Постанова № 72616466, 06.03.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2018р. справа № 905/2333/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3секретаря ОСОБА_4від позивача:ОСОБА_5, представник за дов. б/н від 18.09.2017р. ОСОБА_6, представник за дов. б/н від 20.11.2017р.від відповідача:н з"явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_7 ЛТД" с.Степне, Донецька область на рішення господарського судуДонецької областівід11.12.2017р. (повний текст складено та підписано 18.12.2017р. в м.Харкові)у справі№ 905/2333/17 (суддя Матюхін В.І.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Альянс" с.Степне, Донецька областьдо відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_7 ЛТД" с.Степне, Донецька областьпростягнення заборгованості у розмірі 158 762,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

10.10.2017р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Альянс" с.Степне Донецька область звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_7 ЛТД" с.Степне, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 158 762,84 грн. (т.1, а.с.3-6).

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.12.2017р. у справі № 905/2333/17 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_7 ЛТД" с.Степне, Донецька область на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Альянс" с.Степне Донецька 158 762,84 грн. заборгованості та 2381,44грн. на відшкодування витрат по оплаті судового збору (т.1, а.с.207-208).

Судове рішення обґрунтовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_7 ЛТД" с.Степне, Донецька область звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на те, що судове рішення прийнято на підставі неправильно встановлених обставин, які мають значення для справи внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, з порушенням норм матеріального права, при недотриманні норм процесуального права, просив скасувати рішення господарського суду Донецької області від 11.12.2017р. у справі № 905/2333/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі (т.1, а.с.213-223).

Скаржник вважає, що угода про вирішення спірних ситуацій була підписана відповідачем внаслідок застосування психічного тиску з боку ОСОБА_8, який був директором ТОВ "ОСОБА_7 ЛТД" з 10.03.1995р. по 20.10.2016р.

Так, зокрема, на думку скаржника, законних підстав пред"являти вимоги щодо компенсації витрат по підготовці та сівбі озимої пшениці у так званому полі № 5 площею 110га не було, 24.07.2017р. відповідачу було перераховано 100000 грн., це більше, ніж понесені позивачем витрати.

На думку скаржника, судом не досліджувалися документи на підтвердження понесених витрат щодо підготовки і сіяння озимої пшениці в так званому полі № 5 площею 110га, а наданий позивачем розрахунок вартості затрат не відповідає нормам Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001р. № 132. Крім того, одна частина з наданих документів не стосується взагалі господарського спору.

Апелянт зазначає, що платіжні доручення, надані позивачем не мають жодного відношення до вирішення спору. Суд не врахував клопотання відповідача щодо невраховування акту звірки розрахунків, який помилково підписаний відповідачем.

Також апелянтом зазначено про те, що відповідач звертався до суду з клопотанням про визнання угоди недійсною, оскільки вона пов"язана з предметом спору, як таку, що суперечить законодавству, проте клопотання залишено судом поза увагою.

26.01.2018р. через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, який судом апеляційної інстанції розглянутий, прийнятий до уваги т а залучений до матеріалів справи (т.1, а.с.234-239).

29.01.2018р. через канцелярію суду надійшло клопотання від позивача про винесення окремої ухвали та повідомлення органів прокуратури (т.1, а.с.246-249).

20.02.2018р. до суду надійшли письмові заперечення щодо заявленого клопотання від позивача, в яких останній просив суд розглянути клопотання позивача на свій розсуд (т.2, а.с.13-15).

У зв"язку з прийняттям 15.02.2018р. Вищою радою правосуддя рішення про звільнення у відставку судді Татенка В.М., головуючого у даній справі, згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений наступний склад суду: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Зубченко І.В., Чернота Л.Ф.

У зв"язку з перебуванням у відпустці судді Чернота Л.Ф. на день розгляду справи, згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений наступний складу суду: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Зубченко І.В., Стойка О.В.

Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, підтримали доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та просили залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апелянт у судове засідання не з"явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористався.

