Рішення № 7261145, 09.12.2009, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 2-467/2009 р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 грудня 2009 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого- судді Сташківа В.Б.,

при секретарі Коваль Т.С.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ріпки в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Буддвір» про визнання наказу про звільнення незаконним, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2009 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив:

- визнати незаконним наказ директора ТОВ «ВКФ «Буддвір» ОСОБА_2 за № 50-к про його звільнення з роботи за власним бажанням,

- стягнути з ТОВ «ВКФ «Буддвір» на його користь заборгованість із заробітної плати за період з 01.12.2008 р. по 29.12.2008 р. в сумі 1200 грн.,

- стягнути з ТОВ «ВКФ «Буддвір» на його користь заборгованість із заробітної плати за період з 26.01.2009 р. по 01.04.2009 р. в сумі 2400 грн.,

- стягнути з ТОВ «ВКФ «Буддвір» на його користь належні йому суми виплати за листком непрацездатності за період з 29.12.2008 р. по 26.01.2009 р. в сумі 1200 грн.,

- стягнути з ТОВ «ВКФ «Буддвір» на його користь середній заробіток за період затримки належних при звільненні сум за період з 01.04.2009 р. по 21.08.2009 р. в сумі 5600 грн.,

- стягнути з ТОВ «ВКФ «Буддвір» на його користь моральну шкоду в розмірі 4000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він з 03.10.2008 р. по 01.04.2009 р. працював робітником ТОВ «ВКФ «Буддвір» на виробничій дільниці в смт. Ріпки. Отримавши травму на роботі, він знаходився на стаціонарному лікуванні в Ріпкинський ЦРЛ з 29.12.2008 р. по 26.01.2009 р., після чого надав роботодавцю лікарняний лист і продовжував виконувати свої трудові обов’язки. В березні 2009 р. він дізнався, що звільнений з роботи за власним бажанням ще 30.12.2009 р., тобто під час знаходження в медичному закладі, хоч заяви про звільнення не писав. Керівник ТОВ «ВКФ «Буддвір» ОСОБА_2 запевнив його, що з ним буде укладено письмовий трудовий договір і він продовжив працювати до 01.04.2009 р.. За час роботи йому була виплачена заробітна плата по листопад місяць 2008 р. включно. Починаючи з грудня 2008 року і до дня фактичного припинення трудових відносин, тобто до 01.04.2009 р. заробітну плату йому не було виплачено, як не проведено виплат за лікарняним листом. На його неодноразові звернення керівник підприємства ОСОБА_2 відмовляється здійснити необхідні виплати, та видати довідку про розмір заробітної плати, при цьому за час роботи середньомісячний дохід складав приблизно 1200 грн.. Вказує, що порушенням його трудових прав завдана моральна шкода, яка полягає у душевних переживаннях за те, що у нього відсутні джерела до існування, втратив нормальні життєві зв’язки.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримав в повному обсязі, показавши, що він працював у відповідача, і в період роботи 29.12.2008 р. він отримав виробничу травму, у зв’язку з чим знаходився на лікування в Ріпкинській РЦЛ в період з 29.12.2008 р. по 26.01.2009 р.. Після чого знову приступив до роботи і пропрацював до 01.04.2009 р., проте ні заробітної плати, ні виплат за листком непрацездатності він не отримував. При цьому вказав, що про порушення свого права, а саме те, що він був звільнений 30.12.2008 р., коли перебував на лікуванні, він дізнався в березні 2009 р.. Вказував, що ОСОБА_2 з того періоду обіцяв виплатити заборгованість, проте цього не зробив.

ТОВ «ВКФ «Буддвір» в судове засідання не з’явилось, про причини неявки суд не повідомило.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зважаючи на викладене та враховуючи те, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд знаходить, що є всі умови проведення заочного розгляду справи у відсутності відповідача.

Залучена до участі в справі третя особа ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленим про час і місце судового засідання, в судове засідання не явився про причини неявки суд не повідомив.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що він з 03.10.2008 р. працював в ТОВ «ВКФ «Буддвір» на посаді робітника.

З матеріалів справи вбачається, що з 29.12.2008 р. по 26.01.2009 р. ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в Ріпкинський ЦРЛ через отримання виробничої травми.

В той же час, 30.12.2008 р. наказом директора ТОВ «ВКФ «Буддвір» ОСОБА_2 за № 50-к ОСОБА_1 звільнено з роботи за власним бажанням (ст.. 38 КЗпП України).

За приписами ст.. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що він ТОВ «ВКФ «Буддвір» за 2 тижні письмово не попереджав про намір розірвати 30.12.2009 року трудовий договір з власної ініціативи, взагалі він письмово ТОВ «ВКФ «Буддвір» про намір розірвати трудовий договір не попереджав, вказаного не спростували належними та допустимими засобами доказування і представники ТОВ «ВКФ «Буддвір», які не скористались правом участі в судовому засіданні, та поданні доказів на обґрунтування заперечень проти позову.

