Ухвала суду № 72616291, 05.03.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"05" березня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/3242/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (представник за довіреністю);

від відповідача: ОСОБА_2 (представник за довіреністю)

за позовом: Приватного акціонерного товариства „Фарлеп-Інвест” (01011, м.Київ, пров. Кутузова, буд.3);

до відповідача: ОСОБА_3 соціальної політики Чорноморської міської ради Одеської області (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Хантадзе, буд. 8-А)

про стягнення 30176,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Приватне акціонерне товариство „Фарлеп-Інвест” звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх.ГСОО №3477/17) до відповідача – ОСОБА_3 соціальної політики Чорноморської міської ради Одеської області, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у розмірі 30176,98 грн. та судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного 01.01.2015 року між сторонами у справі договору №ВО-72/02-П9, позивачем було вчасно та в повному обсязі виконано свої зобов’язання, між тим відповідач за фактично надані телекомунікаційні послуги з користування телефоном та встановлення телефонів населенню пільгових категорій у період з 01.01.2016р. по 01.01.2017р. не розрахувався, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.01.2018р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/3242/17 за правилами спрощеного позовного провадження, а розгляд справи призначено на 31.01.2018 року.

У судовому засіданні від 31.01.2018 року, з огляду на неможливість закінчення розгляду справи по суті у даному судовому засіданні, судом було оголошено протокольну перерву та призначено продовження судового засідання на 14.02.2018р.

У судовому засіданні 14.02.2018 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву (вх. ГСОО № 3438/18), згідно якого проти позову заперечує та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити. При цьому, відповідач обґрунтовує свої заперечення тим, що між сторонами у справі не існувало договірних відносин у спірний період, оскільки у відповідності до листа Фінансового управління Іллічівської міської ради Одеської області від 15.01.2016р. за №6-09/23, відповідачем тимчасово, а саме до моменту врегулювання відповідності норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» та Бюджетного кодексу України, не укладаються договори з підприємствами-надавачами послуг на відшкодування пільг. Водночас, відповідач зазначає, що згідно додатку №7 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25 грудня 2015 року №928-VIII не передбачена субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв’язку, інших передбачених чинним законодавством пільг та компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

У судовому засіданні від 14.02.2018 року, з огляду на неможливість закінчення розгляду справи по суті у даному судовому засіданні, судом було оголошено протокольну перерву та призначено продовження судового засідання на 05.03.2018р.

Представник позивача у судовому засіданні від 05.03.2018 року заявлені позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судовому засіданні від 05.03.2018 року заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову. Разом з тим зазначив, що даний спір не пов’язаний із здійсненням відповідачем господарської діяльності.

В судовому засіданні 05.03.2018р. було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали та повідомлено сторонам, що повний текст ухвали буде складено 07.03.2018 року.

За результатом розгляду матеріалів справи та характеру спірних правовідносин, господарський суд дійшов висновку, що вирішення даного спору не відноситься до юрисдикції господарських судів, виходячи з такого:

Частиною 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч.2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; 2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; 3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов’язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; 4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; 5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов’язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов’язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах; 6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; 7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов’язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов’язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності; 8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов’язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України; 9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб’єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб’єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; 11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України „Про третейські суди”, якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті; 12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах; 13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; 14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою; 15) інші справи у спорах між суб’єктами господарювання; 16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа-підприємець.

Як встановлено матеріалами справи, 01.01.2015 року між ОСОБА_3 соціальної політики Іллічівської міської ради (надалі – замовник) та Приватним акціонерним товариством «Фарлеп-Інвест» в особі Південної філії Приватного акціонерного товариства «Фарлеп – Інвест» (надалі – виконавець) укладено договір №ВО-72/02-П9 (надалі – договір), у відповідності до умов якого замовник при надходженні субвенції з державного бюджету місцевому бюджету на компенсацію пільг окремим категоріям громадян з послуг зв’язку згідно державного призначення на відповідний рік, здійснює відшкодування вартості наданих телекомунікаційних послуг, а саме: робіт із встановлення квартирних телефонів громадянам, що користуються пільгами відповідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про основні заходи соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про статус суддів» за місцем їх постійного проживання згідно реєстрації (п.п. 1.1.1 договору); послуг с користування індивідуальними квартирними телефонами громадянами, які мають пільги відповідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про основні заходи соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», «Про прокуратуру», «Про статус суддів», «Про охорону дитинства» за місцем їх постійного проживання згідно реєстрації (п.п. 1.1.2 договору).

