Рішення № 72616282, 26.02.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" лютого 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2190/17

За позовом Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108, код ЄДРПОУ 40081237)

до відповідача Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ” (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 01125672)

про стягнення 57 343,32 грн.

Суддя Погребна К.Ф

При секретарі Арзуманян В.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №1778 від 26.10.2017р.

Від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю №51 від 11.01.2018р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до господарського суду Одеської області із позовом в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про стягнення суми додаткових зборів у розмірі 57 343,32 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.12.2017р. було відкрито провадження по справі №916/2190/17. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

07.02.2018р. відповідач надав відзив на позов вх. ГСОО №2613/18, згідно якого позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими безпідставними, в зв’язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити повністю.

Так, обґрунтовуючи свої заперечення відповідача вказує, що документами що підтверджують факт користування вантажовласником вагонами і нарахування плати за таке користування є відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46, складена відповідно до платил користування вагонами та контейнерами та накопичувальна картка. Зазначені документи, які підтверджують усі додаткові послуги нараховані залізницею складені відносно Іллічівської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів, а не відносно Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ». Отже, оскільки згідно зазначених документів ДП «МТП «Чорноморськ» не є ні платником, ні вантажовласником, то відсутня підстава для стягнення з ДП «МТП «Чорноморськ» розрахованих залізницею платежів.

Відповідач вказує, що згідно п.4.4 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року № 317, збір за зважування не нараховується, зокрема, за контрольні перевірки маси вантажу, визначеної вантажовідправником. Отже, оскільки на станції П’ятихатки Придніпровської залізниці було здійснено контрольну перевірку маси вантажу у спірних вагонах, відсутні нормативні підстави для нарахування збору за зважування.

Збір за маневрову роботу нараховується згідно з п.1.8 Розділу 3 Тарифного керівництва, яким передбачено що збір за маневрову роботу нараховується у разі, якщо ця послуга надається на вимогу власника під’їзної колії, вантажовласника або пору. Проте, від ДП «МТП «Чорноморськ» такої вимоги не надходило.

Крім того, відповідач вказує, що доказами доданими до позовної заяви не підтверджено направлення телеграм у кількості 13 шт. на адресу ДП «МТП «Чорноморськ».

Також відповідач зазначає, що позивачем не зазначено та не підтверджено обставин, які б свідчили про вину відправника - ДП «МТП «Чорноморськ» у затримці вагонів для контрольного зважування понад одну добу, а при розрахунку збору за зберігання вантажу протягом 8 діб не враховано, що протягом першої доби вантаж зберігається безкоштовно, а отже навіть якщо б і існували підстави для нарахування такої плати, її необхідно було б розраховувати за 7 діб.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

В березні 2017р. зі станції Іллічівськ Одеської області Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» здійснило відправлення п’яти вагонів №55329353, №60636834, №53503132, №61179404, №67192658 згідно накладних №42571620, №42571653, №42571638, №42571661на станцію Грекувата Придніпровської залізниці.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевіряти правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції призначення. Так, по прибутті вагону на станцію П’ятихатки Придніпровської залізниці, при переважуванні на вагонних вагах було виявлено, що маса вантажу зазначена у накладних не відповідає фактичній масі вантажу у вагонах, про що були складені комерційній акти №456809/6 від 27.03.2017р., №456809/7 від 27.03.2017р., №456809/8 від 27.03.2017р., №456809/9 від 27.03.2017р. Перевіркою було встановлено:

- в накладній №42571620 у вагоні №55329353 вказана маса вантажу складає 69750кг., фактично встановлено, що маса вантажу складає 73900кг., що на 4900кг. більше, ніж вказано у накладній та на 4150 кг. більше, ніж вантажопідйомність вагону;

- в накладній №42571653 у вагоні №60636834 вказана маса вантажу складає 69900кг., фактично встановлено, що маса вантажу складає 74800кг., що на 4900кг. більше, ніж вказано у накладній та на 4150 кг. більше, ніж вантажопідйомність вагону;

- в накладній №42571638 у вагоні №53503132 вказана маса вантажу складає 68550кг., фактично встановлено, що маса вантажу складає 72400кг., що на 3850кг. більше, ніж вказано у накладній та на 4150 кг. більше, ніж вантажопідйомність вагону;

- в накладній №42571661 у вагоні №61179404 вказана маса вантажу складає 69250кг., фактично встановлено, що маса вантажу складає 73100кг., що на 3850кг. більше, ніж вказано у накладній та на 4150 кг. більше, ніж вантажопідйомність вагону; у вагоні №67192658 вказана маса вантажу складає 69500кг., фактично встановлено, що маса вантажу складає 73800кг., що на 3850кг. більше, ніж вказано у накладній та на 4300 кг. більше, ніж вантажопідйомність вагону.