Тобто, суд констатує, що наказ директора ТОВ «ВКФ «Буддвір» ОСОБА_2 за № 50-к про звільнення ОСОБА_1 з роботи за власним бажанням є не законним, проте, враховуючи, що за ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки, а в даному випадку ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами про визнання незаконним наказу про звільнення 21.08.2009 р., трудову книжку отримав у березні 2009 р., тобто пропустив місячний строк звернення до суду, не навівши поважних причин такого пропуску, суд знаходить, що в задоволенні вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ВКФ «Буддвір» про визнання наказу директора ТОВ «ВКФ «Буддвір» ОСОБА_2 за № 50-к про звільнення ОСОБА_1 з роботи за власним бажанням не законним слід відмовити через пропуск строку звернення до суду для вирішення трудового спору, на підставі ст.ст. 233, 234 КЗпП України.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, суд враховує те, що згідно положень ст.ст. 233, 237-1 КЗпП України, до моральної шкоди заподіяної працівникові у разі якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, застосовується тримісячний строк позовної давності.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 дізнався про порушення свого права в березні 2009 р., коли він дізнався, що ще 30.12.2008 р. був звільнений з роботи за власним бажанням, і саме з вказаною подією закон пов’язує початок перебігу строку звернення до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди, а з позовом в частині відшкодування моральної шкоди, він звернувся тільки 21.08.2009 р., пропустивши тримісячний строк на звернення до суду, передбачений ст. 233 КЗпП України, та не навівши поважних причин такого пропуску, при цьому суд зауважує, що запевнення керівника підприємства у виплаті заробітної плати в найкоротші терміни не є поважною причиною пропуску вказаного строку. Таким чином, в позові ОСОБА_1 до ТОВ «ВКФ «Буддвір» про відшкодування моральної шкоди в розмірі 4000 грн. слід відмовити через пропуск строку звернення до суду для вирішення трудового спору, на підставі ст.ст. 233, 234 КЗпП України.

З огляду на те, що у разі порушення законодавства про оплату праці, за ч. 2 ст. 233 КЗпП України, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, він не пропустив строк звернення до суду за вимогами по оплаті праці.

Оскільки за період часу з 01.12.2008 р. по 29.12.2008 р. ОСОБА_1 працюючи на ТОВ «ВКФ «Буддвір» заробітну плату за відпрацьований час не отримував, відповідач не надав суду розміру одержуваних ОСОБА_1 заробітної плати за грудень місяць 2008 р., суд враховуючи, що доказування в цивільному процесі не може ґрунтуватися на припущеннях, відхиляє вказаний позивачем в позовній заяві розмір 1200 грн., та вважає, що в даному випадку з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість з заробітної плати за період з 01.12.208 р. по 28.12.2008 р. у розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України від 28.12.2007 р. № 107-VI в грудні 2008 року, а саме 605 грн..

З цих же підстав, з ТОВ «ВКФ «Буддвір» на користь ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість з заробітної плати за період з 27.01.2009 р. по 01.04.2009 р. в сумі 1210 грн., виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Закон України від 26.12.2008 року № 835-VI за період 01.01.2009 р. – 31.03.2009 р. (605 грн.) та належні ОСОБА_1 виплати за листком непрацездатності за період з 29.12.2008 р. по 26.01.2009 р. в розмірі 605 грн., виходячи з розмірів мінімальної заробітної плати, встановлених Законами України від 28.12.2007 р. № 107-VI та від 26.12.2008 року № 835-VI (605 грн.).

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред”явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи Постанову Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» , суд знаходить, що з ТОВ «ВКФ «Буддвір» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за період затримки належних при звільнені сум за період з 02.04.2009 р. по 21.08.2009 р. в сумі 2925 грн..

Згідно ст.ст. 81, 88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та судовий збір пропорційно задоволених вимог на користь держави.

Керуючись ст.ст. 38, 94, 95, 97, 115, 116, 117, 233, 234, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 3, 10, 60, 81, 88, 209, 212 – 215, 224 ЦПК України суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Буддвір» (вул.. Пушкіна, 16, м. Чернігів, 14000, Інд.код. 33259380) на користь ОСОБА_1:

- заборгованість із заробітної плати за період з 01.12.2008 р. по 28.12.2008 р. в сумі 605 грн.,

- заборгованість із заробітної плати за період з 27.01.2009 р. по 01.04.2009 р. в сумі 1210 грн.,

- належні суми виплати за листком непрацездатності за період з 29.12.2008 р. по 26.01.2009 р. в сумі 605 грн.,

- середній заробіток за період затримки належних при звільнені сум за період з 02.04.2009 р. по 21.08.2009 р. в сумі 2925 грн..

- а всього 5345 грн. (з обов’язковим відрахуванням належних платежів),

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Буддвір» (вул.. Пушкіна, 16, м. Чернігів, 14000, Інд.код. 33259380) на користь держави 53 грн. 45 коп. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Буддвір» (вул.. Пушкіна, 16, м. Чернігів, 14000, Інд.код. 33259380) на користь держави 44 грн. 53 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ.

Заочне рішення може бути переглянуто Ріпкинським районним судом, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Ріпкинський районний суд Чернігівської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Повний текс заочного рішення виготовлено 11 грудня 2009 року.

Головуючий В.Б. Сташків