалізації.

За твердженням позивача, вчинення дій з опису та арешту майна, призначення суб’єкта оціночної діяльності в межах виконавчого провадження №55001738 викликає обґрунтоване побоювання, що до вирішення спору по суті і набранням рішенням у даній справі законної сили, нерухомість буде реалізована іншим особам, а тому існує необхідність здійснити заходи щодо забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження.

Ухвалою суду першої інстанції від 13.12.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду із порушенням провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача – приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 27.12.2017р., підписаною 28.12.2017р. (суддя Остапенко Т.А.) відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову із посиланням на те, що предметом спору у цій справі є визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2А, 29.08.2017р. за реєстр. № 17492, про стягнення з ТОВ “Дісплей-Плюс” на користь ПАТ “Укрсоцбанк” боргу в сумі 938398,40 грн. за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки (нежитлові приміщення загальною площею 505,5 кв.м., що розташовані за адресою: м. Херсон, вул. Ілліча, 58) таким, що не підлягає виконанню, обраний позивачем спосіб захисту, кореспондується з п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", і у разі задоволення позову виконавче провадження підлягає закінченню.

Тобто, зазначений заявником спосіб забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим провадженням №55001738 застосовується не інакше як на підставі норм Закону України "Про виконавче провадження", а відтак на думку суду, забезпечивши позов шляхом зупинення виконавчого провадження, яке здійснює орган державної виконавчої служби, господарський суд вийде за межі своїх повноважень, оскільки за приписами ст. 137 ГПК України господарський суд вправі зупинити виключно стягнення, яке здійснюється у безспірному порядку на підставі виконавчого документа.

Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що задоволення заяви позивача про забезпечення позову у такий спосіб, є передчасним вирішенням спору по суті, що суперечить вимогам процесуального законодавства, а саме ч. 11 ст. 137 ГПК України.

Не погодившись з ухвалою суду, ТОВ “Дісплей-Плюс” 06.01.2018 року звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило її скасувати, заяву про забезпечення позову задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме:

-обраний позивачем «спосіб забезпечення позову» визначено судом, як «спосіб захисту», у той час, як вибраним позивачем в порядку ст. 16 ЦК України спосіб захисту порушених прав та інтересів є визнання спірного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню;

-обраний позивачем спосіб забезпечення позову не кореспондується з п.5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» як це зазначив місцевий господарський суд, оскільки зупинення стягнення, тобто зупинення продажу майна боржника та перерахування отриманих від цього продажу грошових коштів на користь стягувача не передбачає зупинення виконання усього комплексу виконавчих дій. Зокрема, щодо визначення складу, здійснення опису, арешту, оцінки та відповідального зберігання майна боржника, тобто не передбачає встановленого п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» зупинення виконавчого провадження;

-висновок суду, що «зазначений заявником спосіб забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим провадженням №55001738 застосовується не інакше, як на підставі норм Закону України «Про виконавче провадження» суперечить п. 5 ч. 1 ст. 137 ГПК України щодо забезпечення господарським судом позову зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. А за виконавчим написом нотаріуса стягнення здійснюється саме у безспірному порядку. Тобто без попереднього вирішення судом спору щодо стягнення, ухвалення судом рішення про стягнення, та видачу судом виконавчого документа про стягнення;

-висновок суду про те, що «задоволення заяви позивача про забезпечення позову у такий спосіб, є передчасним вирішенням спору по суті, що суперечить вимогам процесуального законодавства, а саме ч. 11 ст. 137 ГПК України» є невірним тлумаченням і застосуванням норми ч. 11 ст. 137 ГПК України.

Ухвалами Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2018р., 19.02.2018р. відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено її до розгляду.

Відзиви на апеляційну скаргу від відповідача та третьої особи не надходили.

Дослідивши матеріали оскарження ухвали суду, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За приписами ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача (відповідачів), а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Необхідною умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача (відповідачів) на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Так, предметом даного спору є визнання виконавчого напису нотаріуса про стягнення з ТОВ “Дісплей-Плюс” на користь ПАТ “Укрсоцбанк” боргу в сумі 938398,40 грн. за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки (нежитлові приміщення загальною площею 505,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Херсон, вул. Ілліча, 58) таким, що не підлягає виконанню на підставі ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

На підтвердження необхідності забезпечення позову, позивачем надано наступні документи:

-постанова про відкриття виконавчого провадження №55001738 від 25.10.2017р. з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса ОСОБА_2 від 27.08.2017р. №17492;

-постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника від 16.11.2017р., якою описано та накладено арешт на нежитлові приміщення загальною площею 505,5 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Херсон, вул. Івана Богуна, 58 (колишня адреса вул. Ілліча, 58), що належить на праві власності ТОВ “Дісплей-Плюс”;

-постанова про призначення суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 06.12.2017р., якою, зокрема, ПП «ОСОБА_3В.» постановлено надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна (акт оцінки) з питань визначення вартості майна боржника.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, ТОВ “Дісплей-Плюс” просило зупинити виконавче провадженням №55001738, що відкрито на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса ОСОБА_2 від 27.08.2017р. №17492, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Разом з тим, за змістом п. 5 ч. 1 ст. 137 ГПК України, господарський суд вправі зупинити виключно стягнення, яке здійснюється у безспірному порядку на підставі виконавчого документа, а відтак судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що забезпечивши позов шляхом зупинення виконавчого провадження, яке здійснює орган державної виконавчої служби, господарський суд вийде за межі своїх повноважень.

Більш того, ухвалою місцевого господарського суду від 12.02.2018р. за заявою позивача, забезпечено позов шляхом зупинення реалізації через систему електронних торгів арештованого майна (СЕТАМ) належних на праві власності ТОВ “Дісплей-Плюс” нежилих приміщень, загальною площею 505,5 кв.м., розташованих за адресою: м. Херсон, вул. Івана Богуна, 58 (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 217570665101).

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, шляхом зупинення саме виконавчого провадження.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують вищевикладеного, а відтак судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.

Витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 255, 271, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ “Дісплей-Плюс” залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 27.12.2017р. у справі №923/1129/17 про відмову в задоволенні заяви ТОВ “Дісплей-Плюс” від 26.12.2017р. про забезпечення позову залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд ухвали господарського суду Херсонської області від 27.12.2017р. у справі №923/1129/17 покладаються на ТОВ “Дісплей-Плюс”.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки передбачені ст. ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 07.03.2018 року

ОСОБА_4 ОСОБА_1

Суддя В.В. Бєляновський

Суддя Т.А. Величко