Рішення № 72616043, 01.03.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" березня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/3179/17

Господарський суд Одеської області у складі:

судді -Цісельського О.В.

при секретарі судового засідання-Мукієнко Д.С.

за участю представників:

від позивача: не з’явився

від відповідача ОСОБА_1 - адвокат

відповідача 2: не з’явився

від третьої особи:не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/3179/17 за позовом публічного акціонерного товариства "ВТБ ОСОБА_2" до відповідачів: товариства з обмеженою відповідальністю "ВАДІТА", приватного підприємства "ВІКТОРІЯ-Н", за участю третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів-відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про зняття арешту з майна.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, публічне акціонерне товариство "ВТБ ОСОБА_2" (надалі – ПАТ "ВТБ БАНК", звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "ВАДІТА"(ТОВ "ВАДІТА") та приватного підприємства "ВІКТОРІЯ-Н" (ПП "ВІКТОРІЯ-Н"), в якій просить суд зняти арешт, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер:23638991, виданою 13.05.2015р., видавник: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про зняття арешту з майна (відділ ДВС МЮУ) на наступне майно, яке перебуває у власності ПАТ "ВТБ БАНК", а саме: базу відпочинку "Сонячна", розташовану за адресою: Одеськаобл., м. Білгород-Дністровський, смт Затока, (район Центральний); комплекс будівель та споруд бази відпочинку "Сонячна-1", розташований за адресою: Одеська обл., Білгород-Дністровський район,сільрада Шабівська, комплекс будівель та споруд № 9; земельну ділянку, кадастровий номер 5110300000:02:028:0047, розташовану за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт Затока.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

06.01.2011 р.Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №23638991 про примусове виконання наказу господарського суду Одеської області №15-23/9-10-54 від 22.12.2010 року, виданого на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2010 року, яким задоволено позовні вимоги ПАТ "ВТБ ОСОБА_2" до ТОВ"ВАДІТА", звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 09.06.2008р., посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 Л І. 09.06.2008 р. за реєстровим № 4803, а саме на: комплекс будівель та споруд бази відпочинку ‘Солнечная-1", що знаходиться за адресою: Одеська область, Білгород - Дністровський район, с/рада Шабівська, комплекс будівель та споруд №9; базу відпочинку "Солнечная", що знаходиться за адресою: Одеська область, місто Білгород-Дністровський, селище міського типу Затока, база відпочинку "Солнечная" (курортний район "Центральний"); земельну ділянку загальною площею 0,4451 га, яка знаходиться в Центральному районі селища міського типу Затока міста Білгород-Дністровський Одеської області, кадастровий номер: 5110300000:02:028:0047, цільове призначення земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування бази відпочинку "Сонячна", що належать на праві власності ТОВ "ВАДІТА" шляхом продажу на публічних торгах з метою задоволення вимог ПАТ "ВТБ ОСОБА_2".

В межах виконавчого провадження №923638991 на вищевказане нерухоме майно постановою про арешт боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13.05.2015 р. накладено арешт.

Постановою державного виконавця відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ від 02.06.2016 р.,у зв'язку із відсутністю у боржника визначеного виконавчим документом майна, яке він за виконавчим документом мав передати стягувану або майна, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, виконавчий документ, а саме наказ Господарського суду Одеської області №15-23/9-10-54 виданий 22.12.2010 р. повернуто ПАТ "ВТБ ОСОБА_2" без виконання. Арешт з майна боржника не знімався.

28.02.2017 р. ПАТ "ВТБ ОСОБА_2" на адресу відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ було направлено заяву про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 23638991, виданої 13.05.2015 року та звільнення з-під арешту цього майна.

03.04.2017 р.на вищезазначену заяву ПАТ "ВТБ ОСОБА_2" отримано листвідділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУза №6222-0-33-17/20-1 яким у знятті арештів з вищенаведенного майна було відмовлено.

10.10.2017р.листом за №29853-0-33-17/20-1 Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ повторно відмовив ПАТ "ВТБ БАНК" у знятті арешту з належного ПАТ "ВТБ ОСОБА_2" майна.