Позивач зазначає, що у зв’язку з виявленою нестачею маси вантажу у вагонах №55329353, №60636834, №53503132, №61179404, №67192658 по станції П’ятихатки Придніпровської залізниці з 25.03.2017р. з 14год. 35хв. по 01.04.2017р. 19год. 35хв. були нараховані наступні платежі, згідно акту загальної форми №206 від 01.04.2017р.:

- довідка про перевезення телеграфом, а саме телеграм у кількості 13 шт. на суму 1 586грн. без ПДВ.,

- збір за завантажування вантажів на вагонних вагах, а саме зважування 12 раз 6 вагонів на суму 2 077,20 без ПДВ;

- збір за маневрову роботу, а саме маневрові роботи 3 години на суму 4 041,60грн. без ПДВ;

- плату за користування вагонами, а саме користування п’ятьма вагонами 173 години за кожний вагон на суму 12 973грн.

- зберігання вантажів в вагонах, а саме вагон №55329353 на суму 5 451,10грн. без ПДВ, вагон №60636834 на суму 5 524,80грн. без ПДВ, вагон №53503132 на суму 5 303,80грн. без ПДВ, вагон №61179404 на суму 5 377,50грн., вагон №67192658 на суму 5 451,10грн. без ПДВ.

Отже за розрахунком позивача, всього відповідачу було нараховано суму додаткових зборів в розмірі 57 343,32грн.

Враховуючи вищенаведене, Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Також ч. 5 ст. 306 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовим актами.

Частиною 1, 2 статті 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно ч. 1 ст. 32 Статуту залізниць України вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагону (контейнера).

Статтею 37 Статуту залізниць України встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми. Пунктом а) ч. 2 ст. 129 Статуту залізниць України передбачено, що комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси, і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до п. 2 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113, за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.

Пунктом 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113 встановлено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

З матеріалів справи вбачається, що залізницею була складена Відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46 за №13049214р та Накопичувальна картка №12040934.

Згідно п. 13, 14 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113, плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці. Розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюються згідно з чинним законодавством.

Пунктом 17 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113 закріплено, що унесення плати за користування вагонами і контейнерами здійснюється в порядку, установленими Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу від 21.11.2000 № 644, зареєстрованими в Міністерстві юстиції 24.11.2000 за № 864/5085.

Абзацом 3 п. 2.6 Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу від 21.11.2000 № 644 встановлено, що усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника.

Враховуючи вищевикладене, позивачем обґрунтовано нарахована плата за користування п’ятьма вагонами в розмірі 12 973грн.

Відповідно до п.4.1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року № 317, збір за зважування вантажів або порожніх вагонів (контейнерів) та за зважування вантажів у пунктах перевалки на вагах залізниці нараховується за кожну операцію в розмірі, зокрема, 75,2 грн. за один вагон будь-якої вантажопідйомності - при зважуванні на вагонних вагах.

Згідно абзацу 2 підпункту 4.3 розділу 4 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року № 317, якщо під час перевезення виявлено завантаження вагона понад його вантажопідйомність або з перевищенням допустимого статичного навантаження від колісної пари вагона на рейки колії, то надлишок вантажу вивантажується і досилається за призначенням зі стягненням з одержувача (за експортний вантаж з відправника) плати за всю відстань перевезення залізницями України як за самостійну відправку на загальних підставах за тарифами, що діяли у день виявлення.

Як вбачається з матеріалів справи, контрольне зважування вагонів №55329353, №60636834, №53503132, №61179404, №67192658 відбулось 25.01.2017року, під час якого було встановлено, що фактична маса вантажу не відповідає масі вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладних, про що станцією П’ятихатки Придніпровської залізниці був складений акт загальної форми № 206. Залізницею нарахований збір за дванадцять кількість операції по зважуванню вагонів №55329353, №60636834, №53503132, №61179404, №67192658.

Отже, залізницею правомірно нарахований збір за зважування вагонів у загальній сумі 2077,20 грн.

Статтею 5 Статуту залізниць України встановлено, що на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів.