Так, для вирішення питання поширення юрисдикції господарського суду щодо даного позову, також необхідно, визначити правову природу договору №ВО-72/02-П9 від 01.01.2015 року з урахуванням змісту спірних правовідносин.

Разом з тим, суд зазначає, що із аналізу змісту договору, що є підставою звернення з відповідними позовними вимогами вбачається, що вказаний договір не є господарським договором у розумінні приписів ст.ст.179-188 Господарського кодексу України.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є вимоги Приватного акціонерного товариства „Фарлеп-Інвест” до ОСОБА_3 соціальної політики Чорноморської міської ради Одеської області, тобто органу публічної влади про стягнення суми компенсаційних виплат за пільгове користування послугами зв’язку громадянами, котрі мають пільги та на яких поширюється дія Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, „Про жертви нацистських переслідувань”, „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, „Про статус ветеранів військової служби ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист”, „Про охорону дитинства”.

При цьому, правовими підставами для звернення з відповідним позовом позивачем вказані приписи п.п. 1, 6 ст. 92 Конституції України, ст. ст.173, 193, 198 Господарського кодексу України, ст.ст. 89, 102 Бюджетного кодексу України, ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 63 Закону України „Про телекомунікації послуги”, ст. 19 Закону України „Про державні соціальні гарантії”, п. п. 3, 12 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256.

У відповідності до ст. 2 Господарського кодексу України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

За приписами ч.ч. 5, 6, 7 ст. 3 Господарського кодексу України визначено, що господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності; під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю; внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 Господарського кодексу України, не є предметом регулювання цього Кодексу: майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України; земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря; трудові відносини; фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів; адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання; відносини за участю суб'єктів господарювання, що виникають у процесі виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

У відповідності до ч. 3 ст. 63 Закону України „Про телекомунікації” споживачам, які мають встановлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікації відповідно до законодавства України.

Положеннями п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295, закріплено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред’явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв’язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 87 Бюджетного кодексу України, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України.

У відповідності до абз.1 ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України, порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

У п.п. „б” п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст.102 Бюджетного кодексу України вказано, що видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України (субвенцій з Державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 (із змінами) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за надані пільги окремим категоріям громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Так, відповідно до абз. 3 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. №256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Пунктом 3 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256, передбачено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Враховуючи викладене, за думкою суду, між сторонами у даній справі виникли правовідносини не у сфері організації та здійснення господарської діяльності, а такі, що передбачають виконання державних програм соціального захисту населення та містять соціальні пільги та порядок компенсаційних відшкодувань відповідними державними органами в межах цих державних програм, оскільки керівник ОСОБА_3 соціальної політики Чорноморської міської ради Одеської області у даній справі реалізує у спірних правовідносинах владні управлінські функції, будучи розпорядником коштів місцевого бюджету під час проведення розрахунків з Приватним акціонерним товариством „Фарлеп-Інвест” в межах бюджетних призначень, а відтак, спір з приводу цих правовідносин не належить до юрисдикції господарських судів України.

При цьому, згідно п.п.1, 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2136-VIII від 13.07.2017 р.) визначено, що адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір – спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в т.ч. на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов’язує надавати такі послуги виключно суб’єкта владних повноважень, і спір виник у зв’язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб’єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в т.ч. на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також враховуючи, що відповідач- Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеської області виступає у справі, як суб’єкт владних повноважень, реалізує у спірних правовідносинах владні управлінські функції на підставі бюджетного законодавства та норм права з питань соціальних пільг, будучи розпорядником коштів місцевого бюджету під час проведення розрахунків з Приватним акціонерним товариством „Фарлеп-Інвест” в межах бюджетних призначень, суд дійшов висновку, що справа № 916/3242/17 за предметною та суб’єктною юрисдикцією має розглядатись в рамках адміністративного, а не господарського судочинства, в зв’язку з чим провадження у справі підлягає закриттю, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Разом з тим, суд зазначає, що наведені у позові посилання на норми Цивільного та Господарського кодексів України не спростовують висновок суду про закриття провадження у справі, оскільки їх наявність жодним чином не доводить приватно-правовий (господарський) характер відносин між сторонами.

Керуючись ч. 1 ст. 20, п.1 ч.1 ст.231, ст.ст.233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Провадження у справі № 916/3242/17 за позовом Приватного акціонерного товариства „Фарлеп-Інвест” до відповідача ОСОБА_3 соціальної політики Чорноморської міської ради Одеської області про стягнення 30176,98 грн. – закрити.

Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://od.arbitr.gov.ua

Ухвала набирає законної сили 05.03.18р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 07.03.2018р.

Суддя Ю.М. Невінгловська