Фіксування судового засідання здійснювалося технічними засобами фіксації згідно ст. 222 ГПК України. Був складений протокол судового засідання відповідно до вимог ст. 223 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом (ч. 3 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до частини першої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши представників позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

23.07.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агро-Альянс” (сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_7 ЛТД” (сторона 2) була укладена Угода б/н про вирішення спірних ситуацій, п.1 якої сторони домовились, що ТОВ “Агро-Альянс” на оплатній основі передає, а ТОВ “ОСОБА_7 ЛТД” приймає та сплачує вартість незавершеного виробництва поля №5: роботи по підготовці та сівбі озимої пшениці на земельній ділянці (поле №5) площею 110га (т.1, а.с.20).

Відповідно до п.1.1 Угоди ТОВ “ОСОБА_7 ЛТД” здійснює оплату-компенсацію за незавершене виробництво поля №5: роботи по підготовці та сівбі озимої пшениці на земельній ділянці (поле №5) площею 110га. Розмір оплати-компенсації складає 258 762,84грн. з ПДВ.

Порядок сплати: 100 000,00грн. ТОВ “ОСОБА_7 ЛТД” сплачує ТОВ “Агро-Альянс” 24.07.2017р. до 15:00 год., а залишкову суму у розмірі 158 762,84грн до 28.07.2017р. до 18:00 год. шляхом перерахування зазначених сум на поточний рахунок ТОВ “Агро-Альянс” (п.1.2 ).

Пунктом 1.3 Угоди передбачено, що порядок передачі незавершеного виробництва сівби здійснюється на підставі відповідного акту приймання-передачі.

Пунктом 1.4 Угоди сторони домовились, що при виконанні TOB “ОСОБА_7 ЛТД” умов п.1.1.-1.2. даної угоди, ТОВ “Агро-Альянс” здійснює часткове погашення заборгованості по виплаті вартості частини майна, що пропорційна частці ОСОБА_9 у статутному капіталі ТОВ “Агро-Альянс” у розмірі 258 762,84 грн. … з урахуванням ПДВ протягом одного банківського дня з моменту виконання TOB “ОСОБА_7 ЛТД” п. 1.1.-1.2. у повному обсязі”.

На виконання п.1 Угоди позивач передав, а відповідач прийняв незавершене виробництво з посівів озимої пшениці загальною вартістю 215 635,20грн. без ПДВ, що підтверджується підписаним обома сторонами актом прийому-передачі незавершеного виробництва б/н від 24.07.2017р.(т.1, а.с.21).

Відповідно до підписаного керівниками обох сторін акту надання послуг №7 від 24.07.2017р. на загальну суму 258 762,24грн. з ПДВ, позивачем роботи по відшкодуванню витрат на посіви озимої пшениці 2016-2017 років були виконані у повному обсязі.

24.07.2017р. відповідач платіжним дорученням №69 від 24.07.2017р. перерахував на поточний рахунок позивача 100 000,00грн. як оплата послуг відшкодування витрат згідно рахунку №7 від 24.07.2017р.(т.1, а.с.23).

В порушення п.1.1 договору ТОВ “ОСОБА_7 ЛТД” залишок суми у розмірі 158 762,84грн. в обумовлений строк (до 28.07.2017р.) сплачений не був.

Факт невиконання відповідачем договірних зобов’язань підтверджений актом звіряння взаємних розрахунків за договором про вирішення спірних ситуацій від 23.07.2017р. за період з 01.01.2017р. по 24.10.2017р., який підписали керівники обох товариств без будь-яких зауважень.

За цих обставин, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Договір є обов"язковим для виконання сторонами ( ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Укладена між сторонами 23.07.2017р. Угода про вирішення спірних ситуацій містить елементи надання послуг (робіт) на оплатній основі, а тому правовідносини за цією угодою регулюються главою 63 ЦК України.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) виконання зобов"язання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе зобов"язання щодо оплати-компенсації за незавершене виробництво поля №5, виконав частково, перерахувавши позивачу 100 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №69 від 24.07.2017р.