Посилаючись на ст. 33 Закону України "Про іпотеку" ОСОБА_2 зазначив, що разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги заосновним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи наявність непогашеної кредитної заборгованості за кредитними договорами № 13.83-41/08-СК від 09.06.2008р. та № 13.86-40/08-СК від 13.06.2008р., на забезпечення яких було укладено іпотечний договір між ПАТ "ВТБ БАНК" та ТОВ "ВАДІТА" від 09.06.2008р., посвідчений 09.06.2008р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3. зареєстрований в реєстрі за № 4803, ОСОБА_2 прийняв рішення про задоволення своїх грошових вимог за рахунок предмету іпотеки шляхом отримання в свою власність іпотечного майна.

Таким чином, ПАТ "ВТБ БАНК" згідно з положеннями ст.. 37 Закону України "Про іпотеку" скористався своїм правом та зареєстрував право власності на предмет іпотеки, а саме вищенаведене нерухоме майно.

Як зазначив представник ПАТ "ВТБ ОСОБА_2" з Інформаційної довідки з Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта йому стало відомо, що арешт, накладений Відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ 18.05.2015р. не знятий.

Як вказує Позивач у позові, як на момент накладення арешту (13.05.2015 р.), так і на сьогодні, власником арештованого нерухомого майна, а саме: бази відпочинку "Сонячна", розташованої за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока (район Центральний); комплексу будівель та споруд бази відпочинку "Сонячна-1", розташованих за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с/рада Шабівська, комплекс будівель та споруд №9; земельної ділянку кадастровий номер 5110300000:02:028:0047, розташованої за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, є не боржник у виконавчому провадженні №23638991 ТОВ "ВАДІТА". а позивач - ОСОБА_2", що підтверджується Інформаційними довідками з Державного „ реєстру речових прав на нерухоме майно №91975528 від 14.07.2017 р., №91974429 від 14.07.2017 р., № 91972586 від 14.07.2017 р.

Позивач вважає що відмовавідділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ від зняття арешту з належного Банку майна, порушують його права як власника вищевказаного майна, а тому він вважає, що арешт, накладений Відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ 13.05.2015 р. є незаконним та повинен бути знятий.

22.12.2017 р ухвалою Господарського суду Одеської областіпозовну заяву (вх. № 3409/17) прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/3108/17, залучено до участі у справі в якостітретьої особибез самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українита призначено розгляд справи в підготовчому засіданні.

17.01.2018р. від третьої особи – Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ надійшли пояснення щодо позову (вх. № 1010/18), відповідно до яких він не погоджується із позовними вимогами Банку, виходячи з наступного.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України знаходився наказ господарського суду Одеської області від 22.12.2010 № 15-23/9-10-54 про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 09.06.2008 р., посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 09.06.2008 р. за реєстровим № 4803, а саме на: комплекс будівель та споруд бази відпочинку "Солнечная- 1", що знаходиться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с/рада Шабівська, комплекс будівель та споруд № 9, реєстраційний № в реєстрі прав власності на нерухоме майно: 6013578, заставна вартість – 1 368 825,00 грн; базу відпочинку "Солнечная", що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, селище міського типу Затока, база відпочинку "Солнечная" (курортний район "Центральний") реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно: 6012303, заставна вартість – 39 069 103,00 грн; земельну ділянку загальною площею 0,4451 га, яка знаходиться в Центральному районі селища міського типу Затока м. Білгород-Дністровський Одеської області, кадастровий номер: 5110300000:02:028:0047. цільове призначення земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування бази відпочинку "Сонячна", заставна вартість – 382 132,00 грн, що належать на праві власності ТОВ "ВАДІТА" шляхом продажу на публічних торгах з метою задоволення вимог ПАТ "ВТБ БАНК" в особі відділення "Одеська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ БАНК" за кредитним договором № 13.83-41/08-СК від 09.06.2008р. в сумі 9 178 626,50 дол. США, що еквівалентно 72 748 875,78 грн за курсом гривні до долару США, встановленому НБУ на 20.04.2010р. та складається з наступних сум: 6 750 000 дол. США - сума кредиту, яка підлягає поверненню за кредитним договором; 1 741 397,92 дол. США - сума процентів за користування кредитними коштами згідно кредитного договору; 255 281,41 дол. США - сума інфляційних нарахувань, що за курсом НБУ станом на 20.04.2010 р. еквівалентно 2 023 334,94 грн; 431 947,17 дол. США - сума пені, що за курсом НБУ станом на 20.04.2010 р. еквівалентно 3 423 570,07 грн.