Правила перевезення вантажів - нормативний акт, що конкретизує передбачені цим Статутом положення, які регламентують участь та обов'язки сторін у процесі перевезення вантажів (ст.6 Статуту залізниць України).

Згідно ст. 46 Статуту залізниць України, одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Термін вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами.

Отже, виходячи з вищенаведених норм Статуту, встановлено обов'язок саме одержувача вантажу прийняти та вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, а Правилами встановлюється термін вивезення і порядок зберігання вантажів, що надійшли на адресу одержувача.

Пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджений наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, передбачено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Як встановлено судом під час переважування у вагонах №55329353, №60636834, №53503132, №61179404, №67192658 було виявлено, що маса вантажу зазначена у накладних не відповідає фактичній масі вантажу, що в свою чергу призвело до затримки вагонів на вісім діб.

В зв’язку з чим обґрунтованою та правомірною є вимога залізниці про стягнення збору за зберігання вантажу у вагоні №55329353 на суму 5 451,10грн. без ПДВ, вагоні №60636834 на суму 5 524,80грн. без ПДВ, вагоні №53503132 на суму 5 303,80грн. без ПДВ, вагоні №61179404 на суму 5 377,50грн., вагоні №67192658 на суму 5 451,10грн. без ПДВ.

Згідно п.1.8 розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року № 317, збір за маневрову роботу нараховується за роботу, що виконується локомотивом залізниці, на вимогу вантажовласника у розмірі 292,6 грн. за кожні півгодини роботи локомотива.

На думку суму залізницею правомірно та обґрунтовано та правомірно нараховано збір за маневрові роботи в розмірі 4041,60грн.

Згідно п. 10 (№ з/п 3) розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року № 317, ставка збору за надання одержувачам інформації про вантажі, що прибули на їхню адресу на станції призначення телеграфом, становить 53 грн. за повідомлення. Відомості щодо надсилання на адресу відповідача 13 одиниць повідомлень телеграфом міститься в накопичувальній картці №12040934.

Отже, залізницею правомірно нарахований збір за надання одержувачам інформації про вантажі в сумі 1586 грн.

Заперечення відповідача до уваги судом не приймається, з огляду на наступне.

Так по-перше, як вказує відповідач оскільки в документах, які підтверджують усі додаткові послуги нараховані залізницею (відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46, накопичувальна картка) складені відносно Іллічівської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів, а не відносно Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», то підстав для стягнення з ДП «МТП «Чорноморськ» розрахованих залізницею платежів відсутні.

В той же час суд не погоджується з відповідними посиланнями відповідача, оскільки як встановлено судом між ДП «Іллічівський морський торгівельний порт» , ДП «АМПУ» та Одеською залізницею в червні 2013р. буда укладена угода про заміну сторони у зобов’язані за договором від 01.05.2009р. №1/50 про обробку вагонів та вантажів, за умовами якого, за згодою Залізниці Порт передає, а Адміністрація приймає виконання обов’язків і реалізації прав Порту за договором.

По – друге, суд критично ставиться до посилань відповідача щодо відсутності доказів надсилання телеграм, оскільки відомості щодо надсилання на адресу відповідача 13 одиниць повідомлень телеграфом міститься в накопичувальній картці №12040934.

По – трете, щодо посилань відповідача на наявність льготної доби суд зазначає, що відповідна льготна доба застосовується у разі затримки вагонів на станції призначення, в той же час в цьому випадку затримання вагонів відбулось по шляху прохождения на проміжній станції.

Крім того, на думку суду встановлений під час контрольного переважування факт невідповідності маси вантажу у вагонах зазначеній масі вантажу у накладних в сторону збільшення маси, що зафіксовано в комерційних актах №456809/6 від 27.03.2017р., №456809/7 від 27.03.2017р., №456809/8 від 27.03.2017р., №456809/9 від 27.03.2017р. свідчить саме про вину відправника – ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ».

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об’єктивного з’ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам та запереченням позивача та відповідача надано можливість їх представникам в судовому засіданні обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, в зв’язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про стягнення суми додаткових зборів у розмірі 57 343,32 грн. – задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ” (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 01125672) на користь Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108, код ЄДРПОУ 40081237) суму додаткових зборів в розмірі 57 343 (п’ятдесят сім тисяч триста сорок три)грн. 32коп. та судовий збір в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот)грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07 березня 2018 р.

Суддя К.Ф. Погребна