Проте, залишок суми у розмірі 158 762,84 грн. у встановлений Угодою строк, відповідач не сплатив.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом,

Факт виконання позивачем робіт щодо підготовки та сівби озимої пшениці на земельній ділянці (поле №5) площею 110 га підтверджений підписаним повноважними представниками обох сторін актом надання послуг №7 від 24.07.2017р., а також наданими під час розгляду справи документами на підтвердження понесених затрат щодо підготовки і сіяння озимої пшениці на полі №5 площею 110га.

Актом прийому-передачі незавершеного виробництва б/н від 24.07.2017р. підтверджений факт передачі позивачем відповідачеві незавершеного виробництва щодо підготовки та сівби протягом 2016-2017 років озимої пшениці на земельній ділянці (поле №5) площею 110га.

Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає законним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача залишку боргу у сумі 158 762,84 грн.

Доводи апелянта про те, що спірний договір ним був підписаний під тиском, жодним чином не підтверджені. Подана зустрічна позовна заява в межах даного провадження листом від 10.11.2017р. була повернута (не прийнята до розгляду), так як зустрічна позовна заява була подана з порушенням вимог ст.60 ГПК України в попередній редакції, а саме - після початку розгляду справи по суті.

Твердження відповідача, про те, що частина з наданих документів не стосується взагалі господарського спору, судом першої інстанції не були взяті до уваги з мотивованою аргументацією, про що було зазначено у судовому рішенні, з чим суд апеляційної інстанції погоджується.

Акт звіряння взаємних розрахунків за Угодою про вирішення спірних ситуацій від 23.07.2017р. за період з 01.01.2017р. по 24.10.2017р., підписаний директором ТОВ “ОСОБА_7 ЛТД” без будь-яких зауважень, який до цього був директором ТОВ “Агро-Альянс” і який як ніхто інший знав дійсні витрати позивача щодо підготовки та сівби протягом 2016-2017 роківозимої пшениці на земельній ділянці (поле №5) площею 110га і якому відповідно до умов п.1.4 спірної угоди про вирішення спірних ситуацій від 23.07.2017р. позивач зобов’язувався здійснити часткове погашення заборгованості по виплаті вартості частини майна, що пропорційна частці ОСОБА_9 у статутному капіталі ТОВ “Агро-Альянс” у розмірі 258 762,84 грн. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що у судом першої інстанції був обґрунтовано прийнятий до уваги акт звіряння взаємних розрахунків, а доводи апелянта з цього приводу є хибними.

Щодо розрахунку стягуваної суми, то судом першої інстанції була врахована та обставина, що загальна сума витрат щодо підготовки та сівби протягом 2016-2017 років озимої пшениці на земельній ділянці (поле №5) площею 110га зазначена в Угоді і актах відрізняється на 0,60 грн., але з огляду на незначність суми різниці та те, що угодою обумовлювалась саме сума на 60 коп. більша, судом при прийнятті рішення була визначена саме сума, зазначена у договорі (коригування до Угоди не вносились).

Суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги в межах даної справи не знаходить підстав для винесення окремої ухвали, приймаючи до уваги наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 ГПК України в редакції, що набув чинності з 15.12.2017р., суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи вони є учасниками судового процесу.

У будь-якому випадку доводи, викладені у клопотанні сторони, повинні бути підтверджені відповідними доказами.

Кожна сторона повинні довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень ( ч. 1 ст. 74 ГПК України).

На думку позивача, дії працівника поштового відділення, яка не внесла інформацію про дану кореспонденцію до автоматизованої системи реєстрації та контролю, але видала чек та опис вкладеного про направлення листа, що призвело до порушення відповідачем ч. 2 ст. 262 ГПК України права позивача стосовно подання заперечень проти відкриття апеляційного провадження.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що права сторони щодо апеляційного оскарження судового рішення в даному випадку порушені не були.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статями 254, 262, 270, 273, 275, 276, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_7 ЛТД" с.Степне, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 11.12.2017р. у справі № 905/2333/17 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 11.12.2017р. у справі № 905/2333/17 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний 07 березня 2018 року.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.В.Зубченко

ОСОБА_3

Надр. прим: 1 –у справу; 1–позивачу; 1 –відповідачу 1–ГС Донецької обл.