При виконанні рішення державним виконавцем, що увійшов до виконавчої групи, було описано й арештоване майно, зазначене у виконавчому документі.

13.05.2015р. державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 7 274 887,58 грн.

При виконанні рішення державним виконавцем встановлено, що згідно свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 22.01.2015р. та 29.01.2015р., виданих реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області зазначене у виконавчому документі нерухоме майно, зареєстровані на праві власності за стягувачем - ПАТ "ВТБ ОСОБА_2".

Керуючись пунктом 6 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. № 1404-VIII) державним виконавцем 09.12.2015р. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві і виконавчий документ було повернуто стягувачу - ПАТ "ВТБ ОСОБА_2" в особі відділення "Одеська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ ОСОБА_2". Враховуючи положення ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час виконання зазначених дій) арешт з майна боржника не знімався.

При цьому третя особа зазначає, що відповідно до положень ст.. 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв’язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.У всіх інших випадках арешт може бути знятий тільки за рішенням суду.

Про законні підстави зняття арешту відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ повідомив ПАТ "ВТБ БАНК" у своїх відповідях на його звернення з приводу зняття арешту.

15.02.2018р. ухвалою Господарського суду Одеської області підготовче засідання по справі №916/3179/17 було закрито та справу було призначено до розгляду по суті.

Позивач – ПАТ "ВТБ БАНК", про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 15.02.2018р., , проте в судове засідання, в якому справа розглядалася по суті його представник не з’явився про поважність підстав неявки суд не повідомив.

Представник відповідача 1 – ТОВ "ВАДІТА" в судовому засіданні проти позову заперечує з підстав того, що, позивач отримав спірне майно на підставі незаконних дій державного реєстратора, який зареєстрував за позивачем право власності на спірне майно, зазначивши при цьому, що у м. Києві з цього приводу зареєстровано кримінальне провадження, проте, будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень суду не надав.

Відповідач 2 – ПП "ВІКТОРІЯ-Н" про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами надсилання ухвал суду на його юридичну адресу, що зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, якінаявні в матеріалах справи.Однак, у судове засідання його представник не з’явився, про поважність причин відсутності суд не повідомив, відзив на позов суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Третя особа - відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ, проти позову заперечує та просить суд розглядати справу за відсутності її представника, про що зазначено у поясненнях на позов (а.с.97-101).

Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що судове відправлення – ухвала про відкриття провадження у справі від 22.01.2018 року було отримано ПП "ВІКТОРІЯ-Н", що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання поштової кореспонденції суду (а.с. 116), а також відсутність жодних клопотань з боку відповідача про відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача 2 - ПП "ВІКТОРІЯ-Н", за наявними в ній матеріалами відповідно до п.9 ст.165 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши відповідність їх доводів фактичним обставинам справи та нормам українського законодавства, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до приписів ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Зокрема, юридичні особи мають право на звернення до Господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася із позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з’ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором на свій вибір.

В якості правового обґрунтування заявленого позову, позивач посилається на те, що він набув право власності на спірне майно, за приписами ст. 33 Закону України "Про іпотеку", вякій, зокрема, зазначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є об'єкти, які належать різним особам, та задоволення отримується за рахунок частини переданого в іпотеку майна, ті іпотекодавці, на майно яких було звернено стягнення, мають право на пропорційне відшкодування від іпотекодавців, на майно яких не зверталось стягнення, і набувають прав іпотекодержателя на частину майна, на яку не було звернено стягнення, для забезпечення такого відшкодування.

Згідно ч.1,2 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" Стаття 37. Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Відповідно до ч. 4 ст. 37 ЗУ "Про іпотеку" права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимоги іпотекодержателя, втрачають чинність.

