Постанова № 72604616, 28.02.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Старосєльцева О.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 р. м. ХарківСправа № 820/3839/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Русанової В.Б., Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

за участю:

позивача – ОСОБА_2

відповідача – ОСОБА_3

представника третьої особи – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду (суддя Старосєльцева О.В.) від 11.12.2017 р. (повний текст постанови виготовлений 15.12.2017 р.) по справі № 820/3839/17

за позовом ОСОБА_2

до Начальника Східного територіального юридичного відділу ОСОБА_3

треті особи Харківський обласний військовий комісаріат, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків

про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправними відмову начальника Східного територіального юридичного відділу ОСОБА_3 у виплаті грошової компенсації за піднайом (найом) житла; визнати протиправною бездіяльність у вигляді не видання відповідного наказу начальника Східного територіального юридичного відділу про виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла; скасувати рішення начальника Східного територіального юридичного відділу ОСОБА_3 від 31.07.2017 р. про відмову у виплаті грошової компенсації за піднайом (найом) житла, яке викладене у вигляді резолюції на рапорті від 21.07.2017 р. на виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла; визнати за ОСОБА_2 право на виплату мені грошової компенсації за піднайом (найом) житла, починаючи з 21.07.2017 р., за місцем виплати грошового забезпечення; зобов‘язати начальника Східного територіального юридичного відділу ОСОБА_3 видати наказ начальника Східного територіального юридичного відділу про виплату, зобов’язати виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) житла починаючи з 21.07.2017 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 р. по справі № 820/3839/17 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 р. по справі № 820/3839/17 по справі та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про законність судового рішення, у зв’язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що підполковник юстиції ОСОБА_2, з 21.06.2004 р. проходив військову службу у Харківському університеті Повітряних Сил імені ОСОБА_5. Наказом Командувача Повітряних сил Збройних Сил України від 04.12.2010 р. № 657 звільнений з військової служби у запас за п. «б» (за станом здоров'я) ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», а наказом начальника Університету (по стройовій частині) від 13.12.2010 р. № 268 з 13.12.2010 р. виключений зі списків особового складу Університету та залишений на квартирному обліку в Університеті для позачергового отримання житла.

У подальшому відповідно до наказу Міністра оборони України від 29.04.2016 р. № 384 відповідно до ст.ст. 20 та 23 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» з ОСОБА_2 укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України строком до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та призначено майора запасу ОСОБА_2 офіцером юридичної служби Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України. З 11.05.2016 р. позивача зараховано до списків особового складу військової частини А 2330 (м. Київ).

Наказом першого заступника Міністра оборони України від 08.06.2017 р. № 76 позивача звільнено із займаної посади та призначено на посаду заступника начальника Східного територіального юридичного відділу (м. Харків).

У зв’язку з цим, 21.07.2017 р. позивач подав рапорт на виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла, за яким 31.07.2017 р. начальником Східного територіального юридичного відділу, полковником юстиції ОСОБА_3 прийнято рішення про відмову в задоволенні рапорту у вигляді резолюції, у зв’язку з відсутністю правових підстав для задоволення, оскільки позивач не перебуває на квартирному обліку в Харківському ОВК, та в силу наказу Міністра оборони України від 30.11.2011 р. № 737 і розпорядження Першого заступника НГШ ЗС України № 318 від 16.10.2013 р.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку, про відсутність у позивача факту порушеного права на забезпечення житлом від імені Міністерства оборони України та похідного від нього на одержання грошової компенсації за піднайом житла.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства. У разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в таких казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. Для інших військовослужбовців військова частина зобов'язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовця та членів його сім'ї або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 450 від 26.06.2013 р. затверджений Порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки та Державної спеціальної служби транспорту (далі – Порядок № 450) за піднайом (найом) ними жилих приміщень.

Згідно п. 2 Порядку № 450 грошова компенсація особам офіцерського складу та курсантам, зазначеним у пункті 1 цього Порядку, виплачується щомісяця (у поточному місяці за попередній) в розмірі, який не перевищує: у м. Києві - 2 мінімальні заробітні плати; у мм. Сімферополі, Севастополі та обласних центрах - 1,5 мінімальної заробітної плати; в інших населених пунктах - 1 мінімальної заробітної плати.

