Рішення № 72607268, 01.03.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.03.2018 Справа №607/12764/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Сташків Н.М.,

за участі секретаря судового засідання Пастернак О.В.,

у відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі адміністративну справу № 607/12764/17 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання рішення протиправним, зобов’язання здійснити перерахунок трудового стажу та призначення пенсії, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 у жовтні 2017 року пред’явив до суду адміністративний позов до Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про зобов'язання відповідача призначити йому пенсію по інвалідності. Обґрунтовує позов тим, що будучи інвалідом першої групи, маючи більш як 8 років страхового стажу та досягнувши 44-річного віку, що відповідно до вимог ст. ст. 30, 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є підставою призначення пенсії по інвалідності, 11 квітня 2017 року він звернувся до відповідача з заявою про призначення йому такої пенсії, однак у її призначенні було відмовлено. Зокрема, як зазначено в протоколі № 39 від 06.06.2017р. засідання комісії Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, до його страхового стажу не зараховано період роботи 11.03.1996р. по 19.12.2000р.з посиланням на те, що в трудовій книжці є виправлення. Таку відмову позивач вважає протиправною, оскільки зазначений період роботи підтверджений записами в трудовій книжці і ніяких виправлень у ній немає. З цих підстав позивач просив визнати протиправним рішення відповідача щодо відмови в зарахуванні до трудового стажу зазначеного періоду його роботи та відмови в призначенні пенсії по інвалідності, оформлене протоколом № 39 від 06.06.2017р. та зобов’язати відповідача зарахувати до трудового стажу період його роботи з 11.03.1996р. по 30.06.2000р. та призначити пенсію по інвалідності з 02.02.2017р.

У судове засідання представник позивача подав заяву, згідно з якою позов підтримав та просив задовольнити, розглянувши справу в його відсутності.

Представник відповідача 01 березня 2018 року також подав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив відмовити в задоволенні позову. Крім цього, подав письмові заперечення на позов, які зводяться до того, що період роботи позивача з 11.03.1996р. по 19.12.2000р. не може бути зарахований до страхового стажу позивача, оскільки в трудовій книжці є виправлення. Копія трудової книжки позивача долучена до заяви від 01 березня 2018 року.

За вказаних обставин, відповідно до вимог ст. 205 КАС України суд приходить до висновку про можливість розглянути справу у відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив такі обставини.

11 квітня 2017 року позивач звернувся до Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області з заявою про призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до протоколу № 39 засідання комісії Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі для розгляду спірних питань, пов’язаних з призначенням та перерахунком пенсій, від 06.06.2017р. комісія вирішила відмовити ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності.

Як убачається з зазначеного протоколу, відмовляючи в призначенні пенсії, комісія виходила з того, що період роботи з 11.03.1996р. по 19.12.2000р. не зарахований до страхового стажу позивача, оскільки в трудовій книжці є виправлення. На запит щодо підтвердження даного стажу Козівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області повідомило про те, що Козівський комбінат комунальних підприємств ліквідовано 02.10.2014р., а документи на зберігання в архівні установи не надходили.

Письмові заперечення відповідача обгрунтовані аналогічними мотивами.

Перевіряючи доводи відповідача, суд установив такі обставини.

Відповідно до записів у трудовій книжці БТ-ІІ № 4246348 від 11 березня 1996 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 11.03.1996р. прийнятий на роботу підмінним машиністом у Козівський комбінат комунальних підприємств. 19.12.2000р. звільнений за власним бажанням. З 10.07.2002 р. по 10.09.2002 р. працював сторожем на току у ТОВ «Плотича». З 08.10.2015р. по 28.09.2016р.отримував виплату допомоги по безробіттю у Козівському районному центрі зайнятості.

Відповідно до свідоцтва про переміну прізвища, імені, по батькові, виданого відділом РАГСу Козівського районного управління юстиції Тернопільської області України 11 березня 2002 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, змінив прізвище з «Даньків» на «Данько».

Жодних виправлень у трудовій книжці позивача, копія якої знаходиться в матеріалах справи, в тому числі й у копії, наданій представником відповідача, не виявлено. Запис про прийняття роботу 11.03.1996р. підмінним машиністом у Козівський комбінат комунальних підприємств та запис про звільнення від 19.12.2000р. виконані чітким розбірливим почерком, із зазначенням номерів і дат прийняття відповідних наказів (про прийняття – наказ № 27 від 11.03.1996р., про звільнення – наказ № 98 від 19.12.2000р.).

Тому незарахування відповідачем цього періоду до страхового стажу позивача суд вважає безпідставним.

Відповідно до вимог ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 19, ст. 64, ч. 1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади та їх посадовими особами.

Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно приводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Згідно з вимогами ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Згідно зі ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема для інвалідів І групи: від 44 років до досягнення особою 48 років включно - 8 років.

Відповідно до довідки МСЕК серії АВ № 0807831 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, встановлено першу групу інвалідності з 02.02.2017 року довічно.

17 січня 2017 року ОСОБА_1 досяг 44-річного віку.

Страховий стаж ОСОБА_1 становить більше 8 років, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача.

Відмову відповідача в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 11.03.1996р. по 19.12.2000р.у Козівському комбінаті комунальних підприємств суд вважає протиправною, оскільки зазначений період його роботи підтверджений записами в трудовій книжці і він має право на призначення їй пенсії по інвалідності відповідно до вимог закону.

Згідно з п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою № 22-1 Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, згідно з яким основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Суд вважає, що в даному випадку стаж роботи ОСОБА_1 підтверджений записами у його трудовій книжці. При цьому ніяких неправильних чи неточних записів про періоди не виявлено, відтак додаткового підтвердження вони не потребують.

В силу зазначених обставин і відповідно до вимог закону судом установлено, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії по інвалідності, періоди його страхового стажу підтверджені записами у трудовій книжці, у відповідача не було підстав відмовляти у призначенні йому пенсії по інвалідності.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.

Оцінивши обставини справи, проаналізувавши вищевикладені норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом визнання протиправним рішення Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до трудового стажу періоду його роботи з 11.03.1996р. по 19.12.2000р. та відмови в призначенні пенсії по інвалідності, оформлене протоколом № 39 від 06.06.2017р. і зобов’язання відповідача зарахувати до трудового стажу позивача період його роботи з 11.03.1996р. по 19.12.2000р. та призначити йому пенсію по інвалідності з 02.02.2017р., оскільки це є необхідним для ефективного захисту прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 від порушень з боку відповідача, та узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 9 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 9, 90, 242 – 246, 250, 255, 295, 297, п. п. 15.5 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (м. Тернопіль, вул. Живова, 1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) до Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (м. Тернопіль вул. Руська, 17, ідентифікаційний код у ЄДРПОУ: 40377598) про визнання рішення протиправним, зобов’язання здійснити перерахунок трудового стажу та призначення пенсії – задовольнити.

Визнати протиправним рішення Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до трудового стажу періоду його роботи з 17.03.1996р. по 30.06.2000р. та відмови в призначенні пенсії по інвалідності, оформлене протоколом № 39 засідання комісії Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі для розгляду спірних питань, пов’язаних з призначенням та перерахунком пенсій, від 06.06.2017р.

Зобов’язати Тернопільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 17.03.1996р. по 30.06.2000р. та призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з 02.02.2017р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 06 березня 2018 року.

Головуючий суддяОСОБА_3