Як встановлено судом, Позивач, реалізуючи своє право на отримання спірного майна у власність за умовами іпотечного договору від 09.06.2008 р., посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 09.06.2008 р. за реєстровим № 4803, а саме на: комплекс будівель та споруд бази відпочинку "Солнечная- 1", що знаходиться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с/рада Шабівська, комплекс будівель та споруд № 9, реєстраційний № в реєстрі прав власності на нерухоме майно: 6013578, базу відпочинку "Солнечная", що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, селище міського типу Затока, база відпочинку "Солнечная" (курортний район "Центральний") реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно: 6012303, заставна вартість – 39 069 103,00 грн; земельну ділянку загальною площею 0,4451 га, яка знаходиться в Центральному районі селища міського типу Затока м. Білгород-Дністровський Одеської області, кадастровий номер: 5110300000:02:028:0047. цільове призначення земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування бази відпочинку "Сонячна", заставна вартість – 382 132,00 грн, що належало на праві власності ТОВ "ВАДІТА" та враховуючи наявність непогашеної кредитної заборгованості за кредитними договорами № 13.83-41/08-СК від 09.06.2008р. та № 13.86-40/08-СК від 13.06.2008р., на забезпечення яких було укладено вищезазначений іпотечний договір, ПАТ "ВТБ БАНК" прийняв рішення про задоволення своїх грошових вимог за рахунок предмету іпотеки, а саме зареєстрував за собою право власності на іпотечне майно, про що 15.01.2015р. в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено записи №№8463922, 8464996, 8464200.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частина 1 ст. 319 ЦК України встановлює, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений У його здійсненні.

Стаття 391 ЦК України встановлює, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як встановлено судом, саме повідомлення органу ДВС про неможливість на теперішній час зняти арешт з належного позивачу майна спричинило звернення останнього до господарського суду.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження", на яку в позові міститься посилання як на одне з його правових обґрунтувань, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Проте, Позивачем в якості відповідачів визначено боржника за кредитним договором та колишнього власника іпотечного майна. Будь-яких вимог до них щодо визнання за Банком права власності на іпотечне майно, Позивачем не заявлено та не доведено доказів невизнання або оспорювання Відповідачами права власності Позивача на майно, яке він отримав у власність.

Враховуючи те, що питання про зняття арешту з майна може вирішуватись в позовному провадженні лише в разі наявності спору про право власності на іпотечне майно, якого Позивач у встановленому законом порядку суду не навів, суд вважає, що підстав для задоволення позову не має.

Разом з тим, суд вважає, що потрібно звернути увагу ПАТ "ВТБ БАНК" на ту обставину, що зняття арешту з належного йому на праві власності майна має відбуватись шляхом подачі відповідної скарги на дії органу державної виконавчої служби по справі № 15-23/9-10-54 в порядку, передбаченому розділом VI ГПК України, так як саме відмова органу державної виконавчої служби зняти арешт зумовила потребу в судовому захисті прав та інтересів ПАТ "ВТБ БАНК".

Аналогічна позиція викладена в п.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", де передбачено, що відповідно до ст.60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб’єктний склад сторін у них відповідає вимогам ст.1 ГПК. Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов’язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами ст.121-2 ГПК.

Зазначене роз’яснення надано з метою однакового застосування приписів попередніх редакцій ГПК України в контексті змісту ч.1 ст.60 Закону України "Про виконавче провадження", яка повністю дублює ч.1 ст.59 чинного Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням наведеного, суд не приймає в якості належного доказу посилання Позивача на правову позицію, висловлену у Постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 03.06.2016р. № 5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна", оскільки, по-перше, Позивач помилково трактує висновки, викладені у зазначеної Постанові, по-друге, ця Постанова саме підтверджує висновки, до яких дійшов суд при розгляді цієї справи.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ПАТ "ВТБ БАНК".

Керуючись ст.ст.13,73-76,86,202,233,237,238,240,241ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У позові – відмовити повністю.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Накази видати в порядку, передбаченому ст. 327 ГПК України

Повний текст рішення складено 06 березня 2018 р.

Суддя О.В. Цісельський