Підставою для виплати грошової компенсації є рапорт військовослужбовця, а відповідно до п. 4 Порядку № 450 грошова компенсація виплачується починаючи з дня реєстрації поданого в установленому порядку рапорту військовослужбовця, зокрема, особам офіцерського складу - за місцем проходження військової служби згідно з наказом командира (начальника) військової частини.

Судовим розглядом встановлено, що позивач 21.07.2017 р. подав рапорт на виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла, а 31.07.2017 р. начальником Східного територіального юридичного відділу, полковником юстиції ОСОБА_3 прийнято рішення про відмову в задоволенні рапорту у вигляді резолюції, у зв’язку з відсутністю правових підстав для задоволення рапорту, оскільки позивач не перебуває на квартирному обліку в Харківському ОВК, та в силу наказу Міністра оборони України від 30.11.2011 р. № 737 та розпорядження Першого заступника НГШ ЗС України № 318 від 16.10.2013 р.

В доводах апеляційної скарги позивач по справі послався на те, що основною підставою для виплати грошової компенсації за піднайом (найом) житла визначена незабезпечення його службовим жилим приміщенням, а тому виплата такої компенсації є заходом соціального захисту військовослужбовця офіцерського складу на час відсутності у нього за місцем служби службового житла. При цьому, апелянт зазначив, що ним разом із рапортом подані всі передбачені законодавством документи, а тому відмова відповідача у виплаті йому грошової компенсації за піднайом (найом) житла є неправомірною та такою, що порушує права позивача.

Колегія суддів зазначає, що Порядку № 450 визначає розмір та механізм виплати грошової компенсації за піднайом (найом) жилих приміщень (далі - грошова компенсація) таким категоріям військовослужбовців Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Держспецзв'язку та Держспецтрансслужби: особам офіцерського складу, у разі коли вони не забезпечені жилими приміщеннями за місцем проходження військової служби, не отримали за рахунок держави грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення та перебувають на квартирному обліку, а також якщо військова частина, Адміністрація Держспецзв'язку, її територіальний орган, Головне управління урядового фельд'єгерського зв'язку Держспецзв'язку, підрозділ урядового фельд'єгерського зв'язку, територіальний підрозділ, заклад, установа чи організація Держспецзв'язку (далі - військова частина) не орендує для них та членів їх сімей житло; курсантам вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, які мають сім'ї, у разі ненадання їм жилої площі в сімейних гуртожитках, відсутності таких гуртожитків та жилого приміщення за місцем проходження військової служби (навчання).

Відповідно до п. 4 Порядку № 450, що грошова компенсація виплачується починаючи з дня реєстрації поданого в установленому порядку рапорту військовослужбовця: особам офіцерського складу - за місцем проходження військової служби згідно з наказом командира (начальника) військової частини; курсантам - за місцем проходження військової служби (навчання) згідно з наказом керівника вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу.

Положеннями п. 6 Порядку № 450 передбачено вичерпний перелік випадків за яких грошова компенсація не виплачується, зокрема у разі: наявності у військовослужбовця або членів його сім'ї за місцем проходження військової служби жилого приміщення, яке відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам, площею, що відповідає мінімальним нормам, визначеним житловим законодавством; не здачі службового жилого приміщення (у тому числі в гуртожитку) за попереднім місцем проходження військової служби, крім осіб, які прибули з тимчасово окупованої території України та населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Водночас, п. 7 Порядку № 450 містить перелік випадків, за яким виплата грошової компенсації припиняється з дня, наступного за днем: отримання (придбання) військовослужбовцем жилого приміщення; виключення із списків особового складу військової частини, Держспецзв’язку (за винятком військовослужбовців, направлених у складі підрозділів для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки); вибуття особи офіцерського складу, зазначеної у пункті 1 цього Порядку, у закордонне відрядження разом із сім'єю.

З аналізу положень Порядку № 450 вбачається, що право на отримання грошової компенсації за піднайом (найом) житла виникає у військовослужбовця за наявності таких умов: 1) незабезпечення житловим приміщенням за місцем проходження служби; 2) не отримання за рахунок держави грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення; 3) перебування на квартирному обліку; 4) якщо військова частина не орендує для них та членів їх сімей житло.

Інструкцією про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженою Наказом Міністра оборони України № 737 від 30.11.2011 р. (далі – Інструкція № 737) визначено, зокрема, організацію забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців ЗС України.

Приписами п. п. 4.1, 4.4, 4.5 Інструкції № 737 визначено, що військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, які перебувають на квартирному обліку у ЗС України, забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання в населеному пункті за місцем перебування їх на квартирному обліку згідно з чергою, яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень (додаток 10), або списків осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень.

Військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання за рішенням КЕВ (КЕЧ) району, погодженим з гарнізонною житловою комісією. Військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання за рішенням КЕВ (КЕЧ) району, погодженим з гарнізонною житловою комісією. КЕВ (КЕЧ) району подає затверджений начальником гарнізону витяг зі Списку розподілу постійного житла у гарнізоні, погоджений протоколом засідання Комісії з контролю за розподілом житла у гарнізонах Збройних Сил України (додаток 21), разом з документами, що знаходяться в облікових справах (додаток 7), до виконавчого органу сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад або районної державної адміністрації для видачі ордера, а в закритому військовому містечку

КЕВ (КЕЧ) району видає ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер вручається безпосередньо військовослужбовцю, особі, звільненій з військової служби, на ім'я якого він виданий, або за їх довіреністю іншій особі.

Згідно з п. п. 8.6-8.8 Інструкції № 737, грошова компенсація не виплачується у разі: наявності у військовослужбовця або членів його сім'ї за місцем проходження військової служби жилого приміщення, яке відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам, площею, що відповідає мінімальним нормам, визначеним житловим законодавством; нездачі службового жилого приміщення (у тому числі в гуртожитку) за попереднім місцем проходження військової служби, крім осіб, які прибули з тимчасово окупованої території України та населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до ордера на житлове приміщення № 2252/06 від 08.02.2006 р. позивач разом зі своєю сім’єю у складі дружини та двох доньок забезпечувався житлом за рахунок Міністерства оборони - ізольованою 4-х кімнатною квартирою № 129 в будинку № 296 «Б» по проспекту Московському в м. Харкові.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що квартира, якою позивач був забезпечений Міністерством оборони України як військовослужбовець приватизована ОСОБА_6 (колишньою дружиною позивача), про що свідчить свідоцтво про право власності від 28.04.2012 р. № 7-12-626.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач використав право на отримання від Міністерства оборони України житла, яке він реалізував на власний розсуд, що і стало підставою для прийняття рішення Орджонікідзевським районним судом м. Харкова від 21.08.2010 р. по справі № 2-5224/10, яким визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням в квартирі № 129, що знаходиться за адресою: м. Харків, просп. Московський, 296 «Б».

При поданні рапорту на виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла позивачем надана копія довідки з попереднього місця служби про не отримання житла за рахунок Міністерства оборони України (що є обов’язковою умовою згідно Порядку № 450) та зміст цієї довідки свідчить про те, що за період з 29.04.2016 р. по 08.06.2017 р. позивач на квартирному обліку у Головному управлінні оперативного забезпечення Збройних Сил України (м. Київ) не перебував та житлом за рахунок Міністерства оборони України не забезпечувався.

Разом з тим, позивач не надав відомості про отримання від Міністерства оборони України в 2006 році в м. Харкові житла.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЖК УРСР, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

З наведеного вбачається, що позивач вже реалізував своє право на отримання жилого приміщення, шляхом отримання ним ордеру на квартиру, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Московський 296 «Б», тобто Державою на виконання приписів ч. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виконано свій обов’язок щодо забезпечення військовослужбовця жилим приміщенням (квартирою), що в свою чергу виключає право позивача на отримання грошової компенсації за піднайом (найом) житла, оскільки як було зазначено вище, однією з обов’язкових умов для реалізації цього права є незабезпечення житловим приміщенням за місцем проходження служби. При цьому, слід зазначити, що позивач був забезпечений житлом саме в межах Харківського гарнізону, в якому він і проходив службу, на момент виникнення спірних правовідносин.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 3 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03.08.2006 р., забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

При цьому, колегія суддів зазначає, що у п. 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 р. (Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 р. по справі № 820/3839/17 прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 р. по справі № 820/3839/17 – залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 р. по справі № 820/3839/17 за позовом ОСОБА_2 до Начальника Східного територіального юридичного відділу ОСОБА_3, треті особи Харківський обласний військовий комісаріат, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків, про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку і строки, визначені ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_7 ОСОБА_8

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 05.03.2018 року.